727 перегляд(ів)

Декоративно-прикладне мистецтво та народні художні промисли 2

МЕТА:    познайомити  учнів   із  українськими   народними   промислами (Косів, Опішня, Яворів, Петриківка); прищеплювати любов до своєї малої батьківщини; розвивати  художній сма­к, виховувати шанобливе ставлення до української культури.

ОБЛАДНАННЯ: матеріали та таблиці-ілюстрації:   таблиця   «Українська   керамічна   іграшка»; зразки народних іграшок,  виготовлених із різноманітних ма­теріалів (тканина, глина, деревина, солома); технологічна табли­ця з виготовлення іграшки-сувеніру «Різдвяний янгол»; таблиця «Організація роботи учнів по групах за принципом «конвеєру».

 

                                                                                 ХІД  УРОКУ

I.     ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель вітається з учнями та бажає гарного настрою, позитивного спіл­кування, активної роботи. Учні готуються до роботи, організовують свої робочі місця.

 

II.     ЗАСВОЄННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

            Мистецтво виготовлення іграшок — один із найдавніших видів народної ху­дожньої творчості.

Найвищим проявом творчості народу є його мистецтво, яке він проніс через століття. Особливістю творчості народного майстра є те, що він свідомо виго­товляє не тільки твір мистецтва, а і потрібну в господарстві річ. Тобто, майстри робили красивими звичайні речі, якими вони користувалися щоденно: посуд, одяг, іграшки тощо.

Своєрідність виготовлення іграшок визначається умовами побуту та праці, звичаями народу, національним характером, кліматичними умовами та матеріа­лами, які використовували. Так, в областях, багатих деревиною, іграшки були дерев’яні, у містах, багатих покладами глини — керамічні тощо.

Ранні іграшки Київської Русі, знайдені на території древніх міст — Київ, Опішня, Ужгород, Яворів, Косів датуються приблизно — X—XV ст. Сюжети іграшок того часу: коні, птиці-свистунці тощо.

У цих іграшках уже проявилися основні риси, притаманні всій народній творчості:

— узагальнення форми;

—  характерні фольклорні деталі;

— перебільшування образу.

Іноді іграшці надавалося магічне значення. Наприклад, різноманітні свис­тунці, тріскотали, брязкальця за язичницькими віруванням слов’ян своїм свис­том та шумом відганяли злих духів. Із тих же причин не зображували обличчя у ляльки.

Із часом змінювалися та вдосконалювалися прийоми виготовлення іграшок, але зберігалися та розвивалися художні традиції, які заклали основу українсь­ких народних промислів.

 

                                        Косів

Широко розкинулося по схилах Карпатських гір село Пістень. Гончарні ви­роби з Пістені та сусідніх селищ користувались великим попитом на ярмарках у місті Косів. Так, Прикарпатське місто Косів в Івано-Франківській області ста­ло осередком гуцульського народного мистецтва.

Косівські вироби важко спутати з якимись іншими — лише дві-три фарби ство­рюють характерний жовто-коричнево-зелений колорит розпису на білому тлі.

У розписі майстри використовують мотиви вазона, виноградного грона, ба­гатопелюсткової троянди, які часто поєднуються з сюжетними композиціями на побутові теми. У рослинні або геометричні розписи народні майстри вводять зображення птахів, тварин: півня, оленя, коня.

Поєднання різних матеріалів надає виробам своєрідної і неповторної краси.

 

                                        Опішня

Здавна  Опішня на Полтавщині здобула славу гончарського осередку, і досьогодні зберігає значення одного з основних центрів гончарства в Україні. Опішня — селище з найбагатшими і найрізноманітнішими покладами глини. Гончари Опішні називають глину «святою землицею». Тут виробляють вироби, які вносять красу в буденне життя.

Опішнянські майстри славились виготовленням різноманітних дитячих іграшок — найчастіше свистунців у вигляді коників, півників, козликів. А ще ро­били цілі комплекти декоративних фігурок, які складають веселі і жартівливі жанрові групи: «Весілля», «Ярмарок».

Світло-жовтий колір фону, або червоно-коричневий чи зелений фон, поси­лений контрастами блакитного, темно-коричневого, яскраво-зеленого, синього або чорного і политий прозорою поливою,— ось своєрідні ознаки, що виділяють мистецтво опішнянських майстрів.

 

                                         Яворів

Містечко Яворів у Львівській області здавна славилось майстрами, які ви­готовляли і розписували скрині. Скрині робили з соснових і липових дошок. Соснові покривали фарбами коричневого кольору, створюючи тло для розпису. А в липових залишали фактуру чистої деревини.

Розфарбовували також і дерев’яний посуд, і побутові речі, і музичні інстру­менти, і, звичайно, іграшки: кінь-гойдалка, свистунці, ляльки, птахи.

Тенденції українського народного мистецтва у наші часи продовжують жи­ти та розвиватися. Найцінніші риси народної іграшки: яскрава образність, доб­розичливий гумор, почуття матеріалу.

Сучасна народна іграшка вже не відповідає своїм первісним функціям — во­на зникла з ігор дітей.

Сьогодні народна іграшка ввійшла в наше життя як один з яскравих при­кладів декоративно-прикладного мистецтва, як сувенір, прикраса сучасного інтер’єру.

Іграшку-сувенір за принципами підвісної конструкції зі звисаючими еле­ментами («мобілє») часто підвішують над колискою немовляти як іграшку та оберіг.

 

Ш.    ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Учитель.

Зараз ми навчимося за допомогою конструювання виготовляти з паперу іграшку-сувенір за конструкцією «мобілє» — «Різдвяного янгола».

Учень зачитує щедрівку:

Нова радість стала

Нова радість стала, яка не бувала:

Над вертепом звізда ясна світлом засіяла.

Де Христос родився, з Діви воплотився,

Як чоловік пеленами, убого повився.

Ангели співають, славу й честь звіщають,

На небесі і на землі мир проповідають.

 

Практичну роботу з виготовлення іграшки-сувеніра «Різдвяний янгол» уч­ні виконуватимуть у групах.

Клас поділяється на групи, за кількістю рядів.

Робота у групі організується за принципом «конвеєру», коли кожен учень виконує свою частину роботи, користуючись таблицею, послідовно на своїй дільниці. Виконавши свою роботу, учень передає заготовку наступному а той за ланцюжком — далі, доки всю фігурку не буде зроблено. Закінчені окремі еле­менти з’єднують в одну композицію.

Кожна група має технологічну карту з виготовлення фігурки «Різдвяного янгола», яка допоможе учням у роботі над іграшкою.

 

Творче завдання

За викройками, наданими у технологічній карті, можливо спробувати зро­бити фігурки: мудреця (замість німбу надіти йому на голову паперове покри­вало), феї (прикрасити фігурку мішурою та приклеїти блискітки на сукню та крила) тощо.

На дошці закріплено таблицю «Організація роботи учнів у групах за прин­ципом «конвеєру»», яка допоможе учням у роботі над практичним завданням.

Організація роботи учнів у групах за принципом «конвеєру»

 

 

1.                                         Розмітити за викройкою                 2.                                           Тіло янгола

серветку

 

3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Інструктаж із техніки безпеки

Під час виконання завдання необхідно бути уважним з інструментами та матеріалами, які використовуються в роботі: ножиці, різаки, ножі. Вирізуючи елементи композиції, направляйте робочі інструменти від себе, щоб не порани­тися. Не спрямовуйте інструменти в бік однокласників та не робіть різких рухів. Не обертайтеся, тримаючи в руках інструмент.

 

Самостійна робота учнів

Учні у групах виконують іграшку-сувенір «Різдвяний янгол». Учитель до­помагає учням, в яких виникли труднощі.

 

V.     ПІДСУМКИ УРОКУ

Наприкінці уроку фігурки янголів і зірок об’єднуються в об’ємно-просторо­ву композицію та виходить мобіль «Різдвяний янгол». Учні вирішують, як вони прикрасять цією іграшкою дім чи клас.

Icon of Hud Kul10 20 Hud Kul10 20 (524.9 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *