17 968 перегляд(ів)

Дизайн і реклама – складові художньої культури. Роль засобів масової інформації у поширенні мистецьких цінностей

МЕТА: дати уявлення про роль і місце реклами і дизайну в культурі сучасного суспільства; ознайомити

учнів з поняттями «ди­зайн», «реклама», їх видами; сформувати уявлення про роль і місце цих

видів художньо-творчої діяльності людини в су­часній культурі.

ТИП УРОКУ:  урок-лекція

МЕТОДИ: пояснювально-ілюстративний, дослідницько-пошуковий.

 

ОБЛАДНАННЯ:    відеоряд видів реклами та дизайну.

 

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Оголошення теми та завдань уроку.

 

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Запитання для учнів:

•   Пригадайте широко відомі своєю красою і довершеністю форми промислові вироби.

 

III.   ЛЕКЦІЯ УЧИТЕЛЯ З ПОВІДОМЛЕННЯМИ УЧНІВ

Учитель.

Яскравим явищем художньої культури сучасного світу є дизайн. Стрімко увірвавшись у наше життя на початку IX—XX століття на хвилі про­мислової, а потім науково-технічної революції, нині він перетворився на один із найпоширеніших і найвпливовіших видів проектно-художньої діяльності. Ди­зайн зорієнтований на вирішення проблем проектування від найменших дета­лей конструкції до глобальних великих і навіть утопічних ідей. Він спрямований на створення окремих об’єктів і середошіща загалом для задоволення утилітар­них і естетичних потреб людини.

З часів зародження дизайн вирішував проблему: як виконати привабли­вий, добротний, зручний у користуванні, довговічний продукт, яким захочуть користуватися споживачі. Тому популярними с визначення дизайну як поєд­нання користі і краси, синтезу мистецтва і техніки.

Дизайн (англ.— сіезщп) — означає задум, план, ціль, намір, проект, кон­струкцію, ескіз, малюнок. Терміном «дизайн» можуть позначатися різні види художньо-конструкторської діяльності, сам проект, процес проектування і його результат — реалізований проект. У більш вузькому, професійному розумінні дизайн означає творчу проектно-художню діяльність щодо розробки промисло­вих виробів та організації комфортного для людини предметного середовища (житлового, виробничого, соціально-культурного).

Сучасний дизайн інтегрує природні, технічні, гуманітарні знання, інженер­не і художнє мислення для формування на промисловій основі предметного сві­ту в усіх сферах життєдіяльності людини.

Дизайн охоплює найширший спектр об’єктів проектування: одяг і взуття, посуд і меблі, побутова апаратура і техніка, візуальна інформація, виробниче устаткування і транспорт, військова техніка і Космос, інтер’єри і комплексні се-редовищні об’єкти.

Види дизайну (відеоряд)

Індустріальний дизайн є основним видом діяльності дизайнера, звідси бере початок дизайн як промислове мистецтво. Першорядне місце в діяльності інду­стріального дизайнера займають знаряддя праці та механізми, предмети побуту.

Графічний дизайн — це мистецтво оформлення книги, промислова графіка й упакування, розробка етикетки і торговельних марок, фірмових знаків, шриф­тових гарнітур, рекламної продукції на щитах, фасадах будинків.

Комп’ютерний дизайн стрімко розвивається з прикладного у самостійний вид дизайнерської діяльності, він полягає у розробці спеціальних пакетів художньо-графічних, інженерно-конструкторських програм, включаючи тривимірну графіку і мультиплікацію, та використання їх практично в усіх видах дизайн-проектування.

 Дизайн інтер’єрів включає інтер’єри й устаткування суспільних приміщень, житлових просторів

та інтер’єри влробничих будівель. Дизайн архітектурного середовища останнім часом містить у собі

садово-паркове мистецтво і ландшафт­ний дизайн.

Вироби арт-дизайну є мистецькими творами, що експонуються у музеях, виставкових залах.

 

•   Якби ви обрали професію дизайнера, яким із видів дизайну хотіли б займа­тися? Поясніть, чому.

 

Учитель.

Головним критерієм, що оцінює роботу дизайнера, є ринок. Створювані дизайнером форми мають бути сучасними, модними та відповіда­ти естетичним запитам споживачів. Дизайнер у своїй творчості повинен бути на крок уперед моди, передбачаючи її розвиток. Тому часто для надання ви­робу комерційного успіху та модернізації його зовнішнього вигляду застосову­ють стайлінг — формально-естетичде поліпшення його форми без зміни функції і технічних характеристик.

Вплив .новітніх технологій і матеріалів на художнє формоутворення особ­ливо відчутне з II половини XX століття. Постійний пошук і швидке впрова­дження у виробництво останніх науково-технічних досягнень, новітніх ма­теріалів і технологій спрямовані на оптимізацію продукції та досягнення мак­симального економічного ефекту. Багатофункціональність елементів, їх мо­більність — можливість трансформації залежно від ситуації — відбивають суть дизайну, що полягає в раціональній організації предметів і простору.

Дизайн став феноменом художньої культури XX століття. Сьогодні він виступає значною складовою у розвитку культури, він займає окреме місце у су­часному бутті. Ми невідступно слідуємо за дизайном, приймаючи його, захоп­люючись ним, імпонуючи йому. Найважливішою частиною культурної політики найбільших корпорацій світу стали міжнародні професійні конкурси з дизайну та архітектури. Такі всесвітньо відомі фірми, як «Дженерал електрік»< «Браун», ряд японських фірм регулярно проводять конкурси на кращу студентську ро­боту з дизайну. Тематика конкурсів останнім часом набуває яскраво виражено­го культурно-екологічного характеру. Взагалі запрошення студентів для роботи на фірмі як учасників експерименгальних груп, наприклад, на «Сіменсі», є ха­рактерною рисою сучасного життя дизайну.

Сприйняття цінності ескізу як вираження творчої думки проектувальни­ка, що по-справжньому відбулося тільки у 80-і рр., породило новий тип кон­цептуальної виставкової діяльності у дизайні. Найбільш характерною в цьому відношенні є, наприклад, виставка «Дизайн-процес», що проходила 1988 року в м. Нюрнберзі. Влаштовувачі цієї виставки — «Дизайн-форум Нюрнберг», То­вариство вільних дизайнерів, Німецький Веркбунд і Союз німецьких промисло­вих дизайнерів — поставили своєю метою на прикладі обмеженого числа екс­понатів показати процес проектування від народження задуму до реалізації продукту. Ескізи, начерки, пошукові макети склали істотну частину експозиції.

Виставка дозволила проникнути у таємницю народження нової речі, простежи­ти за процесом вибору, який виготовляє будь-який проектувальник, адже з без­лічі первісних ідей тільки одна продовжує свій шлях до моменту реалізації.

 

• Відвідайте за нагоди виставку дизайну або розгляньте рекламні каталоги подібних виставок, ознайомтеся з новинками дизайну в друкованих видан­нях — журналах, проспектах. Висловіть власні судження про роль дизайну у художній культурі сьогодення.

 

IV.    ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНІВ

1.  З історії дизайну

XX століття по прану можна вважати століттям дизайну. І хоча 100 з лиш­ком років для історії — це мізерно малий термін, дослідники вважають, що шлях, який пройшла наша цивілізація за останні 100 років, у своїх відкриттях і науко­во-технічних досягненнях порівнянний :І уоіі;іо попередньою історією людства. Отже, і літопис дизайну, що відображає весь хід науково-технічного прогресу, незважаючи на свої скромні тимчасові рамки, можна порівнювати з традицій­ною історією архітектури і містобудування, жипопису і декоративно-приклад­ного мистецтва.

Піонерами дизайну були архітектори і художники, які усвідомили нові мож­ливості, що відкриваються перед ними з розвитком масо його машинного вироб­ництва, їх захоплювала широта масштабів і складність :Іандань, не співставних з тими, котрі стояли перед художником раніше — голошиїм чином прикрашати побут верхівки суспільства. Дизайн безпосередньо пов’язаний із такими понят­тями, як «зручність» і «комфорт». З’явившись в умоиах індустріального вироб­ництва серійних недорогих виробів, дизайн був оріеіігоііаний головним чином на задоволення естетичних і утилітарних запитів масоїшго покупця із середнім статком.

Функціональність і раціональність, досягнення максимального ефекту при мінімальних витратахосновні позиції філософії дизайну. Впродовж його істо­рії створено видатні твори, які на Заході називають «іконами дизайну». Вони визначають віхи у розвитку дизайну, для них сьогодні будуються спеціальні му­зеї і виставкові зали. Всесвітню популярність здобули такі твори дизайну, як неблі Ле Корбюзье, Марселя Бройєра, Чарльза Макінтоша і Герріта Ритвельда, посуд Джозефа Гофмана, Карла Пота й Арне Якобсона. Шедеври дизайнерської діяльності відтворюються донині, стаючи престижною прикрасою інтер’єрів, офісів і дорогих салонів.

 

2.  Культурологічний аспект розвитку дизайну

На розвиток дизайну вплинули художні стилі. Стилі в дизайні як скла­дові художньої культури співзвучні з великими історичними художніми стиля­ми у мистецтві, зокрема, в архітектурі. Наприклад, постмодерн, визнаний у новітній будівельній і промисловій практиці, набув популярності у дизайні житлового простору й інтер’єру та ха­рактеризується відродженням цінності орнаменту, символіки історичних стилів.

У формоутворенні масових виробів в умовах високих технологій розвива­ються художні напрями дизайну арт-деко, поп-арт, постмодерн і хай-тек.

Останнім часом дослідники дизайну дійшли висновку, що реалізація основ­ного гасла «функціоналізму» в сучасних умовах високорозвиненого промисло­вого виробництва призводить до створення одноманітного життєвого середови­ща, яке ставить людину поза традиційною художньою й духовною культурою, викликає напруження і стомлення. Усереднений інтернаціональний стиль приз­водить до виникнення загрози знецінювання і фактичного знищення національ­ної самобутності, й незабаром викличе зворотну реакцію.

Критичне осмислення функціоналізму сприяло виникненню «альтернатив­ного дизайну», який називають по-різному: антифункціоналізмом, метафорич­ним дизайном або новим дизайном. Йому надають нових соціокультурних функ­цій: здатності до інновацій, до відтворення в структурі середовища яких-небудь традиційних функцій, якостей житгя, побутових і художніх цінностей.

У сфері дизайну формується так званий культурологічний підхід. Він роз­глядає дизайн-діяльність як закономірний продукт розвитку людської культури, спрямовує її на зв’язок матеріальної та художньої культури. У рамках культу­рологічного підходу закономірним є зростаючий інтерес до матеріальної куль­тури суспільства і того предметного світу, що колись не був включений у коло художніх надбань.

Оригінальну концепцію в рамках культурологічного підходу висунув відо­мий теоретик і практик сучасного дизайну, активний член творчої груп «Мем­фіс» Матіас Тун. Спираючись на класичні позиції традиційного європейського мистецтвознавства, він позначив цей період терміном «необароко» — сучасною модифікацією бароко. Типовими рисами необароко є пошук форм, для яких ха­рактерна відсутність спільності, втрата систематичного порядку, що заміняється нестабільністю і багатошаровістю.

У потоці загальнокультурних цінностей усе частіше звучить тема традицій­ного народного мистецтва, регіональних культурних, цінностей, на основі яких починає складатися новий авангардний напрямок, об’єднаний загальною куль­турно-екологічною орієнтацією. Тут тісно переплітаються і турбота про охорону народних ремесел, і спроба відродження втраченої своєрідності культури, забу­того в предметному світі інтернаціонального дизайну.

 

3. Екологічний аспект

Реакцією на стихію технологічної революції став екологічний підхід, що ви­ник у 70-і роки. Дизайн виявився одним із напрямків всесвітнього екологічного руху, до завдань якого входять охорона і відновлення навколишнього природ­ного середовища. Основні положення екологічного підходу в дизайні проголо­шують максимальну економію ресурсів і матеріалів: використання енергетичних ресурсів і матеріалів відтворюваного й відновлюваного типу, врахування довговічності виробу.

Екологічний напрямок у дизайні підняв значення природного фактора у формуванні предметно-просторового середовища проживання людини, пока­завши плодотворність звертання до історичного досвіду, що сформували устрій життя у визначених природнокліматичних умовах. Це зближує екологічний під­хід із культурологічним.

 

4.  Мінімалізм у дизайні

Мінімалізм — новий напрямок у дизайні, що виник, можна припустити, як реакція на крайній символізм та історичні посилання постмодерну. Мінімалізм характеризується строгістю й економічністю, але це не повернення до функ­ціоналізму. На перший план починають виступати гуманітарні мотиви. Гас­ла напрямку співзвучні принципам екологічного дизайну про впорядкування предметного світу. Поступово починає вимальовуватися тема регіонального, орієнтованого на культурно-екологічні цінності дизайну.

У XX столітті поширилося переконання в тому, що індивідуалізований про­дукт можливий тільки в умовах ремісничого виробництва. Поняття «промисло­ва продукція» зазвичай пов’язується із поняттям серії виробів, виготовлених в умовах машинного виробництва та позбавлених авторитету авторського вико­нання. Проте сьогодні ситуація здатна змінитися. Новітні досягнення науково-технічного прогресу дають можливість відмовитися від потокового виробництва і перейти до більш високого рівня комп’ютеризованого виробництва, за яко­го масштаб серійного виробництва промислової продукції зменшиться від міні­мальних 5000 штук сьогодні до 50, виключаючи різке підвищення вартості про­дукту.

Крім того, зростають технічні можливості мініатюризації предметного сві­ту, пов’язані з впливом мікроелектроніки на дизайн. Такі перспективи сприя­ють необхідності перегляду принципів формоутворення в дизайні, що склалися ще в період функціоналізму й визначали взаємозалежність між формою, функ­цією і конструкцією виробу. Оскільки технічні можливості конструкції стають практично необмеженими, вони вже не сковують фантазію дизайнера в пошу­ках форми.

 

5.  «Хай-тек»     

Характерною рисою стилю «хай-тек» вважається естетизація конструкції, цо виникає шляхом використання елементів, які застосовувалися дотепер тіль­ки у технічній сфері. Меблі Нормана Фостера, вперше показані на Мілансько­му ярмарку 1987 року, виражають уявлення про цей напрямок і можуть бути названі класичним зразком «хай-тек».

«Транс-хай-тек» визначають як «хай-тек», побачений з далекого майбутньо­го, з якогось нового щабля цивілізації, коли вона стає археологічним об’єктом. Художній ефект цієї уявної епохи являв би собою ностальгічні спогади про еру високої технології. Матеріали, що використовуються у «хай-тєку»,— скло, сталь, алюміній — обробляються так, наче глядач із далекого майбутнього побачив об’єкти нашого часу.

Ще одна хвиля авангардного дизайну, пов’язана з технологічним дизайном <хай-тач> — «хай-теком» епохи інформатики. Вперше ця концепція була сфор­мульована відомим представником італійського авангарду К. Т. Кастеллі. її на­родження зумовлене виникненням новітніх технологій в електроніці.

 

VЛЕКЦІЯ ВЧИТЕЛЯ І3 ЗАПИТАННЯМИ НА ЗАКРІПЛЕННЯ

Учитель.

Ще одним цікавим і впливовим явищем сучасної культури є реклама. Сьогодні це частина нашої загальнодоступної повсякденної культу­ри, без якої, при всій критиці, що лунає в її бік, не може уявити себе жодна людина. Реклама створює новий нереальний світ, втягує у нього споживача та намагається впевнити нас у йото реальності. Вона здійснює соціальний, культур­ний, психологічний вплив на суспільство. Реклама багатофункціональна, вона вибудовує споживацькі здібності людей; породжує потреби в більяі високому рівні життя; стимулює старанність та продуктивність. Реклама може передава­ти суспільні, політичні та благодійні ідеї й тим самим ставати частиною гро­мадського життя.

Реклама — це цілеспрямована організація заходів, спрямованих на отри­мання будь-якої вигоди (суспільна думка, політична мета, кар’єра, вплив на кон­курентів, отримання додаткового прибутку тощо). Тому можна сказати, що реклама — це спосіб спілкування (особистий, фірми, підприємства тощо) як із зовнішнім світом, так із своїми співробітниками.

Формуючи стереотипи та еталони, реклама має значний вплив на кожно­го індивіда. Реклама намагається змінити уявлення людей з таких важливих проблем сьогоднішнього дня, як стан оточуючого середовища, охорона здоров’я, гігієна та санітарія. У ній мають бути присутні такі риси добросовісної реклами, як правдивість, цілеспрямованість, гуманізм і компетентність.

Цивілізована реклама — це не маніпулювання суспільною свідомістю, а формування актуальних, спрямованих на саморозвиток потреб. Реклама дає людям нові знання, новий досвід, збагачує їхнє життя.

 

•   Наведіть приклади торговельної, соціальної, просвітницької, політичної реклами.

Засоби масової інформації внесли свій вклад у сучасний стан рекламно­го бізнесу. Особливо слід виділити телебачення, де домінують ролики навіть без вербального тексту. Проте з поширенням Інтернету можливості рекламно­го впливу значно розширилися як за географією, так і за можливістю здійснен­ня безпосереднього впливу на особистість та створення умов для задоволення її вибору.

Здавна метою рекламної діяльності було формування соціальної зацікавле­ності й установки на придбання. І тепер реклама по своїй суті — засіб стимулю­вання і розширення виробництва товарів та досягнення економічного зростання підприємства та як наслідок — кращого задоволення потреб споживачів. Про­буджуючи прагнення підвищувати рівень життя, реклама має великі можливості вдосконалення важливого для суспільства процесу взаємозв’язку виробництва та споживання. Вона є найпереконливішим і найдешевшим способом поінфор­мувати потенційних споживачів про певний товар або певну послугу.

 

•   Які види реклами видаються нам найбільш дохідливими?

Реклама подібно до гіпнотичного навіювання спершу намагається збудити емоції, а потім впливає па розум. Така реклама впливає на людину комплекс­но: повторами одного й того ж тексту; посиланням на думку авторитетної лю­дини; привертанням уваги споживача одночасно із послабленням його критич­ного сприйняття інформації.

•   Якими, на вашу думку, художніми засобами ниразності перш за все можна привернути увагу до друкованої реклами?

Функції реклами: економічна, просвітницька, виховна, політична, соціаль­на, естетична.

Мета реклами:

•   мотивація споживача;

•   генерування, формування й актуалізація його потреб;

•   формування сприятливого образу (іміджу) організації;

•   інформування громадськості про діяльність організації;

•   формування у покупця позитивного ставлення до марки фірми;

•   умовляння;

•   формування у покупця переваги до марки та впевненості в необхідності здійснити купівлю;

•   стимулювання акту купівлі;

•   нагадування про фірму, її товари тощо.

Виділяються типи рекламних повідомлень, які інформують, нагадують, на­віюють, переконують.

За характером впливу на адресата рекламні засоби можуть бути індивіду­альними (призначеними конкретному споживачу) та масовими (розрахованими на широкі кола громадськості).

Залежно від охопленою рекламною діяльністю території розрізняють ло­кальну рекламу (в межах місця продажу — до території окремого населеного пункту); регіональну (що охоплює певну частину країни), загальнонаціональну (в масштабах держави) і міжнародну.

Засоби розповсюдження рекламної продукції:

•   кіно, відео, телебачення (рекламно-престижні та короткометражні фільми, слай-фільми, рекламні передачі та ролики, рекламна відеоекспрес-інформація, рекламні телезаставки);

•   радіо (інтерв’ю, рекламні передачі та повідомлення, радіожурнал, радіоре­портаж);

•   періодичні друковані видання (газети, журнали, в яких розміщуються ре­кламні оголошення і статті);

•   поліграфічна продукція (плакати, афіші, листівки, буклети, каталоги, паку­вальні матеріали);

•   пряма розсилка (рекламні пропозиції, що надсилаються поштою, спеціальні рекламно-інформаційні листи);

•   зовнішня реклама (бігборди, плазмові екрани, вуличні транспаранти, виві­ски, панно, вивіски та вітрини магазинів);

•   світлова реклама (лайтбокси, дороговкази, електронні табло, світлові виві­ски підприємств, газосвітлові оголошення, «бігаючі рядки»);

•   реклама на транспорті (зовнішнє оформлення автомобілів, реклама в са­лоні);

•   ярмарки, професійні зустрічі, спеціалізовані постійно діючі і пересувні виставки (презентації, прес-конференції, «круглі столи», зустрічі з фахів­цями, демонстрація товарів, дегустація продуктів та виробів, усна рекла­ма);

•   Інтернет (слай-фільми, рекламна відеоекспрес-інформація, відеокаталоги, оголошення).

 

Засоби масової інформації дозволяють:

•   оптимально вирішувати завдання рекламування;

•   впливати на певні групи людей в залежності від їх інтересів і купівельної спроможності, від географії проживання потенційного споживача;

•   відповідати запитам споживачів і формувати попит.

VI.   ПОВІДОМЛЕННЯ УЧНІВ

Засоби реклами

Щоб захопити увагу читача, рекламісти застосовують сучасні види друку, фотоілюстрації та репродукції, виконані в різноманітних кольорових рішеннях. Реклама сьогодні більш ніж будь-коли залежить від зримих образів, і комуніка­тивний процес створюється за такою формулою: 10 % письмового тексту, 20 % усного тексту, 70 % зображення.

Беручи свій початок із народної творчості, реклама і нині використовує її традиційні виразні засоби. Такі форми усної народної творчості, як прислів’я, приказки, частівки, казки знаходять своє сучасне вираження у рекламних сло­ганах (девізах), закликах, текстових коментарях до відеоряду, пісенному супроводі. Близькими до народної є й інші риси рекламної творчості: створення іде­альної реальності та певних стереотипів, особлива форма побудови сюжету та його повторюваність, казкове перевтілення та антропоморфізм (надання речам людських рис). Проте на відміну від народної творчості, рекламні сюжети завж­ди оптимістичні, акцентують увагу на позитивних аспектах життя.

Сучасна реклама, створена професіоналами, також стає джерелом народної творчості: частівок, анекдотів, приказок і сприймається своєрідним кодом у спіл­куванні. Рекламне світобачення демонструє нам казковий довершений і устале­ний світ реалізації можливостей та задоволення потреб. Таким чином, реклама, збагатившись засобами та методами народної творчості, рухається далі.

На ранньому етапі свого розвитку реклама збагатилася новими художніми засобами, запозиченими з модернізму. У рекламі стали використовувати майже всі засоби та методи цього напряму мистецтва — подання утилітарних речей як предметів мисгецтва, надання їм ознак нової технократичної краси та трансля­ція в уявленні споживача.

І нині у рекламній творчості знайшли своє відображення краса урбанізова-ного світу, відкрита футуристами; захоплене гпіилення до кольору та лінії як у абстракціоністів; порівняння виробів масової продукції з творами мистецтва як у дадаїстів. Кубізм запропонував по-новому побачити й оцінити красу пред­метного світу, проникати у мистецтво, сюрреалізм збудив фантазію рекламістів своєю абсурдністю. Нове ставлення до речі призвело до вивільнення кольору, який і тепер є основним виражальним засобом реклами. Важливу роль у цьому відіграло удосконалення процесів репродуціювання та тиражування, що вико­ристовують у своїй рекламній творчості представники мистецтва постмодерніз­му, зокрема поп-арту.

Прогрес фотографії, поліграфії, телебачення, комп’ютерної техніки, зокрема комп’ютерної графіки, розвиток масової культури відбились на рекламній твор­чості, яка ввібрала в себе художній потенціал модернізму, використовуючи різні прийоми: асоціативні композиції та геометричну абстракцію, колаж, натуральні предмети в живопису, оригінальне сполучення лінії та кольору тощо. Новатор­ство модернізму було втілене у рекламному дизайні, виявилося у виникненні нових друкарських стандартів тощо.

З часом реклама, що досягла певного художнього рівня, виробила свої влас­ні засоби виразності й почала безпосередньо впливати практично на всі види сучасної художньої творчості. Вона захопила в орбіту свого впливу живопис, театр, кіно, телебачення, літературу, наклала специфічний відбиток на повсяк­денний побут, навіть на прояви суспільної поведінки.

 

Учитель.

Реклама як особливий вид художньої творчості починає впли­вати у зворотному порядку не тільки на суспільне життя, а й на мистецтво та художню культуру, які в свою чергу вбирають у себе засоби та методи реклам­ної творчості. У сучасному мистецтві відображаються специфічні ознаки рекла­ми: емоційно-ігрові засади, гранично природна простота, загальнодоступність, наочна плакатність, часом цілеспрямований наївний примітив. Характерна для реклами і естетизація утилітарних, звичайних речей, що знайшло відобра ження у сучасній художній культурі.

Сучасній рекламі притаманні яскраво виражений утилітарний характер, на­явність художньої виразності. Для дієвого впливу на споживача вона звертаєть­ся до засобів і методів мистецтва. Це дає можливість дивитись на рекламу як на особливий нетрадиційний вид сучасного мистецтва.

Оскільки рекламу націлено на реальне задоволення потреб та масове сприйняття, у ній поруч із естетичним присутнє утилітарне начало, тому рекламне мистецтво не може бути елітарним. Розглядаючи механізм ко­ристування речами, реклама сприяє поширенню правил етикету, інформує про них через образну систему знаків, звертає увагу на манери та пристой­ність. Вона дає зразки культури спілкування, непрямо викладає елементар­ні правила ввічливості. Через створену модель втілюються зразки поведінки та статусні ролі. Реклама пропонує споживачеві вже естетизовану схему по­ведінки та зовнішнього вигляду, показуючи за допомогою художніх засобів, якими мають бути мова, одяг, міміка, жести і т. ін. Товар у рекламі набуває візуального вираження і естетичного «оформлення», а, ставши модним, фор­мує певний стиль життя.

Як вид соціальної взаємодії реклама апелює до загальнолюдських цінно­стей, використовуючи механізми художнього сприйняття, несе в собі велику образність, яскравість і видовищність, ще дає їй можливість естетизувати по­ведінку людини. Через наслідування, переконання, стандартизацію та схема­тизацію реклама деякою мірою закріплює у свідомості споживача реклами як такої естетичні цінності, норми його поведінки на рівні повсякденного буття. Будучи оригінальною формою відображення дійсності, особливим нетрадицій­ним тривіально-синтетичним видом сучасного мистецтва, реклама використо­вує весь арсенал художньо-виразних засобів для впливу на свідомість спожи­вача і його поведінку.

Рекламу зазвичай спрямовано не на високі духовні переживання людини, а на повсякденні потреби та інтереси. Вона має бути простою і зрозумілою, адже розрахована на середньостатистичного споживача та стандартизовану колектив­ну поведінку, тому її виразність є спрощеною, доступною для всіх. У той же час не можна не відзначити позитивної ролі для громадськості соціальної реклами та значення політичної реклами у житті держави.

Специфічність реклами як специфічного виду мистецької діяльності зумов­лена її спрямованістю на побут і повсякденність, проте вона буденне підносить до рівня прекрасного, спонукаючи споживача відчути естетичну насолоду від контакту з речами тривіальними і повсякденними.

Реклама вбирає у себе всі складові культури від науки до мистецтва, син­тезує їх та адаптує до повсякденної свідомості, стає своєрідною культурною уні-версалією. У створенні реклами органічно поєднуються художні засоби різних видів мистецтва: архітектури, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, графіки, живопису, літератури, театру, кінематографії.

Можливості реклами у нашій країні реалізовані недостатньо. Хоча реклама насамперед націлена на товари першої необхідності, вона не є тільки споживаць­ким феноменом, вона також є частиною художньої культури. Використовуючи нові засоби виразності, реклама впливає на естетичну свідомість людей, сприяє формуванню принципу єдності краси та користі у повсякденності.

Проте для формування естетичного смаку та художньої культури людей сьогодення потрібно спрямувати рекламу на твори мистецтва. У розповсюджен­ні інформації про розвиток і становище мистецтва реклама може краще виявити себе як явище художньої культури. На нинішньому етапі реклама всебічно про­никає у загальні культурні процеси, зрощується з ними і стає своєрідним відоб­раженням тривіальної культури.

 

VIІ.   ПІДСУМОК УРОКУ

Експрес-опитування

•   Чому XX століття називають століттям дизайну та реклами?

•   Поясніть значення термінів «дизайн», «реклама».

•   Який вплив має реклама на суспільство?

•   Назвіть основні види дизайнерської діяльності.

•   Як здійснюється розповсюдження рекламної інформації через засоби масо­вої інформації?

•   Які напрями мистецтва здійснили вплив на формування дизайну, рекла­ми?

•   Які художні зображальні засоби використовує реклама?

•   Наведіть приклади високохудожньої реклами.

•   Як сучасні науково-технічні досягнення та технологічні умови впливають на розвиток дизайну?

•   Назвіть засоби розповсюдження рекламної продукції.

•   Що дає підстави вважати дизайн феноменом художньої культури XX сто­ліття?

•   Висловіть власні судження про роль реклами у розвитку художньої культу­ри.

 

VIII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

На вибір:

•   створити ескіз дизайну побутового виробу у руслі «культурологічного під­ходу»;

•  запропонувати власний сценарій рекламного відеоролика про охорону дов­кілля або шкідливість тютюнопаління;

•   виконати рекламний плакат про роботу шкільного самоврядування, спор­тивної секції, танцювального гуртка тощо.

Icon of Urok Hudkul9 26 Urok Hudkul9 26 (35.7 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

3 comments for “Дизайн і реклама – складові художньої культури. Роль засобів масової інформації у поширенні мистецьких цінностей

  1. Наталья
    13.04.2014 at 20:17

    спасибо за урок

    • admin
      14.04.2014 at 19:53

      І Вам дякую Наталю за коментар.

  2. Тина
    04.04.2015 at 11:29

    Спасибо большое! Очень хороший урок!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *