2 455 перегляд(ів)

Галицько-Волинська держава за наступників Данила Романовича

Мета:

  • характеризувати соціально-економічне та політич­не становище Галицько-Волинської держави за наступників Данила Галицького; з’ясувати, яким було становище Галицько-Волинської держави за наступників Данила Романовича; визначити зовнішні і внутрішні при­чини занепаду;
  • удосконалювати вміння і навички роботи з історичними джерелами, картами; аналізувати історичну інформацію, давати власну оцінку історичним подіям;
  • виховувати інтерес до вивчення історії України, повагу до її минулого.

Тип уроку: комбінований.

Основні дати:

1270—1301 рр. – володарювання Лева Даниловича.

1303 р. – утворення Галицької митрополії.

1323 р. – династія Романовичів припинила своє існування.

1349 р. – Галицько-Волинська держава втратила незалежність.

1387 р. – припинення існування Галицько-Волинської держави.

Основні персоналії: князі: Лев І, Лев II, Юрій І, Андрій Юрійович, Юрій II Болеслав.

 

ХІД УРОКУ

 

I.     Організаційний момент

Учитель. Ми продовжуємо досліджувати події історії Галицько-Волинської держави, закінчимо складання таблиці «Діяльність князів Галицько-Волинської держави», будуватимемо лінію розвитку держави.

II.    Актуалізація опорних знань

П’ятихвилинка

І варіант

Уділ; іго; бояри; 1264 р.; 1199 р.; 1253 р.

ІІ варіант

Роздробленість; вотчина; 1245 р.; 1205 р.; 1238 р.

Робота зі схемою

Намалюйте логічну схему:

а) внутрішня політика Данила;

б) зовнішня політика князя Данила.

Усне опитування

1)      Перевірка виконання творчого завдання «Слово — похвала князю Да­нилові».

2)      Як ви вважаєте, чому в той час, коли в інших князівствах тривав процес подальшого дроблення, у Галичині відбувалося об’єднання земель.

Завдання.

Заповніть пропуски в тексті.

«Князь Данило успадкував владу від свого батька … . Непокірні… чинили опір князівській владі. Тривалий час Данило та його брат … боролися за повернення батьківського престолу. У … р. йому вдалося повернути князівський трон. Князь Данило зробив чимало корисних справ для зміцнення … держави. Він створив добре навчене … , підкорив собі колишню столицю київської Русі — місто … , завдав поразки рицарям-хрестоносцям під …, збудував фортечні укріплення, заснував ряд міст. Одне із цих міст, засноване в … р., він назвав на честь свого старшого сина … Місто … Данило перетворив на столицю своєї держави. За його наказом були також споруджені міста-замки … , … .У 1245 р. здо­був блискучу перемогу в битві з угорським військом поблизу …. Не маючи достатніх сил боротися із військами Золотої Орди, Да­нило був змушений поїхати на переговори до хана … , який видав йому … на князювання. Головною метою всього його життя було звільнення від … ярма. У … р. в місті … Данило був коронований як король Галицько-Волинської держави. Помер у … р. у своєму улюбленому місті … ».

Запитання.

Яке значення в історії Галицько-Волинської держави відіграли історичні особи, які згадуються в тексті?

  1. ПОЛІТИКА НАСТУПНИКІВ ДАНИЛА РОМАНОВИЧА

Після смерті Данила Галицького влада перейшла до Василька Романовича (1264-1270). Для нього, м’якого й поступливого, цей тягар виявився непосиль­ним. Не маючи вдачі володаря, він не спромігся зберегти ні централізованої влади, ні територі­ально-політичної цілісності королівства. Поно­вилася удільна система. Сини Данила отрима­ли: Лев — Галицьку й Перемишльську землі, Шварно – Холмську й Белзьку землі та Чорну Русь (Західна Волинь), Мстислав — Луцьк зі Східною Волинню і Теребовлянщину.

На початку правління доля посміхалася Шварну, одруженому з донькою великого литов­ського князя Міндовга. Він прославився в боротьбі з Польщею і завоював у литовського володаря Войшелка такий великий авторитет, що той передав у 1267 р. йому владу в Литві, а сам став ченцем. З’явилася можливість утворення Русько-Литовської держави, але Лев Да­нилович, заздрячи брату, підступно вбив Войшелка. Його смерть вороже налаштувала литов­ську знать проти Шварна. Невдовзі він помер.

Після смерті Василька верховна влада пере­йшла до Лева (1270-1301), хоча князівський стіл у Володимирі посів Володимир Василькович (1270-1288). Це був дуже освічений, доб­рий, чесний, справедливий і мужній володар, котрий, уникаючи війн із сусідами, дбав про добробут населення, розвиток ремесел, проми­слів, торгівлі, сільського господарства. Попри важку хворобу займався розбудовою міст, цер­ков і монастирів, опікувався письменством і культурою. Про людяність князя свідчить та­кий факт: коли в 1279 р. в землі ятвягів, котрі постійно здійснювали напади на Волинь, тра­пився жахливий голод і їхні посли попрохали в нього порятунку від смерті, Володимир поді­лився з ворогами припасами збіжжя, хоча самим було сутулено. Перед смертю він заповів князівство Мстиславу.

Лев, маючи здібності політика й полководця, на відміну від Володимира, відзначався войов­ничістю, нестриманістю й підступністю, що пе­решкоджало йому домогтися возз’єднання королівства. Він майже не цікавився питаннями розбудови міст, розвитку ремесел, торгівлі й сільського господарства. Не стільки шукав шляхів до подолання удільності, скільки втягував­ся в кровопролитну борню з Литвою, ятвягами й Польщею. При цьо­му переважно вів не оборонну, а наступальну боротьбу, намагаючись захопити (часто не без допомоги монголів) білоруські, литовські й польські землі. Позитивним було відвоювання в Угорщини частини Закарпаття з центром у Мукачевому. Не вдалося йому поширити своєї влади на Пониззя, що потрапило до володінь правнука Джучі (старший син Чингісхана) – Ногая. У 1301 р. Лев помер.

  Наступники Данила Галицького не спромоглися зберегти цілісно­сті королівства. Воно знову розділилося на окремі князівства.

  1. ПРАВЛІННЯ ОСТАННІХ РОМАНОВИЧІВ

Після смерті Лева володарем став його єдиний син Юрій І, котрий, як і його дід, мав титул короля Русі. Вольовий, енергійний і талановитий політик, він зробив чимало Для зміцнення держави. Найбіль­шим його успіхом стало відновлення єдності королівства: Юрій зосередив у своїх руках владу над Волинським і Галицьким князів­ствами, а столицю переніс із Холма до Володимира. Домігся утворення окремої Галицької митрополії (1303). Скориставшись послабленням Золотої Орди, він поновив владу над Пониззям, встановив дружні від­носини з Польщею й Тевтонським орденом. За його правління переживала піднесення економіка держави. Його печатка зображує короля «величним старцем, з довгою бородою, котрий сидить на тро­ні, в короні, із скіпетром у руках».

Після смерті Юрія І влада перейшла до його синів, Андрія та Лева II, котрі титулувалися «з Божої ласки князі всієї Руської землі, Галичи­ни й Володимирії» і виступали співправителями Волині й Галичини. Брати проводили виважену внутрішню політику. У зовнішній, нама­гаючись протидіяти посиленню натиску з боку Литви, шукали поро­зуміння з Польщею й Тевтонським орденом, вели постійну боротьбу із Золотою Ордою. Водночас за роки їхнього князювання територія держави зазнала помітних втрат: Угорщина захопила Мукачівщину, Литва – Берестейську й Дорогочинську землі. У 1323 р. брати одночас­но полягли в битві з монголами. Династія Романовичів припинила своє існування.

Політика останніх Романовичів спрямовувалася на збереження єдності Галицько-Волинської держави.

  1. РОЗПОДІЛ ЗЕМЕЛЬ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ТА ПРИПИНЕННЯ ЇЇ ІСНУВАННЯ

Смерть братів дала новий поштовх боротьбі за владу. У 1325 р. стіл перейшов до сина їхньої сестри й мазовецького князя – Болеслава. Він прийняв православ’я й правив під іменем Юрія II. Осівши у Володимирі, обмежив склад боярської думи, у найбільші міста замість воєвод і тисяцьких почав призначати своїх намісників. Не довіряючи місце­вій знаті, він оточував себе іноземцями-католиками (чехами й німцями), відверто підтримував католицьке духовенство. У зовнішній політиці зблизився з Литвою, уникав загострення сто­сунків з Ордою. Невдоволені діями князя, боя­ри в 1340 р. його отруїли.

Занепадом держави відразу ж скористалися володарі сусідніх країн. Довідавшись про смерть Юрія II, польський король Казимир III у союзі з угорцями вчинив напад на Львів та інші міста. Наштовхнувшись на спротив бояр і горо­дян, поспішно відступив, прихопивши із собою зі Львова «дві корони величезної вартості, оздоблені дорогим камінням і перлами, а також мантію і трон». У Галицькій землі бояри вирі­шили правити самі, обравши старшим Дмитра Дедька, котрий титулувався «управителем і старостою Руської землі». Волинські бояри запросили на стіл сина великого князя литов­ського – Любарта Гедиміновича, одруженого з донькою Андрія Юрійовича, котрий став воло­дарем Галицько-Волинської держави (Дедько визнав його владу).

У середині 40-х років Казимир III захопив Сяноцьку землю, а в 1349 р. заволодів Галичиною й більшою частиною Волині. Галицько-Волинська держава втратила незалежність.

Любарт намагався відродити її цілісність і самостійність, а відтак повів жорстоку боротьбу з Польщею, яку підтримувала Угорщина. У 1352 р. Литва й Польща уклали угоду про роз­поділ земель Руського королівства: Галичина відходила Польщі, а Волинь – Литві, якою во­лодів Любарт. На початку 80-х років XIV ст. він здійснює останню спробу повернути втраче­ні землі Галицько-Волинської держави, але зазнає невдачі. Зробивши чимало для розвитку господарства й торгівлі Луцького князівства, розбудови міст, замків і церков, у 1385 р. Любарт помер. У першій половині 1387 р. польське військо окупувало Галичину. Галицько-Волинська держава припинила своє існу­вання.

Історична довідка.

Дмитро-Любарт — галицько-волинський князь у 1340—-1349 рр. і волинський у 1349 — 1385 рр. Під його владою пере­бували Волинська, Холмська і Белзька землі, а у Львові за нього правив воєвода Дмитро Дедько. У союзі з великим литовським князем Кейстутом вів тривалу боротьбу з Польщею та Угорщи­ною за землі Галицько-Волинської держави. Був прихильним до українців. За його князювання в Луцьку було збудовано фор­тецю — так званий замок Любарта.

Робота з історичним джерелом.

Учні опрацьовують уривок з історичного джерела, після чого виконують завдання.

І.О. Шкрумеляк про Любарта

Ти Волинь і гордий Галич                  Але горе! Сил у тебе

Від чужих обороняв,                          На врага уже нема.

Хоч ти литвин, але близький              Через те під чужу владу

За пролиту кров нам став.                  Впала рідная земля…

Завдання.

1)          Покажіть на карті українські землі, які перебували під владою Любарта.

2)          Схарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику князя Любарта.

3)       Чи можна стверджувати, що за часів правління Любартапосилюється процес вступу українських земель до складу Литви? Чому?

Внутрішні чвари й завойовницька політика Польщі, Литви та Угорщини спричинили загибель Галицько-Волинської держави

  1. Історичне значення Галицько-Волинської держави

Галицько-Волинська держава відіграла важливу історичну роль. Об’єднання в її кордонах значної частини руських земель створило сприятливі умови для їхнього політичного, соціально-економічного й культурного піднесення. Тісні контакти з Польщею, Угорщиною й Тевтонським орденом перетворили її на невід’ємну складову системи міжнародних відносин у Центрально-Східній Європі. Саме Галицько-Волинська держава після загибелі Руської ім­перії стала ядром розвитку державотворчих процесів.

Існування Галицько-Волинської держави позитивно позначи­лося на. політичному, соціально-економічному й культурному розвитку південно-західного регіону Русі.

Нащадкам Данила Галицького через міжусобиці, політичні про­рахунки боярське свавілля й агресивну політику сусідніх країн не вдалося ні завершити справу об’єднання в межах королівства решти руських земель, ні зберегти саме королівство.

 

III. Інтерактивна вправа

Учитель. Який же спадок полишив своїм синам князь Данило Ро­манович? Як ви вважаєте, які проблеми внутрішньої й зовнішньої полі­тики потрібно було вирішувати насамперед? Чи завжди діти схожі на своїх батьків?

Учні, отримавши випереджальні завдання, мали підготувати міні-характеристики наступників Данила Романовича — Лева, Мстислава, Шварно, Володимира, Юрія.

Завдання класу: по ходу виступів учнів складати таблицю «Внутрішня і зовнішня політика князів Галицько-Волинської держави».

Проаналізувати записи в таблиці, зробити висновок:

— Які помилки в політиці були допущені князями і як це мало вплину­ти на ситуацію в князівстві?

Гра «Впізнай героя»

1)   «Король Русі і князь Лодомерії».

2)   «Книжник великий і філософ».

3)   «Його оточували бояри старі й молоді».

4)   «Літопис називає його мудрий, як Соломон».

5)   «З Божої ласки природжений князь».

Оцінюємо історичну подію

«Після смерті в бою правнуків Данила Галицького Андрія І та Лева II припинилася династія Романовичів, до влади прийшло боярство. В умовах боротьби іноземців за Галицько-Волинський престол воно вирішило само обрати князя, який би став слухняним знаряддям у їхніх руках. Вибір при­пав на Мазовецького (польського) княжича Болеслава. Католик Болеслав Перейшов у православ’я, узявши ім’я Юрій, й у 1325 р. став галицько-волинським князем Юрієм-Болеславом II».

Питання

1)          Коли відбулася подія?

2)          Які особливості були притаманні цьому історичному періоду?

3)          Згадаємо, що спричинило дану подію.

4)          Визначимо характер події (закономірна чи випадкова). Чому?

5)          Встановлюємо зв’язки з іншими подіями в цій самій країні.

6)          Визначаємо історичне значення даної події і з’ясовуємо, які наслідки вона мала для подальшого історичного розвитку.

 

Узагальнюючи матеріал, учитель наголошує на причинах занепаду Галицько-Волинської держави в першій половині XIV ст.:

  • • посилення ординського впливу;
  • • безуспішна боротьба з Польщею;
  • • контроль міст із боку іноземних купців;
  • • відхід національної знаті від адміністративної влади;
  • • навернення місцевого населення в католицьку віру;
  • • після смерті Юрія II бояри запросили на престол литовського князя Любарта, його зятя, який, прийнявши православну віру отримав ім’я Дмитро.

IV.   Закріплення матеріалу

Запропонувати учням згадати ряд причин, які призвели до занепаду Київської Русі, використавши метод «Прес». Записати їх на дошці.

Завдання учням

Обрати чинники занепаду Галицько-Волинської держави. Аргументу­вати свій вибір.

Які ще, на вашу думку, були причини занепаду Галицько-Волинської держави?

а) Боярська опозиція;

б) роздробленість;

в) монголо-татарське іго;

г) внутрішні міжусобиці;

д) більш активна зовнішня політика князів порівняно із внутрішньою;

є)   слабо розвинена економіка;

е) ізоляція країни.

Запитання та узагальнення.

у чому виявлялася складність становища Галицько-Волинсь­кої держави наприкінці XIII — на початку XIV ст.? До чого це призвело?

Робота з таблицею.

Учитель демонструє учням таблицю .

Періоди історичвого розвитку Галицько-Волинської держави

Період   Роки Стан держави

1

1199:-1205 рр. Утворення та становлення

2

1205-1238 рр. Тимчасовий розпад єдиної дерлсави

3

1238-1264 рр. Об’єднання та піднесення

4

1264-1323 рр. Стабільність і розквіт

5

1323-1340 рр. Поступовий занепад

— Чи згодні ви з такою періодизацією історії Галицько-Волин­ської держави? Чому?

V.    Підсумки уроку

Оцінювання відповідей учнів.

VIДомашнє завдання

  1. Опрацювати відповідний матеріал підручника.
  2. Закінчити заповнення таблиці.
  3. Опрацювати відповідний матеріал підручника. Випереджальне завдання: підготувати питання в групах щодо розвитку культури Галицько-Волинської держави: І група — розвиток освіти, II гру­па — літописання, III група — мистецтва.
Icon of Урок 24 Урок 24 (33.7 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *