333 перегляд(ів)

Конспект уроку: «Что ему Гекуба, что он Гекубе..?»

Мета: продовжити коментоване читання трагедії «Гамлет», роботу над опорними конспектами; поповнити афоризмами «Скарбничку мудрості»; розвивати усне зв’язне

мовлення; виховувати прагнення замислюватися над ситуаціями вибору (проблемними ситуаціями).

Обладнання: ОК № 5, 6; тексти трагедії «Гамлет».

Не дай мне Бог сойти с ума…

О. С. Пушкін

Безумье сильных требует надзора.

В. Шекспір

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань

Розповідь за ОК № 5

Опитування

1) Розкажіть про історію створення трагедії «Гамлет».

2) Дайте визначення трагедії.

3) Про що дізнався Гамлет від Привида?

— Яку мету має перед собою герой? (Помститися за смерть батька, тим самим «вилікувати» час, виправити кривду, покарати злочинця.)

II. Вивчення нового матеріалу

1. Робота з текстом

– Яка звістка схвилювала членів королівської сім’ї? (Гамлет став несповна розуму.)

– Назвіть причину божевілля принца на думку Полонія. (Полоній вважав, що Гамлет збожеволів через кохання до Офелії.)

Нет, я взялся круто

И так моей девице заявил:

«Принц Гамлет — принц, он вне твоей звезды;

Пусть этого не будет»; и велел ей

Замкнуться от дальнейших посещений,

Не принимать послов, не брать подарков.

Дочь собрала плоды моих советов;

А он, отвергнутый,— сказать короче —

Впал в скорбь и грусть, потом в недоеданье,

Потом в бессонницу, потом в бессилье,

Потом в рассеянность и, шаг за шагом,—

В безумие, в котором ныне бредит,

Всех нас печаля.

– Навіщо король посилає Розенкранца та Гільденстерна до Гамлета? Чи розуміє це принц? (Король посилає друзів дитинства Гамлета до нього з метою з’ясувати причини його нинішнього стану. По суті, вони виконують роль шпигунів, служачи королю та зраджуючи Гамлета. Принц здогадується про це. Розенкранц і Гільденстерн не приховують, що діють за наказом Клавдія.)

– Як Гамлет пояснює зміни у своєму настрої?

(Монолог Гамлета, сцена 2)

Ги л ь д е н с т е р н

Принц, за нами посылали.

Га м л е т

Я вам скажу, для чего; таким образом моя предупредительность устранит ваше признание, и ваша тайна перед королем и королевой не обронит ни единого перышка. Последнее время — а почему, я и сам не знаю — я утратил всю свою веселость, забросил все привычные занятия; и, действительно, на душе у меня так тяжело, что эта прекрасная храмина, земля, кажется мне пустынным мысом; этот несравненнейший полог, воздух, видите ли, эта великолепно раскинутая твердь, эта величественная кровля, выложенная золотым огнем,— все это кажется мне ничем иным, как мутным и чумным скоплением паров. Что за мастерское создание — человек! Как благороден разумом! Как беспределен в своих способностях, обличьях и движениях! Как точен и чудесен в действии! Как он похож на ангела глубоким постижением! Как он похож на некоего бога! Краса вселенной! Венец всего живущего! А что для меня эта квинтэссенция праха? Из людей меня не радует ни один; нет, также и ни одна, хотя вашей улыбкой вы как будто хотите сказать другое.

 

У минулому У сьогоденні
Прекрасная храмина, земля Пустынный мыс
Несравненнейший полог, воздух, великолепно

раскинутая твердь, величественная кровля, выло-

женная золотым огнем

Мутное и чумное скопле-

ние паров

Что за мастерское создание — человек! Как

благороден разумом! Как беспределен в своих

способностях, обличьях и движениях! Как он

похож на некого бога! Краса Вселенной! Венец

всего живущего!

А что для меня эта

квинтэссенция праха? Из

людей меня не радует ни

один; нет, также и ни одна

– Про що свідчать виписані цитати? (Раніше Гамлет був щасливою людиною, яка була у захопленні від навколишнього світу та людей. Але все це у минулому. Глибоке розчарування призвело до радикальних змін у світосприйнятті героя: тепер він бачить світ у чорних тонах, і ніщо не радує його.)

– Як поставився Гамлет до приїзду акторів у Ельсинор? (Принц зацікавився цією подією, більш того, він запропонував одному з акторів вивчити монолог, складений ним самим, та вставити його у п’єсу.)

Читання монологу Гамлета (сцена 2)

Вот я один

О, что за дрянь я, что за жалкий раб!

Не стыдно ли, что этот вот актер

В воображенье, в вымышленной страсти

Так поднял дух свой до своей мечты,

Что от его работы стал весь бледен;

Увлажен взор, отчаянье в лице,

Надломлен голос, и весь облик вторит

Его мечте. И все из-за чего?

Из-за Гекубы! Что ему Гекуба,

Что он Гекубе, чтоб о ней рыдать?

Что совершил бы он, будь у него

Такой же повод и подсказ для страсти,

Как у меня? Залив слезами сцену,

Он общий слух рассек бы грозной речью,

В безумье вверг бы грешных, чистых — в ужас,

Незнающих — в смятенье и сразил бы

Бессилием и уши и глаза.

А я,

Тупой и вялодушный дурень, мямлю,

Как ротозей, своей же правде чуждый,

И ничего сказать не в силах; даже

За короля, чья жизнь и достоянье

Так гнусно сгублены. Или я трус?

Кто скажет мне: «подлец»? Пробьет башку?

Клок вырвав бороды, швырнет в лицо?

Потянет за нос? Ложь забьет мне в глотку

До самых легких? Кто желает первый?

Ха!

Ей-богу, я бы снес; ведь у меня

И печень голубиная — нет желчи,

Чтоб огорчаться злом; не то давно

Скормил бы я всем коршунам небес

Труп негодяя; хищник и подлец!

Блудливый, вероломный, злой подлец!

О, мщенье!

Ну и осел же я! Как это славно,

Что я, сын умерщвленного отца,

Влекомый к мести небом и геенной,

Как шлюха, отвожу словами душу

И упражняюсь в ругани, как баба,

Как судомойка!

Фу, гадость! К делу, мозг! Гм, я слыхал,

Что иногда преступники в театре

Бывали под воздействием игры

Так глубоко потрясены, что тут же

Свои провозглашали злодеянья;

Убийство, хоть и немо, говорит

Чудесным языком. Велю актерам

Представить нечто, в чем бы дядя видел

Смерть Гамлета; вопьюсь в его глаза;

Проникну до живого; чуть он дрогнет,

Свой путь я знаю. Дух, представший мне,

Быть может, был и дьявол; дьявол властен

Облечься в милый образ; и возможно,

Что, так как я расслаблен и печален,—

А над такой душой он очень мощен,—

Меня он в гибель вводит. Мне нужна

Верней опора. Зрелище — петля,

Чтоб заарканить совесть короля.

– За що картає себе Гамлет? (Гамлет починає монолог різкими й образливими словами щодо себе самого: «что за дрянь я, что за жалкий раб!»; потім називає себе «тупой и вялодушный дурень; мямлю, как ротозей, своей же правде чуждый, и ничего сказать не в силах»; зауважує: «ведь у меня и печень голубиная — нет желчи, чтоб огорчаться злом».

Спостерігаючи за актором, що читав монолог про троянську царицю Гекубу, Гамлет помічає, як сильно схвильований актор, як пристрасно він переживає все, що відбувалося багато століть тому. Гамлет вражений небайдужістю актора до події, які трапилися у сиву давнину: «И все из-за чего? Из-за Гекубы! Что ему Гекуба, Что он Гекубе, чтоб о ней рыдать?»

Герой розуміє, що якби у цієї людини був такий привід страждати, як у нього, то вона б уже давно дала вихід своїм пристрастям і помстилася б за невинно загубленого батька. Гамлет докоряє собі за те, що він нічого не зробив за заповітом Привида, а лише розмірковував і говорив: «Слова, слова, слова!» Усвідомлення цього змушує героя страждати.)

– До яких дій вирішує перейти принц? (Гамлет вирішив дописати монолог до п’єси, яку будуть ставити актори, щоб подивитися на реакцію Клавдія щодо розіграної ситуації, схожої на ту, що склалася у королівській сім’ї.)

– Чому для Гамлета важливо побачити реакцію короля? (Герой не може бути абсолютно впевненим у словах Привида: а раптом це дух диявола, що спокушає його таким чином. Тому Гамлет хоче перевірити самотужки та переконатися у тому, що Клавдій — убивця:

Мне нужна Верней опора. Зрелище — петля, Чтоб заарканить совесть короля.)

III. Узагальнення та систематизація вивченого

«Ваша думка». (З використанням методу ПРЕС)

— Чи був Гамлет божевільним?

«Мікрофон»

Чи правий був Клавдій, зазначивши: «Безумье сильных требует надзора»?

Коментар учителя

— Поведінка Гамлета свідчила про його божевілля. Але не випадково Клавдій робить висновок щодо принца: «Безумье сильных требует надзора» — й обмірковує його майбутню долю. У божевільних промовах Гамлета багато розумних висловів, до того ж він ретельно приховує причини свого розчарування у навколишньому світі. Монолог Гамлета «Что ему Гекуба?» переконує читача не тільки в щирості героя (він промовляє його на самоті), а й у здатності до розрахунку, розумних планів, за допо- могою яких він зможе переконатися у вині або невинності нинішнього короля. Таким чином, автор розкриває для нас загадку божевілля головного героя: божевілля — це маска, за якою може переховуватись Гамлет,

не викликаючи підозри у членів королівської сім’ї та вельмож.

«Мікрофон»

— Навіщо Гамлетові потрібно було удавати з себе божевільного?

 

IV. Домашнє завдання

Прочитати 3 дію трагедії «Гамлет».

Icon of Svit Litk 8 (61) Svit Litk 8 (61) (72.4 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *