590 перегляд(ів)

Конспект уроку: Йоганн Вольфганг Ґете (1749-1832) «Вільшаний король». Переплетіння психологічного, фантастичного та реального в баладі Ґете

Мета уроку: знайомство зі змістом балади, вдосконалення навичок текстологічного аналізу твору із акцентом на співіснуванні та переплетеннях реального і фантастичного; розвиток зв’язного мовлення: порівняння перекладів балади; робота над виразним читанням балади; виховання культури відповіді: логічності, послідовності, емоційності, культури виразного читання.

Обладнання: портрет Й. В. Ґете, фотографія «Пам’ятник Шіллеру і Ґете у Веймарі».

Хід уроку

І. Конкурс виразного читання балад напам’ять

ІІ. Формування нових знань, вмінь та навичок

Учитель. Ми продовжуємо з вами знайомство з німецькою баладою і навіть не тільки не залишаємо Німеччину XVIII ст., але й не виїжджаємо зі старовинного міста Веймара. Ми сьогодні знайомимося з другом Шіллера, видатним німецьким поетом Ґете, вірніше, з його чудовою баладою «Вільшаний король».

  1. Повідомлення учнів про Ґете (з використанням наочного матеріалу)

2. Евристична бесіда

1)Які балади бувають за змістом? (Страшні, історичні, любовні, сімейно-побутові, розбійничі)

Учитель. Сьогодні перед нами «страшна» балада, отже, її сюжет має бути напруженим, сповненим драматизму.

2)Що, на вашу думку, «страшного» в баладі? Чим можна налякати читача? (Співіснування реального і фантастичного, яке втручається уреальне життя)

3)А як побудова балади підкреслює напруженість, драматизм, ілюструє боротьбу зі страшним? (У формі діалогу, а точніше полілогу для 3 осіб)

 

 

3. Читання балади за особами: хлопчик, його батько, вільшаний король, автор (див додаток)

4. Бесіда за змістом з елементами текстологічного аналізу

1)Чи справді ця балада «страшна»?

2)Чи насправді трагічний кінець балади пов’язаний саме з потойбічним, фантастичним явищем? Від чого помирає хлопчик? (Він був дуже хворим: «чогось боїться і мерзне син»)

3)Чому являється хлопцеві вільшаний король? (Це плід його хворобливої уяви – чудернацькі хмари туману плюс марення хворого)

4)Який вигляд має вільшаний король?

5)Як він звертається до хлопчика, що обіцяє йому?

6)Чи бачить батько вільшаного короля? Звідки нам про це відомо?

7)Чому ж батько наляканий? («В руках його хлопчик бідний кричить». Тобто трагічний кінець пояснюється цілком реалістично.)

5. Розвиток зв’язного мовлення учнів

Порівняння перекладів балади (М. Рильський, Б. Грінченко, В. Жуковський) (див. додаток)

Учитель. Усі переклади мають різну назву. Тільки М. Рильський зберіг назву німецького оригіналу «Erlkönig» - «Вільшаний король», Б. Грінченко і В. Жуковський обрали узагальнюючі назви.

Зберігаючи побудову балади Ґете у формі діалогу, тільки один з авторів найточніше передає жах хлопця від видіння вільшаного короля, а інші перекладачі «знімають жах» перед незрозумілим, нереальним.

Завдання до перекладів:

1)Порівняйте опис вільшаного короля: конкретність деталей, подіб-ність до людини, почуття, які викликає його зовнішність.

2) Порівняйте, як описує свої володіння вільшаний король та як їх сприймає хворий хлопчик.

3)Порівняйте опис вільшаних королівен. Як їх описує вільшаний король та якими вони постають в уяві хлопця?

4)Один з авторів перекладу надав зовнішності вільшаного короля йопису його дочок ознак національного колориту. Доведіть це.

5)Хто з перекладачів показав останній дотик вільшаного короля, як конкретну дію, а хто – як звичайне враження?

6)Що додає до сприймання балади перший рядок останньої строфи? («Батькові страшно» М. Рильський; «ездок оробелый» В. Жуковський; «наляканий батько» Б. Грінченко)

Учитель. А тепер послухаємо уривок з роботи російської поетеси М. Цвєтаєвої, присвячений саме перекладу балади Ґете, в якому вона наводить прозовий дослівний переклад німецького оригіналу:

«Кто так поздно скачет сквозь ветер и ночь? Это отец с ребенком. Он крепко прижал к себе мальчика, ребенку у отца покойно, ребенку у отца тепло.- “Мой сын, что ты так робко прячешь лицо?” - “Отец, ты не видишь Лесного Царя? Лесного Царя в короне и с хвостом” - “Мой сын, это полоса тумана!” - “Милое дитя, иди ко мне, иди со мной! Я буду играть с тобой в чудные игры. На побережье моем – много пестрых цветов, у моей матери – много золотых одежд!” - “Отец, отец, неужели ты не слышишь, что Лесной Царь мне шепотом обещает?” - “Успокойся, мой сын, не бойся, мой сын, в сухой траве – ветер шуршит”. - “Хочешь, нежный мальчик, идти со мной? Мои дочери чудно тебя будут нянчить, мои дочери ведут ночной хоровод,— убаюкают, упляшут, упоют тебя”.- “Отец, отец, неужели ты не видиш – там, в этой мрачной тьме, Лесного Царя дочерей?” - “Мой сын, мой сын, я в точности вижу: то старые ивы так серо светятся…” - “Я люблю тебя, меня уязвляет твоя красота! Не хочешь охотой – силой возьму!” - “Отец, отец, вот он меня схватил! Лесной Царь мне сделал больно!” - Отцу жутко, он быстро скачет, он держит в объятьях стонущее дитя, доскакал до дворца с трудом, через силу – ребенок в его руках был мертв».

Хто, на ваш погляд: Рильський, Жуковський чи Грінченко – зробив точніший переклад? Чий переклад більше відходить від німецького оригіналу?.. Чому переклади різні?.. Чи мають вони всі право на існування? А який переклад вам більше подобається?..

Учитель. Знову звернемось до Марини Цвєтаєвої.

«..Лучше перевести “Лесного Царя”, чем это сделал Жуковский,- нельзя. И не должно пытаться. За столетие давности это уже не перевод, а подлинник. Это просто другой Лесной Царь. Русский Лесной Царь – из хрестоматии и страшных детских снов. Вещи равновелики. И совершенно разны. Два “Лесных Царя”…

Две вариации на одну тему, два видения одной вещи, два свидетельства одного видения.

Каждый ведь увидел из собственных глаз.

Гете, из черноты своих огненных,- увидел, и мы с ним. Наше чувство – за сновиденный срок Лесного Царя: как это отец не видит?

Жуковский, из глади своих карих, добрых, разумных,- не увидел, не увидели и мы с ним. Поверил в туман и ивы. Наше чувство в течение “Лесного Царя” - как это ребенок не видит, что это – вётлы?

У Жуковского ребенок погибает от страха.

У Гете – от Лесного Царя…

У Жуковского – просто ребенок испугался, отец не сумел его успокоить, ребенку показалось, что его схватили (может быть, ветка хлестнула), и из-за всего этого показавшегося ребенок достоверно умер…

Лесной Царь Жуковского (сам Жуковский) бесконечно добрее: к ребенку добрее – ребенку у него не больно, а только душно; к отцу добрее – горестная, но все же естественная смерть; к нам добрее – ненарушенный порядок вещей. Ибо допустить хотя бы на секунду, что Лесной Царь есть,- сместить нас со всех наших мест. Так же – прискорбный, но бывалый случай. И само видение доброе: старик с бородой, дедушка, “бирюзовы струи”…»

Який висновок з проведеної роботи ми можемо зробити? (Вивчати перекладений поетичний твір означає дивитися на зміст очима перекладача, зрозуміти і його бачення.

Поет-перекладач має право відійти від оригіналу – і тоді народжується інший власний твір.)

ІІІ. Підбиття підсумків уроку

Ось який незвичайний вид роботи, важкий та серйозний, ми виконували!

Висновки

Балада як жанр побудована за певними законами.

IV. Коментар до домашнього завдання

Учитель. На наступному уроці ми з вами потрапимо у давноминулі часи Київської Русі. З подіями давнини ми ознайомимося завдяки баладі О. С. Пушкіна.

Завдання для сильних учнів: підготувати повідомлення про «Повість врем’яних літ»; відповісти на запитання: «Чому О. С. Пушкін звертається до історичної тематики?»

Завдання для всіх учнів: прочитати «Пісню про віщого Олега» (російською мовою); виписати з тексту історизми і пояснити їхнє значення та мету їхнього використання.

Додаток

Вільшаний король

Хто пізно так мчить у час нічний?

То їде батько, з ним син малий.

Чогось боїться і мерзне син –

Малого тулить і гріє він.

 

– Чому тремтиш ти, мій сину, щомить?

– Король вільшаний он там стоїть!

Він у короні, хвостатий пан!

– То, сину, вранішній туман!

 

«Любе дитя, до мене мерщій!

Будемо гратись в оселі моїй,

Квіти прекрасні знайду тобі я,

У злото матуся одягне моя».

 

– Мій тату, мій тату, яке страшне!

Як надить вільшаний король мене!

– Годі, маля, заспокойся, маля!

То вітер колише в гаю гілля!

 

«Хлопчику любий, іди ж до нас!

Дочки мої у танку в цей час,

Дочки мої тебе прийдуть стрічать,

Вітати, співати, тебе колихать!»

 

– Мій тату, мій тату, туди подивись!

Он королівни вільшані зійшлись!

– Не бійся, мій синку! Повір мені:

То верби сивіють в далині!

 

«Мені, хлопче, люба краса твоя!

З неволі чи з волі візьму тебе я!»

– Мій тату, мій тату, він нас догнав!

Ой, як болюче мене він обняв!

 

Батькові страшно, батько спішить,

В руках його хлопчик бідний кричить;

Насилу додому доїхав він,

В руках уже мертвий лежав його син.

(Переклад М. Рильського)

Лісовий цар

Хто їде в негоду тим лісом густим?

То батько, спізнившись, і хлопець із ним.

Обнявши, малого в руках він держить,

Його пригортає, його він пестить.

 

– Чом личко сховав ти, мій синку малий?

– Ой тату! Чи бачиш? Он цар лісовий:

У довгій киреї, в короні… дивись!

– То, синку, тумани навкруг простяглись.

 

«Мій хлопчику любий, до мене сюди

На луки зелені ти гратись іди;

В моєї матусі є пишні квітки,

Гаптовані злотом тобі сорочки».

 

– Ой тату, він кличе на луки рясні,

І квіти, і злото дає він мені.

– Нема там нічого, мій синочку. Цить!

То вітер між листям сухим шелестить.

 

 

«До мене, мій хлопче, в дібровах густих

Дочок уродливих побачиш моїх,

Вестимуть таночок і будуть співать,

Співаючи, будуть тебе колихать».

 

– Ой тату, мій тату, туди подивись:

В танку королівни за руки взялись…

– О ні, усе тихо у темряві там:

То верби старії схилились гіллям.

 

«Мене, хлопче, вабить урода твоя:

Чи хочеш – не хочеш, візьму тебе я!»

– Ой тату, вже близько!.. Він нас дожене!

Він давить, він душить, він тягне мене!..

 

Наляканий батько не їде – летить…

А хлопець нудьгує, а хлопець кричить.

Добіг він додому і дивиться він:

В руках уже мертвий лежить його син.

(Переклад Б. Грінченка)

Лесной царь

Кто скачет, кто мчится под хладною мглой?

Ездок запоздалый, с ним сын молодой.

К отцу, весь издрогнув, малютка приник;

Обняв, его держит и греет старик.

 

«Дитя, что ко мне ты так робко прильнул?»

«Родимый, лесной царь в глаза мне сверкнул:

Он в темной короне, с густой бородой».

«О нет, то белеет туман над водой».

 

«Дитя, оглянися; младенец, ко мне;

Веселого много в моей стороне:

Цветы бирюзовы, жемчужны струи;

Из золота слиты чертоги мои».

 

«Родимый, лесной царь со мной говорит:

Он золото, перлы и радость сулит».

«О нет, мой младенец, ослышался ты:

То ветер, проснувшись, колыхнул листы».

 

«Ко мне, мой младенец; в дубраве моей

Узнаешь прекрасных моих дочерей:

При месяце будут играть и летать,

Играя, летая, тебя усыплять».

 

«Родимый, лесной царь созвал дочерей:

Мне, вижу, кивают из темных ветвей».

«О нет, все спокойно в ночной глубине:

То ветлы седые стоят в стороне».

 

«Дитя, я пленился твоей красотой:

Неволей иль волей, а будешь ты мой».

«Родимый, лесной царь нас хочет догнать;

Уж вот он: мне душно, мне тяжко дышать».

 

Ездок оробелый не скачет – летит;

Младенец тоскует, младенец кричит;

Ездок погоняет, ездок доскакал…

В руках его мертвый младенец лежал.

(Перевод В. Жуковского)

Icon of Svin Lit7 (9) Svin Lit7 (9) (36.1 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *