1 211 перегляд(ів)

Конспект уроку: Література доби бароко: найяскравіші представники європейського напряму бароко; провідні теми й стильове новаторство лірики бароко

Мета: продовжити знайомство учнів з напрямом барокко в культурі; розвивати навички опису картини; охарактеризувати духовне та стильове новаторство барокової літератури; виховувати почуття краси.

Обладнання: ілюстрації картин П.-П. Рубенса, Франсіско Сурбарана «Христос на хресті», «Немовля Христос», Хусепе Рібера «Аполон і Марсій», Дієго Веласкеса, Жоржа де Латура «Святий Себастьян та Свята Ірина», Бартоломео Естебана Мурільйо «Апостол Петро у в’язниці»; ілюстрація скульптурної групи Берніні Джованні Лоренцо «Екстаз святої Терези»; ілюстрації архітектури бароко; аудіозаписи музики Баха, Гайдна або Генделя.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Мистецтво існує для того, аби

вихоплювати форми з того світу, в якому

людина сама є об’єктом, і переносити його

в той світ, в якому людина панує.

А. Мальро

Хід уроку

І. Актуалізація знань

Експрес-опитування

– Який художній стиль панував у Європі та Іспанії у ХVІІ ст.?

– У яких країнах і чому розвивався стиль бароко?

-Як ви розумієте термін «бароко»? Назвіть визначальні ознаки цього художнього напряму?

– Які особливості українського бароко ви можете назвати?

– Яке місце в культурі бароко посідає людина?

IІ. Мотиваціянавчальноїдіяльності

Учитель. Яквивжезнаєте, бароко — цесамостійна, самобутнядобавісторіїсвітовоїкультури, художнясистемавмистецтвіХVІІ –ХVІІІст. (вархітектурі, скульптурі, живописі, музиці, літературіітеатрі). Це — першийхудожнійнапрям, щорозвивавсявусіхєвропейськихлітературах. Сьогодні ми продовжимо вивчення цієї культурно-історичної епохи. (Запис теми уроку та визначення мети роботи.)

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Повідомлення учнів (див. домашнє завдання)

Живопис доби бароко (на прикладі репродукцій картин Караваджіо, Жоржа де Латура, Бартоломео Естебана Мурільйо, Франсіско Сурбарана, Хусепе Рібера, картин Дієго Веласкеса, Берніні Джованні Лоренцо). Мистецтво епохи бароко не приховує контрасти та антагонізм реального світу, а навпаки, згущує. Людськіфігури, предмети інтер’єру, елементи пейзажу знаходяться нібив єдиному русі, незалежному від волі «об’єктів». Але, зробившистильовий акцент на складності форми, мистецтво бароко не байдуже до ідеалу. Нехай він недоступний, як недоступна новочаснійлюдині істина, та мистецтво здатне зупинити ту єдину мить, у якійзасяє істина. Провідними видами живопису бароко є алтарна іконаі декоративне панно для прикрашання парадних залів. Улюбленісюжети картин — життя католицьких мучеників та міфологічніісторії. Розквітає жанр алегорії, героями якої виступають монархи, оточені античними богами.

Архітектура доби бароко (з використанням ілюстративного матеріалу). Наприкінці ХVІ ст. на зміну архітектурі доби Відродження приходить стиль бароко, який відзначається складнимипланами, контрастами об’ємів, пишним пластичним і декоративним оздобленням. Головними об’єктами барокового мистецтва в архітектурі є церква і палац. Це кольоровий мармур, бронза, розписані статуї, яскраві, святкові інтер’єри. Карнизи фасадів помітновиступають уперед, їх криволінійні обриси створюють враженнялегких коливань декору. Уславилась доба бароко і своїми водограями: водяні каскади, що шлейфами спадали донизу, у поєднанніз химерними скульптурами (морськими божествами, тритонами),справляли фантастичне враження. Стиль бароко набув поширенняв Італії (церква Сан-Карло в Римі, архітектор Ф. Борроміні), Польщі, Німеччині, Австрії, у країнах Латинської Америки, а такожу Росії (собор Смольного монастиря в Петербурзі) і на Україні (храмАндрія Первозванного (Київ), ХVІІІ ст., архітектор В. В. Растреллі).

Музика доби бароко (на фоні аудіозаписів музики Баха, Гайдна або Генделя). Музика доби бароко — величезна область виконавськоїпрактики: від органних концертів Баха і Генделя, від клавірної музики, кантат, камерних творів Вівальді, Кореллі до опери Телемана.У бароковій музиці переважають драматична патетика і динамічністьобразів, їй притаманна поліфонія — одночасне звучання декількохмелодійно змістовних голосів, що робить музику багатомовною та багатоплановою. Характерним для бароко є також жанр «капричіо»,музична мова якого є вигадливою, примхливою, повною гострих поворотів. Стиль бароко особливо яскраво проявився в опері: оперні вистави часто доповнювались архітектурним елементом. Біля витоківопери стояв італійський композитор Клаудіо Монтеверді, автор відомого твору «Орфей». Значні зміни відбулись і в церковній музиці.Тут найвідомішим став Й. С. Бах, який писав найвеличнішу музику «на честь християнського Бога». Розвиваються жанри, народжені епохою бароко: фуга, опера, кантата, прелюдія, соната, концерт,арія, варіації. І сьогодні ці твори звучать у виконанні чисельних ансамблів старовинної музики. 1888 року з’явилася праця М. Вельфіна«Ренесанс і бароко», і відтоді вже більше ста років тривають численніпублікації про мистецтво бароко. Відлуння стилю бароко — «необароко» — у музиці пізніх романтиків: Брамса, Регера, Стравінського,

Шостаковича, Шнітке, в архітектурі — Гауді. Епоха бароко ставить запитання, звернені до неба, до людства, у нікуди (недаремно риторичне запитання — улюблена фігура барокової риторики).

Складові стилю бароко

– Релігійне (метафізичне) бароко — поширене в Англії, Італії, Іспанії, Франції та інших країнах Європи. Для нього характернее заглиблення у світ містики та метафізики, що призводить до відречення від життя й усього земного. Помітними є намагання навернути людину до релігії та благочестя.

– Євфуїсти, кавалери — дворяни, які писали вишуканою мовою, наповнювали свою поезію еротичними і монархічними мотивами, їхній герой — галантний лицар.

– Преціозна література — набула розвитку у Франції; вирізнялась вишуканістю та галантністю стилю. Головна тема — кохання та переживання, пов’язані з ним; поширений жанр — пасторальні романи. Цій літературі властива вишукана лексика та манірний виклад. Маньєризм (маріонізм) — поширений серед дворян Італії; головна тема творчості — кохання.

– Культуризм, або гонгоризм (походить від імені поета Гонгора),— іспанський різновид італійського маріонізму.

– Філософське, або кальдеронівське, бароко (походить від імені Кальдерон) — іспанський різновид літератури епохи бароко.

2. Робота над епіграфом уроку

Запитання до класу

– Як ви думаєте, чому саме такий епіграф було дібрано до цього уроку?

(Відповіді учнів.)

3. Читання та короткий аналіз творів літератури доби барокко (робота в групах)

У ч и т е л ь. У період розвитку стилю бароко в літературі було створено справжні шедеври в різних жанрах, особливо в ліриці та драмі. Зараз ми ознайомимося із деякими творами відомих поетів доби бароко. (Для цієї роботи учні об’єднуються у 6 груп.)

Завдання для груп

1) Виразно прочитати вірш.

2) Визначити його тему і характерні особливості.

(Для підготовки відводиться 5 хв. Після кожної презентації вірша та стислої його характеристики учитель формулює запитання до класу.)

1 група

Марк-Антуан де Сент-Аман

Люлька

Присівши на дровах, із люлькою в руці,

На пічку спершися, в душевнім неспокої

Гадаю про терни моєї долі злої,

Спустивши очі вниз, з печаллю на лиці.

Надія загляда в гіркі хвилини ці

У завтрашній мій день дороги життєвої,

У гору десь веде із дійсності сумної,

Де й римський володар не сяяв у вінці.

Та тільки мрія ця ледь проростає з праху,

Як дійсний стан речей спускає вниз невдаху,

Де знову злигодні встають в житті моїм.

Ні, не вбачаю я ніякої різниці

Поміж надією і тютюном,— дурниці!

Вона, мов люлька та, лише пускає дим.

(Переклад М. Терещенка)

Запитання: «Які проблеми бентежать автора?» 2 група

Джон Донн

* * *

Пішов останній акт моєї драми.

Остання миля мандрівок моїх,

Все швидше рух до рубежів сумних,

До всім навстріч розчахнутої брами.

Ненагла смерть уже не за горами,

Вона мій дух звільнить з тенет лихих,

І я Того побачу в снах своїх,

Перед чиїми трепетав громами.

Коли мій дух нарешті в небо зрине,

А тіло упокоїться в землі,

Тоді мене усе лихе покине,

Те, що штовхало тут на вчинки злі.

Так осяйну здобувши чистоту,

Забуду я і світ, і марноту.

(Переклад В. Коптілова)

 

Запитання: «Як ви розумієте перший рядок твору? Про яку драму в ньому йдеться?»

3 група

Джон Мільтон

* * *

Як ніжно час, юнацьких літ крадій,

Взяв двадцять три найкращі роки в мене!

А де мій цвіт? Вже дерево зелене,

Та на плоди не бачимо надій.

А може, незнищенне і священне

Повинне ждати не весни, а дій?

Та відаю — одержить моє тіло

Свій пай землі і все, що в ньому є,

Велике чи середнє звершу діло.

Що ж, хай цвіте покликання моє,

Хоч все незмінне,— що зросло й що стліло,—

В очах того, хто завдання дає.

(Переклад Д. Павличка)

Запитання: «Який настрій вірша? Які ноти в ньому переважають: оптимістичні чи песимістичні?» 4 група

Луїс Гонгора-і-Арготе

* * *

Вже тричі Аквілон несамовитий

Зелених нив незайманість терзав,

І тричі Феб оновлений вставав

Колхідське золоте руно зігріти,

Відколи йду я (намертво пробитий

Стрілою) скрізь, де голос твій лунав,

О наймиліша, де по морю трав

Німими знаками палають квіти.

В траві не видно крапелин рудих

Моєї крові; твій політ — із тих,

Що в небі грають диво-кольорами,

Аж наостанку пастухи за нами

Слідами йдуть, що на землі ми їх

Лишаємо: я — кров’ю, ти — квітками.

(Переклад М. Москаленка)

Запитання: «Які художні засоби використані у вірші?»

5 група

Франсіско де Кеведо-і-Вільєгас

* * *

Римові, похованому в руїнах

У Римі Рим шукаєш, пілігриме?

Тут не знайдеш нічого, крім руїн:

Оце його могила — Авентин,

Щербини ці — сумні останки Риму.

Ніколи цезарями золотими

Не запишається вже Палатин;

В медалях ржавих гасне слави дзвін —

Гучнішають часу звитяги зримі,

І тільки Тибр невпинний, що умів

Так ніжно пестити латинські мури,

Тепер виводить свій жалобний спів.

О Риме! Щезло все міцне й понуре

Із величі твоїх минущих днів —

Лишилась хвиля, що тече в зажурі.

(Переклад О. Мокровольського)

Запитання: «Які ознаки стилю бароко є у творі?» 6 група

Франсіско де Кеведо-і-Вільєгас

* * *

Сховати може у свою запону

Мене останній морок, а тоді,

Скоряючись одній щемкій жаді,

Душі надасть свободу він бездонну,

Та все ж по цей бік чорного кордону

Зоставить знак по бурі молоді;

Мій жар плестиме й в крижаній воді,

Зламавши власть суворого закону.

Душа, якій сам Бог був за тюрму,

Не заніміє, скута зимним жахом;

Мій мозок, серце, зір, що краяв тьму,—

Усе, що смерть зітне єдиним махом,

Чуття не втратить, ляже в твердь німу

Закоханим, хоч і безмовним прахом.

(Переклад М. Москаленка)

Запитання: «Як заглиблене бачення конфліктності й парадоксальності буття, властиве мистецтву бароко, відобразилося в кульмінації сонета Кеведо?»

ІІІ. Рефлексія

«Мікрофон»

Продовжте речення: «Для мене бароко — це…»

Методичний коментар

Стратегія «Мікрофон» використовується для підбиття підсумків уроку, передбачає відповідь-узагальнення кожного учня; тривалість відповіді обмежена в часі (як правило, формулюється одним реченням або однією фразою). «Мікрофон» учні передають одне одному по черзі, висловлюється лише той, у кого він у руках.

IV. Домашнє завдання

Випереджувальне завдання: для учня-«біографа» — підготувати повідомлення про життя Педро Кальдерона; для учня – «літературознавця» — підготувати повідомлення про сюжетну лінію драми «Життя — це сон».

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *