5 226 перегляд(ів)

Конспект уроку: Народна музика: соціально – та родинно-побутові пісні

МЕТА:    з’ясувати особливості народної музики; ознайомити учнів із найбільш відомими народними співаками, різновидами родинно-по­бутових пісень; розвивати почуття прекрасного; виховувати гор­дість за кращі здобутки української культури.

ОБЛАДНАННЯ:    комп’ютерна презентація уроку; добірка українських народних пі­сень різних жанрів, зокрема родинно-побутових.

 

                                                                        ХІД  УРОКУ

Слово вчителя

Українська пісня — «найбільш розкішна і найбільш запашна з усіх гілок світової народної творчості», — так високо оцінив її А. В. Луначарський. Вона є продуктом колективної мудрості й життєвого досвіду народу-трудівника, на­роду-художника. Виступаючи справжнім володарем поетичного слова і збагачуючи його своїм талантом, народ віками складав багатобарвні, прозорі й образні, емоційні й разом із тим глибоко змістовні пісні як вияв свого соціального жит­тя, особистих почуттів і сподівань.

Один із перших збирачів народної пісні М. Максимович зазначав, що в українських піснях звучить душа українського народу і нерідко — його іс­тинна історія. Високу оцінку нашій пісенності дали сотні діячів культури різ­них народів. Наприклад, Лев Толстой дав таку глибоку і містку оцінку нашій національній скарбниці: «Ніякий інший народ не виявив себе в піснях так яскраво і гарно, як народ український… Щасливі ви, що народилися серед на­роду з багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі і так чудово виливати свої думи, свої мрії, свої чуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого жахатись за свою будучність. Його час не за горами. Вірите чи ні, що простих пісень жодного народу я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я душею спочиваю — стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого чуття і сили».

Українські селяни, керуючись вродженою музичністю, зазвичай не співають в унісон, а одразу розбиваються на різні голоси, і кожен веде свою партію.

(Учні прослуховують українські народні пісні.)

 

Слово вчителя

Пісні виникли під впливом подій та явищ суспільного життя, громад­ського і родинного побуту, трудової діяльності, боротьби проти іноземних за­гарбників, національного та соціального гноблення і палкої любові до Вітчиз­ни. У народній пісні майже немає розповідної основи — всю увагу зосереджено на відтворенні внутрішнього світу людини (психічного стану, думок, бажань, надій, страждань).

Часто в родинних піснях відчувається біль і туга дорослих дітей за назавж­ди втраченими батьками: «Ой давно, давно в матінки була, а вже тая стежка тер­ном поросла», «Жінка для поради, теща для привіту, а над неньку рідненьку не­ма на всім світі», або «Ой брате мій, брате, де нам отця взяти?»

(Учні пригадують і виконують відомі родинно-побутові пісні.)

Слово вчителя

У потоці історичного життя родинно-побутові пісні розвивалися поряд з ін­шими тематичними циклами ліричних пісень, зокрема — з обрядовими. Силою традицій у селянському народному побуті, а відтак, і в народній пісенності, про­довжує утримуватися прадавній погляд на поняття роду, на непохитність родо­вих зв’язків.

           Фантастичні пісні-небилиці — це гумористичні твори, в яких ніби нагро­маджені різні предмети, що їх зміщено зі звичайного місця, усіляко переплутано, поставлено в невластивий їм порядок. Пісні-небилиці швидко запам’ятовуються, виховують смак до влучного слова, розвивають фантазію, привчають самостійно мислити, зіставляти факти, критично підходити до прочитаного або почутого.

         Колискові пісні належать до поезії пестування, їхнє головне призначення — приспати дитину: в цьому і міститься секрет монотонності наспіву, одноманіт­ності їхнього ладу, манери виконання, характеру, виразності ритміки, звучності й багатства рим. їхні носії і виконавці — жінки, матері, бабусі чи няні.

Як доведено наукою, колискова пісня має позитивний вплив на розвиток мови, музичних і поетичних здібностей дітей. Під її звуки складаються перші уявлення дитини про світ, перші відчуття радості і задоволення життя, позитив­но формується її особистість.

Цікавими зразками побутової пісенності є також танкові (танцювальні, до танцю) пісні та українські коломийки, що поділяються на групи «до танцю» і «до співу». Ця так звана «коломийкова» форма активно поширилась у різних жанрах традиційного фольклору, прижившись також у професійній українській поезії.

До мотивів українського фольклору в наш час звертаються такі гурти як «Гайдамаки», «Мандри» та ін. Власну інтерпретацію класичних народних пісень пропонує популярний рок-гурт «ВВ» і його лідер Олег Скрипка. А співачка Руслана у 2003 р. випустила альбом «Дикі танці», до основи якого покладено гу­цульські мотиви. Із заголовною піснею з нього вона перемогла у 2004 р. на між­народному конкурсі «Євробачення». Сучасні українські митці використовують фольклорні мотиви та форми не тільки у царині музики, але і в інших галузях культури — літературі, малярстві, дизайні.

 

Класифікація пісень

1.     Соціально-побутові пісні. До цієї групи включаються козацькі пісні, анти-кріпацькі, рекрутські, солдатські, чумацькі, бурлацько-наймитські, заробіт­чанські, стрілецькі та емігрантські.

2.     Наступна група — родинно-побутові пісні, пісні любовної і сімейної тема­тики, які розкривають взаємини коханих, а також повною мірою розкрива­ють внутрішньо-сімейні відносини, нелегке життя селянства в умовах крі­пацтва.

3.     Окрема група — жартівливі, сатиричні пісні та пісні-хороводи.

 

Поряд із сумними та інколи тужливими ліричними родинно-побутовими піснями існує такий підвид, як весільні пісні.

У весільних піснях ідеться про свах, про подруг нареченої, світилок, бояр і боярок, про старост і дружб. Співають весільні пісні виключно жінки. Пере­важно це хори, діалоги. Весільні пісні супроводжують замішування короваю, розплітання коси молодої, одягання їй чіпця. Чоловіки у формі монологів та діалогів беруть участь лише у найбільш драматичних епізодах обряду під час нападу бояр та викупу нареченої. Святкуючи перезву, родичі молодої після пер­шої шлюбної ночі йдуть із відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого.

(Різні групи виконують українські народні пісні.)

 

 Розповідь учителя

Поетична й музична обдарованість українського народу забезпечувала високий рівень розвитку музично-пісенної творчості. У XIX ст. продовжували побутувати землеробські пісні календарного циклу, а також колядки, веснянки, колискові, весільні пісні та ін. Популярними були пісні-романси «Їхав козак за Дунай», «Віють вітри», «Сонце низенько», а також створені на вірші Т. Шевченка «Думи мої», «Ой, одная, одна», «Заповіт», пісні про Богдана Хмельницького, Максима Кривоноса. Зі свого середовища народ висував талановитих співців — кобзарів, лірників (А. Шут, О. Вересай).

 

Повідомлення учнів

                     Солдатські, козацькі пісні.

Солдати й козацтво були новими значними соціальними групами зі специфічними умовами побуту, життя. Завдяки розвитку мануфактурної промисловості й гірничорудного виробництва в Україні з’являються робочі люди. Відбувається розвиток так званого робочого фольклору, де головною темою є тема праці. Цим зумовлена поява в народній поетичній творчості солдатських, козацьких і робітничих пісень. Тематика цих пісень відзначається різноманітністю. У них відображені воєнно-історичні події з яскравими картинами битв, розповідається про сміливість і хоробрість воїнів, оспівуються образи полководців. Війна малюється суворими, правдивими фарбами, а інколи навіть і кров’ю. Солдатські пісні воєнно-історичної тематики є абсолютно новим і деякою мірою окремим явищем в українській народній пісенній творчості. У них постають інші образи, сюжети, теми й мотиви. Саме зважаючи на цей вид пісень, можна говорити про історичність, про пізнавальний та навчальний характер пісень. Ці пісні були присвячені відповідним історичним подіям, тому інколи можуть розповісти науковцеві чи учневі більше, ніж книги або інші джерела історичних знань. Герой-солдат із солдатських воєнно-історичних пісень постає перед нами хоробрим, сміливим воїном на тлі суворої війни. Героєм пісень стає і козак, який зображується як невпинний борець за незалежність і справедливість.

                               

 

                                         Робочі пісні.

Із розвитком в Україні промисловості та проникненням капіталістичних форм виробництва у сільське господарство в пісенній народній творчості з’являється нова тематика: відображення тяжкої праці робітників на мануфактурах, тютюнових та цукрових плантаціях, у рудниках, шахтах, на фабриках і заводах. Крім цього, у піснях йдеться про тяжке життя робочих, важкі умови праці під час кріпацтва. Особливо показовими є пісні гірничо-заводських робочих, яких було силоміць зігнано тодішньою владою до Уралу й Сибіру. У цих піснях показаний також образ господаря фабрики — пригноблювача робочих мас. Головним героєм робочого фольклору є робочий-умілець. Чумацькі й бурлацькі пісні пронизані тугою за родиною, яку довелося покинути, або, навпаки,— сповнені оптимістичного настрою і чекання майбутньої зустрічі з рідною домівкою (наприклад, пісня «Над річкою бережком»). Слова й мелодії у цих піснях дуже близькі до старих селянських протяжних пісень, зберігаються навіть характерні риси українського народного багатоголосся.

 

                                        Родинно-побутові пісні.

Традиційні ліричні пісні віддзеркалювали родинно-побутові взаємини. Часто вони відображали не тільки життя в сім’ї в епоху патріархальних взаємин, але й стосувалися суспільно-громадської тематики. Наприкінці XIX ст., особливо після падіння кріпацтва, відбувається розширення сімейно-побутової тематики ліричної пісні. У пісню все глибше проникають соціальні мотиви. Поряд із темою одруження (заміжжя) порушуються соціальні питання, наводиться яскрава характеристика соціально-економічних умов життя різних прошарків суспільства, починаючи від коваля, жебрака й завершуючи купцем і боярином. Отже, традиційні пісні із сімейно-побутового плану переходять у план соціально-побутовий. У народній пісенній ліриці значне місце посідає пісня-романс, що інтенсивно розвивається у XVIII ст., особливо у міському побуті. Згодом вона стає одним із найпопулярніших жанрів не тільки в місті, але й на селі. Образно-тематичне коло пісні-романсу дуже широке: крім особистої лірики тут можна знайти і прекрасні зразки ліричних пісень соціального змісту, і пісні, у яких виражається любов до рідного краю, до його чудової природи тощо. Пісні-романси відзначаються задушевністю й емоціональною проникливістю мелодій, яскравою виразністю і глибоким ліризмом музики й тексту. Кращими зразками таких пісень-романсів є «їхав козак за Дунай», «Ой, я нещасний», «Віють вітри», «Сонце низенько», «Думка» на слова М. Петренка, «Дивлюсь я на небо», у якій висловлено гаряче поривання до волі, світла, радості. Вони виконуються соло, ансамблями, хорами, у супроводі інструментів і без супроводу.

 (Слухання пісні за вибором учителя.)

 

                                   Прощальні пісні.

У зв’язку із розвитком капіталізму в традиційні селянські пісні все глибше проникають мотиви розлуки, розставання, прощання. Такий підвид родинно-побутової пісні розвивається у період XIX — початку XX ст. При цьому вона продовжує наповнюватися новим ідейно-тематичним змістом. Змінюються також творчі принципи віддзеркалення дійсності. Символічні образи й мотиви все частіше змінюються реалістичними. Відповідно до нових історичних умов людські образи набувають певної соціальної конкретизації. У таких піснях зображується дівчина, яка просить свого милого, який вирушає до міста або іншого населеного пункту, відкласти від’їзд, але він відповідає, що не може. Засмучена дівчина присягається у вічній любові. Саме такий сюжет наповнює більшість пісень про розставання двох близьких, закоханих молодих людей.

 

Весільні пісні.

Поряд із сумними й інколи тужливими ліричними родинно-побутовими піснями існує підвид весільних пісень. Україна, як відомо, багата на різноманітні весільні обряди, що у кожному регіоні мають свої відмінності. Значення обряду полягає в тому, що він відбиває світогляд і мораль трудового народу, родинні й суспільні стосунки на кожному конкретному історичному етапі. У ньому з великою теплотою оспівана доля жінки до і після весілля. У весільних піснях ідеться і про свах, і про подруг нареченої, світилок, бояр і боярок та ін. Співають весільні пісні винятково жінки. Це переважно хори, діалоги. Весільні пісні супроводжують замішування короваю, розплітання коси молодої, одягання їй очіпка. Чоловіки у формі монологів і діалогів беруть участь лише у найдраматичніших епізодах обряду під час нападу бояр і викупy нареченої. Святкуючи перезву, родичі молодої після першої шлюбної ночі йдуть із відповідними обрядовими піснями на частування до хати молодого. Найпопулярнішими весільними піснями, що виконуються і зараз на деяких українських весіллях, є такі: «Де ти, калино, росла?», «Ой, думала та гадала», : «Приїхали гості», «Ой, куди ж ви, сірі гуси, полинете?», «Ненько моя та рідненька», «Ой, пливе човен по росі». Тексти цих пісень розкривають цілий світ почуттів і дум дівчини у передвесільну та весільну пору.

 

Слово учителя

Перебуваючи в тісній творчій взаємодії, селянські, солдатські й робочі пісні є єдиним пісенно-творчим процесом XIX ст. Проте, саме з II половини XIX ст. у піснях цих груп розвивалися яскраві специфічні риси, своєрідність кожної групи пісень, особливо в ідейно-тематичному плані. Виразно та яскраво показаний ліричний герой у піснях XIX — поч. XX ст., де в цій ролі постає колектив. Проте думки й почуття, що розкриваються у народній поезії, не позбавлені конкретності й виражають ідеологію певного класу. Мотиви сюжету в сімейних піснях залишаються традиційними: туга за рідною домівкою,  важке життя в чужій родині, тяжкість сімейного життя. І, нарешті, на тлі картин кріпосного життя яскраво постає любов української людини до рідної природи.

Родинно-побутові пісні є віддзеркаленням морально-етичних ідеалів українського народу. У них усебічно відображено родинні взаємини, підневільне  становище жінки, тяжку сирітську долю, лунають мотиви співчуття до кохання, на шляху якого постали різні перепони (передусім соціальна нерівність).

Народнопісенна лірика — це історія людських сердець, людської душі — чистої та красивої. У піснях інших народів навряд чи знайдеш такі високі ідеали    родинних і міжстатевих взаємин, як в українських. У багатьох із них оспівано скромність, стриманість, вірність у коханні, що вважалися специфічними     рисами справжньої української дівчини. Водночас суворо засуджуються зради. Високо підносить українська пісня любов і пошану до батьків. Здорова родина, у якій батьки люблять своїх дітей, а діти шанують батьків, усі живуть у злагоді, була основою світогляду українців. Слова пісень зазвичай метафоричні, насичені специфічною символікою, яскравими порівняннями (наприклад, жінки із зозулею). За емоційністю відображують широкий діапазон настроїв — від світлого суму до високої трагедійності. Шедеврами української ліричної пісні стали «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Гаю, гаю, зелен розмаю» та ін. Завдяки красі й емоційності, мелодійній виразності, своєрідному духовному аристократизму українська пісенна лірика здобула світову славу.

 

Домашнє завдання:  Дібрати фотоматеріали, репродукції до теми

Icon of Hud Kul10 22 Hud Kul10 22 (22.5 KiB)

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *