739 перегляд(ів)

Конспект уроку: Портретний живопис. Мистецтво гравюри

МЕТА: розкрити образ людини у творах живописців українського ба­роко; розширити уявлення про

живопис бароко; на прикладах творів портретного живопису розвивати художнє мислення

виробляти уміння самостійно здобувати знання, орієнтуватися в інформаційному просторі,

відбирати головне в інформаційно­му потоці, висловлювати естетичну оцінку; виховувати

моральні і духовні якості особистості шляхом прилучення до культурної спадщини українського

народу

 

ОБЛАДНАННЯ:    репродукції портретів XVII—XVIII ст.,  роздатковий матеріал для роботи груп,

 

У гарному портреті, написаному талановитим

художником, можна побачити лик епохи

В.Іванов

ХІД  УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

ІІ. ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Учитель

Культура – засіб збереження, накопичення і  передачі життєвого досвіду. Це своєрідна мова для втілення ідей. Сьогодні ми спробуємо відчути, якою представляли людину в епоху бароко, наскільки такі погляди сучасні

Упродовж XVIII ст. великої популярності в українському живопису набу­ває жанр портрета. За словами сирійського мандрівника Павла Алеппського, українські художники були «вельми спритні в зображенні людських облич із цілковитою подібністю та мають велику вигадливість у відтворенні  людей та­кими, якими вони є»

На знак ушанування особливих чеснот видатних осіб їхніми портретами прикрашали стіни церков і соборів. Основним замовником портрета стає націо­нальна панівна верхівка — козацька старшина, її світогляд та естетичні смаки, безумовно, впливали на формування цього жанру.

Головне питання уроку: якою представляється людина в портретах ук­раїнських майстрів ХVII-ХVIII ст.?

Досліджувати проблему будуть творчі групи, яким дається диференційоване завдання.

У зошитах ви повинні будете заповнити таблицю за схемою: «тип портре­ту — назва роботи — висновок».

Репрезентативний козацький портрет

Поясний козацький портрет

Репрезентативний портрет духовної особи

Назви творів    
Висновки    

 

III.   САМОСТІЙНЕ ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ (ДЕКОНСТРУКЦІЯ)

Завдання для творчих груп

Перша група

Порівняти за технологічною картаю запропоновані репрезентативні портре­ти і виявити загальні риси козацького репрезентативного портрета.

Портрет отамана Війська Донського Данила Єфремова, 1752 р.

Портрет генерального обозного Дуніна-Борковського, 1700-ті рр.

 

Технологічна карта для аналізу портретів

•   Розгляньте композицію творів (положення фігури), її розташування (тло, інтер’єр)

•   Яку інформацію дають нам деталі інтер’єру?

•   Опишіть костюм портретованого.

•   Чи можна за його обличчям судити про характер?

   Як ви вважаєте, у якому приміщенні можна було б розмістити цей, порт­рет?                                       . •   На ваш погляд, яку ідею втілив художник у портреті?

 

Друга група

Порівняти за технологічною картою запропоновані камерні (поясні) порт­рети, визначити характерні риси.

Портрет Григорія Гамалії, 1758 р.

Портрети Семена та Параскеви Сухими, 1766р.

 

Третя група

Розгляньте запропонований твір (за технологічною картою), прочитайте йо­го мистецтвознавчий опис, ознайомтеся з біографією портретованого. Зробіть висновок про те, яка ідея про призначення людини у світі закладена в цьому портреті.

Самуїл. Портрет князя Долгорукова, 1769 р.

Технологічна карта для аналізу даного портрету                  .

•   Розгляньте композицію твору і порівняєте її зі схемою козачого репрезентативного портрета (подібність і розходження).

•   Опишіть костюм портретованого.

•   Чи можна за виразом його обличчя судити про характер, особисті

•   На ваш погляд, яке відношення автора до портретованого?

 

Додаток 1

«Майстер представив князя у чернечій рясі на тлі розкішної обстановки, кімнати з колонами, оксамитовою завісою, перевитою золотими шнурами. На цоколі однієї колони примхливий щит з князівським гербом, ото­роченим горностаєм. Якоюсь безмежно самотньою, безнадійною, трагічною здається на цьому тлі закам’яніла постать ченця з аристократичним обличчям, що байдуже гортав сторінки книга, дивлячись повз неї. Книга, різьблений столик у стилі рококо, розп’яття, завіса, ікона, що висить  на боковій стіні, чудним чином обернувшись фронтально,— все це виписане ілюзорно, хоч бери та виймай з картини.

Контраст фігури й оточення, матеріальності аксесуарів і площинного трак­тування фігури з першого погляду інтригує. Щось жахаюче є в обличчі Долгору­кова, смертельно блідому, з хворобливим, непри- родним рум’янцем, моторошнуватим поглядом очей, що виглядають з-під майже затулених вік».

         П. О. Білецький

 

«Бліде обличчя, обрамлене чорним волоссям, характерний тонкий рисунок брів, носа та напів- заплющених очей із самозаглибленим поглядом – це риси натури витонченого духовного складу, з уразливою душею. …Самотня, скромна  постать князя-ченця протистоїть пишному оточенню — бароковим меблям, мармуровим колонам, багато декорованому драпіруванню».

Ф. С. Уманцев                                                                              

 

 

Додаток 2

Біографічна довідка                                                             

Пензлю ієромонаха Самуїла належить портрет князя Дмитра Долгорукого, що нині знаходиться в Національному художньому музеї України. Нащадок ле­гендарного Рюрика мав нещастя полюбити неродовиту дівчину. Родина, не мог­ла схвалити його бажання женитися, а без батьківського благосло- вення шлюб був неможливий. У розлуці з коханою юний князь позбавився розуму і через 10 років вмер у келії одного з київських монастирів.

Портрет був написаний посмертно за замовленням матері померлого князя для Успенського собору Києво-Печерської лаври.

 

 IV.   ВИСТУП ТВОРЧИХ ГРУП (РЕКОНСТРУКЦІЯ)

Учні пропонують результати роботи, обмінюються знахідками і відкриттями.

 

Виступ першої групи

В обох творах портретовані зображені на весь зріст, в однаковій позі, в повороті на три чверті. На кожному з  них одяг, прикрашений орнаментом, їхні пос­таті виступають на тлі інтер’єру.

У портреті В. Дуніна – Борковського на тлі справа зображено родовий герб, а з лівого боку – ікона Богородиці. Він стоїть біля столу, стискає руків’я шаблі та булави. Особливу увагу приділив майстер візерункам, передачі фактури ма­теріалів: геометризовані орнаменти килима контрастують з квітчастими, блис­кучими на жупані. Борковський дивиться повз глядача, спрямовуючи погляд ні­би в глибину своєї душі, лінії брів та вій плавкі, м’які вуса й борідка зливаються в єдину пляму. Ми бачимо поважну та побожну людину.

Данило Єфремов зображений на весь зріст з атрибутами влади (насіка, клейноди) й орденами, поряд — великий герб і розп’яття. Постаті надано ди­намічності та граційності завдяки стрімким лініям складок одягу, вигину талії, вишуканої формі широких рукавів. Портрет вражає надзвичайним багатством  декору, над усім у ньому панують чудові візерунки — стилізований рослинний орнамент жупана, орнаментальне вирішення верхнього одягу. У колориті пере­важають золотаві, зеленуваті та рожеві тони. Живописець приділяє увагу облич­чю отамана Добре промальована округлість важкуватого підборіддя, зморшки щік, рішучий погляд очей. Перед нами — вольова, енергійна людина.

 

Слово вчителя

Козацька старшина не шкодувала коштів, аби утвердити, своє панівне ста­новище у суспільстві. Однією з форм було встановлення в храмах ктиторських портретів, які мали увічнити донатора, його рід і суспільне становище. Виникає усталена схема репрезентативного козацького портрета.

Портретованого зображували біля столика (або аналоя). На столику були роз­кладені предмети релігійного призначення або клейноди. У верхній частині пор­трета, найчастіше праворуч, малювали герб. А з лівого боку — декоративне дра­пірування. У нижній частині нерідко розміщували напис, який мав епітафійний характер, оскільки портрети замовлялися у зв’язку зі смертю зображуваного.

Виходячи зі смаків замовника, майстри нерідко зосереджувалися на ефек­тному вирішенні силуету постаті, деталях та прикрасах одягу людини, її ма­нерах. Митці ретельно втілювали в портретному образі важливий суспільний зміст особи. Портрет В. Дуніна-Борковського зберігався в Успенському соборі Єлецького монастиря в Чернігові, де він прославився як щедрий благодійник. Портрет Отамана Війська Донського Давила Єфремова був виконаний для Ус­пенського собору Києво-Печерської лаври у вдячність за щедрі дари героїчно­го полководця.

 

Виступ другої групи

Ці зразки належать до іншого типу портрета — поясні зображення. Фігу­ра виступає на нейтральному тлі, справа — родовий герб. Атрибути чоловіків — пірнач, шабля, булава. Оскільки в поясному портреті обличчя великопланове, художник приділяє більшу увагу пластичній проробці кожної деталі. Поси­люється прагнення правдиво втілити риси зовнішності й дати загальне уявлення про внутрішній світ, зображуваного.

Поза Гамалії, типово шляхетська: правиця з дорогоцінним   перснем на пальці уперта в бік, лівиця покладена на ефес шаблі, рамена розправлені. На облич­чі шляхетська маска: гордовито підняті брови, погляд млосний, трохи презир­ливий, рот стиснутий і трохи зсунений убік. Характеристику образу доповнює демонстрування розкішного жупана з великим стилізованім орнаментом та ефектно накинутого на плечі золотавого плаща з чорною опушкою.  Проте, зов­нішність Гамалії далека від ідеалу. Ми бачимо його лису голову, одутле обличчя з низьким лобом, масивною щелепою, важким підборіддям, невідповідно мініа­тюрними губками, товсту шию, черево, що зависає над поясом.

У портреті полковника Сулими теж можна виявити характерні риси зоб­ражуваного. В енергій-ному повороті голови, вольовому русі руки,  що стискає пірнач, живописець прагне підкреслити завзятість і хоробрість свого героя. Очевидно, не був полковник байдужий до свого вигляду: тягнувся за модою, любовно пестив вуса, здається, і волосся фарбував, позу прибрав якомога імпозантнішу, дивиться так привітно й самозадоволено.

Ледь помітна усмішка заховалася в устах Параскеви Сулимихи. У виразі її обличчя гротеску немає, тільки спокій, задума. У правій руці вона тримає книжку (ймовірно, духовного змісту), у лівиці–квітку.

Такі портрети було б зручно розміщати в інтер’єрі приватного приміщення, це більш камерні, інтимні портрети.

 

Слово вчителя                                                                                   

У поясних портретах трактування зображувальних осіб набуває нових від­тінків. Художник виявляє відчуття зображуваним власної значущості.  В образі Григорія Гамалії органічно поєдналися світовідчуття тогочасного багатія – феодала й уявлення про козацьку лицарську доблесть. У характери- стиці Семена Сулими відчутні впливи великосвітських манер (на обличчях з’являється легка посмішка, як ознака чемності й привітності). Нові риси з’являються і в жіночих  портретах. Художник прикрашає їхній одяг коштовними застібками, намистом, стрічками тощо, їхні обличчя набувають м’якості та чуттєвості. Жести сприяють виявленню внутрішнього життя (емалева іконка на стрічечці і молитовник у ру­ці свідчать про побожність, троянда – про цноту й любов до краси).

Увага художника більше концентрується на особливостях індивідуальної ха­рактеристики. Виникає прагнення відтінити рух внутрішніх переживань, надати більшої емоційної виразності образо- ві. Живописець ще не прагне передати  у ви­разі обличчя зміну почуттів як прояв внутрішнього життя – тому слугує жест.

 

Виступ третьої групи                                                       

Портрет князя Дмитра Долгорукова був створений живописцем ієромона­хом Самуїлом. Він має композиційну схему репрезентативного козачого портрету: про-це свідчить наявність герба, ікони на тлі стіни, розп’яття на столику, декоративної завіси. Але принципово відрізняється новим підходом до розкрит­тя образу.

Майстер використовує контраст: чорна самотня фігура ченця протистоїть пишному оточенню. Цей прийом допомагає підкреслити те, від якого мирського життя зрікся князь. Постать Долгорукова має площинний характер, але за пос­таттю зображуваного відчувається глибина затіненого простору. Дещо площин­не трактування фігури підкреслює духовне начало в його характеристиці.

Зображення обличчя ще більше унаочнює складну гаму переживань героя: «бліде обличчя, обрамлене чорним волоссям, характерний тонкий рисунок брів, носа та напівзаплющених очей із самозаглибленим поглядом — це риси натури витонченого духовного складу, з уразливою душею». Ми бачимо людину тра­гічної долі.

 

Слово вчителя

Живописці репрезентативних та поясних  козацьких портретів, які ми ба­чили, обмежувалися виявленням значущості суспільного становища портретованого або його власної значущості. Суть образу Долгорукова підпорядкована саме розкриттю внутрішніх переживань людини.

Ось як охарактеризував портрет дослідник українського бароко А. Мака­ров у своїй праці «Світло українського бароко»: «Узагальнений образ людини свого часу, художнє втілення тонкого розуму і темного безуму, палкого кохан­ня й аскетичної відчуженості від життя, смаку до витонченої розкоші (про що свідчить насамперед інтер’єр келії) і водночас глибокого забуття й філософсь­кої меланхолії».

 

V.    РЕФЛЕКСІЯ

Після обговорення учасники майстерні заповнюють таблицю.

 

Портрет

Репрезентативний ко­зацький портрет

Поясний козацький портрет

Репрезентативний пор­трет духовної особи

Назви творів Портрет генерального обозного Василя Дуніна-Борковського, 1700-ті рр. Портрет князя Дмитра Долгорукова, 1769 р.

Портрет Григорія Га­малії, 1758 р.

Портрет отамана Війська Донського Дани­ла Єфремова, 1752 р.

Портрет Параскеви Сулимихи, 1766 р

Самуїл

Портрет переяславсь­кого полковника Семе­на Сулими, 1766 р.

Висновки Втілення в портретно­му образі важливого суспільного станови­ща особи

Виявлення у портреті власної значущості портретованого

Подвійність людсь­кої натури, її суперечливість, вічна боротьба між земним та духов­ним

 

VI.  ПІДСУМКИ РОБОТИ МАЙСТЕРНІ

Слово вчителя

У наш час людство переживає період великих потрясінь, і, мабуть, тому особливо актуалізується вічна філософська проблематика; постає питання про те, що таке людина. Для чого приходить вона у світ? Яким є людське призна­чення та які можливості людського самоздійснення? Ті ж проблеми хвилювали людей завжди. У центрі уваги художника Середньовіччя перебував Бог, епохи Відродження — Людина. Після втрати ідеалів Відродження і уявлень про люди­ну як гармонічну істоту в епоху бароко стала актуальною інша формула: люди­на — друге чудо після Бога і друге чудовисько після чорта.

XVII—XVIII ст.  по праву називають «епохою портрету»  в живописі. Інтерес не тільки до зображення людини, але і його психологічна характеристика стали основою портрету того часу. Майстри тієї пори малювали свого героя сильним, розумним, енергійним. Але людина вже усвідомила швидкоплинність й ілюзор­ність «радостей земних». Звідси меланхолійність і внутрішня зосередженість персонажів як церковного, так і світського живопису серед пишного цвітіння життя. Таким чином подвійність людської натури, замічена філософами бароко, відображується й у творчості майстрів портрета.

 

VIIДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти інформацію про долі людей, зображених на портретах (генераль­ного обозного Василя Дуніна-Борковського, отамана Війська Донського Дани­ла Єфремова, Григорія Гамалії, переяславського полковника Семена Сулими та його дружини Параскеви Сулимихи, Князя Дмитра Долгорукова). Чи згодні ви з тією характеристикою, що дали їм автори портретів?

Прокоментуйте слова В. Іванова: «У гарному портреті, написаному талано­витим художником, можна побачити лик епохи». Чи згодні ви зі словами М. Ломоносова:

«Кто ты, о человек? Сосуд свирепой боли,

Арена всех скорбей, превратностей поток,

Фортуны легкий мяч, болотный огонек,

Снег, тающий весной, мерцанье свеч, не боле…»?

Icon of Hud Kul10 11 Hud Kul10 11 (30.6 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *