6 421 перегляд(ів)

Конспект уроку: Технологія створення дизайн-проекту

Мета уроку: засвоєння знань про основні вимоги до розроблення дизайн-проекту, етапи та стадії створення проекту, формування вмінь виконання авторського проекту. Розвивати критичне мис­лення, уяву, творчі здібності. Виховувати почуття прекрасного, відповідальність, акуратність.

Обладнання: малюнки, підручник «Технології», креслярський папір та інструмент, фарби, пензлики.

Тип уроку: комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (3 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів (2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (3 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (15 хв)

VI. Практична робота (12 хв)

VII. Підсумок уроку (3 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

• Перевірка присутніх.

• Призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Учитель проводить усне опитування учнів.

1. Назвіть комплекс вимог дизайну, що ставляться до об’єктів технологічної діяльності.

2. У чому полягає основна мета художнього конструювання?

3. Назвіть основні принципи художнього конструювання.

4. Поясніть сутність художньо-конструкторського аналізу та його значення в художньому конструюванні.

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (методом бесіди та розповіді)

Ми з вами вже знаємо, у якій послідовності здійснюється худож­нє конструювання об’єктів проектування. Проте важливо й знати вимоги, етапи та стадії, за якими розробляється дизайн-проект.

Висновок учителя: для того, щоб зрозуміти, як здійснюється розроблення дизайн-проекту, у якій послідовності це потрібно ро­бити, ми й попрацюємо на даному уроці.

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку:

• з’ясувати вимоги до дизайн-проекту;

• визначити основні етапи розроблення проекту;

• розробити авторський дизайн-проект.

V. Вивчення нового матеріалу

План:

1. Вимоги до дизайн-проекту.

2. Аналіз проекту.

3. Етапи і стадії розроблення дизайн-проекту.

Створення дизайн-проекту починають із виконання проектної пропозиції. Успішне її виконання — це запорука вдалого майбут­нього проекту, створення якісної продукції, що буде мати попит і з часом буде реалізованою в серійне виробництво.

Роботу над дизайн-проектом потрібно починати з ознайомлення із завданням та збору інформації про об’єкт технологічної діяль­ності, який потрібно розробити. На даному етапі потрібно зібрати та проаналізувати всю інформацію, яка відноситься до даного типу об’єкта проектування.

Робота починається з вивчення теми та основного художньо-конструкторського завдання. Завдання художника-конструктора полягає в тому, щоб за мінімально відведений термін зібрати мак­симальну кількість інформації про об’єкт проектування — основ­ні характеристики, загальний вигляд та форми конструкції най­кращих зразків виробів аналогічного типу об’єкта проектування. Джерелом інформації можуть бути публікації у вітчизняних та закордонних виданнях, каталоги промислових фірм та відомих виставок, зразки асортименту різноманітних фірм, інформація з Інтернету тощо. Уся зібрана про об’єкт технологічної діяльності інформація систематизується.

Прототипи об’єкта проектування ретельно і критично оціню­ються з точки зору сучасних вимог та всіх особливостей їх худож­ньо-конструкторського рішення. Слід уважно та ретельно перегля­нути всі зразки виробів, зробити аналіз позитивних та негативних якостей діючої моделі прототипу, яка, з точки зору внутрішньої конструкції, може бути обраною основною базою для проекту — проектної пропозиції.

Проектування сучасних об’єктів технологічної діяльності — це процес вирішення складного комплексу пов’язаних між собою за­вдань, з одного боку, — техніко‑економічними, інженерними ви­могами, з другого — споживчими потребами людини. Дослідження споживчих властивостей об’єктів, а також, урахування соціальних вимог, що до них ставляться, дозволяють визначити конкретні ви­моги до якості виробів, які проектуються.

Вироби, як об’єкти проектування, в якості матеріальних тіл по­винні відповідати законам природи, а в якості суспільних речей — законам соціальної дійсності. До природних відносяться фізичні, хімічні, енергетичні властивості речовин, а до суспільних — ко­ристь, зручність, краса. Художнє конструювання — не мета, а за­сіб, що забезпечує зв’язок між виробництвом та споживанням. Проміжними моментами даної системи є сфера розподілу та торгів­ля. Тому, загальна модель предметної дійсності включає чотири взаємозв’язані між собою сфери діяльності — проектування, ви­робництво, розподіл, споживання.

Функції речей у суспільних процесах різноманітні. Кожна річ, як об’єкт технологічної діяльності, може виступати, як мінімум, у чотирьох якостях: як проект-ідея, продукт виробництва, товар та предмет споживання. Річ народжується у вигляді проекту, створеного конструктором спільно з художником-конструктором; набуває матеріальної форми, стає промисловим виробом унаслі­док співпраці дизайнера, інженера, працівника, а потім, перетво­рившись на товар, потрапляє до споживачів та стає предметом споживання.

Таким чином, продукт праці перестає бути простим природним тілом, обробленим засобами праці, він стає предметом споживан­ня, який володіє сукупністю корисних властивостей.

У сфері товарообміну ведучу роль відіграє споживчий попит, який безпосередньо залежить від асортименту та якості товарів. Орієнтація дизайнерів на рішення економічних завдань — найваж­ливіша умова їх успішної діяльності. У даному розумінні, худож­ньо-конструкторську та інженерну практику можна вважати сфе­рою виробництва якості об’єктів технологічної діяльності.

Виходячи з інтересів економічності та конкурентоспромож­ності, дизайнери в процесі проектування повинні забезпечити но­визну та оригінальність форм виробів. Новизна форми, відповідно, вимагає появи нових конструктивно-інженерних рішень, які му­сять сприяти впровадженню прогресивних технологічних процесів виготовлення об’єктів виробництва. У процесі проектування ви­робів, дизайнер зобов’язаний ураховувати реальні можливості про­мисловості, сприяючи, у той же час, її вдосконаленню, ставлячи, тим самим, перед промисловістю більш складні, продиктовані ча­сом завдання.

Сучасні показники якості виробів та споживчі властивості су­часних об’єктів технологічної діяльності різноманітні: анатомічні, фізіологічні, психологічні, естетичні тощо. Тому дуже важливим є проведення ергономічного аналізу прототипів.

На даний час, ергономіка — це достатньо розвинена наука, яка має свій предмет та методи дослідження. На основі ергономічних досліджень розробляються вимоги до об’єктів технологічної діяльності, з урахуванням так званого «людського фактора».

Дана наука ергономіки спираються на дані фізіології, психо­фізіології і психології та визначають деякі вимоги до форми об’єктів проектування та особливостей технологічних процесів їх виготов­лення. Більш за все, ці вимоги стосуються об’єктів, які функціону­ють у сфері виробничої діяльності людей, тобто станків, верстатів, пультів керування тощо.

Ергономічні вимоги безпосередньо пов’язані з естетичними ви­могами, а тотожно — з вимогами економіки та технології. Тому ер­гономічне дослідження об’єктів технологічної діяльності є вагомою частиною процесу дизайн-проектування. Існують чотири групи ер­гономічних показників, за якими здійснюються ергономічні до­слідження технологічних об’єктів та оцінюється якість продукції: гігієнічні, антропометричні, фізіологічні і психофізіологічні, пси­хологічні.

Гігієнічні показники визначаються рівнями освітленості, вен­тиляції, вологості, запиленості, температури, радіації, токсич­ності, шуму, вібрації тощо.

Антропометричні показники визначаються відповідністю об’єкта розмірам та формі тіла людини, розподілу маси тіла, ураху­ванням розмірів голови і кисті руки. Антропометрична відповід­ність характеризується довільним визначенням параметрів конс­трукції відносно анатомічних особливостей тіла людини, його розмірів, можливостей руху, з урахуванням робочого положення та принципами користування виробами в процесі експлуатації.

Фізіологічні та психофізіологічні показники визначаються від­повідністю конструкції об’єктів проектування наступним можли­востям людини: силовим, енергетичним, фізіологічним і психо­фізіологічним (зоровим, слуховим, нюховим, дотиковим та смаковим).

Психологічні показники конструкції виробу визначаються від­повідністю навиків людини (уже закріплених та тих, що вперше формуються) із сприйняття та переробки інформації. Психологіч­на відповідність визначається особливостями відчуттів людини.

На стадії виконання проектної пропозиції виконується попе­редній ергономічний аналіз об’єктів. Стадія ескізного проекту ха­рактеризується пошуковим етапом ергономічної обробки конс­трукції, на якому, як правило, розглядають декілька варіантів рішень.

На даному етапі дизайнер повинен провести ретельний ергоно­мічний аналіз аналогів та прототипів об’єктів проектування, а та­кож детальний аналіз конкретних специфічних умов його функціо­нування (див. попередній параграф).

На пошуковому етапі дизайнер визначає перші варіанти кольо­рового рішення об’єктів технологічної діяльності. Тому ергономіч­не дослідження включає узгодження кольорового рішення з психо­фізіологічними даними сприйняття людиною кольору та кольорової гармонії, з урахуванням умов мікроклімату приміщень різного призначення (виробничого, суспільного, навчального, побутового тощо). Корекція кольорового рішення здійснюється з метою ство­рення позитивного емоційного стану людини. Ергономічне дослід­ження на даному етапі тісно пов’язане з формоутворенням об’єкта проектування.

На етапі художньо-конструкторського компонування врахову­ються та використовуються всі дані, які були отримані в процесі аналізу прототипів та в результаті пошукового етапу. Крім того, враховуються попередні варіанти кольорового рішення та їх зв’язок із формою об’єкта проектування, тому що колір дозволяє відокре­мити або згладити деякі функціональні елементи форми.

Єдність ергономічних та художньо-конструкторських рі­шень — найважливіша умова успіху процесу проектування, ство­рення засобів виробництва та предметного середовища, яке від­повідає вимогам «людського фактора».

Матеріал і конструкція, технологія перетворення одне в дру­ге — це дуже важливий аспект художнього проектування. Усі ос­новні матеріали, що використовуються в сучасному промисловому виробництві, можна об’єднати в три групи. Це деревина, метал та пластичні матеріали (до останніх, крім пластмаси, відносяться бе­тон та залізобетон).

У різних промислових виробах матеріал та конструкція по-різ­ному впливають на форму об’єкта проектування. Перш за все, це вплив властивостей матеріалу на конструкцію виробу і навпаки. В об’єктах, де конструкція є елементарною, матеріал використо­вується в моноліті, наприклад, у посуді з пластмаси та металевих інструментах. У найпростіших конструкціях форма об’єктів у ос­новному залежить від «роботи» самого матеріалу. У більшості ви­падків матеріал впливає на форму не безпосередньо, а через конс­трукцію.

Наприклад, у формоутворенні меблів останнім часом з’явили-ся нові тенденції впливу, які безпосередньо пов’язані з появою но­вих матеріалів, що у свою чергу впливає на конструкцію виробів. Меблі, в яких метал використовується в якості основного конструк­ційного матеріалу, відрізняються більш вільною просторовою ор­ганізацією та можливістю складної трансформації (сучасний стиль «Хайтек»).

Можна виділити деякі типові конструктивні системи, що вико­нуються з різноманітних матеріалів, що надають формам споруд та виробів характернних ознак, які впливають на їх пластику та тек­тоніку (тектоніка — наука про вплив матеріалу на форму та роботу конструкції). Існують два основних типи конструкції — просторо­во-відкриті (монолітні або решітчасті) та конструкції, які викону­ються в єдиному об’ємі.

Із розвитком виробництва та попиту, в об’єктів технологічної діяльності заявляються, як правило, нові робочі функції, а нова техніка та технологія (це особливо стосується електроніки, комп’ютерної техніки тощо) дають можливість використовувати нові конструкції, що відповідно, змінює не лише габарити виробів, але і їх форму.

Необхідно відзначити, що вплив нових матеріалів та конс­трукцій на форму не здійснюється автоматично, іноді деякий час зберігається традиційне рішення зовнішнього вигляду виробів та машин (деякі моделі автомобілів, засобів пересування, прасок то­що). У даному випадку форма знаходиться в протиріччі до конс­трукції, функціональні та виразні можливості яких використову­ються частково. Перетворення зовнішнього вигляду об’єкта технологічної діяльності можливе завдяке творчому впливу ди­зайнера на процес проектування. Але дизайнер повинен урахову­вати деякі аспекти.

У процесі формоутворення об’єктів проектування використову­ються різні конструктивні системи, тому важливим є те, що дизай­нер повинен виявити у зовнішній формі виробу, визначити основну конструкційну особливість. Якщо ж за основу конструкції виби­рається другорядний конструктивний елемент, то цілісність форми руйнується.

За використання старої, діючої форми для нового за функціями об’єкта технологічної діяльності не обов’язково прив’язуватися до всіх елементів форми старої конструкції. Тобто — новим функ­ціям повинна відповідати нова конструктивна основа.

Характер зовнішньої форми сучасного об’єкта проектування тісно пов’язаний із технологією його виготовлення. У більшості ви­падків, кожна сучасна технологія (литво, зварювання, штамповка тощо) надає нові можливості, з точки зору нового формоутворення, тому для отримання нової повноцінної форми виробу потрібно шу­кати та використовувати нові технологічні методи. Від дизайнера вимагається не тільки володіння знаннями в галузі сучасних техно­логій, а також постійне вивчення та пошук нових способів вирішен­ня технологічних завдань. Упровадження нових технологічних ме­тодів часто пов’язане з організаційними труднощами, але дизайнер повинен відстоювати своє рішення, якщо це економічно виправдо­вується та сприяє створенню нових якісних виробів. (Відомо, що за хорошим проектом іноді виготовляються погані вироби).

Коло питань, які повинен вирішувати дизайнер у галузі техно­логії, дуже поширене. По-перше, це врахування трудомісткості виготовлення виробів та значення найбільш раціональних методів його відпрацювання. Тут вагоме значення мають два аспекти — правильне поєднання різних матеріалів та вміння виключати тех­нологічні процесі, пов’язані з ручною обробкою матеріалів. Дру­ге, яке безпосередньо відноситься до технології та якості форми, — це питання про можливість укрупнення деталей — заміна де­кількох деталей однією, або використання меншої кількості різ­них деталей. Однак, таке укрупнення елементів об’єктів проекту­вання має бути в межах розумного, оскільки іноді збільшенийелемент може вступати в протиріччя з усією формою конструк­тивного рішення.

Трете питання — про використання стандартних або раніше спроектованих вузлів, агрегатів та елементів, з яких може склада­тися конструкція виробу, тобто питання уніфікації елементів конс­трукції.

Останнє питання — упровадження нової техніки. Прослідко­вується прямий зв’язок між новими прогресивними технологічни­ми рішеннями, які можуть іноді докорінно змінювати форму об’єкта проектування та тим, як це відбивається на економіці та культурі виробництва. Урахування нових технологічних досягнень дає підвищення працездатності виробництва, сприяє формуванню культурних цінностей працівників. Але, слід остерігатися захоп­лення перенесенням модних форм із однієї галузі проектування до ін­шої. Наприклад, модна тенденція в машинобудуванні — обтічність форми, за механічного впровадження у станкобудівництво набага­то ускладнила конструкцію основних деталей і відповідно процес виробництва станків.

Указані етапи розробки дизайн-проекту можна умовно врахо­вувати послідовними, але іноді вони проходять паралельно, що добре видно з таблиці (на стор.98–99). У таблиці вказані етапи розробки дизайн-проектів об’єктів технологічної діяльності (графа — «результати роботи художника-конструктора») та п’ять стадій інженерного проектування промислових виробів (графа — «стадії інженерного проектування»): технічне завдання, технічна пропозиція, ескізний проект, технічний проект, розробка робочої документації. Етапи дизайн-проектування, по суті, зливаються в єдиний процес з інженерним, і починаються ще до складання тех­нічного завдання, а закінчуються доведенням дослідного зразка до виробництва. Інженерне та дизайн-проектування створюють процес розробки виключно корисних виробів, які є зручними в ек­сплуатації, технічно досконалими, економічними та гарними. Але художнє конструювання має власні особливі завдання, тому про­цес розробки дизайн-проекту здійснюється відокремлено від про­цесу інженерного технічного проектування.

З урахуванням цих особливостей, розглянемо етапи дизайн-проектування.

І. Попередній аналіз та складання технічного завдання

Дизайнер повинен брати участь у складані технічного завдання на проектування, тому що в технічному завданні повинні бути вка­зані вимоги дизайну, які пред’являються до об’єкта проектування. У ряді випадків, складання технічного завдання включає поперед­ній аналіз виробів. На цьому етапі дизайнер вивчає прототипи та формулює загальні завдання на основі проведення попереднього аналізу прототипів. Крім того дизайнер повинен знати та врахову­вати: технічні можливості підприємства, перспективи техніки та технології, прогресивні сучасні методи промислового виробниц­тва.

Проведені дослідження допомагають дизайнеру у формулюван­ні художньо-конструкторської проблеми та визначенні можливих шляхів їх реалізації. На цьому етапі дизайнер спільно з інженера­ми формулює необхідні вимоги, які пов’язуються основними функ­ціями об’єкта проектування.

ІІ. Попередній аналіз та розробка художньо-конструк­торської пропозиції

Після одержання технічного завдання на проектування дизай­нер починає розробляти попередню художньо-конструкторську пропозицію. Даний процес проходить паралельно з поглибленим аналізом вихідних проектних даних. Варіанти пропозицій оціню­ються за наслідками аналізу.

Велике значення, на даному етапі проектування, надається ефективному збору інформації. Тут можна використовувати різно­манітні методи вирішення творчих завдань (метод мозкової атаки, метод фантастичних аналогій, біоніка тощо). На основі зібраної ін­формації складається перелік умов, які безпосередньо впливають на якість об’єкта проектування. Ці умови об’єднуються в групи — відповідно до проблемних напрямків роботи. Результатом даного етапу роботи дизайнера є обґрунтовані варіанти художньо-конс­трукторських пропозиції.

ІІІ. Ескізний проект

Етап ескізного проектування — один із найважливіших мо­ментів художнього конструювання. Ескізний проект — кінцевий варіант творчої пропозиції художника-конструктора, який по­винен повністю визначити всі характеристики виробу, що про­ектується.

Вивчаючи конструктивні схеми виробів-аналогів, дизайнер по­винен ретельно дослідити ступінь раціональності компонування вузлів, зв’язків з енергетичними джерелами та наступними показ­никами виробів: вага, габарити, міцність, потужність, продуктив­ність, вартість виготовлення з урахуванням ремонту, ідповідність споживчим вимогам тощо.

На заключному етапі процес остаточного компонування ви­робу (прототипу виробу) здійснюється одночасно дизайнером та інженером-конструктором, який уточнює складові частини ос­новних вузлів, що входять у виріб, їх габарити і схематичне ком­понування.

Компонування — один із найвідповідальніших моментів розроб­ки художньо-конструкторських пропозиції та ескізів. Вузли робо­чого механізму та елементи форми компонуються в різних варіан­тах, здійснюється пошук найбільш раціональних і компози-ційно-цілісних рішень. Дизайнер повинен визначити можливі варіанти компонування та відповідні композиційні рішення, і тіль­ки після цього інженер обробляє обрані варіанти, здійснює при­близний розрахунок конструкції.

Під час ескізного проектування застосовують дві спеціальних проектних мови, які доповнюють евристичні можливості одна од­ної, тобто можливості, пов’язані з творчим пошуком найкращого рішення проектної задачі. Це мова проектної графіки та мова так званого об’ємного проектування — макетування і моделювання. Ескізи виконуються на папері у чорно-білому зображенні або в ко­льорі. Основним методом пошуку дизайнера є макетування та мо­делювання. Модель створює найбільш реальну уяву про об’єкт про­ектування, допомагає краще розуміти зв’язок виробу з людиною та середовищем.

Для визначення варіанта (варіантів) ескізного художньо-конс­трукторського проекту необхідно мати наступну інформацію:

а) короткий опис варіантів з обґрунтуванням кожного;

б) перелік інформаційного та наукового матеріалів, які були ви­користані;

в) макети та моделі, які були виконані на етапі художньо-конс­трукторського ескізування;

г) схеми ергономічних обґрунтувань;

д) кольорові таблиці тощо.

Кінцевий варіант художньо-конструкторської пропозиції пови­нен відповідати всьому комплексу вимог та умов проектного за­вдання.

ІV. Художньо-конструкторський проект

Характерна особливість даного етапу — обсяг роботи, що вико­нує інженер-конструктор, значно більший, ніж у дизайнера — об­раний варіант художньо-конструкторської пропозиції, у першу чергу, проробляється в технічному відношенні.

При цьому велика частина часу відводиться об’ємному моделю­ванню виробу та його окремих елементів, уточненню загальної композиції, компоновці елементів промислової графіки (тестуван­ня, цифрові таблички, щити керування та контролю, шкали тощо). Макети виконуються в натуральному розмірі.

На даному етапі художнього конструювання дизайнер повинен виконати креслення загального вигляду у відповідності з останнім, затвердженим варіантом, надати схему фарбування та рекоменда­ції щодо використання оздоблювальних матеріалів. Процесс за­твердження проекту вимагає ретельного аналізу всієї проектної документації.

У склад художньо-конструкторського проекту входять наступ­ні матеріали:

1. Пояснювальна записка, яка включає: інформацію про завдан­ня, яке будо поставлено перед дизайнером; вимоги до худож­ньо-конструкторської розробки; характеристика основних тен­денцій формоутворення виробу; ретельний опис худож-ньо-конструкторського проекту, його техніко‑економічне та ергономічне обґрунтування, аналіз перспективного економіч­ного ефекту; порівняльні компонувальні схеми; вимоги щодо технології виготовлення об’єкта проектування; характеристи­ка оздоблювальних матеріалів.

2. Виписка з протоколу про затвердження художньо-конструк­торської пропозиції.

3. Креслення загального вигляду виробу та вузлів, перспективне або аксонометричне зображення об’єкта проектування, ма­люнки.

4. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень макетів ви­робів і малюнків відповідно різним етапам розробки.

5. Фотознімки або комп’ютерні варіанти зображень прототипів.

6. Еталон зовнішнього вигляду об’єкта технологічної діяльності або макет.

V. Робоче проектування та авторський нагляд

Після затвердження художньо-конструкторського проекту ди­зайнер обробляє креслення і принципи систематизації складних поверхонь виробу, складає супроводжувальну документацію, розробляє робочі креслення, за якими будуть виготовляти виріб.

При розробці робочих креслень відповідальність дизайнера ду­же велика. Він повинен слідкувати за виконанням робочих крес­лень тих деталей та вузлів, які можуть впливати на зручність екс­плуатації та зовнішній вигляд виробу.

Дизайнер бере активну участь у процесі виготовлення дослідно­го зразка та його випробуванні. Якість дослідного зразка пере­віряється в реальних умовах експлуатації з урахуванням вимог, які є основою проектування. Дизайнер та інженер-конструктор здійснюють авторський нагляд за реалізацією проекту в умовах ви­робництва. Нагляд є також вважливою частиною процесу створен­ня нового виробу.

VІ. Експертиза

Унаслідок проведеного комплексного врахування всіх вимог та узгодження окремих вимог між собою, дизайнер повинен внести в проект такі якості об’єкта, які зроблять його оптимальним для спо­живання.

Виникає питання — як одночасно відповідати усім вимогам ди­зайну та всім іншім, що були вказані раніше? Як же практично ці вимоги можуть бути реалізовані в процесі художнього проектуван­ня? Як ці вимоги втілюються в результат проектної діяльності в но­ву форму існування — у нову річ?

Для того, щоб уявити майбутній виріб або комплекс виробів, дизайнеру потрібно знати, як ці об’єкти будуть комплектуватися між собою. Тобто, у кожному конкретному проектному завданні повинно бути враховано не лише вимоги до конкретних об’єктів технологічної діяльності, але й вимоги, що ставляться до групи од­нотипних виробів. У даному випадку виникає проблема створення так званої оптимальної номенклатури виробів та оптимального асортименту виробів.

У ході розробки оптимальної номенклатури виробів з’являється необхідність оцінювання тих виробів, які в даний час виготовля­ються, та ті, що є новими об’єктами технологічної діяльності. Тому експертиза промислових виробів та об’єктів проектування, яка здійснюється на основі багатогранного вивчення моделей, що виго­товляються, та порівняння їх із кращими вітчизняними і закор­донними зразками — це необхідна ділянка в процесі уточнення за­гальних вимог, що ставляться до них. Отже, експертиза повинна проводитися комплексно.

У процесі експертизи об’єкт оцінюється за різними аспектами в плані технологічного удосконалення, зручності користування, оптимальності ринкової вартості, оцінки користувача з точки зору доцільності та краси. Одночасно визначається, наскільки даний об’єкт проектування за своїми показниками є раціональним із точ­ки зору інтересів розвитку сучасного господарства.

Результати експертизи та картина загальних тенденції розвит­ку, а також вимоги до даної групи виробів уточнюється шляхом ек­спериментального проектування та за допомогою вивчення спо­живчих поглядів та пропозицій. Результатом виявлення вимог дизайну, що ставляться до об’єктів технологічної діяльності, є те, що може мати назву передпроектна пропозиція, та визначати ве­дучій напрям у процесі дизайн-проектування.

Схема експертизи об’єктів технологічної діяльності

Практична робота

Виконання практичної роботи може проводитися кількома варіантами. Якщо після вивчення нового матеріалу є достатня кількість часу, то можна запропонувати учням виконати всі прак­тичні роботи у певній послідовності, або ж окремі — за вибором уч­нів. При цьому має здійснюватися індивідуально-диференційова­ний підхід. Частина практичних робіт може бути виконана й удома, як домашнє завдання.

Практична робота 1

Проектування виробів за правилом «Золотого перерізу»

Матеріали та інструменти:

1. Креслярський папір.

2. Креслярські інструменти.

3. Гуаш, кольорові олівці, пензлики.

Завдання до практичної роботи: за індивідуальним завдан­ням розробити та виконати на кресленні у визначеному масштабі зображення нескладних меблів або комплекту меблів.

Послідовність виконання роботи

1. Користуючись підручником, повторити, як користуватися «Зо­лотим перерізом» у художньому конструюванні.

2. Відповідно до заданого виробу виконати графічне зображення проекту меблів у наступній послідовності:

а) виконати ескізне зображення в масштабі трьох виглядів меблів;

б) проаналізувати зображення з точки зору пропорційності, пе­ревірити основні параметри та габаритні розміри на відповід­ність правилу «Золотого перерізу»;

в) виконати зображення трьох виглядів меблів на креслярсько­му папері формату А3;

г) указати параметри зон досягнення та габаритні розміри;

д) виконати об’ємне зображення меблів, що проектуються.

Зразки робіт учнів

Практична робота 2

Виконання ескізного проекту виробу

Матеріали та інструменти:

1. Креслярське приладдя.

2. Папір креслярський.

3. Фарби, гуаш або кольорові олівці.

4. Зображення 2–3 пошукових варіантів зовнішньої форми ви­робу.

5. Перспективний чи технічний малюнок виробу.

Послідовність виконання роботи

1. Користуючись підручником, повторити призначення, зміст та методику ескізного проектування виробу.

2. Ознайомившись з аналогами і уявивши зовнішній вигляд виро­бу, що буде проектуватись, проведіть ескізний пошук зовніш­ньої форми виробу. Для цього на креслярському папері зробіть зарисовки 2–3 варіантів загального вигляду виробу. На пошу­ковому етапі можливо почати роботу з об’ємного ескізу, тобто, виконайте варіанти форми з пластиліну, глини, картону, пінопласту та ін. Можливо одночасно проводити пошук форми гра­фічно і в об’ємі.

3. Проаналізуйте варіанти зовнішньої форми виробу, визначте оп­тимальний варіант.

4. Виконайте технічний рисунок обраної форми виробу.

5. Показати кольорове вирішення виробу, підкресливши його об’єм і фактуру матеріалу.

Зразки ескізного виконання виробів

6. Скласти пояснювальну записку ескізного пошуку форми ви­робу.

Практична робота 3

Виконання компонування виробу

Матеріали та інструменти:

1. Креслярське приладдя.

2. Креслярський папір.

3. Фарби, гуаш або кольорові олівці.

Послідовність виконання роботи

1. Користуючись підручником, повторити суть такого етапу про­ектування виробу, як ескізне компонування.

2. Використовуючи оптимальний варіант зовнішньої форми виро­бу, визначити: основні складальні одиниці, що входять у виріб, та габаритні розміри.

3. Користуючись обраним варіантом виробу, виконайте на фор­маті А3 чи А2 його креслення із використанням виглядів, розрізів, перерізів тощо у певному масштабі.

Зразки компонування виробів

4. Компонуючи внутрішню будову виробу на розрізі, виконайте забарвлення деталей виробу.

5. Відобразити на кресленні зорову рівновагу виробу.

6. Скласти письмовий звіт про виконану роботу

Icon of Teh10 (9) Teh10 (9) (399.6 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *