1 778 перегляд(ів)

Конспект уроку: Утілення в «Міщанині-шляхтичі» рис класицистичної комедії (герой — носій однієї пристрасті)

Мета: повторитиособливостікласицизмуяклітературногонапряму; познайомитиучнівізсюжетноюосновою, інтригоюкомедіїМольєра «Міщанин-шляхтич»; розглянути, якукомедіївтіленоправилакласицизму; поглибитизнаннязтеоріїлітератури; продовжувати

формувати навички аналізу драматичного твору.

Обладнання: картки для групової роботи, жеребки для поділу.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

Ми наносимо порокам тяжкий удар,

виставляючи їх на загальне посміховисько.

Найкраще, що я можу зробити,— це, висміюючи,

викривати пороки мого століття.

Ж. Б. Мольєр

Хід уроку

І. Актуалізація знань

Бесіда за домашнім завданням

  • Що називається комедією? (Комедія — драматичний жанр, у якому конфлікт, дія, характери, ситуації постають у смішних, комічних формах. Комедія висміює суспільні явища, людські вади.)
  • Комедія в ієрархії жанрів класицизму — це високий чи низький жанр? (Низький)
  • Чим класицистична комедія відрізняється від комедії античної та давньогрецької?
  • Що ви знаєте про комедію масок, або комедію дель арте? (Італ. commedia dell’arte — професійна комедія — різновид італійського імпровізованого народного театру епохи Відродження, що успадкував традиції римської доби. Персонажі комедії масок були втіленнями комічного гротеску, буфонади, яскравого видовища карнавального типу. Як театральний жанр комедія масок вплинула на творчість Мольєра.)
  • Чим комедія ситуацій відрізняється від комедії характерів? (У першій перевага віддається подіям, хитромудрій інтризі. У другій висміюються характери. У деяких комедіях поєднуються обидва компоненти.)
  • Які комедії Мольєра найбільш відомі?

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. На відміну від трагедії, де зображувалися королі, полководці, герої, комедія змальовувала звичайне повсякденне життя. Вона показувала дрібних дворян, бюргерів, прислугу. Саме в їхньому середовищі Мольєр знаходив кумедні риси в поведінці, характерах, способі життя і життєвих прагненнях. Завдяки правлінню Людовіка XIV престиж дворянства піднявся дуже високо. Нерідко заможні купці купували собі дворянські титули. Титул дворянина для рядового бюргера був символом величі та витонченості. Мольєр же намагався показати, що нічого високого у дворянстві немає: дворяни можуть бути обмеженими, неправдивими, грубими і примхливими. Так само він висміював жадобу до наживи, прагнення бюргерів будь-що потрапити у вищий світ. Зверніть, будь ласка, увагу на епіграф сьогоднішнього уроку. Слова самого драматурга будуть своєрідним ключем для розуміння п’єси «Міщанин-шляхтич», яка вже понад 300 років не сходить зі світової сцени. Саме з цією п’єсою ми сьогодні знайомитимемося. (Учні записують тему та епіграф уроку.)

ІІІ. Робота з художнім твором

Загальний огляд комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Робота в групах: «5 5 5» (різновид «Ажурної пилки», «Джигсоу»).

Методичний коментар

Клас об’єднується в групи (кількість груп відповідає кількості осіб у групі), наприклад, жеребкуванням А1, А2, …Б1, Б2, …В1, В2, …Г1, Г2, …Д1, Д2…Д5.

Спочатку групи об’єднуються за літерою. Кожна група отримує від учителя картку з інформацією, яку необхідно опрацювати, вибрати найголовніше, коротко занотувати в зошити і передати інформацію іншим (записи вести обов’язково!). На цей вид роботи

відводиться 10 хв.

На другому етапі учні перегруповуються за числовим показником. У новостворених групах по черзі, відповідно до порядкового номеру літери (попередній поділ), вони передають інформацію, опрацьовану в попередній групі. Доповнюються записи в зошитах.

Після завершення цього етапу уроку учитель проводить перехресне опитування.

Тексти для опрацювання

Група А. Остання визначна комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич» (1670) написана в жанрі «комедії балету»: за вказівкою короля до неї були включені турецькі танці. Мольєр зміг, вводячи танцювальні сцени в сюжет комедії, зберегти єдність її структури. Основний закон структури полягає в тому, що комедія характеру розвивається на фоні комедії звичаїв. Носії звичаїв — усі герої комедії, за винятком пана Журдена, головної дійової особи. Сфера звичаїв — традиції, звички суспільства. Персонажі — дружина й дочка Журдена, його слуги, учителі, аристократи Дорант і Доримена, які мають за мету нажитися за рахунок багатого буржуа Журдена. Вони наділені характерними рисами, але не характерами; ці риси комічно загострені, але є правдоподібними. Журден, на відміну від персонажів комедії звичаїв, постає як комедійний персонаж. Особливостями мольєрівських персонажів є те, що вчинки героя виходять за рамки природного, розумного порядку. Такими є всі герої п’єс Мольєра — герої найвищою мірою чесні й безчесні, мученики шляхетних пристрастей і дурні. Таким є Журден, буржуа, який вирішив стати дворянином.

Група Б. Комедії передувала увертюра, по закінченні якої на сцені з’являлися вчителі музики й танців, вони надзвичайно задоволені, що відшукали собі багатого покровителя — пана Журдена, прихильного до дворянства й світського поводження. Так одразу ж, із перших реплік п’єси, визначається її основна тема. Журден марить стати знатною особою. Ця мета визначає всі його помисли, бажання й діяльність, повністю підкоряє його натуру, стає сенсом його життя. Знаменним є перший вихід пана Журдена: одягнувшись так, як вбирається знать,— він упевнений, що його мрія — мрія стати дворянином — стає дійсністю. Пан Журден охоче входить у нову роль і справді вважає себе гідним цього звання. Він дружить з людьми, близькими до королівського двору. Але що впевненіше поводиться Журден, то стає пихатішим і тим комічнішим виглядає його бажання бути аристократом. Що ж спричинило

«божевілля» пана Журдена? А те, що його уявлення про виключне значення дворянства були облудними. І тому сатира народжувалась з кричущої невідповідності суджень про велич і шляхетність знаті і справжнього значення панівного стану.

Група В. Сміючись над Журденом, який прагне стати аристократом, Мольєр одночасно сміявся і з того ідеалу, що його вигадав для себе Журден. Але хоч як намагався шляхтич Журден не бути схожим на самого себе, все ж таки він залишався колишнім. Позичаючи графові гроші, він рахує їх до останнього су; сварячись із кравцем, служницею або дружиною, він вдається до лайки і навіть до бійки, забуваючи про всі «великосвітські» уроки; прагнучи вивчати науки, він вибрав ту з них, у якій бачив практичну необхідність; просту веселу пісеньку любив більше, ніж тужливий спів. Його бажання отримати дворянство не було хитрим розрахунком буржуа, суб’єктивно воно ставало щирою мрією, яка оволоділа Журденом. Це призводить до того, що шановний пан Журден легко вступає в останній, буфонадний акт комедії і вільно діє у маскараді посвячення в сан «мамамуші». Дарма, що його лупцюють палками, зате він досяг бажаної мети. І дуже знаменно, що в цій

атмосфері загальних веселощів лунають серйозні слова, що відверто виражають позицію автора.

Група Г. На запитання, яке ставить Журден Леонту, нареченому своєї доньки Люсіль, дворянин він чи ні, Леонт не без гордощів відповідає, що він нe має наміру привласнювати собі дворянське звання і не є дворянином. Він прослужив шість років у армії й відчуває себе корисним державі й суспільству. Шляхетність Леонта, на думку Мольєра, набута його способом життя і діяльностю, тоді як поведінка змальованих у п’єсі аристократів — графа Доранта й маркізи Доримени — повністю позбавлена шляхетності, що булла надана їм від народження. У загальній композиції п’єси завданням карнавального фіналу є осміяння ганебної і вульгарної пристрасті до «одворянення» — пан Журден стає загальним посміховиськом. Звичайно, Журден — зовсім не такий дурень, за якого його мають усі персонажі комедії, і вже зовсім не такий старий дурень, аби пояснювати його вчинки поважним віком (йому лише трохи за сорок). До того ж вікові особливості, як і дурість,— не предмет комедії.

Група Д. На прем’єрі «Міщанина-шляхтича» 14 лютого 1670 року, влаштованої для Людовіка та його двору в королівському замку Шамбор, «дуже» сміятися не поспішали. Адже першим при дворі сміявся король. А він — ані під час вистави, ані після неї — узагалі

ніяк не проявив свого ставлення до комедії: ані сміхом, ані жестом, ані словом. Двір вирішив, що комедія провалилася. Чутки про це вмить облетіли весь Париж. Так було і після другої вистави. Однак звинувачувати Мольєра в крамолі причин не було. «Я нічого не сказав вам про вашу п’єсу після прем’єри,— через декілька днів сказав Мольєру Людовік.— Мені здавалося, що я був зачарований лише тим, як її поставлено. Справді, Мольєре, з усього, що ви створили, досі ніщо не давало мені такої втіхи, і сама п’єса ваша — чудова». Придворні вишикувалися в чергу до Мольєра. Кожний з них заявляв, що «завжди був палким прихильником» мистецтва комедіографа і «завжди знав», що його нова комедія — найкраще з усього, чим багатий цей жанр…

Бесіда

  • За яким основним законом створено структуру п’єси Мольєра?
  • У чому особливості мольєрівських характерів?
  • У якій частині п’єси визначається основна її тема? Сформулюйте її.
  • Як автор ставиться до бажання пана Журдена стати аристократом?
  • Чим пояснюється жага пана Журдена здобути титул дворянина?
  • Над ким ще, крім пана Журдена, сміється автор? Думку поясніть.
  • Що покликаний викрити карнавальний фінал п’єси?
  • Якою була реакція знаті на прем’єру комедії «Міщаниншляхтич»?
  • Що висміює і що прославляє Мольєр у комедії?

ІV. Рефлексія

1. Робота з таблицею

У ч и т е л ь. Пригадайте правила класицизму. Заповнивши таблицю, визначте, у чому Мольєр дотримується правил класицизму, а в чому порушує їх. (Учні працюють спочатку в парах, потім інформація узагальнюється під час перенесення її на дошку.)

 

Утілення правил класицизму в комедії Порушення правил класицизму
  • Єдність місця (будинок Журдена);
  • Єдність часу (дія обмежується однією добою);
  • Протиставлення негативних і позитивних персонажів;
  • Викриваються соціальні та людські вади
  • Порушено правило трьохєдностей (не витримано єдністьдії: крім сюжетної лінії закоханого пана Журдена, у комедіїрозгортаються ще три лінії:Люсіль і Леонта, Доранта і Доримени, Ніколь і Ков’єля);
  • Порушено жанрові межі

 

2. Узагальнення учителя

— Мольєр весело сміється з тих, хто дозволяє себе обдурити, і з тих, хто це робить. Але комедіограф вірив у велику шляхетність людини. За його переконаннями, здоровий глузд і щирість завжди перемагають. У комедії Мольєра класицизм, як і раціоналізм, доходив «останньої межі», за якою вичерпувались його пізнавальні можливості. Та Мольєр не погрішив проти класичного визначення жанру: «Комедія — це перехід від нещастя до щастя».

V. Домашнє завдання

Характеризувати образ Журдена, підібрати цитати для характеристики образу; скласти кросворди до теми; випереджувальне завдання для 4-х учнів: бути готовими говорити від імені головних героїв п’єси.

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *