574 перегляд(ів)

МІЙ ТОВАРИШ

Кажуть, що обличчя — дзеркало душі людини. І це справді так. Я пе­реконуюсь у цьому, коли дивлюся на свого товариша. Його привітне відкрите обличчя завжди випромінює якусь доброзичливість. На вигляд він звичайний хлопець. Обличчя довгасте, худорляве, засмагле на сонці. Високий лоб, зверху до якого легенько прилягає зачесане набік коротко підстрижене густе чорне волосся. Ніс прямий. Широкі чорні брови роз­літаються на переніссі, мов у польоті пташині крила. З-під них дивлять­ся великі круглі сині, як літнє небо, очі. Погляд їх розумний, добродуш­ний, прямий і відвертий, як у кожної чесної людини. Та досить якоїсь навіть найменшої несправедливості, як погляд різко міняється. Очі ста­ють гнівними і пронизливими.

Товариш мій середнього зросту, широкий у плечах, дужий, спритний, витривалий, бо постійно займається спортом.
© В. В. Паращич, В. О. Казанова,
Л. Г. Морозова, Г. Г. Корницька,
О. Д. Марченко, Н. В. Кривка, 2006
© ТОВ Видавництво «Ранок», 2006
© ТОВ «Веста», 2006

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *