11 401 перегляд(ів)

Музика вокальна, інструментальна, театральна. Музичні жанри і форми — вокальні (пісня, романс, гімн), хорові (кантата, ораторія)

МЕТА: ознайомити учнів із класифікацією музичних жанрів, видами, жанрами та формами вокального

мистецтва: пісня, романс, гімн, кантата, ораторія; розвивати уміння розрізняти та аналізувати їх;

виховувати емоційну чутливість до музики, почуття шанобли­вого ставлення до патріотичних

творів музичного мистецтва; розвивати вокально-хорові навички.

ТИП УРОКУ:   комбінований (урок засвоєння нових знань).

 

Музичні твори для прослуховування: А. Лихошвай; М. Савченко. «Вічно будь, красуйсь Полтаво»; М. Бойко. «Моя Україна»; Н. Май. «Квітуча Україна»; Державний Гімн України.

ОБЛАДНАННЯ: комп’ютер, диск із музичними творами, таблиці «Музичні жанри», «Вокальне

мистецтво», «Класифікація музичних жан­рів».

 

                                                               ХІД  УРОКУ

I.      ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Оголошення теми та завдань уроку.

 

II.     ПІДГОТОВКА ДО СПРИЙНЯТТЯ НАВЧАЛЬНОЇ ТЕМИ   

Слово вчителя

Музика… Вона супроводжує нас усе життя, починаючи від маминої коли­скової. Весела і сумна, швидка і повільна, класична та естрадна — кожен із нас має свої особисті уподобання. Різнобарв’я музичних жанрів дає можливість отримувати задоволення від прослуховування музики на різних етапах нашо­го життя.

На уроках музичного мистецтва в початкових та середніх класах ви знайо­милися із різними музичними творами, порівнювали їх та давали характери­стики, знаходили спільні риси та відмінності.

Сьогодні на уроці ми розглянемо класифікацію музичних жанрів, ознайо­мимося із різновидами вокального мистецтва.

 

III.    ФОРМУВАННЯ НОВИХ ЗНАНЬ, УМІНЬ, НАВИЧОК

Учитель.

Музичний жанр (фр. genre — рід, вид, тип, манера} — бага­тозначне поняття, що характеризує класифікацію музичної творчості за родами і видами, з огляду на їх походження, умови виконання, сприймання та інші озна­ки (зміст, структура, засоби виразності, склад виконавців тощо).

Найпоширеніший поділ музичних жанрів за складом виконавців та спосо­бами виконання — це вокальний та інструментальний.

Поняття музичного жанру побутує в різних аспектах : широкому — оперний жанр, симфонічний жанр, камерний жанр тощо; вузькому — велика опера, комічна опера, лірична опера, музична драма та ін.; симфонія, камерна симфонія, сюїта; увертюра; симфонічна поема; соната, квартет і т. д.; арія, аріозо, каватина, романс, пісня тощо.

Існують різні способи класифікації музичних жанрів. Музикознавець Т. В. Попова пропонує класифікувати жанри за умовами їх побутування і ви­конання. За цією класифікацією розрізняють жанри:

1)  народної музики (музичний фольклор);

2) розважальної музики (у тому числі музика сучасної естради);

3)  камерної музики (виконується камерними ансамблями);

4)  симфонічної музики (виконується великими оркестрами);

5)  хорової музики (виконується хоровими колективами);

6) театральної музики (у тому числі опери, музики до спектаклів, кінофільмів

тощо).

Український народ має славу народу дуже музичного. Жодне свято, жодне дійство не проходить без музики, без пісні. Саме тому сьогодні ми поговоримо про спів як вокальне мистецтво — передавання засобами співацького голосу ху­дожнього змісту твору.

             Давайте зараз прослухаємо три різні музичні твори та їх порівняємо.

1.  Перший уривок пісні А. Лихошвая, М. Савченка «Вічно будь, красуйсь Полтаво» (співає народна артистка України Н. Ножинова).

2.  Другий уривок пісні «Моя Україна» (солістка — народна артистка України Р. Кириченко).

3.  Третій уривок авторської пісні «Квітуча Україна» Наталії Май.

•   Що об’єднує ці твори? (Всі твори патріотичного змісту про рідну землю, Батьківщину)

•   Які характерні риси цих пісень? (Вони мелодійні, прославляють рідний край, закликають милуватися та берегти Батьківщину.)

•   Чим відрізняються ці твори? (Ці пісні виконані різними манерами співу: перша пісня виконана академічно, друга народним, третя — естрадним стилем.)

 

Існує три види звуковедення (звукоутворення) — народний, академічний та естрадний.

Академічний, або класичний, спів має певну штучність звуковидобувания і потребує спеціального співацького навчання — постановки голосу.

Народний спів спирається на народнопісенні та виконавські традиції різних куточків України, передаючись від покоління до покоління.

Сучасний естрадний спів передбачає якнайширше використання підсилю­вальних пристроїв

(мікрофону), спираючись переважно на побутову манеру во­калізації.

•   Чим відрізняється третя пісня Наталії Май від інших? (Перші два твори виконувалися одним виконавцем, а пісня Н. Май кількома.)

 

Отже, спів може бути:

1)  сольним (коли твір виконується одним виконавцем);

2)  ансамблевим (ансамбль — у перекладі з французької означає «разом», вкупі», «узгодженість»). Первісним елементом хорового ансамблю є ансам­блевий звук. Це звук певної висоти, що відтворюється кількома співаками. Ансамбль може бути двох видів: унісонний і гармонійний.

Унісонний ансамбль ми маємо в одноголосому хорі або в звучанні окремої партії хору.

Гармонійний ансамбльце співання акорду кількома співаками або хоро­вими партіями.

Дует ансамбль із двох виконавців, тріо — із трьох виконавців, квар­тет — чотири виконавці, квінтет — п’ять виконавців і т. д.).

Хор — це колектив виконавців, який має своєю метою співати гуртом, спіль­но. Становлення хорового співу в XVII—XVIII століттях визначило поділ го­лосів на чотири основні партії — дисканти (сопрано), альти, тенори та баси. Злагодженість, насиченість, звучання хору досягаються умінням, витривалою, упертою працею і любов’ю до пісні. Залежно від складу виконавців розрізняють такі види хорів: чоловічий, жіночий, дитячий, змішаний. За кількісним складом виконавців розрізняють такі види хорів: малий — не менше 12 чол., середній — 25—35 чол., великий — 50—60 чол., зведені хори — кількасот чоловік. За манерою співу розрізняють академічні та народні хори. Хори можуть мати різні статуси: професійний (наприклад, Національний народно-академічний хор ім. Г. Верьовки), любительський (коли спів у хорі хобі), церковний (беруть участь у церковних службах), учбові (існують у навчальних закладах). Розглянемо основні типи вокальних жанрів.

 

Словничок-довідничок

Пісня — словесно-музичний твір, призначений для співу.

Романс (ісп. romanсе) — невеликий за обсягом вірш та музичній твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом. Так називалися пісні народною мовою в Іспанії на противагу пісням латиною, які пов’язувалися спо­чатку з боротьбою проти маврів. Пізніше вони поширились і в інших країнах, набувши іншого змісту, ставши піснями про кохання (Англія, Франція та Інші). У Росії вже у XIX столітті існував як авторська пісня, тут до його поширення за­лучалися й українські поети (Є. Гребінка «Очи черные…»). На межі XIX— XX сто­літь романс поширився в українській ліриці (Леся Українка, А. Кримський та ін.), маючи спорадичні прояви і в попередні роки.

Кантата (італ. саntata, від лат. саnto — співаю) — великий вокально-ін­струментальний твір для солістів, хору і оркестру. Зустрічаються кантати свят­кового, радісного, ліричного, скорботного, розповідного характеру; поділяються на світські та духовні (релігійні). Зазвичай кантата складається із оркестрового вступу, арії, речитативів та хорів. Кантата близька до ораторії, відрізняється від неї меншими масштабами, відсутністю драматичної розробки сюжету, переваж­но камерним характером.

Ораторія (італ. оrаtогіо, від лат. оrо — говорю, благаю) — великий кон­цертний твір на певний сюжет (для солістів, хору і симфонічного оркестру). Ораторія виникла в XVII ст. майже – одночасно з кантатою і оперою, має певну схожість з ними, відрізняючись від кантати розгорнутим сюжетом і більшими розмірами, а від опери — переважанням розповіді над драматургією, а також відсутністю сценічної дії та художнього оформлення (хоча бувають винятки). Класичні зразки ораторії на античні та біблейські сюжети створив Г.-Ф. Ген­дель («Самсон», «Геракл», «Месія», «Іуда Маккавей»). Видатними авторами ораторій були: А. Страделла, А. Скарлатті, Д. Букстехуде, Г. Телеман, Л. ван Бетховен, В. А. Моцарт, Ж.-Б. Люллі та ін. У XIX ст. ораторія втрачає своє : значення, набуваючи ліричних рис

(Ф. Мендельсон, Ф. Ліст, Р. Шуман та ін.), а з XX ст. зближується з оперою (А. Рубінштейн,

І. Стравінський, А. Онеггер, К. Орф. К. Пєндерецький, С. Прокоф’єв, Г. Свиридов, Ю. Шапорін, Д. Шоста­кович, А. Штогаренко, Р. Щедрій та ін.).

Гімн (грец. hуmnos — похвальна пісня) — урочистий музичний твір на сло­ва символічно-програмного змісту, вживається здебільшого як символ держави (поряд з іншими атрибутами — прапором, гербом тощо). Державний Гімн Укра­їни «Ще не вмерла Україна» офіційно прийнятий після проголошення незалеж­ності України. Слова написав Павло Чубинський (1862 р.), а музику — Михай­ло Вербицький.

У XIX—XX ст. у ролі національних гімнів використовувалися й інші піс­ні — «Заповіт» Тараса Шевченка, «Не пора» (слова Івана Франка, музика Де­ниса Сочинського), «Вічний революціонер» (слова Івана Франка, музика Ми­коли Лисенка).

 

Доповідь учня «Історія створення Державного Гімну України»

Створення українського гімну бере початок із осені 1862 року. Україн­ський етнограф, фольклорист, поет Павло Платонович Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», якому в майбутньому судилося стати національним, а згодом і Державним Гімном українського народу. Поширення цього вірша се­ред українофільських гуртків, щойно об’єднаних у громаду, відбулося миттєво. Проте вже 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дає розпо­рядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. Перша публікація вірша П. Чубинського — у львівському журналі «Мета», 1863 р., № 4. Отримав­ши поширення на Західній Україні, патріотичний вірш не пройшов повз увагу й релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), ще й знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського, пише музику до нього. Вперше надрукований у 1863 р., а з нотами — у 1865 р. упер­ше почав використовуватись як Державний Гімн у 1917 році. У 1917—1920 рр. «Ще не вмерла Україна» як єдиний Державний Гімн законодавче не був затвер­джений, використовувалися й інші гімни. Коли у Радянському Союзі було ви­рішено створити окремий гімн для кожної країни у його складі, «Ще не вмерла Україна» був відкинутий як варіант, щоб не викликати занадто сепаратистські настрої серед українців. Потрібен був текст, у якому б стверджувалося, що Укра­їна — держава, що входить до складу СРСР, що вона там «між рівними рівна, між вільними вільна» і обов’язково повинна була висвітлена комуністична пар­тія, яка веде Україну до комунізму. Це завдання виконав Павло Тичина. Саме його варіант «Живи, Україно, прекрасна і сильна» і став Державним Гімном Української РСР у період з 1949 до 1991 року. Композитор Лебединець Антон Дмитрович створив музику для нього. Але цей гімн так ніколи і не знайшов популярності. Майже на всіх офіційних зборах лунав Гімн СРСР, а не Україн­ської РСР.

15 січня 1992 музична редакція Державного Гімну була затверджена Вер­ховною Радою України, що знайшло своє відображання у Конституції України. Проте тільки 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний Гімн України», запропонований президентом Леонідом Куч-мою. Законопроектом пропонувалося затвердити як Державний Національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами тільки першого куплета і при­співу пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». У той же час перша строфа гімну згідно з пропозицією Президента звучатиме: «Ще не вмерла України ні слава, ні воля». Цей Закон підтримали 334 народних депутати, проти  висловилися 46 із 433, що зареєструвалися для голосування. Не брали участі голосуванні фракції соцпартії і компартії. З прийняттям цього Закону стат­тя 20 Конституції України набула завершеного вигляду. Національний Гімн на музику М. Вербицького отримав слова, віднині затверджені Законом.

 

Учитель.

Давайте прослухаємо Державний Гімн України у виконанні На­ціонального народно-академічного хору ім. Г. Верьовки. (Слухання Державного Гімну України.)

 

IV.   ПІДСУМОК УРОКУ

Діти відгадують кросворд

1.Виконання твору одним виконавцем.

2. Великий вокальний колектив.

3. Музичний твір для сольного співу з інструментальним акомпанементом, 4. Великий вокально-інструментальний твір для солістів, хору і оркестру.

5. Ви­сокий жіночий голос.

6. Високий чоловічий голос.

7. Урочистий музичний твір  на слова символічно-програмного змісту.

8. Найрозповсюдженіший жанр во­кальної музики.

 

 

 

 

 

 

 

    с О л о  
  х о Р    
  р о м А н с
к а н Т а т а
  с О п р а       н       о
т е н 0 Р      
  г І м н  
п і с н Я  

 

 

 

Спів як вокальне мистецтво

 

 

 

Академічний                             Народний                                 Естрадний

Сольний                               Ансамблевий

Дует                             Тріо                  Квартет               Квінтет               Хор

 

 

 

 

Класифікація музичних жанрів за Т. Поповою

 

Народна музика

 

Розважальна музика                           Театральна музика

 

                                                        Класифікація музичних жанрів

 

 

Симфонічна музика                             Камерна музика

 

 

Хорова музика

 

 

                                                                    Музичні жанри

 

    Оперний                                                  Велика опера                                    Театральна музика     

Велика опера                                                           Симфонія                                                   Арія

Комічна опера                                               Соната                                                     Аріозо

Лірична опера                                               Сюїта                                                                  Романс

Музична драма                                           Увертюра                                                     Пісня

Icon of Urok Hudkul9 7 Urok Hudkul9 7 (25.8 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *