2 068 перегляд(ів)

Новаторство поезії Маяковського. Пафос самостійного твердження поетового “я”, масштабність любовних почуттів ліричного героя

Мета: розкрити новаторство поезії Маяковського, па­фос самоствердження і самовиявлення в ній; поглибити розуміння поняття футуризм та його виражальних засобів, розвивати навики виразного читання та аналізу  віршів.

Тип уроку:  урок-семінар.

                                    Зміст роботи.

Слово вчителя.   Володимир Маяковський – постать неоднозначна у світовій літературі. Свій шлях поет починав із бунту проти старого світу.

Перший твір “Ніч” (1912) було надруковано в збірці “Зневага громадських смаків” – поетичному маніфесті російських футуристів, які проголосили себе творцями мистецтва майбутнього і заперечили все, що було створено в минулому. Нова культура за маніфестами “будетлян” (так вони себе називали), виникла на руїнах старої культури, старої моралі, старого суспільства. Бунт проти всього прийнятого відповідав характеру молодого В.Маяковського, могутня натура шукала нових ідей і незвичайних художніх форм.                        Футуристичну філософію заперечень і боротьби поет сприйняв як програму власного життя і творчості. Одягнутий у жовту кофту або піджак апельсинового кольору, він читав свої вірші.                 У віршах періоду 1912-1916 рр. (“Нате!”, “Вам”, “Послухайте!”, поемах “Хмарина в штанах”, “Війна і світ”) лунав виклик старому світові, поет звинувачував натовп у бездуховності, пасивності, байдужності, закликав до боротьби. Під впливом революційних ідей безлика юрба як символ міщанського старого життя набула рис класового ворога – експлуататора трудящих мас, а скорочено – буржуа. Напередодні жовтневих подій 1917 р. Маяковський написав рядки, які стали народною частівкою:                                    Їж ананаси, рябчиків жуй,                                                                День твій останній надходить, буржуй!

Маяковський розглядав свою творчість як естетичну революцію – аналогію революції соціальній. Свої вірші він нерідко називав “сходинками у майбутнє”.Поет віддавався руйнівній революційній стихії із захопленням.                                                 За часів громадянської війни працював у “Вікнах сатири РОСТА (“Російське телеграфне агентство”), малюючи ночами плакати і пишучи короткі вірші до них, щоб вранці у вікнах магазинів люди прочитали:      Культура – Комуна! Будівники – ми!                  Твори перших років рев. (поема “15 000 000”), п’єса “Містерія – Буфф”, вірші “Лівий марш”) пройняті вірою в перемогу ідей нового суспільства, побудованого за законами братерства і справедливості.

Робота в групах.

І група.  “А ви  змогли б? “(1913 р.)

1. Визначте головну тему ранньої творчості Маяковського.

2.  У яких рядках цієї поезії вона виражена?

3.  Як у віршах поета розгортається протиставлення по­етичної чутливості та естетичної глухоти?

4. Виразне читання вірша напам’ять.

Слово вчителя.                                                                                    У цьому вірші вирізняється лексика двох видів:                                 1) слова, що змальовують світ буденності, позбавлений будь-якої мети (фарба, склянка, жерстяна риба, будень);                                       2) слова, які символізують існування іншого світу – прекрасного й духовного (ноктюрн, флейта, океан, поклики).                                Тому у творі основним є конфлікт двох світів – бездуховного і духовного, що його перенесено в психологічну сферу.            Ліричний герой переживає недосконалість дійсності як свою особисту драму і як поштовх до дії. Він незадоволений міщанською буденністю, тому прагне все змінити силою своєї волі, творчості, фантазії.                                                                         “Я вмить закреслив карту буднів…”                                           Головний мотив вірша – прагнення до перетворення світу, пошуки духовного ідеалу в житті. Але героєві не досить того, що він сам бунтує проти застарілого й недосконалого, йому треба, щоб усе людство розпочало боротьбу з бездуховністю, міщанством, вульгарністю.  Питання, що його поет виносить у назву і фінал твору (“Ноктюрн зіграти ви зуміли б на флейті водогінних труб?”)не потребує відповіді – воно риторичне, але вимагає дії. Це питання поділяє людей на ситих, байдужих і тих, хто здатний зробити буденне життя новим, яскравим, несподіваним.          Основні тропи – метафори та епітети (змазав карту будня, вилиці океану, поклики нових губ). Часто вживаються займенники “я” та “ви”, що пов’язані між собою за принципом контрасту і символізують антитезу “поет – юрба”, традиційну для ранньої поезії В.Маяковського.

ІІ група.  “Послухайте!” (1914 р.)

1. Якими художніми засобами виражена жага прекрасного?

2. Чому, на вашу думку, поет відмовився в цьому вірші від рими, хоча він їй майже завжди надавав великого значення?

3. Яким чином відбувається зміна настроїв ліричного героя поезії, його емоційних станів – тривоги, радості, задо­волення, заспокоєння тощо?

4. Виразне читання вірша напам’ять.

Слово вчителя.   В.Маяковський звертається до теми призначення людини, сенсу її земного та зоряного існування і стверджує, що особистість не проживе без краси, яку створюють диваки-поети.                                                                              Послухайте!                                                                                              Коли вже зорі запалив хтось –                                                             Отже, в цьому потреба велика?                                                     Отже – хтось бажає, щоб зорі світили?                                            Отже – хтось-таки називає ці плювочки перлинками?                Ліричний герой вірша – саме такий поет, для якого немає часових і просторових меж, він вривається до Бога, він причетний до засвічування зірок. Водночас відчуваються його самотність, беззахисність “беззоряна мука” непорозуміння, гостра потреба у мрії, красі, зірках.                                                                Експерименти В.Маяковського щодо віршування сприяли створенню притаманної лише йому оригінальної системи. Це новий графічний запис віршів – “драбинкою”, яка створювала увагу на окремих словах, незвичайні рими.                                         Поет не визнавав повних рим, коли збігаються слова, частини мови, не використовував традиційних рим. Він римував різні частини мови, утворював рими в середині рядка, фонетичні рими (коли збігаються не всі звуки). У його віршах могли римуватися початок і кінець рядків і навіть слова, що належать до різних строф.                                                                                                    Вірш його будувався не на постійному чергуванні наголошених і ненаголошених складів, а на кількості наголосів. Таке віршування має назву тонічного і використовується в усній народній творчості, але Маяковський удосконалив його. Кількість наголосів у рядках була неоднаковою. У поета-новатора відсутній традиційний поділ віршів на строфи по 4 або 6 рядків, його строфи мають будь-яку кількість рядків.

ІІІ група. “Лілічко! Замість листа ” (1916 р.)

1. Чому в назві поет уточнює: “Замість листа”? Це вимо­га жанру, виправдовування поета за оприлюднення особис­тих почуттів чи щось інше?

2.  Якими художніми засобами передає поет страждання, силу любові свого ліричного героя?

3.  Як поглиблює Маяковський у цьому вірші традиційне для ліричної поезії поняття “щирість”?

 Прослуховування вірша поета, покладеного на музику, у виконанні групи «Сплін».                                                                   Слово вчителя. Вірш присвячений Лілі Брік, яку В.Маяковський дуже любив і до якої повертався у різні періоди свого життя. Але твір виходить за межі біографії поета, набуваючи узагальнюючого значення, оскільки в ньому порушується вічна тема – кохання.      Ліричний герой вірша – сильна особистість. Автор порівнює його з биком, слоном, але цей сильний “дикий звір” підкоряється одному-єдиному погляду і дотику руки коханої. Він схиляється перед нею, тому що окрім її любові для нього “немає сонця” і “немає моря”, і лише один звук дає йому радість – “дзвін любимого імені”.      “Не впаду від чаду…”                                                      Без коханої світ перетворюється для нього на пекло, життя втрачає сенс. Але почуття ліричного героя відзначаються особливою шляхетністю. Усвідомлюючи невідворотність “розлуки, не знаючи “де вона і з ким”, він залишається вірним своєму коханню назавжди.                                                                      “Завтра забудеш, як тебе коронував…”                                                     Вірш написаний у традиційній для раннього періоду В.Маяковського творчій манері. Тонічна система допомагає створити схвильованих монолог ліричного героя, показати найменші рухи його душі. Відчуття великого щастя кохання і драматизм розлуки передають численні епітети, метафор.      Основним лейтмотивом твору є фраза “Окрім любові твоєї…”, яка повторюється кілька разів і підкреслює силу великого почуття поета. У вірші дуже багато звертань: “Лілічко!”, “дорога”, “хороша”.                                                                                                    Однак твір – це звертання не тільки до коханої, а й до самого себе. Вірш має підзаголовок: “Замість листа”. Він розумів, що не може повернути кохану, але не відмовляється від свого почуття, яке сильніше за відчай.

Підсумок уроку.                                                                                      Доля Маяковського склалася трагічно. Незважаючи на свій статус пролетарського поета, членство в ЛЕФІ (Лівий Фронт Мистецтв), а потім і в найбільш радикальному літературному угрупованні РАПП (Російська асоціація пролетарських поетів), Маяковський поступово потрапляє в літературну, а далі й ідеологічну ізоляцію. Драматизм становища Маяковського спричинив глибоку душевну кризу, наслідком якої стало самогубство. Його смерть сколихнула країну і викликала значний суспільний резонанс, але впродовж п’яти наступних років ім’я поета було практично викреслено з літератури. І лише в 1935 р., після відомої резолюції Сталіна “Маяковський був і залишається кращим, найтачановитішим поетом нашої радянської епохи…”, поет був реабілітований, а надалі й канонізований як найвизначніший із радянських поетів.
Велика заслуга Маяковського як поета полягає в тому, що він виступив як справжній реформатор поетичної мови і форм ритмічної організації російського вірша. Значимість цих новаторських перетворень може бути зіставлена з тими реформами, які свого часу здійснили в російській поезії В. Тредіаковський і М. Ломоносов у XVIII ст. та Некрасов у XIX ст.
Основні принципи нової поетичної мови, що втілювались у його віршах, Маяковський обгрунтував і теоретично – у своїх численних статтях.
Загальна настанова на прозаїзацію поетичного мовлення спричинила реформування форм її ритмічної організації. Маяковський продовжив слідом за символістами та акмеїстами впровадження в російську поезію принципів тонічного віршування, в якому ритмічною одиницею повторності виступає не стопа (як у силабо-тоніці), а специфічна фразова одиниця. Якщо ритміка силабо-тонічного вірша надає мові мелодійності і наспівності, то тонічний ритм, який сприяє інтонаційній виділеності слів у потоці мовлення, навпаки, зближує мову вірша з прозою. Для того, щоб ще більше посилити інтонаційну виділеність окремого слова Маяковський будує свої вірші у формі сходинок, виносячи слова і їх групи в окремі рядки, що посилює їх смислову вагу та забезпечує розподіленість та точність смислових вражень.
Маяковський запровадив у поезію нові види римування (римуючи початки поетичних рядків, кінець попереднього і початок наступного, кінцеві слова рядків з словами з середини рядків і т. д.), а також обґрунтував смислову функцію рими як такої позиції вірша, на яку повинне виноситись найбільш важливе в смисловому відношенні слово рядка.
Твори В.Маяковського непідвладні часові. За гуркотом і вибухами ритмів можна побачити і його епоху, і душу поета. Володимир Маяковський прожив, відгорів тридцять сім років. Поет, художник, революціонер, футурист, а ще, як виявилося, неабиякий романтик. Сьогодні в Україні багато поетів перекладають найкращі, раніше не відомі твори Маяковського – бунтаря. Ці переклади і цікаві, і корисні, дозволять молодому читачеві (та й немолодому теж) познайомитися з новим, не відомим Маяковським, таким, в якого не можна не закохатися.

Домашнє завдання.  Підготувати повідомлення про етапи творчого шляху Б.Пастернака

Icon of Urok Zarub 7 Urok Zarub 7 (23.3 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *