338 перегляд(ів)

Нові тенденції у світовій літературі 1960–1970-х рр.: активізація провідних жанрів інтелектуальної прози, поезії, драматургії, літератури факту та вплив на белетристику; розвиток наукової фантастики й антиутопії.

Мета: ознайомити учнів з новими тенденціями у світовій літературі, розвитком різних жанрів, виникненням постмодернізму в останній третині ХХ ст.; розвивати навички самостійного пошуку інформації, її оформлення та представлення; уміння виділяти головне,

сприймати інформацію на слух, складати опорні конспекти; виховувати допитливість, любов до літератури, естетичний смак; розширювати кругозір учнів.

Обладнання: карта світу, книжкова виставка, ілюстративні матеріали.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

У ч и т е л ь. У мистецтві ХХ ст. безперервно відбуваються взаємодія і взаємозбагачення різних літературних течій і напрямів, навіть боротьба за утвердження. Так, Бертольд Брехт звинувачував модерністів у пропаганді «відчаю і безсоромного пристосовництва», а Ежен Йонеско стверджував: «Я дедалі більше схиляюся до висновку, що реалізм є брехливим та ірреальним, що справжнім є те, що ввижається».

У 50–60-х рр. виявився творчий потенціал «театру абсурду», «нового роману», західнонімецької «лірики-модерн», інших модерністських течій. Так, «абсурдисти» в драматичних творах тяжіли до універсальності висновків, зображували життя у формах алегоричних, умовних. Мистецтво для них було певним символом життя, а художнє зображення не мало конкретно визначених просторово-часових меж. Проте саме таке зображення виявило в сьогоденному вічне — об’єкт творчості.

У тонкощах розвитку світового літературного процесу другої половини ХХ ст. ми й спробуємо розібратися на уроці.

ІІ. Оголошення теми й мети уроку

ІІІ. Актуалізація опорних знань

  1. Розповіді учнів про «двополюсний світ» після Другої світової війни, тематику творів світової літератури, джерела її збагачення
  2. З’ясування питання про те, що таке екзистенціалізм, чому й де він виник

ІV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу

  1. Міні-лекція вчителя

— У світовій літературі 1960–70-х рр. з’явилися нові явища і тенденції: активізувалися провідні жанри інтелектуальної прози — роман-парабола, роман-міф, роман-есе, роман-діалог, а також роман-біографія, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-розслідування та ін., «література факту» (non-fiction), яка вплинула на белетристику. Набули поширення наукова фантастика та жанр антиутопії. В останній третині ХХ ст. модернізм переріс у постмодернізм.

  1. Робота зі словником літературознавчих термінів

Постмодернізм — напрям у літературі та мистецтві другої половини ХХ ст. Для прихильників постмодернізму характерні розчарування в ідеалах та сумніви в загальноприйнятих цінностях, критичне ставлення до раціональних засад буття, розуміння неоднозначності та суперечливості світобудови.

Провідними ознаками постмодерністського стилю є тотальне висміювання, гра з «чужим» текстом, суміш різноманітних стилів, використання елементів масової літератури тощо.

  1. Повідомлення учнів про роман-параболу, роман-міф, роман-есе, роман-діалог, роман-біографію, роман-репортаж, роман-щоденник, роман-розслідування, «літературу факту», наукову фантастику, антиутопію

Коментар

У літературі представниками неореалізму були А. Моравіа, В. Пратоліні, К. Леві, Е. де Філіпо та ін. Їхнім творам притаманні документалізм, відчутне ліричне «Я» письменника, який є свідком або учасником описуваного, прийоми кінематографічності.

  1. Слово вчителя

— Після Другої світової війни виникло непересічне мистецьке явище — італійський неореалізм. Його представники сповідували простоту мови, лаконічність, доступність оповіді. Твори неореалістів тяжіли до документального опису реальних подій, предметом їхнього художнього дослідження стала людина соціальних низів, яка протистояла бездуховності навколишнього світу. Неореалісти вболівали за «маленьку» людину, співчували їй.

60–70-ті рр. ХХ ст. — це час розквіту і так званого «магічного реалізму», що сміливо поєднував реалістичні й символічні узагальнення, життєву, навіть побутову достовірність і міф, національну своєрідність та універсальність, раціональне, дидактичне й ірраціональне,

містичне.

«Магічний реалізм» дав світові блискучих майстрів слова, найвидатнішим серед яких є Ґабріель Ґарсія Маркес. Цей колумбійський письменник приголомшив художній світ ХХ ст. своїми романами, і найвідоміший серед них — «Сто років самотності». Звернувшись до народно-міфологічної фантастики, він створив фантастичний усесвіт, який міцно переплітається з історичними реаліями латиноамериканського континенту.

  1. Закріплення знань, умінь і навичок

Проаналізуйте!

  • Прокоментуйте висловлювання Вільяма Ґолдінґа, англійського письменника, лауреата Нобелівської премії 1983 року, автора роману «Володар мух»: «За свого життя я не раз був вражений і приголомшений, довідавшись, що ми, люди, можемо виробляти одне з одним… Я переконуюся, що людству боляче, це й переймає всі мої думки».

VІ. Домашнє завдання

Розповідати про основні тенденції, жанри світової літератури другої половини ХХ ст. Скласти опорний конспект.

VІІ. Підсумки уроку

Інтерактивна вправа «Займи позицію»

  • Письменник Х. Л. Борхес писав: «Книга — предмет, без якого я не мислю життя…»

 

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *