677 перегляд(ів)

Образ людини в мистецтві. Практична робо­та «Портрет моєї мами»

Мета: 1. Ознайомити учнів з основними пропор­ціями й особливостями побудови портрета; розвивати навички передачі жіночого обра­зу; навчити розміщувати портрет на аркуші паперу.

  1. Розвивати окомір, образне мислення, зо­рову й емоційну пам’ять; формувати есте­тичний смак.
  2. Виховувати акуратність, активізувати творчу ініціативу учнів.

Обладнання: матеріали: простий олівець, фарби, альбом з шаблонами;

зоровий ряд: таблиці з пропорціями зобра­ження обличчя людини, репродукції картин

І. Рєпіна «Автопортрет», М. Ярошенка «Ци­ганка».

Хід уроку

  1. Організація класу
  2. Мотивація навчальної діяльності
  • Що можна передати через художній образ? (Портрет, події, свято, казковий образ.)
  • Як ви гадаєте, за допомогою яких засобів виразності це можна зробити?
  • Оголошення теми уроку

Сьогодні на уроці ми спробуємо передати образ людини в мистецтві й ознайомимося з одним із жанрів образотворчого мистецтва — портретом.

  1. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя.

Жанр, присвячений зображенню людини або групи людей, називається портретом.

Намалювати портрет — не єдине й далеко не головне за­вдання художника. Автор картин має також передати внут­рішній світ, душевний стан людини, становище в суспільстві. І найголовніше — портретист повинен виразити своє особисте ставлення до людини, яку зображує. Художник має право на власний погляд, навіть якщо людина, яка позує, уявляє себе інакше.

Мистецтво портрета зародилося кілька тисяч років тому. Найдавніші зі збережених творів цього жанру — гігантські скульптурні зображення давньоєгипетських правителів — фа­раонів, висічені з каменю. Тисячі рабів трудилися над їхнім ви­готовленням.

Жанр скульптурного портрету досяг досконалості в Давній Греції, де дуже високо цінували людську особистість. Моделя­ми для скульпторів були поети, політики, які мали заслуги пе­ред державою. Тому художник, зображуючи конкретну люди­ну, разом із тим створював й образ ідеального громадянина.

У Давньому Римі скульптори також зображували у своїх ро­ботах вельможних городян. Зі скульптур ми можемо довідатися про те, як люди одягалися, які зачіски й прикраси носили.

У живописі портрет з’явився лише 400 років тому. Тоді по­чали розрізняти парадний і камерний портрет.

Парадний портрет зображує людину у святковий момент її життя. Про це красномовно говорить весь її вигляд: пишний одяг з відзнаками й прикрасами, гордовита постава.

Демонстрація відповідних зразків, рекомендується вико­ристовувати альбом з шаблонами, с. 34.

Повна протилежність парадному — камерний портрет. Сама назва говорить про те, що він призначений не для парад­них залів, а для невеликих кімнат (слово «камера» в перекладі з латинської означає «кімната»). Камерний портрет знайомить нас із внутрішнім світом часто невідомої людини. Поза моделі невимушена. Створюється враження, що людина й не підозрює, що її малюють.

Існує й такий різновид, як автопортрет. Автопортретом на­зивається зображення художником самого себе. Він дозволяє нам поглянути на людину її ж очима. Малюючи автопортрет, художник ніколи не хитрує, не лестить собі.

Подібність — необхідна умова у портрета. Погляньте нав­коло себе. Ви не побачите двох однакових людей. Навіть близ­нюки чимось відрізняються один від одного.

Очі, ніс, рот, вуха за зовнішньої подібності мають різні фор­ми. І розташовуються вони на обличчях по-різному. Художник повинен побачити ці особливості, які називаються рисами або характером обличчя.

Майстри епохи Відродження, які багато сил витратили на вивчення людини, її фізичної будови, створили канон (зразок) обличчя й тіла. Використовуючи канон, можна легко намалю­вати обличчя. Але необхідно передавати неповторні риси мо­делі.

Розгляньте очі один одного. Вони різні за формою, кольо­ром: вузькі, примружені, розкосі, мигдалеподібні, маленькі, великі, карі, блакитні, зелені.

Також різноманітною є форма носів: кирпатий, з горбоч­ком, прямий, цибулинкою, картоплиною, п’ятачком. Вуха ду­же складні за формою, і в кожної людини форма вух різна. Рот на малюнку — це нерівна, проте гарна лінія, зверху і знизу по­значена губами.

  1. Практична робота

Сьогодні на уроці ви намалюете жіночий образ. Це може бути будь-хто: бабуся, мама або казковий персонаж.

Інструктаж учителя з техніки малювання портрета. Під час пояснення рекомендується використовувати альбом з шаблонами, с. 34.

Спочатку малюємо контур обличчя. Необхідно відразу вло­вити форму: округлу, витягнуту тощо. Намічаємо лінію очей — вона буде лінією середини обличчя. Позначаємо лінію середини обличчя (вона ділить обличчя на праву й ліву частини). З обох боків нескладно намітити, а потім і намалювати парні форми: очі, вуха, ніздрі, куточки губ.

Намагайтеся, щоб частини обличчя не тільки «стали на свої місця», але й були схожі за формою і розміром.

Пам’ятайте: успіх роботи залежатиме від вашої уваги та спостережливості.

  1. Завершення уроку

Демонстрація дитячих робіт.

Obraz4 18 (43.6 KiB, 1 downloads)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *