918 перегляд(ів)

Пісенність як особливість музики, проникнутої співучістю, мелодійніс­тю, але не обов’язково призначеної для співу. В гостях у пісні. Родіон Щедрін «Ніч»,«Золоті рибки», «Цар Горох» з балету «Горбоконик» — слухання

Мета. Удосконалювати знання учнів про пісню та мелодію; розвивати умін­ня відтворювати ритмічний рисунок твору; вчити відчувати настрій та ритмічний зміст запропонованих творів; засобами музичного мистецтва виховувати любов до народних традицій.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Наш урок цікавим буде!

Казку люблять усі люди!

І дорослі, і малі,

Тобто — й наші школярі.

Будемо ми працювати

Й руку вправно піднімати.

Казка кличе нас усіх,

Починаємо мерщій!..

  1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).
  2. Музичне привітання.

 

 

Сорока-ворона

на припічку сиділа,

діткам кашку варила,

ополоником мішала,

діток годувала.

  1. Повідомлення теми уроку.
  2. Робота з підручником, с. 4—5.

а) Читання вірша.

б) Аналіз вірша.

  1. Музична гра Ігоря Верховинця.

Диби-диби

Дійові особи

Бабусі — усі дівчата

Дідусі — усі хлопчики

Ведучий — старша дитина.

Реквізит: хусточки для Бабусь (за бажанням).

Опис гри

Після того, як діти утворять коло і вивчать пісню, вихователька з Ведучим розміщують їх у колі так, щоб кожен Дідусь став біля своєї Бабусі (рис. 1).

Далі вихователька (чи Ведучий) подає команду:

І бабусі, й дідусі,

Станьте парами усі!

За цією командою кожен хлопчик бере правою рукою ліву руку своєї дів­чинки, і кожна пара, звичайно, з допомогою старших, повертається наліво.

Таким чином утворилося два кола: зовнішнє — хлопчаче, внутрішнє — дівчаче (рис. 2).

 

Ведучий подає нову команду:

І бабусі, і діди,

В ліс рушайте по гриби.

За цим сигналом діти «вирушають у дорогу»: вони починають ходити пара­ми по’колу вліво (або вправо), співаючи пісню:

Диби-диби, диби-би.

Пішла баба по гриби,

А дід по опеньки

В неділю раненько.

Як тільки пісня закінчиться, вихователька (або Ведучий) промовляє:

Ми у лісі, ось дубочки,

А під ними є грибочки.

Діти зупиняються (або продовжують рух), починають співати знову і в рит­мі пісні удають, ніби збирають гриби: в одному такті «диби-диби» вони нахи­ляються і опускають праву руку додолу, в наступному такті «диби-би» — ви- простовуються і правою рукою торкаються долоні лівої руки, немов кладуть зірваний гриб у кошик, і так далі, до кінця. Під час «збирання» пісня співаєть­ся один раз або двічі, але не більше.

Примітка. Спочатку ця гра виглядатиме хаотично. Не всі будуть нахиляти­ся і випростовуватися разом, дехто втомиться і зупиниться, дехто просто за­дивиться на «збирачів». Почується веселий сміх. Хай педагог не турбується, щоне всі «збиратимуть» ритмічно, що пісня буде перериватися веселим сміхом, а деякі завзяті «грибники» навіть зовсім виб’ються із кола. Чим більше хаосу та безладдя, тим веселішою буде гра. Головне — аби діти бавилися з охотою. Од­наче не можна дозволяти, щоб таке безладдя тривало довго. Через деякий час, подавши умовний знак (можна дзвіночком), вчителька припиняє гру. Діти по­вертаються до кола, стають парами, кожен Дідусь біля своєї Бабусі, і збирання грибів починається знову. Тепер хаосу і безладдя буде менше.

Згодом, коли вихованці добре освояться з грою, на кожне чергове повто­рення пісні можна буде провести одну по одній такі дії:

  1. Закінчивши збирання грибів парами, Дідусі ніби втомлюються і сіда­ють на підлогу, а Бабусі продовжують збирання, причому кожна Бабуся кружляє навколо свого Дідуся.
  2. Потім відпочивають Бабусі, а Дідусі кружляють навколо них.
  3. Дідусі сідають знову і співають пісню самі, а Бабусі, збираючи гриби, мовчки рухаються по колу одна за одною, аж поки не підійдуть до своїх Дідусів.

4.Сідають і продовжують спів тільки Бабусі, а Дідусі рухаються по колу один за одним, аж поки не підійдуть до своїх Бабусь.

5.Бабусі і Дідусі, співаючи разом, рухаються по колу в протилежних на­прямках до зустрічі на своїх попередніх місцях.

6.Бабусі й Дідусі, збираючи гриби, розходяться по всій кімнаті, хто куди захоче, а на умовний знак (дзвіночок) біжать на свої попередні місця.

  1. Як тільки усі пари появляться в колі і настане тиша, Ведучий подає нову команду:

Повні кошики грибів —

Час додому йти під спів.

Діти рушають парами по колу, ніби вертаються з лісу додому, останній раз співаючи пісню «Диби-диби».

Гра має цікавий вигляд, коли кожна її дія (між дзвониками) переходить в іншу без перерви.

Мета гри. Гартувати дитячий організм виконанням гімнастичних вправ (нахиляння корпуса із згинанням ніг в колінах та випростовування). Розвива­ти почуття ритму (ритмічні рухи під спів). Розвивати увагу (реакція на дзвоник та на команди Ведучого).

Диби-диби

 

 

Диби-диби, диби-би.

Пішла баба по гриби,

А дід по опеньки

В неділю раненько.

  1. Робота над розспівкою, с. 5.

а) Повторення правил поведінки у музичному класі.

б) Правила під час співу.

в) Виконання поспівки.

г) Відповіді на запитання.

  1. Музична форма, с. 5.
  2. Слухання музики.

Родіон Щедрін «Ніч», «Золоті рибки», «Цар горох» з балету «Горбоконик».

 

  1. Фізкультхвилинка.

Я, мама і тато

Мама є, (плеснути і підстрибнути)

Ось тато йде, (походити по колу)

Я за ним добігаю, (біг на місці) ‘

Мама — сонце, (руки вгору)

Тато — небо, (руки в сторони)

Я — квітонька в гаю. (присісти, руки до личка)

VII. Вивчення пісні.

Музика І. Кириліної, слова П. Воронька «Засмутилось кошеня» — розу­чування.

  1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.
  2. Робота над піснею.

VIII.       Пізнавальний екскурс в минуле.

  1. Аналіз почутого.
  2. Цікаві розповіді.

Баєчка «Як виникли ноти?»

Піднімаючись до вершини гори, Акизум помітила, що звуки через кожні сім кроків повторюються, але з іншим забарвленням. І для того, щоб краще їх запам’ятати, вона придумала імена для звуків.

Так виникли До, Ре, Мі, Фа, Соль, Ля, Сі, під загальною назвою — ноти.

Казка «Де живуть ноти?»

Гілочки чарівної яблуньки, яка з’явилась на подвір’ї, біля палацу, нахили­лися трошки вбік. Деревце слухало щебетання пташок, дзюрчання струмочка, пісні дощику та дзвін краплин.

«Яка красива музика звучить навколо! — подумало деревце. — Але як зро­бити, щоб люди почули й зрозуміли музику?.. А може, кожен звук матиме на гілочці своє місце? Проте звуки ми тільки чуємо, побачити їх не можна. Що ж придумати, щоб усі змогли вздріти їх?.. Звісно! Як тільки звук сяде на гілочку, я перетворю його в кружок — ноту».

А звуків є всього сім — ціла сім’я. І всі вони дуже різні, як звичайно й буває у родині.

І розлетілися звуки-ноти по гілочках. Першою від самого сонечка при­летіла сонячна нота — Соль — і розташувалася на другій гілочці. Її мила по­дружка — Мі — на першій. Фантастична нота — Фа — поселилася між ними. Вони весело розмовляли між собою музичною мовою.

Прислухаємось.

(Звучить пісенька, яка складається з цих трьох нот).

Незабаром прилетіли ще дві подружки; вони не дуже любили, коли жарко, і хотіли розташуватися нижче, ближче до землі, струмочка. Одна з них рішуче зайняла місце під першою гілочкою. Це була нота — Ре.

(Можна дограти пісеньку до кінця, із добавлянням ноти — Ре).

А скромній і добрій ноті — До — місця на гілочці не вистачило.

«Що ж робити? — подумало деревце. — Як знайти місце для доброї ноти та

куди її поселити?»

Довго літав у повітрі добрий звук, що ніяк не міг перетворитися в ноту: адже ж на нижніх гілочках усі місця були вже зайняті. І раптом деревце зра­діло. «Я звернуся за допомогою до нашого Музичного короля. Ось нехай він і вирішить усі музичні справи», — вирішило воно.

Подивіться, який красивий цей король: високий, стрункий (можна пока­зати малюнок). На голові в нього — корона. Однією рукою він міцно тримає гілочку, щоби ніхто не забув, що перша сонячна нота прилетіла саме на неї. Другою — показує, куди сідати усім іншим.

Деревце зраділо, що в музичній державі з’явився король: адже без нього незрозуміло, це ноти чи, може, картоплинки?

Подумав Музичний король, куди ж поселити добрий звук-ноту і вирішив: попрошу я деревце, щоби воно подарувало їй маленьку гілочку, де змогла б розміститися недалеко від своїх подруг.

Так і вийшло. Поселилася добра нота на маленькій гілочці, та й досі си­дять ці нотки на тих самих місцях. А люди подивилися, де розташовані ноти, запам’ятали й стали краще розуміти музику.

Але раптом до чарівного дерева прилетіли ще два звуки: лагідний — Ля та самостійний — Сі. Першим почав вибирати собі місце самостійний звук. Він хотів поселитися трішки далі від усіх ноток, оскільки любив незалежність. Третя гілочка яблуньки йому дуже сподобалася.

Лагідний звук — Ля — зовсім невпевнено вибрав собі місце біля сонячної ноти, тому що любив тепло. Він був спокійний, тихий і ніскілечки не заважав своїй сусідці, ноті — Сі. І зажили ноти-подружки душа вдушу, як у хорошій сім’ї.

  1. Робота в зошиті.
  2. Робота над запитаннями підручника, с. 7.
  3. Підсумок уроку. Релаксація.

Вчитель                                           Учні

До по – ба

  1. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).
  2. Icon of Urok Muz3 1 Urok Muz3 1 (107.3 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *