658 перегляд(ів)

Пісенність, танцювальність та маршовість в українській народній музи­ці і творах композиторів-класиків. Фридерик Шопен «Прелюдів № 7, № 20» — слухання. Едвард Гріг «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» — розучу­вання (с. 32—34)

Мета. Продовжувати ознайомлення учнів з традиціями українського народу, його фольклором, оберегами; розвивати музичні та літературні здібнос­ті, вміння слухати та передавати почуте; виховувати гордість за свою багату народну спадщину та культурні цінності, любов до свого народу.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

  1. Організаційна частина.

Знову день почався, діти,

Ви зібрались на урок,

Тож пора нам поспішати,

Кличе в подорож дзвінок.

Сьогодні в нас урок звичайний,

Та вчить багато нас чому.

Хай буде він для нас повчальний,

За це подякуєм йому.

  1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).
  2. Музичне привітання.

Урок музики у нас Запросив усіх у клас.

Привітаймось дружно всі:

До, ре, мі, фа, соль, ля, сі!

  1. Розспівування.

 

 

 

 

 

  1. I Повідомлення теми уроку.
  2. Робота з підручником, с. 32.
  3. Пізнавальна бесіда.
  4. Музична гра Василя Верховинця «Гляньте всі» (див. урок №7).
  5. Слухання музики.

Фридерик Шопен «Прелюдія № 7, № 20».

  1. Загальні відомості про композитора.

Фридерик Франсуа Шопен— найвидатніший польський композитор та піаніст.

Народився 1 березня 1810 року в с. Желязовій Волі, під Варшавою. Його батько Нікола (Міколай) Шопен, фран­цузький емігрант, служив гувернером і шкільним учителем; мати виховувалася в дворянській сім’ї.

Уже дитиною Фридерик проявив яскраві музичні зді­бності; у 7 років його почали вчити грі на фортепіано, і того ж року побачив світ складений ним маленький полонез соль мінор. Перші професійні уроки гри на фортепіано отримав від віолонче­ліста Войцеха Живного. Незабаром Шопен став улюбленцем аристократичних салонів Варшави.

Подальшим розвитком композитора опікувався Вільгельм Вюрфель. Цей відомий піаніст та професор Варшавської консерваторії давав Шопену цінні (хоча нерегулярні) уроки органної музики і, можливо, фортепіано. З 1823 по 1826 рік Фридерик навчався у Варшавському ліцеї, де його батько був про­фесором. Восени 1826-го юний музикант почав вивчати музичну теорію, фі­гурний бас і композицію (з Йозефом Ельснером) у Варшавській консерваторії.

1831        року він виїхав з Польщі до Відня перед тим, як оселитися в Парижі, де провів значну частину життя.

Початок і середина 1830-х у Парижі були плідним часом композитора. Він завершив свої найвідоміші роботи і регулярно давав концерти, що мали шалені відгуки. До 1838 р. Шопен став відомою людиною в Парижі. Серед його най­ближчих друзів був оперний композитор Вінченцо Беліні і художник Ежен Де­лакруа. Товаришував також із композиторами Гектором Берліозом, Францом Лістом і Робертом Шуманом.

1836 року маестро попрямував до Чехії побачитися з батьками. Перебува­ючи у Марієнбаді, він захопився юною полькою Марією Водзіньською. Проте їх взаємини незабаром припинилися. Восени того ж року в Парижі він по­знайомився з видатною жінкою — баронесою Дюдеван, яка мала на той час широку літературну популярність під псевдонімом Жорж Санд. Шопену було тоді 28 років, мадам Санд — 34. їхній союз тривав вісім років, причому велику частину цього часу вони провели в сімейному маєтку письменниці в Ноані.

Зимою 1838—1839 років, яка була прожита з Жорж Санд на Мальорці (Ба- леарські острови), здоров’я композитора значно погіршилося. Поєднання по­ганої погоди з безладом в домашньому господарстві, мабуть, згубним чином подіяло на його вже зачеплені туберкульозом легені. 1847-го стосунки Шопена з Жорж Санд остаточно зіпсувалися. Ця обставина, разом з прогресуючою хво­робою, сповнювала музиканта чорною меланхолією. Останній раз він виступив у Парижі 16 лютого 1848 р. Через вісім днів вибухнула революція, що повалила короля Луї Філіппа. Друзі композитора відвезли його до Англії, де, вже дуже хворий, він грав у королеви Вікторії і дав кілька концертів — останній з них відбувся 16 листопада 1848 р.

Через тиждень маестро повернувся до Парижа. Не в змозі більше давати уроки, Шопен вимушений був прийняти щедру допомогу від своєї шотланд­ської шанувальниці Джейн Стірлінг. Доглядати хворого приїхала з Польщісестра композитора, Людвіка; не залишали його увагою і французькі друзі. Шопен помер у своїй паризькій квартирі на Вандомській площі 17 жовтня 1849 р. Відповідно до його бажання на відспівуванні в церкві Св. Мадлен про­звучали фрагменти реквієму Моцарта.

Похований композитор на паризькому кладовищі Пер-Лашез. Серце ма­естро, за його заповітом, перевезли на Батьківщину і замурували в костелі Святого Хреста у Варшаві.

  1. Фізкультхвилинка.

Бігла мишка по ліску,

(біжимо по колу, як мишка) скаче жабка у ставку,

(скачемо, як жабка) зайчик наздогнав лисичку, печуть разом паляничку.

(знаходимо собі пару, плескаємо в долоньки)

А ведмедик іде пішки,

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик) клишоногі в нього ніжки.

(ходимо на зовнішній стороні стопи, як ведмедик)

VII. Вивчення пісні.

Едвард Гріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт» — розучування.

  1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.
  2. Робота над піснею.

а) Робота з підручником, с.32.

б) Музична абетка, с.ЗЗ.

в) Музична грамота. Ознайомлення з нотою «до».

VIII.       Пізнавальний екскурс в минуле.

  1. Робота з підручником, с. 34.
  2. Загальні відомості про композитора.

Едвард Гагеруп Ґріґ — норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент, осново­положник норвезької професійної композиторської школи.

Народився 15 червня 1843 р. в Бергені (Норвегія). Батько майбутнього композитора, Александр Ґріґ, пра­цював на поважній державній посаді. Мати, Гезіна Га- ґеруп, була піаністкою і вчителькою музики. Саме вона дала синові першу музичну освіту. Згодом, у 1858—1862 роках, Гріг навчався у Лейпцизькій консерваторії (з 15 років). Тут він здобував освіту як піаніст і композитор у Карла Рейнеке.

У 1863 р. Гріґ їде у Копенгаген (Данія). Тут він знайомиться із норвезь­ким композитором, автором національного гімну Рікардом Нурдроком і бере участь у створенні музичної спілки «Евтерпа». Гріґ виступає як диригент, піа­ніст і композитор. Концерти спілки, де брав участь маестро, відвідували пред­ставники тогочасної інтелігенції, зокрема Ганс Крістіан Андерсен, який дав високу оцінку талантові Гріґа.

1866    року він написав похоронний марш на вшанування пам’яті компози­тора Рікарда Нурдрока, який тоді покинув цей світ.

1867    року маестро повернувся на батьківщину, де певний час диригував симфонічними концертами в Крістіанії (нині Осло). Тут він також продовжує компонувати музику, виступає як піаніст, веде педагогічну діяльність. 1867-го засновує Норвезьку музичну академію і Музичну спілку (згодом — Філармо­нічне товариство). У цей час він пише, зокрема, фортепіанний концерт (1868), перший зошит «Ліричних п’єс» для фортепіано (1867).

Суттєву підтримку композитору надавав Ференц Ліст. 1870 року Гріг пев­ний час перебуває в Римі, де зустрічається з Лістом та знайомиться із тамтеш­німи музичними діячами й концертними програмами. На батьківщину повер­тається того ж року.

З 1874-го отримував пожиттєву державну стипендію, що дозволило йому глибше зосередитися на творчості. У 1874—1875 рр. пише знамениту музику до драми «Пер Ґюнт» Генріка Ібсена, яка згодом була перероблена як дві ор­кестрові сюїти: Балада для фортепіано та для струнного квартету. Певний час Ґріг живе у рідному Бергені, де, зокрема, займається організацією музичного життя і близько двох років (1880-82) є диригентом філармонії.

Протягом наступних років Гріг гастролював у Франції, Англії, Німеччині, Польщі та Угорщині і втішався великою повагою як за кордоном, так і в рідній країні. 1888 року він зустрівся у Лейпцигу з П. 1. Чайковським, який високо оцінив його музику.

Е. Гріг став почесним доктором Кембриджського і Оксфордського універ­ситетів; був обраний членом Інституту Франції й Берлінської академії. 1898-го композитор організував у Бергені перший Норвезький музичний фестиваль, що мав великий успіх. 1903 року він записав свої фортепіанні п’єси на 78-гра- мофонні платівки; ці історичні записи через столітгя з’явилися на МР та СО і, незважаючи на не дуже якісний звук, дають уявлення про високу артистичну майстерність музиканта.

Помер Е. Гріг у рідному місті Бергені 4 вересня 1907 р., де й похований неподалік свого будинку — «Тролльхгавзена».

Ім’я Генріка Ібсена (1828—1906) — творця літера­турної п’єси «Пер Гюнт» — було знайоме норвезькому композитору Едварду Гріґу з дитинства. Саме в міс­ті Бергені (Норвегія), рідному місті Ґріга, пройшов ранній період творчості великого драматурга. Пер­ша постановка драматичної поеми Ібсена відбулася 24 лютого 1876 р. Популярність драми зростала в усіх країнах світу. Важливу роль в цьому загальному визна­нні відіграла музика Е. Гріга, що стала одним із його найкращих творів.

Дія поеми охоплює першу половину XIX ст. і від­бувається, зокрема, в Норвегії. Головний герой — Пер Гюнт, син колись бага­того і всіма шанованого Йона Гюнта, що згодом спився і втратив усі свої гро­ші. Пер хоче відновити все знищене його батьком, але губиться в своїх мріях і прагненнях. Його втягують у бійку, і він викрадає наречену, Інгрід з Хегстеда, в день її весілля. Його оголошують поза законом, тому змушений втікати зі свого села. Перебуваючи у вигнанні, Пер зустрів і закохався в Сольвейг. Вона приходить жити до нього в лісову хатину, але він покидає її і продовжує свої мандри. Пер провів далеко від батьківщини багато років, спробував безліч про­фесій і виконував безліч ролей: він здійснював «темні» операції в мароккан­ських портах, мандрував пустелею, намагався спокусити Анітру, дочку вождя бедуїнів, а закінчив свої подорожі в божевільні Каїра, де його назвали імпера­тором. Коли нарешті, постарівши, вирушає додому, його корабель тоне. Через усі свої поневіряння головний герой драми починає замислюватися — коли в житті він був самим собою? Зневірившись, Пер приходить до Сольвейг, яка чекала його в хатині з того часу, як покинув її. Вона говорить, що він завжди був для неї самим собою в її вірі, надії і любові.

У спектаклі п’ять актів. У першому змальовано картини норвезького се­лянського побуту. В другому — фантастика казкового королівства тролей. У третьому — лірична драма. У четвертому передано мальовничі сцени араб­ського Сходу. Завершальний акт — трагічна «сцена звинувачення Пера» й урочистий хорал селян, які прославляють красу природи, й ніжна колискова Сольвейг, з якою йде з життя головний герой.

З музики до драми «Пер Гюнт» Гріг склав дві оркестрові сюїти.

Перша сюїта складається з чотирьох номерів: «Ранок», «Смерть Озе», «Та­нець Анітри», «У печері гірського короля».

Е. Ґріґ «Ранок» із сюїти «Пер Гюнт»

  1. Аналіз почутого.

«Ранок» — картина пробудження природи. Прозора, світла мелодія (флей­ти, потім гобої) нагадує гру пастушого ріжка. Сміливе поєднання тональнос­тей, регістрів, різних оркестрових інструментів, звучання теми з різною силою гучності — все це передає розмаїття природи, гру світла і барв.

  • Тож якого характеру ця п’єса?
  • Які почуття у вас викликав цей твір?
  1. Повторне прослуховування музичного твору.

—        Послухайте музику ще раз. Закрийте очі. Що ви уявляєте: чи це ранок, чи день, а може, вечір? Зверніть увагу, як за допомогою різних музичних ін­струментів автор передав красу природи.

—        Який настрій передає музика?

—        Як ви думаєте, чому ця мелодія розповідає саме про ранок?

—        Уявіть, що сонечко заспівало. Чим буде відрізнятися ранкова пісня со­нечка від вечірньої?

—        Чи відповідає настрій картини настрою музики?

  1. Цікаві розповіді.
  2. Робота в зошиті.
  3. Підсумок уроку. Релаксація.

 

  1. Вихід з класу під звучання пісні (за вибором учителя).
Icon of Urok Muz3 8 Urok Muz3 8 (93.1 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *