2 532 перегляд(ів)

План-конспект уроку: Філософсько-моральний конфлікт драми Кальдерона «Життя — це сон»

Мета: поглиблювати знання про бароко як художній напрям; ознайомлювати з творчістю Педро Кальдерона; навчати працювати в групі, висловлювати та ілюструвати цитатами з тексту свою точку зору на події драми.

Обладнання: портрет Педро Кальдерона.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь та навичок.

Що таке життя? Омана!

Що таке життя ? Це сон.

Це ілюзій всіх полон,

Чорна тінь і страховіття;

Все життя — це лиш сновиддя,

А сновиддя — тільки сон.

Кальдерон

(Тут і далі — переклад М. Литвинця)

Хід уроку

І. Актуалізація опорних знань

Робота над кросвордами, підготовленими учнями вдома

Варіант 1

1. Король, батько головного героя драми Кальдерона. (Басиліо)

2. Герцог з країни Московія. (Астольфо)

3. Принц щомиті душив у собі… (звіра).

4. Н айблагородніший учинок Сигізмундо. (Прощення)

5. І м’я тюремника, слуги. (Клотальдо)

6. «Що таке життя?» (Омана)

Ключове слово: напрям у мистецтві. (Бароко)

 

Варіант 2

1. Місце ув’язнення головного героя п’єси Кальдерона. (Вежа)

2. Ким був для принца сон? (Учителем)

3. І м’я принцеси, претендентки на трон. (Естрелья)

4. Герцог з країни Московія, претендент на трон. (Астольфо)

5. Що відчув Сигізмундо до Росаури? (Кохання)

6. Титул Сигізмундо. (Принц)

7. І м’я головного героя драми Кальдерона. (Сигізмундо)

8. «Все життя — це лиш… (сновиддя)». 9. Слуга та тюремник Сигізмундо. (Клотальдо)

10. Композиційний прийом, що дозволяє розкрити внутрішній світ героя. (Монолог)

Ключове слово: назва драми Педро Кальдерона. («Життя — це сон»

 

ІІ. Робота над темою уроку

1. Філософсько-моральний конфлікт драми (робота в групах)

У ч и т е л ь. Творчість Педро Кальдерона де ла Барки, безсумнівно, є вершиною не лише іспанської, а й європейської літератури доби бароко. Його п’єси вражають і захоплюють не лише стильовою довершеністю, а й надзвичайною філософською глибиною і цілим спектром морально-етичних проблем, які ми спробуємо визначити на прикладі п’єси «Життя — це сон». Працюватимемо в групах. (Учитель об’єднує учнів у робочі групи зручним для нього способом. Кожна група отримує підготовлений учителем заздалегідь матеріал для опрацювання, узагальнює опрацьовану інформацію та презентує її класові. Запропонований групою висновок учні записують до зошитів.) 1 група. Фольклорно-міфологічна основа п’єси П. Кальдерона «Життя — це сон»

Саме у п’єсі «Життя — це сон» акумульовано всю складність та багатозначність проблем, які постійно постають перед людиною і які вона будь-що прагне осягнути. Мотиви й образи цього творумають складні зв’язки із тогочасним культурним контекстом і сягають своїм корінням древніх релігійних легенд, фольклорних сюжетів, філософських концепцій та конкретно-історичних фактів.

Провідний мотив п’єси — усамітнення принца, виховання дитини поза зовнішнім світом — запозичений із легенди про Варлаама і Йоасафа, яка була своєрідною європейською інтерпретацією давньосхідної легенди про життя Будди. Історія про Варлаама та Йоасафа була надзвичайно популярною в Європі в епоху Середньовіччя. В І спанії побутували її переклади латиною, а на території східних слов’ян був поширений грецький список. Про популярність цього сюжету в іспанській літературі свідчать твори, які з’явилися ще до Кальдерона. Це п’єса Лопе де Веги «Варлаам і Йосафат», однойменний роман Енріке Суареса, п’єса Хуана де Арсе Солорсано. Історія про Варлаама і Йоасафа потрапила до Іспанії і слугувала «exemplum» — повчальним прикладом. Вона фігурувала в проповідях, а 1602 року була опублікована в збірнику Педро Альфонсо «Disciplina clericales». Очевидно, Кальдерон знав усі варіанти цієї легенди, оскільки був священиком і першим драматургом Іспанії ХVІІ ст.

Цей сюжет прийшов у Європу з арабських збірників, куди він потрапив з давньоіндійської мови. Детально подорож легенди з індійської літератури до європейської, а також різні її варіанти в національних літературах простежує І. Франко у своїй статті «Про Варлаама і Йоасафа та притчу про Єдинорога». Грецький варіант легенди розповідає про життя царевича Йоасафа, якого батько, могутній індійський цар Авенір, бажаючи запобігти пророцтвам гороскопа, виховує в палаці, оточивши найкращими слугами. Царевич пови-

нен був ніколи не зазнати горя й страждань, не міг вийти з палацу, а найголовніше — не повинен був дізнатися про існування християнської віри. За легендою Йоасаф згодом став сподвижником християнства, а сама легенда стверджує пріоритет християнства.

У п’єсі Кальдерона діють і складні міфологічні образи, запозичені з іспанських казок, наприклад Гіпогриф, що є поєднанням коня і грифона. Грифон — це образ, запозичений із античної міфології (грифонів запрягали в колісницю Аполлона). Міфологічні образи — Аврора, Флора, Паллада — також використані Кальдероном у драмі.

2 група. Пророцтво про долю Сигізмундо та його справжня доля

У Кальдерона сюжет легенди набуває зовсім іншого змісту. Акцент перенесено з релігійного на моральний аспект і повчальний (виховний) зміст. І в індійській легенді, і в п’єсі Кальдеронавідгороджують принца від світу, щоб запобігти здійсненню астрологічних пророцтв, тобто змінити долю, послану небом. Усі намагання протистояти долі зазнають поразки. За легендою, батько піклується про добробут сина згідно власних уявлень про щастя й добробут, своїх вірувань. У п’єсі — усе навпаки. Батько приносить у жертву життя й добробут сина заради спокою й добробуту свого народу. Безперечно, на світогляд Кальдерона справила вплив поширена в ХVІІ –ХVІІІ ст. у Західній Європі філософія раціоналізму Рене Декарта, згідно з якою обов’язок перед державою і народом ставився вище за особисті інтереси. Знаючи про пророцтво та зробивши свої висновки, Сигізмундо

говорить (хорнада третя, сцена чотирнадцята):

Двір Полонії преславний,

Той, що править так чудово,

Свідком будь, уважно слухай,

Що твій принц тут скаже далі.

Те, що визначило небо

І на голубім скрижалі

Бог перстом своїм накреслив

В тайних знаках незгладимих

На стількох листах блакитних

Літерами золотими,—

Зроду-віку не обманить;

А обманить той, хто хоче

Осягнути задля злого

Те провіщення пророче.

Батько мій, аби жорстокість

Відхилить мою невинну,

Обернув мене на звіра,

На страхітливу людину.

Та якби велінням долі

(За своїм єством звитяжний,

За походженням шляхетний

І за вдачею відважний)

Я зродився тихомирним

І покірливим, то й цього

Вистачило б виховання,

Цього трибу життєвого,

Щоб жорстокі взяв я звички.

«Добрий» спосіб їх змінити!

Тож якби комусь сказали:

«Звір отой несамовитий

Вб’є тебе»,— чи добрий засіб

Віднайшов би розумаха, Звіра сплячого збудивши?

Чи сказали б ще: «Ця шпага,

Що на поясі твоєму,

Вб’є тебе»,— було б даремно,

Щоб загин свій відвернути,

Оголить її і ревно

До грудей собі приставить.

Чи сказали б: «Ця затока

Тобі стане за гробницю,

Світлосяйна і глибока»,—

Зле було б віддатись морю

В час, коли здіймає в реві

Гори-хвилі сніжно-білі,

Буйні гриви кришталеві.

Все це трапилось із батьком,

Як із тим, хто звіра будить,

Щоб загрозу відвернути;

Як і з тим, хто лячно крутить

Голу шпагу; як із тим же,

Хто зманивсь буремним виром.

А якби (прошу уваги!)

Був мій гнів заснулим звіром,

Ярість — шпагою у піхвах,

Злоба — стихлою грозою,

Чи тоді б здолав я долю

Злою кривдою і мстою,

Вкрай її роздратувавши?

Отже, хто змогти бажає

Свою долю, той розумним

І терплячим бути має.

Поки зло лише надходить,

Не вчинило ще страшного,

Той, хто лихо передбачив,

Діє мудро і від нього

Може вберегтись, одначе,

Як уже почнеться люте,

То нема такої сили,

Щоб нещастя відвернути.

Хай усім за приклад буде

Виняткова ця подія,

Це захоплення, цей жах,

Ці дива; й скажу тоді я,

Що мені незвично бачить

Після кривди (це не скарга!)

Біля ніг у мене батька

І смиренного монарха. То було веління неба:

Він хотів його здолати,

Та не зміг. Чи можу я,

Не такий, як він, багатий

На знання, роки і досвід,

Це зробити?

3 група. Бажання та можливості людини впливати на свою долю, фатум

Питання про релігію та її пріоритет у Кальдерона взагалі не постають, оскільки він знаходиться на позиціях християнського гуманізму. Одним із провідних є мотив страждання. Він і визначає загальний пафос п’єси. Страждає Сигізмундо, роздумуючи над нерозгаданою таємницею власної долі, страждає Росаура через зраду, страждає король, усвідомлюючи власну причетність до смути в державі. З одного боку, мотив страждання в земному житті — типовий для літератури доби бароко. Але всі герої Кальдерона переборюють свої страждання завдяки силі волі або усвідомлюють марність земних поривань людини. Це виходить за межі звичної для барокко концепції людини. Шлях подолання страждання й усвідомлення певних життєвих істин, який проходить Сигізмундо, є художнім утіленням шляху так званих чотирьох «благородних істин» (шляху до нірвани), викладених у проповідях Будди на початковій стадії розвитку буддизму, коли він був лише етичним і практичним ученням. Надавання пріоритету позиції індивідуалізму карається.

Наявність ідей цієї філософії є й у розв’язці драми. Принц Сигізмундо завдяки своєму розуму долає пристрасті, перемагає злі пророцтва. Сигізмундо відкрив для себе істину: у людини не завжди є можливість вибирати між сном і реальністю, її доля завжди в чиїхось чужих руках; залишається змиритися. Але й у земній неволі людина є вільнішою від вільних птахів, звірів, риб завдяки своїй рисі — лише людина може творити добро.

…Отже, хто змогти бажає

Свою долю, той розумним

І терплячим бути має.

4 група. Мотив сну в п’єсі

Одним із наскрізних мотивів п’єси Кальдерона є мотив сну. Твір будується на метаморфозі «життя — сон», стверджуючи хисткі межі між сном і реальністю. Сигізмундо у своєму другому монолозі говорить (хорнада друга, сцена дев’ятнадцята): Все ж бо правда! Загнуздаєм

Честолюбство і злобу,

Це шаленство й лють сліпу,

Якщо снити знов бажаєм;

Адже ми перебуваєм

В світі, повнім таїни,

Бо життя — це сон чудний;

Знаю з досвіду, що всюди

Тут живуть сновиддям люди,

Поки збудяться вони.

Мотив образу людини, яка прокидається зі сну й не може відрізнити сон від дійсності, також був відомий іспанській літературі. Сон у п’єсі Кальдерона, з одного боку, є композиційним прийомом, з іншого — категорією й образом-символом, який надає творові

глибокого філософського змісту. Через образ людини, яка перебуває в стані сну, змальована нереальність чуттєвого сприйняття, суєтність життя, швидкоплинність часу, відносність земних цінностей, що надзвичайно співзвучне дуже поширеним в Іспанії ХVІІ ст. ідеям стоїцизму.

Снить король, що він правує

В королівстві тут і там,

Все вирішуючи сам;

І хвала, яку він чує,

Наче вітер, лине всує;

І на попіл головну

Смерть оберне (чи збагну?):

Хто б хотів королювати,

Коли взнав, що має встати

Збуджений від смерті-сну?

Снить багач, що він багатий,

Лупить гроші так і сяк;

Бідний снить, що він, бідняк,

Мусить пріти й заробляти;

Снить же той, хто взявся драти,

Снить, хто гнеться й хто згина;

Снить господар, снить жона

І, як видно, всі на світі

Снять, спокусами повиті,

Хоч цього ніхто не зна…

Однак у драмі Кальдерона сон — це символ життя в добу бароко, у якому людина посправжньому вільна робити лише одне — чинити добро.

2. Узагальнення опрацьованого матеріалу

У ч и т е л ь. У чому полягає філософсько-моральний конфлікт драми? Протистояння в драмі проявляється між пророцтвом про долю Сигізмундо та його справжньою долею, між бажаннями та можливостями людини впливати на свою долю. Чи прокинувся Сигізмундо? Юний король знав, що в реальному житті не може, немов уві сні, чинити як забажається. Його діяльність обмежує закон; він зрозумів, що повинен бути добрим. Неволя стала для нього радісною, оскільки саме в неволі він почувався вільним. Наприкінці п’єси кожен персонаж твору здобув істину і пізнав щастя, а Сигізмундо став зразковим правителем. Усі збагнули: вільною людину роблять любов, доброта і милосердя. Отже, драма Кальдерона «Життя — це сон» є складним синтезом філософських ідей, міфологічних сюжетів, легенд, фольклорних мотивів, релігійних вірувань, адаптованих Кальдероном згідно з ідеологією та поетикою його епохи, його власними етичними та естетичними ідеалами.

ІІІ. Рефлексія

«Карусель» (учні працюють у попередніх групах)

Запитання та завдання

  • Розкажіть про основні символи доби бароко, які застосував у драмі «Життя — це сон» Кальдерон.
  • Які сумніви мучать ув’язненого у вежі Сигізмундо? В якому стані перебуває душа юнака?
  • Як ви вважаєте, хто має більше волі — людина чи тварини, що живуть у дикій природі?
  • У чому повчальний сенс драми Кальдерона «Життя — це сон»?

Методичний коментар

«Карусель». Кожна група отримує аркуш паперу із записаним на ньому запитанням або завданням. Обговоривши запитання впродовж чітко визначеного часу (3 хв), на цьому ж аркуші представник групи коротко записує відповідь. Групи по черзі (наприклад, за годинниковою стрілкою) обмінюються аркушами, ознайомлюються із запитаннями, читають відповіді своїх попередників, дають власні відповіді (на цю роботу відводиться 2 хв). Робота продовжуєть- ся доти, поки аркуші не повернуться у «свою» групу. Отримавши «свій» аркуш, група ще раз перечитує запитання, усі варіанти відповідей, робить узагальнення, після чого з результатами роботи ознайомлює весь клас.

IV. Домашнє завдання

Перечитати драму Шекспіра «Гамлет»; підготувати запитання для однокласників за змістом вивченого в класі матеріалу; аналізувати образ Сигізмундо.

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *