1 412 перегляд(ів)

Поняття про пісню. Куплетна форма пісні. Лад. Динаміка. Темп. «Зу­стрічі» пісенності, танцювальності, маршовості в музичних творах. За­прошує пісенний кит. Петро Чайковський «Баркарола» — слухання. Слова Маргарити Івенсен, музика Тамари Попатенко «Шпачок проща­ється» — розучування

Мета. Повторити поняття, пов’язані з з елементами музичної мови: ладом, темпом, динамікою; засобами дитячої гри вчити дітей бути спритними, сміливими, розумними, рішучими, дружними; виховувати належне став­лення до музики, її історії, музичного мистецтва.

Методично-дидактичне забезпечення уроку. Музичний інструмент (за наявності — фортепіано, баян, акордеон), музично-темброві інструменти, програвач СО, «Хрестоматія» та «Фонохрестоматія» з музики 3 клас.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Усі сідайте тихо, діти.

Домовляймось — не шуміти,

Руку гарно підіймати,

На уроці не дрімати,

А знання мерщій хапати —

Щоб не було нам мороки.

Всі готові до уроку?

Тож гаразд. Часу не гаймо І урок наш починаймо.

  1. Вхід до класу під звучання пісні (за вибором учителя).
  2. Музичне привітання.

 

 

Сорока-ворона

на припічку сиділа,

діткам кашку варила,

ополоником мішала,

діток годувала.

  1. Повідомлення теми уроку.
  2. Робота з підручником, с. 14.
  3. Пізнавальна бесіда (з використанням підручника, с. 14—15).

Україна… Рідний край. Золота чарівна сторона. Земля, рястом заквітчана,

зелом закосичена. Скільки ніжних і ласкавих слів придумали люди, щоб ви­словити гарячу любов до Тебе!

З давніх-давен линули по світу слова про неньку-Україну, про її щирий і працьовитий народ, про її лани широкополі, гаї зелені, тихі ріки та озера.

А українська пісня — це запашна й прекрасна гілка на дереві світової культури.

Відродження України, її духовності неможливе без рідної пісні, яка жила вічно з нашим багатостраждальним народом і дійшла до нас як найдорого- цінніший скарб, що підтримував душу християнина-українця протягом його життя, передавався у спадок з покоління в покоління.

Український народ на перехрестях своєї нелегкої долі ніколи не розлучав­ся з рідною піснею, яка була йому супутницею на пшеничному полі, в тяжкому бою з ворогом, в неволі на чужині. Українська пісня пройшла випробування на невмирущість і зараз чарує мільйони людських сердець, сяючи дивовижною чудо-квіткою у різнобарвному вінку світової народної творчості.

Краса цієї чудо-квітки народжена добротою української душі, мальовни­чістю української природи, багатством і щедрістю батьківської землі.

Пісне! Велична, рідна, пісне!

Розправ свої високолетні крила

В великий день!

Без тебе серце в грудях трісне.

З тобою викрешемо з серця,

Як з кресила,

Святий огень.

І підемо, через побіду в полі,

Обмиті з крові й ран, на зустріч волі.

Р. Купчинський

Пісня — душа людини. У пісні є наше героїчне минуле, що не забуваєть- ! ся. Це наче деревце, посаджене біля вікна, що не один рік дає плоди, це наче дерево роду, що глибоким корінням тягнеться у минулі роки.

Легенда про пісню

Якось Господь Бог вирішив наділити дітей світу талантами. Французи ви­брали елегантність і красу, угорці — любов до господарювання, німці — дис­ципліну і порядок, діти Росії — владність, Польщі — здатність до торгівлі, італійці отримали хист до музики…

Обдарувавши всіх, підвівся Господь Бог зі святого трону і раптом побачив у куточку дівчину. Вона була боса, одягнута у вишивану сорочку, руса коса переплетена синьою стрічкою, а на голові багрянів вінок з червоної калини.

–    Хто ти? Чого плачеш? — запитав Господь.

–    Я — Україна, а плачу, бо стогне моя земля від пролитої крові пожеж. Сини мої на чужині, на чужій роботі, вороги знущаються із вдів і сиріт, у своїй хаті немає правди і волі.

–    Чого ж ти не підійшла до мене скоріш? Я всі таланти роздав. Як же за­радити твоєму горю?

Дівчина хотіла вже піти, та Господь Бог, піднявши правицю, зупинив її.

–    Є у мене національний дар, який уславить тебе на цілий світ. Це пісня.

Узяла дівчина-Україна дарунок і міцно притисла його до серця. Покло­нилася низенько Всевишньому та з ясним обличчям і вірою понесла пісню в народ. З тих пір і дивує весь світ українська пісня.

Завдяки пісні ми можемо викласти свої почуття, переживання, радість і смуток, любов і гнів. А ще — можемо помолитися.

Найголовніший тип музики — пісня. Пісня — це завжди мелодія. Мелодія — найважливіша ознака будь-якої музики (танцювальної, маршової).

  • Танець — вид мистецтва, в якому засобами створення художнього обра­зу є рухи й положення тіла танцюристів. Кожен танець має свої особли­вості — ритмічний малюнок, мелодію, метр, темп, гармонію, рухи. Танці виконуються як окремі концертні твори або як один із номерів балету чи опери. Існують цілі збірки танців, об’єднані в один твір. Кожен народ має свої улюблені танці:
  • Українці — гопак, козачок.
  • Росіяни — камаринська, тропак.
  • Білоруси — бульба, крижачок.
  • Чехи — полька, фуріант.
  • Угорці — чардаш.
  • Норвежці — салінг, спрінгданс.
  • Австрійці та німці — вальс.
  • Поляки — полонез, мазурка.
  • Французи — менует, гавот.
  • Марш.

Історія виникнення побутового жанру «марш» дуже цікава. До нас дійшли лише деякі факти. Відомо — що типова риса маршу — наявність ритмічного (ударного) інструмента. У старогрецьких трагедіях ритмічний акомпанемент супроводжував вихід акторів на сцену. Наприкінці XVI століття солдати ар­мії імператора Максиміліана марширували під звуки флейти й барабана; цей звичай запозичили й французи. Інша рання форма маршу з’являється в теа­тральних п’єсах і операх XVIII ст., тоді марші супроводжували появу акторів на сцені.

Марш (італ. mагсіа, франц. marche, від marcher — крокувати) у музиці — музичний твір (інструментальний чи вокальний), що має енергійний, чіткий ритм крокування, ходи. Для маршу характерні чіткий ритм, помірний темп, музичний розмір 2/4 або 4/4.

Марші бувають похідні, урочисті, спортивні, казкові, траурні…

  1. Музична гра Ігоря Верховинця.

Ладки-ладки

Дійові особи:

Усі діти та Ведучий (Вд), що допомагає виховательці (Вх).

Опис гри

Діти стоять розірваним колом, лицем до середини. Ведучий ходить по колу і, торкаючись правого плеча кожної дитини, промовляє: «Перший, другий, перший, другий» і т. д.

—        Перші, підніміть руки вгору, — каже вихователька, коли Ведучий закін­чив рахувати. — Так, опустіть, а тепер підніміть руки всі другі.

Звичайно, не всі одразу запам’ятають свої номери, тому Ведучий обходить коло вдруге і нагадує кожному його номер.

—        Перші і другі, поверніться один до одного лицем, — веде далі вихова­телька і знову активно допомагає дітям правильно виконати завдання. Тепер можна розпочати гру (рис. 1).

Діти стоять по двоє один проти одного, плещуть у долоні і співають пісню:

Ладки-ладки.

Посварились бабки!

За що?

За кисіль,

Що наївся Василь.

Туги-туги.

Ту-ги?

Спочатку на перше «ладки» кожна дитина плеще один раз у долоні, а на друге «ладки» — плеще в долоні свого товариша, з яким стоїть у парі, і так далі, аж до слова «Василь».

Інакше кажучи: на першу долю в 1, 3, 5, 7-му тактах діти плещуть одни раз у власні долоні. А в 2, 6, 8-му тактах кожна дитина плеще обома долонями в долоні своєї пари.

У 9-му такті на першу долю, тобто на склад «Ту-», пари беруться за руки, на другу долю (склад «-ги») — піднімають з’єднані руки вгору.

Так на кожне «ту-» аж до самого кінця пісні з’єднані руки опускатимуться донизу, на кожне «-ги» — підніматимуться вгору.

На останнє «ту-» руки тримаються внизу протягом цілого такту (дві чверті), а на останнє «-ги» — роз’єднуються вгорі, і гра починається знову.

 

Коли діти добре освояться з грою, до неї можна буде внести такі зміни:

На І— 8-й такти плескати вдвічі швидше, тобто кожне плескання виконувати двічі на такт: на першу долю — у свої долоні, на другу — в долоні своєї пари.

З  9-го такту і до кінця пісні рухи виконуються так, як описувалося в основному варіанті гри.

В 1-му такті починати звичайне прискорене плес­кання, а в 2—8-му тактах плескати на кожну першу долю у свої долоні, на кожну другу — по діагоналі в долоню свого товариша: то лівою в ліву, то правою в праву.

У 8-му такті повторити дії 1-го такту, а з 9-го і до кінця — виконувати рухи так, як описувалося в основному варіанті гри.

Примітка. Дуже жваво й весело проходить комбінація двох ігор: «Диби-ди- би» та «Ладки-ладки». Таке поєднання є бажаним і надзвичайно корисним, бо нахиляння і випростовування корпуса в попередній грі вигідно поєднуються з І рухами рук даної гри.

Мета гри. Гартувати організм гімнастичними вправами (рухи рук від себе вперед, по діагоналі та знизу вгору і навпаки). Розвивати почуття ритму (плес­кання під спів). Розвивати увагу (реакція на рахування Ведучого та команди виховательки).

 

 

Ладки-ладки

Слова народні                              Музика В. Верховинця

 

 

 

  1. Слухання музики.

Петро Чайковський «Баркарола».

  1. Загальні відомості про композитора.

 

Петро Ілліч Чайковський народився 25 квітня (7 травня) 1840 р. в селищі при Камсько-Воткінському за­воді В’ятської губернії, нині місто Воткінськ (Удмуртія). За словами самого композитора, «…виріс у глухомані, з дуже раннього дитинства перейнявся невимовною красою характеристичних рис російської народної музики».

Учився грі на фортепіано з ранніх років. У 14-літньому віці залишився без матері, яка померла від холери. Чайковський бере на себе відповідальність за вихованнямолодших братів. За спогадами молодшого брата, Модеста: «Наймудріший і найдосвідченіший педагог, найбільш любляча й ніжна мати не могла б нам замінити Петра».

Закінчив училище правознавства в Санкт-Петербурзі (1859), служив у мі­ністерстві юстиції до 1863 року. Паралельно займався музикою в класах Росій­ського музичного товариства, що було 1862 року перетворене в Петербурзьку консерваторію. Там вивчав композицію в класі А. Г. Рубінштейна.

З 1864-го майже щороку жив в Україні в маєтку Низах на Харківщині, а в 1878 — 1885 pp.— в м. Кам’янці та Браїлові на Поділлі.

1866    року Чайковський переїхав до Москви на запрошення Миколи Ру­бінштейна викладати у щойно відкритій Московській консерваторії. Тут Петро Ілліч викладав композицію, гармонію і теорію музики, інструментування.

1876 року Чайковський здійснив разом із братом Модестом подорож до Парижа. Сильне враження на маестро справила опера «Кармен» Жоржа Бізе, прем’єра якої відбулася за рік до цього. На зворотному шляху брати відвідали Вагнерівський фестиваль у Байройті, де особисто познайомилися з Ф. Лістом і Р. Вагнером.

У липні 1877 року Чайковський імпульсивно одружився на колишній кон­серваторській студентці Антоніні Мілюковій, молодшій за нього на 8 років. Перед цим дівчина надсилала композиторові листи і навіть погрожувала само­губством, якщо він відмовиться від зустрічі. Маестро, який у той час працював над оперою «Євгеній Онєгін», на відміну від її головного героя, не став від­мовляти своїй прихильниці. Проте вже у вересні композитор був розчарований у шлюбі й навіть збирався вчинити через це самогубство.

У жовтні Чайковський вирішив розлучитися, а також припинив роботу в Московській консерваторії та разом з братом Анатолієм вирушив до Швей­царії.

Протягом наступних 14 років життя композитор постійно подорожував. У середині 1880-х маестро повертається до активної музично-суспільної діяль­ності. 1885 року його обирають директором Московського відділу Російського музичного товариства.

У 1887-1888 роках Петро Ілліч робить перше європейське турне як диригент.

Останні роки житія музикант проводить у Клину (Підмосков’я), де зараз розташований його меморіальний музей. 16 жовтня 1893 р. він успішно дири­гував на прем’єрі своєї симфонії в Петербурзі; через 9 днів раптово помер у 53-річному віці.

  1. Фізкультхвилинка.

Йшов по лісу їжачок, (ходьба на місці)

В нього шубка з голочок.

Ніс багато грушечок, (нахиляння тулуба в сторони)

Аж болів йому бочок.

Раз, два, три, чотири, п’ять! (стрибки)

Зупинився спочивать.

Піклувався їжачок (вправи для кистей рук)

Про маленьких діточок,

Чарівних, непосидючих,

Дуже милих і колючих.

Десять, дев’ять, вісім, сім! (стрибки)

Грушечки ці ніс він їм.

VII. Вивчення пісні.

Муз. Т. Попатенко, сл. М. Івенсен «Шпачок прощається» — розучування.

  1. Слухання пісні у виконанні вчителя чи фонограми +.
  2. Робота над піснею.
  3. Робота з підручником, с. 16—17.

Лад — (лат. modus, грец. harmoniae) — доцільно впорядкована інтонаційна система висотних зв’язків музичних звуків, їх закономірна послідовність, а та­кож структура взаємних звїязків ступенів звукоряду.

Класифікація ладів

Класифікація ладів є надзвичайно складною. Сучасна теорія музики кла­сифікує лади як за кількістю ступенів, так і за характером інтервалів. Особливе значення для європейської музики мають 7-ступеневі. В залежності від осно­вного тризвуку, 7-ступеневі лади поділяють за їх нахиленням на мажорні та мінорні. Окремо серед 7-ступеневих ладів виділяють діатонічні лади, звукоряд яких можна розташувати по квінтах.

Діатонічні лади можна окреслити такою таблицею:

 

 

Динаміка

Динаміка в музиці — одна зі сторін організації музики, тісно пов’язана з силою звучання, дією різних акустичних компонентів.

Основні позначення динаміки:

  • f(італ .forte, читається форте) — голосно, сильно.
  • p (італ. piano, читається піано) — тихо, слабко.

Проміжні градації динаміки:

mp(італ. mezzo-forte, читається мецо-форте) — помірно голосно.

mf(італ. mezzo-piano, читається мецо-піано) — помірно тихо і т. д.

Максимальна та мінімальна динаміка позначається двома або- більшою кількістю знаків, наприклад:

ffфортисимо, пал. fortissimo) — дуже голосно.

рр (піанісимо, італ. pianissimo) — дуже тихо.

Для позначення поступової зміни гучності використовуються такі терміни: крещендо (італ. crescendo), поступове посилення звучання, димінуендо (італ. diminuendo), або декрещендо (італ. decrescendo) — по­ступове ослаблення. У нотах вони позначаються скорочено як cresc. і dim. (або decresc.).

Для цих же цілей використовуються особливі знаки, що являють собою І пари ліній, з’єднаних з однієї сторони й розбіжних з іншої. Якщо лінії ліворуч праворуч розходяться (<), це означає посилення звуку, якщо сходяться (>) — ослаблення. Наступний фрагмент нотного запису вказує на помірно голосний початок, потім посилення звуку, а далі — його ослаблення:

 

 

Позначення cresc. и dim. можуть супроводжуватися додатковими вказівка­ми росо (поко — трохи), росо а росо (поко а поко — мало-помалу), subito або sub. (субіто — раптово) тощо.

Динаміка є важливим виражальним засобом, здатним впливати на сприй­мання музики, викликати у слухачів різноманітні асоціації. Використання ди­наміки зумовлюється змістом і характером музики, особливостями її структури та стилю. Логіка співвідношення музичних звучань — одна з основних умов художнього виконання.

Темп

Темп (італ. tempoвід лат. tempus— час) — означення швидкості виконання і характер руху музичного твору, а також один із засобів музичної виразності (ЗМВ). Позначається словами, а з середини 19 століття також точним по­значенням метронома. В сучасній розважальній музиці для позначення темпу використовується величина bpm (beatperminute), еквівалентна класичному позначенню метронома.

З  початку 18 століття встановилося 5 основних позначень темпу: дуже по­вільно — ларго (largo), повільно — адажіо (adagio), ходою — анданте (andante), швидко — алегро (allegro), дуже швидко — престо (presto). Іноді темп позна­чається посиланням на загальновідомий характер руху, наприклад «в темпі маршу», «в темпі вальсу» тощо.

Темп може служити позначенням цілої п’єси або окремих самостійних час­тин твору, якщо вони не мають спеціальної назви.

 

 

Також у бальних танцях темп можуть вимірювати в тактах на хвилину.

Найуживаніші позначення темпів та їх значення у bpm
Позначення Значення Метро­ном — чверток на хвилину (bpm)
Повільні темпи
grave важко, дуже повільно 40-48
largo широко 44-52
largamente протяжно 46-54
adagio повільно, спокійно 48-56
lento повільно, швидше ніж largo 50-58
lentamente повільно, швидше ніж lento 52-60
larghetto доволі широко 54-63
andante assai дуже спокійним кроком 56-66
adagietto доволі повільно 58-72
Помірні темпи
andante ходою, в темпі повільного кроку 58-72
andante maestoso урочистим кроком 60-69
andante mosso жвавим кроком 63-76
comodo не поспішаючи, невимушено 63-80
andante non troppo не швидким кроком 66-80
andante con moto зручно, не поспішаючи 69-84

 

andantino трохи швидше за andante 72-88
moderato assai дуже помірно 76-92
moderato помірно, стримано 80-96
con moto з рухом 84-100
allegretto moderato помірно жваво 88-104
allegretto рухливо, трохи повільніше за allegro 92-108
allegretto mosso швидше, ніж allegretto 96-112
animato жваво 100-116
animato assai дуже жваво 104-120
allegro moderato помірно швидко 108-126
tempo di marcia у темпі маршу 112-126
allegro non troppo швидко, але не занадто 116-132
allegro tranquillo швидко, але спокійно 116-132
Швидкі ТЕМПИ
allegro рухливо, весело 120-144
allegro molto цілком швидко 138-160
allegro assai цілком швидко 144-168
allegro agitato цілком швидко, схвильовано 152-176
allegro vivace значно швидко 160-184
vivo жваво, швидко, швидше, ніж allegro 168-192
vivace швидше, ніж allegro, але повільні­ше, ніж presto
presto поспішаючи, дуже швидко 184-200
prestissimo швидко в найвищій мірі, ще швидше за presto 192-208

VIII.       Пізнавальний екскурс в минуле.

  1. Аналіз почутого.
  2. Цікаві розповіді.
  3. Робота в зошиті.
  4. Підсумок уроку. Релаксація.
  5. Вихід з класу під звучання нісні (за вибором учителя).

 

 

 

Музика — це чаша з вином мовчання.

Роберт Фріпп

Icon of Urok Muz3 7 Urok Muz3 7 (126.9 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *