2 136 перегляд(ів)

Реактивний рух. Будова ракети. Успіхи України в освоєнні космічного простору

Мета. Поглибити знання учнів про застосування закону збереження імпульсу в техніці та дід час запуску космічних кораблів;формувати знання про реактивний рух як рух, що відбувається за законом збереження імпульсу; про будову ракети і принцип її польоту; виховувати патріотичні почуття в учнів на прикладах українських учених, які зробили неоціненний внесок у світову космонавтику.

Обладнання: таблиця “Реактивний рух”, дитяча гумова надувна кулька, легкий візок, конус з отворами, лабораторний штатив, металева посудина з підвісом, пластилін, посудина з водою, лабораторна ванночка для дослідів дерев’яна модель ракети.

Методи і прийоми навчання: евристична бесіда, експеримент, спостереження, аналіз, робота в малих групах, “сократівська бесіда”, фізичне лото, “мікрофон”

Тип уроку. Комбінований урок

 

Хід уроку

 

Епіграф. Планета – колиска розуму, але не можна вічно жити в колисці.

К.Е.Ціолковський

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

1).Евристична бесіда

  1. Яку цікаву властивість має імпульс?
  2. Для яких систем тіл завжди справджується закон збереження імпульсу?
  3. Як називається розділ фізики, в якому вивчають механічний рух?
  4. Як називається добуток швидкості тіла на масу цього тіла?
  5. Яким законом Ньютона ми користуємося для введення таких нових фізичних величин, як імпульс тіла, імпульс сили?
  6. Яка найближча до Землі зоря ?
  7. Зміна імпульсу тіла дорівнює …/завершити думку/

2) Розв’язування завдань, які записані на картках (окремі учні працюють із завданнями, решта працює над запитаннями)

Задачі

  1. Поливальний автомобіль, в цистерні якого міститься 3 м3 води, їде до місця поливання. Як зміниться імпульс автомобіля після поливання, якщо швидкість його руху була однакова в усіх випадках і становила 10 м/с. (с.р. Відповідь: 3·104 кг·м/с)
  2. На залізничній вантажній платформі масою 22 т, яка перебуває в стані спокою, стоїть слон масою 4 т. Якої швидкості відносно землі набуде платформа, якщо слон піде по ній з швидкістю 2 м/с відносно платформи? (д.р. Відповідь: 0,267 м/с).
  3. Старовинна гармата, яка не має противідкатного пристрою, робить ядром постріл ядром під кутом 400 до горизонту. Маса ядра 10 кг і початкова швидкість 260 м/с. Яка буде швидкість відкату гармати, якщо її маса 500 кг. Тертя не враховувати. (д.р. Відповідь: 3,98 м/с).

 

IІI. Мотивація вивчення теми

Людина з давніх-давен мріяла відірватися від Землі, піднятися вгору. Уже багато сторіч люди плекали мрії про польоти, польоти в міжпланетний простір, на Місяць, загадковий Марс, захмарену Венеру.

Згадаємо лишень древню Елладу. Усім вам відомий міф про Дедала та Ікара. “… – якщо я не можу, – вигукнув Дедал, – урятуватись від влади Міноса ні сухопуттю, ні морем, то відкрите ж для втечі небо! Ось мій шлях! Усім володіє Мінос, лише повітрям не володіє він!

Взявся до роботи Дедал. Він набрав пер, поскріплював їх лляними нитками й воском і почав виготовляти з них чотири великих крила. Поки Дедал працював, син його Ікар грався біля батька, то ловив він пух, що злітав від подуву вітерця, то м’яв у руках віск. Хлопчик безтурботно грався, його бавила робота батька. Нарешті, Дедал скінчив свою працю; готові були крила. Дедал прив’язав крила за спину, просунув руки в петлі, закріплені на крилах, змахнув ними і плавно піднісся в повітря. З подивом дивився Ікар на батька, який ширяв у повітрі, немов величезний птах…”.

Проблемний дослід.

Мрія людини мало-помалу стала здійснюватися саме тоді, коли Ньютон зробив невеличкий і легенький візок (демонстрація табл. «Реактивний рух»}. На візку закріпив стояк для пробірки, а під нею — невелику чашечку. В пробірку Ньютон налив води, а в чашечку — спирту. Пробірку він заткнув пробкою і встановив її похило на стояку. Потім поклав у спирт жмуток вати і підпалив.. Через хвилину чи дві вода в пробірці закипіла. Тиск пари виштовхнув пробку з пробірки. Пробка вилетіла разом зі струменем пари, а візок покотився в протилежний бік, хоча його ніхто й не штовхав.

Проблема. Як ви думаєте: «Чому покотився візок, коли його ніхто не штовхав? А як літають ракети?» Щоб відповісти на ці запитання, ми й вивчатимемо нову тему.

ІV. Оголошення теми і мети уроку.

  1. Вивчення нового матеріалу.

1.Пояснення вчителя. Відомо, що швидкість тіла (відносно інерціальної системи відліку) може змінитися тільки в результаті дії на це тіло інших тіл. Наприклад, автомобіль розганяється завдяки тому, що його колеса під час обертання “відштовхуються” від дороги: колеса, обертаючись, “штовхають” дорогу назад, а дорога за третім законом Ньютона, з такою самою за модулем силою “штовхає” автомобіль уперед. Тому під час ожеледі так важко і розігнатися, і загальмувати.

Від чого відштовхується гармата під час віддачі? Від ядра: “штовхаючи” ядро, гармата. Згідно із законом збереження імпульсу, і сама “відштовхується” від нього. Рух ракети в цьому плані нагадує рух гармати в момент віддачі: ракета викидає з величезною швидкістю продукти згоряння палива (розпечені гази) і, згідно із законом збереження імпульсу сама отримує поштовх у протилежному напрямі.

Рух, який виникає внаслідок того, що від тіла відокремлюється його частина з певною швидкістю відносно тіла, називається реактивним рухом.

Уявімо собі, що ми перебуваємо в човні, завантаженому камінням (демонстрація табл. «Реактивний рух»). Візьмемо камінь і кинемо його назад, У результаті човен набуде швидкості, напрямленої вперед. Рух човна можна розглядати як прояв закону збереження повного імпульсу системи. Камінь у результаті дії внутрішніх сил дістав деякий імпульс в один бік, човен дістав такий самий імпульс у протилежний бік.

Якщо кидок одиничний, то човен дістане невеликий імпульс. А якщо кидати камінь за каменем, то човен діставатиме пульсуючий у часі імпульс. У цьому випадку є сенс говорити про середнє значення імпульсу, наданого човну. В міру викидання каменів маса човна зменшується. Неважко бачити, що чим частіше кидати камені, тим швидше зростатиме імпульс човна, але тим швидше зменшуватиметься його маса. Отже, набутий човном імпульс залежить від швидкості зменшення його маси. Очевидно, значення набутого човном імпульсу залежить і від відносної швидкості кидання каменів. Наприклад, якщо камені кидати з нульовою відносною швидкістю (тобто випускати з рук, не надаючи їм імпульсу), то човен ніякого імпульсу не діставатиме.

Імпульс човна в попередньому прикладі змінюється. Однак його можна зробити і сталим, якщо викидання речовини здійснювати не порціями, а безперервно. Це досягається в сучасних ракетах тим, що газ викидається безперервним струменем.

Розглянемо будову і принцип дії ракети.

А чи знаєте ви, що означає слово ракета? Ракета—з італійської — веретено. Форма ракети нагадує веретено. Перші ракети використовувалися для феєрверків.

Пояснення будови ракети на схемі (табл.).

Кожна ракета – це літальний апарат, який рухається за рахунок реактивної сили, при викиданні частини власної ваги. Ця реактивна сила – сила реакції струменя газів, що вилітають із реактивного двигуна, який створює силу тяги в результаті витікання з нього реактивного струменя. Кінетична енергія струменя утворюється внаслідок перетворення різних видів енергії.

Ось прості приклади, які пояснюють принцип роботи реактивного двигуна.

І. Бувають випадки, коли надута дитяча повітряна кулька виривається з рук і приходить у рух. Правда, він буде безладний внаслідок обертання кульки. Якщо до неї прив’язати хвоста з паперової стрічки, вона зможе долетіти до стелі. З повітряної кульки повітря витікає завдяки пружності її оболонки, яка стискається і приводить кульку в рух.

ІІ. Розкриває те саме явище, що ґрунтується на  витіканні рідини. Краплина мастила швидко розпливається по воді дрібними скалками. Якщо з тонкого пінопласту вирізати “кораблик”, пустити його на воду і крапнути кілька краплин в твір усередині “кораблика”, він прийде в рух, бо мастило витікатиме крізь отвір, утворюючи своєрідний струмінь, який намагається розпливтися по поверхні.

ІІІ. “Сегнерове колесо” – обертається при витіканні з нього рідини під дією ваги.

ІV. У продажі є дитяча іграшка – ракета. Її заправляють водою, а насосом підвищують тиск усередині пластмасового корпусу.   Як відомо, тиск газу передається в усі боки з однаковою силою. Тиск повітря з водою теж рівномірно розподіляється по корпусу дитячої ракети, яка при цьому залишається нерухомою. Але як тільки ракету випустити, повітря разом з водою крізь отвір вийде назовні. Тиск його на протилежний (по відношенню до отвору) бік буде зрівноважуватися, і ракета почне рухатися. Полетить.

  1. При пострілі з вогнепальної зброї відома дія віддачі. В момент пострілу порохові гази з величезною силою рівномірно тиснуть на всі боки. Тиск порохових газів на снаряд виштовхує його з гармати, а тиск на дно гільзи є причиною віддачі.

Подібних прикладів можна навести безліч. Зауважу, що реактивний двигун є поєднанням двигуна і рушія, який приводить у рух той чи інший пристрій.

Отже, для руху ракети не потрібно ніякої взаємодії з іншими тілами. Відбувається лише взаємодія між ракетою і струменем речовини, що витікає з неї. У разі потреби ракету можна загальмувати.

Реактивні двигуни мають багато чудових властивостей, завдяки яким вони широко застосовуються в сучасній техніці. На відміну від усіх інших транспортних засобів ракета може рухатися, не взаємодіючи з будь-якими іншими тілами. Ракеті для руху не потрібні ні земля, ні вода, ні повітря, оскільки вона рухається внаслідок взаємодії з газами, які утворюються під час згоряння пального. Тому в космічному просторі реактивний двигун є єдиним, який може забезпечити керований рух. Застосування реактивних двигунів на літаках, вертольотах, у деяких наземних видах транспорту (кораблях на підводних крилах, гоночних автомобілях тощо) зумовлено тим, що саме реактивні двигуни здатні забезпечити максимальну швидкість руху. Розглянемо основні класи реактивних двигунів.

  1. Робота в малих групах. Учні працюють самостійно з підручником.

3.Звіти груп.

4.Виступ біолога

Реактивний рух притаманний і живим організмам — кальмарам, медузам, каракатицям, восьминогам. Ці морські тварини швидко виштовхують воду з-під свого дзвоноподібного тіла, отримуючи поштовх у протилежному напрямі зі швидкістю близько 216 км/год. Жодна жива істота не може врятуватися від неї втечею (демонстрація табл. «Реактивний рух»).

Каракатиця, на відміну від риб, спливає і занурюється у воду, не працюючи м’язами. Як це їй вдається? Природа подарувала каракатиці спеціальний орган, який є безвідмовним і дуже заощадливим насосом. Він не тільки засмоктує морську воду для здійснення реактивного руху, а й змінює її густину, збільшуючи або зменшуючи вміст солі в ній, вирішуючи цим самим питання занурення і спливання.

Армфіш — невеличка рибка, що живе в Індійському океані, має реактивний двигун. Грудні й черевні платники в неї нагадують зігнуті руки з довгими пальцями. На «ліктях» містяться отвори, що сполучені каналами з ротовою порожниною. Засмоктуючи ротом воду, рибка виштовхує її через отвори у плавниках і так пересувається. Чому ближче до виходу ці отвори в неї звужуються? Щоб збільшити швидкість струмини, що витікає, а отже, і її імпульс.

Огірок-пирскач використовує реактивний рух для розкидання насінин по землі.

Реактивний рух і космічна техніка відкрили можливість по-новому вивчати нашу планету. Вже перші супутники дали змогу точніше визначити форму Землі. З’явилися космічний зв’язок, телебачення, навігація. Лише розвиток космічних досліджень може дати відповідь на запитання, чи є життя на інших планетах та які його форми, чи можна освоїти інші планети, змінити клімат Землі,

Чи зможемо ми дати відповіді на ці та інші запитання, чи відкриє завісу нашого незнання про Всесвіт, покаже час.

  1. Виступ історика. “Історія виникнення реактивних двигунів”, “Україна – космічна держава”(Див. додатки)
  2. Закріплення вивченого матеріалу

І. Сократівська бесіда

  1. Чи зможе привести в рух човен на вітрилах повітродувка, що знаходиться на човні, якщо потік повітря від неї спрямувати на вітрила?
  2. Коли ракета досягає більшої висоти: при повільному згорянні палива чи тоді, коли воно згоряє майже відразу?
  3. Як космонавтові, що вийшов у відкритий космос, повернутися в космічний корабель без сторонньої допомоги?

ІІ. “Фізичне лото”

Учнів об’єднуємо у дві групи. Кожна група одержує завдання розв’язати задачі й за отриманими відповідями скласти картинку.

 

Завдання для І групи.

  1. Джміль масою 1,5 г вилетів із дупла з швидкістю 10 м/с. Визначити його кількість руху.

m = 1,5 г = 1,5·10-3 кг   р = mυ     р = 1,5·10-3 кг ·10 м/с = 1,5·10-2 кг·м/с

υ = 10 м/с

 

 

р – ?

Відповідь: отже, р = 1,5·10-2 кг·м/с

 

  1. Від третього ступеня ракети-носія, яка рухається по орбіті навколо Землі із швидкістю 8 км/с, відділилась головна частина масою 200 кг. Як змінилася швидкість ракети-носія, якщо швидкість головної частини збільшилась на 5 км/с. Маса ракети-носія без головної частини 1 т.

υ = 8 км/с = 8∙103 м/с          mυ = m1υ1 + m2υ2        m = 200 кг + 103 кг = 1,2·103 кг

m1=200 кг                                         υ2 = 7·103 м/с = 7 км/с

υ1 = 13 км/с = 1,3∙104 м/с    m = m1 + m2

m2 = 1 т = 103 кг

 

 

υ2 – ?                                     Відповідь: зменшилась на 1 км/с .

  1. Перша у світі ракета А.Д.Засядька мала масу 2 кг (без порохового заряду). При старті з ракети викидалася маса 200 г порохових газів з швидкістю 600 м/с. На якій відстані від місця старту впаде така ракета, якщо вона випущена під кутом 450 до горизонту?(Відповідь: 453,5 м).

Завдання для ІІ групи

  1. Визначте з якою швидкістю рухається космічний корабель масою 6,6·103 кг, якщо його імпульс рівний 5,28·107 кг·м/с.

 

m = 6,6·103 кг                    р = mυ

р = 5,28·107 кг·м/с

 

 

υ – ?

Відповідь: отже, υ = 8 км/с

 

  1. Ракета масою М летить із швидкістю υ. Яку масу пального вона повинна викинути з швидкістю 3υ відносно себе, щоб збільшити свою швидкість в 1,1 рази; 1,2 рази; 1,5 раз? (Відповідь: 0,355М; 0,375М; 0,429М).
  2. З ракети вилітає струмінь газів і діє на неї з постійною силою. Чи можливо обчислити прискорення руху ракети, використовуючи другий закон Ньютона? (Відповідь: ні)

 

VIІ.  Підсумки

“Мікрофон”. Учитель пропонує кожному учневі висловитися, розпочавши фразу “На цьому уроці я…”

VIІІ.  Домашнє завдання

Опрацювати §32. Запитання 1 –  5

 

 

 

Додаток 1

Історія виникнення реактивних двигунів

 

Історія реактивних двигунів іде коренями в перше сторіччя нашої ери, коли грецький інженер і математик Герон, що жив у місті Олександрії, створив свій еоліпіл. Це була куля, заповнена киплячою водою, з бічними трубками, вигнутими в кінцях під прямим кутом. Тиск пари на стінку трубки, протилежну її відкритому кінцю, породжував обертання кулі. Макет еоліпіла експонується нині на стенді Калузького музею космонавтики імені К. Е. Ціолковського. А його модифікація – так, зване сегнереве колесо, опис якого можна знайти майже у всіх шкільних підручниках фізики, – ефективно використовується сьогодні для поливу сільськогосподарських угідь.

Герон описав пристрій і принцип дії свого обертового реактивного двигуна в книзі “Пневматика”, що розповідає про досягнення античного світу в області прикладної механіки. Інша його книга – “Метрика” – містить теоретичні і прикладні основи геометрії й алгебри.

Як згодом з’ясувалося, реактивний рух може створюватися не тільки водяною парою, але і різними газами, а також електричною плазмою, тобто потоком заряджених елементарних часток, і навіть позбавленими електричного заряду корпускулами світла – фотонами. Але яке відношення все це має до ракетної техніки?

Саме безпосереднє, тому що ракета являє собою літальний апарат, що переміщається за рахунок роботи реактивного двигуна.

Коли ж з’явилися перші ракети? Відповідь на це питання прямо зв’язаний з датуванням появи першого енергоносія. Протягом декількох сторіч у цій якості використовувався димний чорний порох – сипуча суміш сірі, селітри і деревного вугілля. Древні “порохових справ майстри”, як називалися на Русі виготовлювачі пороху, вважали, що його сила відбувається “від жару сірки і холоду селітри, що терпіти не можуть один одного”. Для одержання порохового вугілля обпалювали при температурі 200-500оС деревину вільхи, верби, липи чи жостери. У 1823 р. знаменитий фізик Гей-Люссак встановив, що реактивну силу при горінні чорного пороху створюють в основному тверді частки калію і його окислів у суміші з вуглеводневими з’єднаннями. Про час і місце появи пороху дотепер йдуть суперечки між китайськими й арабськими хіміками. Китайці посилаються на древні акти, що свідчать, що ще в 1232 р. у битві під Пекіном були використані порохові ракети – вогненні стріли “Хо цзянь”.

У нашій батьківщині чорний димний порох з’явилася, по свідченнях ряду літописів, у XIV столітті, а видатний історик авіації И. Я. Шатоба вважає, що це відбулося ще раніш – у XII столітті.

Перші зведення про використання ракет як зброю на Україні відносяться до XVI сторіччя. Як розповідає Г. Кониський у своїй книзі “Історія русів”, виданої в 1847 р. у Москві, у 1515 р. у битві запорожців з татарами “гетьман Ружинский вислав загін кінноти з приготовленими затимчасово паперовими ракетами, які, будучи кинуті на землю, могли перескакувати з місця на місце, роблячи до шести пострілів кожна. Кіннота оная, наскакавши на становище татарське, кинула їх між коней татарських, заподіявши в них велике сум’яття”.

У січні 1676 р. у місті Великий Устюг була зроблена “велика вогненна потіха” – грандіозний феєрверк із використанням ракет і обертових порохових реактивних двигунів. Про цю подію згадується в книзі Балтазара Койета “Посольство Кунраада фан Кленка до царів Олексію Михайловичу і Федорові Олексійовичу”.

“Пороховою справою” займався і сам цар Петро I (1672 – 1725), що заснував для цього в Москві спеціальне “ракетний заклад”. У ньому була виготовлена в 1707 р. сигнальна ракета, здатна підніматися на висоту до одного кілометра. У бомбардирській роті Преображенського полку ракетною справою успішно займалися артилерійські офіцери В. Корчмін і Г. Писарєв. Записками цих видатних російських піротехніків користалися згодом М. В. Ломоносов і інші вчені. Необхідність посилення вогневої моці артилерії спонукала Петра I звернутися до ракет – ефективному засобу взаємодії з артилерійською зброєю. Цар був широко відомий як великий фахівець в області кораблебудування. Менш відомі його роботи в області артилерійської техніки. У 1709 р. він, “у співавторстві” з генерал-фельдцейхмейстером Я. В. Брюсом, сконструював і успішно випробував першу в Європі швидкостріляючу пушку, яка заряджалася з казенної частини. Його незмінний інтерес до ракетної справи підтверджується замовленням на переклад книги Йосипа Ландгріні “Мистецтва вогненні і різні військові знаряддя”, де приводилися зведення про мистецтво виготовлення ракет. В особистій бібліотеці Петра I була і книга Йосипа Беклера, що побачила світло в 1660 р. У ній розповідалося про готування “потішних вогнів”, тобто ракет для феєрверків, і приводилися креслення ракети, що складає з двох послідовно сполучених частин. От коли ще знали про багатоступінчасті ракети!

До речі, набагато раніше – у 1613 р. – польський військовий архітектор Валентій Себиш у своєму творі “Ручне виробництво зброї” привів креслення багатоступінчастих ракет. Можна згадати і книгу “Інше світло, чи комічна історія про держави і жителів Місяця”, написану в 1649 р. французьким поетом-бунтарем Сірано де Бержераком. У ній говориться про транспортну багатоступінчасту ракету. Невідомо, чи знав про ці твори Петро I. Невідомо також, чи знав Валентій Себіш про те, що ще в 1241 р. у битві з татарами під містом Легнігца (у Сілезії) були використані літаючі “вогненні дракони” – бойові порохові ракети. Вони зображені на фресках каплиці, спорудженої на місці побоїща.

Першою вітчизняною друкованою працею по ракетній техніці, очевидно, є книга О. Михайлова “Статут ратних, гарматних і інших справ, що стосуються до військової науки”. Вона витримала два видання – у 1607 і 1621 р.

Слов’янський автор К. Симонович опублікував у 1650 р. в Амстердамі книгу “Велике мистецтво артилерії”, де згадується про ракети. А в 1762 р. з’явилася книга М. Данилова “Початкові знання теорії і практики артилерії”, що містить згадування про ракети. Не виключено, що Петро I знав про ці праці.

Особливо слід зазначити поява в Санкт-Петербурзі в 1824 р. енциклопедичної праці “артилерії полковника і кавалера” Федора Челєєва “Повне і докладне наставляння про складання розважальних вогнів, феєрверками іменованими, з додаванням готування військових вогнепальних і запальних речей на користь артилерії й аматорів цієї вправи, що складає з п’яти частин”. Ця книга як би підбивала підсумок усім попереднім роботам по реактивній техніці.

Нову еру в історії авіації ознаменувало створення реактивних двигунів.

Основоположником теорії реактивного руху і сучасної космонавтики був російський учений-винахідник К.Е.Ціолковський, що у 1896 році в праці “дослідження світових просторів” обґрунтував можливість застосування реактивного двигуна. Значний внесок у їхню розробку внесли радянські вчені і конструктори. Після 2-ий світової війни вони одержали можливість розширити роботи з створенню реактивних літаків, впровадженню у виробництво більш сучасної техніки і технологій, засновані на використанні всіх досягнень суміжних наук.

Розробку ТРД (турбореактивний двигун) у СРСР займалися конструкторські колективи В.Я.Климова, Н.Д.Кузнєцова, С.К.Туманського, А.М.Колиски й ін. Різке підвищення швидкості польоту поставило перед вченими і конструкторами нові проблеми: на швидкості польоту понад 700 км\год починало позначатися явище стискальності повітря, збільшився лобовий опір, погіршилася стійкість і керованість літака. Проведені наукові дослідження й експериментальні розробки показала,що крила літаків, призначені для польотів на великих швидкостях,повинні мати стріловидну хому в плані і тонкий профіль. Побудований у початки 50-их років перший радянський надзвуковий літак – одномісний винищувач Мить-19 – зі стріловидністю крила 55 градусів розвивав швидкість до 1450 км\год,що послужило могутнім поштовхом для створення цілої серії надзвукових літаків багатьох КБ. На озброєння надійшли нові відомості засоби поразки, у т.ч. ядерна зброя масового і крапкового “удару”. У 60-их роках були досягнуті великі успіхи в збільшенні швидкості, дальності висоти польоту, удосконалюванні комплексів радіопротидії, навігаційних, прицільних і інших систем і засобів авіаційного озброєння. Військова авіація стала ракетоносною, де самі снаряди не скидалися “вручну”, чи поштучно цілою купою з кошика, не завантажувалися в окремому фюзеляжі до відмовлення і хоробро скидалися відкриттям люка, а по окремості містилися під крилом літака і приводилися в дію спеціальними установками.

Застосування турбогвинтових і турбореактивних двигунів дозволило не тільки підвищити швидкість і висоту польоту, але і значно збільшити вантажопідйомність і дальність польоту літака. Також не можна не помітити створення, унікального своєї конструкції, літака зі змінюваною геометрією крила.

 

Додаток 2

 

Аерокосмічні успіхи України: третє місце у світі по запусках ракет

 

Україна збільшує свою присутність у космосі. Цього року супутники на орбіту виведуть 8 українських ракетоносіїв. Це великий здобуток космічної галузі, вважають у Національному космічному агентстві.

Ярослав Пустовий – ще чекає на свій політ у космос. Він дублер першого і єдиного українського космонавта Леоніда Каденюка. Запустити космонавта до зірок коштує приблизно 20 мільйонів доларів, каже пан Пустовий. Україна не може собі цього дозволити. Втім, національна космічна галузь може пишатися запуском ракетоносіїв, говорять у Національному космічному агентстві. Правда, переважно на замовлення інших країн.

Едуард Кузнєцов, Національне космічне агентство:– Місце України по запусках – третє. Перед нами Росія та США. А позаду – Європа.

Станіслав Конюхов, конструктор ДКБ “Південне”:– Для України це велика честь, що українські підприємства включають, й ми розробляємо європейські  ракети.
Минулого року на космічному виробництві Україна заробила понад мільярд гривень. Фахівці говорять, що це надто мала сума – якщо порівнювати, приміром, із Росією.
У майбутньому прибутки очікують від спільного з Бразилією проекту. Це космічний комплекс “Циклон-4” для запуску ракет з бразильського космодрому, що біля екватора. Тим часом більшість вітчизняних космонавтів працюють на Землі. Ярослав Пустовий розповідає, що освоює приватну космонавтику. Готує канадський проект космічного туризму – аби кожен охочий зміг побувати в космосі.
Щоб стати колегою пана Пустового, космічному туристові необхідно мати близько 100 тисяч доларів. За 15 хвилин космічного задоволення.

Icon of Fiz10 Urok 45 Fiz10 Urok 45 (156.7 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *