1 398 перегляд(ів)

Розробка уроку: Архітектурні скульптури  О.Архипенко – піонер авангардизму в скульптурі. Живопис і графіка. Іконопис

МЕТА: ознайомлювати учнів із діячами української художньої культури за межами України; розширювати світогляд учнів щодо художніх надбань української діаспори; розвивати інтерес, зацікавленість скарбами українського авангардизму; виховувати любов до національної культурної спадщини.

ОБЛАДНАННЯ:  портрети О. Архипенка, В. Городецького, К. Малевича, репродукції картин К. Малевича («Чорний квадрат», «Червоний квадрат» та ін.), фотографії скульптур О. Архипенка та архітектурних споруд  В. Городецького.

 

ХІД  УРОКУ

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Бесіда

–    Які чинники, на вашу думку, зумовлюють еміграцію українців за кордон?

–    Як, мешкаючи на чужині, можна зберегти традиції свого народу?

 

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

ІV. Викладення нового навчального матеріалу

Розповідь учителя

Українські діаспори світу сформувалися здебільшого внаслідок сталінських депортацій та міграцій часів Другої світової війни й після неї. Вони умовно поділяються на східну (Росія, Казахстан, Молдова, Білорусь, Узбекистан, Кир¬гизія) й західну (США, Канада, Бразилія, Аргентина, Австралія, Франція, Велика Британія). Частина українців здавна проживають на територіях, які після Другої світової війни ввійшли до складу сусідніх з Україною держав — Польщі, Румунії, Словаччині. Усього у світі за межами України проживають близько 10 млн. українців за походженням — майже чверть населення нашої країни. Однак, відстані, що відділяють їх від рідної землі, не є причиною того, щоб забувати про свою батьківщину або не вважати себе українцем.

Багато наших співвітчизників залишили яскравий слід у культурі інших держав. Скульптор М. Черешньовський (Нью-Йорк) прийшов до скульптури від різьблення по дереву. Його портрети, композиції, пам’ятники Лесі Українці у Клівленді й Торонто відзначаються досконалістю. О. Каптученко (Філадельфія) — автор невеликих груп реалістичних фігур, здебільшого городян сучасного міста, часто із соціалістичним забарвленням і гумористичним ставленням до людини. Також у галузі скульптурного портрета працювали: О. Лятуринська, Ф. Ємець (Венесуела), В. Сім’янців (США), К. Булъдин (Аргентина). Відомим скульптором Канади став Л. Молодожанин (Лео Мол). З-поміж його творів — портрети церковних і державних діячів Європи, Канади, США й Вати¬кана, пам’ятники Т. Шевченку у Вашингтоні та Буенос-Айресі.

Владислав Городецький (травень 1863—03.01.1930) — архітектор, підприємець, меценат, прозваний «київським Гауді». Автор «будинку з химерами» та Собору Святого Миколая у Києві. У 1920 р. В. Городецький емігрував до Польщі, де продовжив архітектурну практику завдяки американським інвестиціям у розбудову міського господарства зруйнованої війною країни. Американська компанія запросила Городецького на посаду головного архітектора синдикату зі спорудження перських залізниць (1928). У далекому Тегерані, у літньому віці В. Городецький спорудив залізничний вокзал, палац для шаха, спроектував готель тощо. Похований на римо-католицькому кладовищі Долаб у Тегерані. На сірому камені викарбовано польською мовою епітафію: «Професор архітектури». Ім’ям В. Городецького названо вулицю у центрі Києва, яку він проектував.

Олександр Архипенко (З0.05(11.06).1887—25.02.1961). Уплив цього майстра на весь розвиток світової художньої культури XX ст. є незаперечним: саме О. Архипенко й кілька видатних художників (П. Пікассо, Ж. Брак, В. Кандин ський, М. Дюшан) визначили своєю творчістю мистецьку парадигму минулого століття. Пристрасть до винахідництва О. Архипенко успадкував від батька, а любов до мистецтва — від діда-художника.

Сучасники О. Архипенка вагалися — чи можна його назвати скульптором у традиційному розумінні? Багато його робіт задумувалися як проекти, й пересічні глядачі у кращому випадку бачили в них лише «витвори, що знаходяться поза межами образотворчого мистецтва». О. Архипенко, за власним визначенням, став «винахідником» —винахідником ідей, що живили пошук кількох поколінь митців. На порозі нового століття він зруйнував канони попередніх часів і проклав невідомі доти шляхи в царині художньої свідомості. Як усі ви¬нахідники, О. Архипенко творить не лише з власної фантазії: він спирається на те, що помічає довкола. Помічає першим і відкриває для інших. Сам митець так пояснював, із чого народжується його твір: «Одного разу я спостерігав, як ворушиться під вітром віття дерев, і це наштовхнуло мене на певну думку. Це я повинен використати, вирішив я. І використав. 1924 року створив машину — механічну картину, на якій змінюються форми. Назвали її „архипентурою”. Іншим разом мене захопило світло. І я сказав собі: „Чому б не зробити скульптуру зі світла?” І тоді я винайшов систему, яка дозволяє світлу струменіти крізь прозору масу». Так, наприклад, митець П. Ковжун зазначав, що у 1934 р. на Міжнародній виставці в Чикаго Архипенко, який тоді був у зеніті своєї слави, виставив твори в українському павільйоні «і тим самим підніс значення українського мистецтва в очах багатьох мільйонів відвідувачів». Як розповідав інший дослідник, С. Гординський, у мистецькій школі Архипенка в Америці було багато художників-українців, які приїздили до нього з віддалених країв.

У каталогах скульптор зазначав: «Олександр Архипенко, українець», хоча мав американське громадянство. Він не втручався в політику, не підтримував і не засуджував політичні події в Україні, але радо відгукувався на всі ініціативи, що виходили з Батьківщини, і в 1920-х — на початку 1930-х pp. брав участь у виставках на українській землі. Київському музею він подарував бюст диригента Менцельберга і, за чутками, прагнув передати Києву свою мистецьку спадщину, але за радянських часів навіть ім’я Архипенка було згадувати небезпечно, тому рідне місто митця надовго лишилося з єдиною його роботою. Усесвітньо відомий скульптор помер у Нью-Йорку, на порозі своєї майстерні.

Казимир Малевич (11(23).02.1878(79)—15.05.1935) — український і російський художник-авангардист, один із засновників нових напрямів в абстрактному мистецтві — супрематизму та кубофутуризму, педагог, теоретик мистецтва. Народився у Києві, помер у Ленінграді (Санкт-Петербурзі). Значна частина його життя минула поза Україною, але він ніколи не поривав зв’язків із нею. Художник теоретично обґрунтовував своє розуміння твору мистецтва як самостійного планетного світу. К. Малевич творить картину виходу людини у Космос (вираз «супутник Землі», до речі, вигадав він). Свій «Червоний квадрат» у 1915 р. Малевич характеризував як «живописний реалізм селянки у двох вимірах». Відомий усім «Чорний квадрат» також був написаний у 1915 р.

Українська музична культура впродовж XX ст. творилася не лише на теренах рідної землі, але й далеко за її межами. Якщо складні соціально-політичні процеси в Україні не дозволяли пізнавати та вивчати культурницькі процеси української діаспори, то сучасний розвиток нашого суспільства сприяє цьому. Вивчення історії української музики має на меті сформувати цілісну картину українського музично-культурного простору. Проте, вона не може бути повноцінною без значного прошарку надбань у царині музичної культури української діаспори XX ст. Можливість опрацьовувати заборонені раніше архіви, закордонні видання, періодику, а також «живі» контакти з діячами зарубіжжя сприяють вивченню музичної культури української діаспори.

Повернення із забуття імен митців, які утверджували українську музичну культуру в іноетнічному середовищі, стає у наш час усе актуальнішим. З-поміж них чільне місце посідають композитори — вихованці Київської, Харківської, Петербурзької, Празької, Віденської консерваторій, Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка у Львові. Своєю багатогранною творчістю вони підтвердили, що контекст української музичної культури відкритий для найновіших, сучасних стилів і композиторської техніки.

Уражає полістилістика композиторської творчості закордонного українства: тут є представники неоромантизму, постромантизму, імпресіонізму, експресіонізму, неокласицизму, модернізму, серіальності, авангарду та інших стилів XX ст.

Так, у творчості Зіновія Лиська знаходимо експресіоністичні тенденції неокласицизму, модернізму; у Федора Якименка — синтез елементів романтизму з елементами французької імпресіоністичної музики; різножанрова композиторська творчість Антіна Рудницького поєднує здобутки німецького романтизму, бузонівського неокласицизму з мелосом української народної пісні, а в окремих творах стиль композитора окреслюється як «урбанізм» — прояв модернізму; Стефанія Туркевич-Лукіянович у 1930-і pp. проявляє себе у поєднанні неоромантизму з неокласицизмом, а в останні роки життя (1970-і) поєднує неокласичний стиль із жорсткістю квазісерійного тематизму або працює в межах постімпресіоністичного стилю; Мар’ян Кузан близький до імпресіонізму, а також до конструктивізму серійної системи.

Однією з прикмет індивідуального композиторського стилю митців діаспори є багатоджерельність — співіснування різних жанрово-інтонаційних та історико-стильових шарів.

Улюбленими жанрами українських композиторів зарубіжжя були пісенно- хоровий та інструментальний (твори для фортепіано, скрипки, бандури), що було зумовлено як умовами побутування, так і смаками публіки. Водночас композитори працювали й у масштабних формах (ораторії, опери, симфонії).

Обравши акапельне хорове письмо (О. Кошиць, М. Гайворонський, А. Гнатишин, М. Федорів та ін.), митці діаспори продовжували українську співочу традицію, розвиваючи досягнення М. Лисенка. У XX ст. хорова музика стала провідною галуззю як в Україні, так і в діаспорі. Світове визнання унікальності музичного фольклору українського народу і національного хорового вико¬навства хорів О. Кошиця, Д. Котка, М. Антоновича, А. Гнатишина визначало культуро-творчу роль хорової галузі у становленні національної музики.

Білою плямою у вивченні української пісенності тривалий час були пісні Січових Стрільців та Української Повстанської Армії. Найповніше вони зібрані, відредаговані та видані завдяки митцям західної діаспори — М. Гайворонському, 3. Лавришину, А. Гнатишину та ін. Співці Січового Стрілецтва (Михайло Гайворонський, Роман Купчинский та Левко Лепкий) були серед перших композиторів української західної діаспори 1920—1930-х pp.

На межі XIX—XX ст. на теренах Західної України з’явилася нова генера¬ція українських композиторів, яка закладала основи професіоналізму: Станіслав Людкевич, Василь Барвінський, Микола Колесса, Нестор Нижанківський, Зіновій Лисько, Антін Рудницький, Роман Придаткевич, Василь Витвицький та Ярослав Барнич. Більшість із них у вихорі Другої світової війни емігрували на Захід і там продовжували плідно працювати.

Західна діаспора зробила неоціненний внесок у збереження української духовної хорової музики. У той час як на Батьківщині впродовж десятиріч вона перебувала під забороною, за кордоном друкувалися й виконувалися літургії та інші духовні твори Олександра Кошиця, Михайла Гайворонського, Андрія Гнатишина, Ігоря Соневицького, Мирона Федоріва та ін. Співаки-бандуристи Григорій Китастий, Василь Смець, Зіновій Штокалко писали різножанрові твори для бандури та ансамблів бандуристів. У жанрі легкої музики працювали Ярослав Барнич та Богдан Веселовський.

Сьогодні, поряд із посиленням глобалізаційних процесів, відбувається духовне й національне відродження народів і народностей, творення їхніх нових держав. Тому вивчення й використання набутого досвіду української діаспори, глибока співпраця діячів української музичної культури діаспори та України, підтримка їхньої діяльності державними та громадськими організаціями, ви¬роблення національної стратегії в цьому напрямку може стати одним із найважливіших факторів збереження і формування національного «я», здатного не лише вистояти у боротьбі з нищенням національних і традиційних пріоритетів, але й активно розпочати діалог культур.

 

V. Актуалізація набутих знань (рефлексія)

Бесіда

–    Що, на вашу думку, спонукало К. Малевича намалювати «Чорний квадрат»,«Червоний квадрат»?

–    Чому О. Архипенка називають піонером авангардизму в скульптурі? О᬴рунтуйте свою відповідь.

–    Назвіть представників музичної культури української діаспори XX ст., іме¬на яких ви почули сьогодні на уроці. Про кого із згаданих музичних діячівви вже чули? Чиї імена згадувались уперше?.

–     Чому, на вашу думку, фольклор має таке значення для музичних діячівукраїнської діаспори?

 

VІ. Підбиття підсумків уроку

VІІ. Домашнє завдання

Підготуватися до контрольного тестування

Icon of Hud Kul10 35 Hud Kul10 35 (21.1 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *