2 381 перегляд(ів)

Римська республіка V — середини III ст. до н. е.

Мета:

  • розглянути боротьбу плебеїв і патриціїв у Римі, визначити вплив її результатів на перетворення Риму на одну з найсильніших держав Західного Середземномор’я;
  • дати уявлення про особливості організації влади та суспільного устрою часів Римської республіки.

Очікувані результати.   

Після цього уроку учні зможуть:

називати час утворення Римської республіки, завоювання Римом Італії, війн Риму з Кар­фагеном, характерні риси Римської республіки;

показувати на карті міста Рим, Карфаген;

застосовувати та пояснювати на прикладах поняття та терміни: «республіка», «консул» «народний трибун», «вето», «патриції», «плебеї», «сенат»;

порівнювати грецьку і римську системи державного прав­ління;

наводити приклади політики Риму «розділяй і волода­рюй»;

пояснювати причини ліквідації царської влади і вста­новлення республіки, причини війн Риму з Карфагеном.

Тип уроку: комбінований.

 

ХІД УРОКУ

 

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Робота з картою.

1)  Покажіть на карті Апеннінський півострів і моря, що його оми­вають.

2)  Покажіть на карті області, на які поділяється Італія за природно-кліматичними умовами.

3)  Покажіть на карті найбільші річки Італії.

Робота з датами.

1)      У якому столітті був заснований Рим? У якому тисячолітті?

2)      Як би відповів давній римлянин на таке запитання: «У якому році з Риму був вигнаний останній цар?».

Робота зі схемою.

Доповніть і прокоментуйте схеми: а) «Склад населення»; б) «Управ­ління Римом».

Управління Римом

 

а)                                                                            б)

Склад населення

 

 

Плебеї

 

Сенат

 

 

Рада старійшин

 

Цар

 

Раби

 

Патриції

 

 

 

 

 

 

 

 

Підбиваючи підсумок, учитель відзначає, що довгий час Римом правили етруски, які досягли більш високого рівня розвитку, ніж латини. Під їхнім впливом Рим став великим містом, зайнявши па­нівне становище в долині Тибру. Але поступово етруски стали втра­чати свою перевагу над латинами. У 510 р. до н. е. останній етруський цар був вигнаний із Риму. Рим став республікою.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1.  Римська республіка: організація влади та суспільство.

2.  Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі.

3.  Завоювання Римом Італії.

4.  Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї.

 

1.  Римська республіка: організація влади та суспільство.

Робота за підручником.

Опрацювати текст параграфа і виписати в зошити значення понять «республіка», «магістрати», «консул», «диктатор», «нобілі», «верш­ники», «цензори», «претори».

Додаткова інформація

Після повалення царської влади в Римі встановилася республіка (від латин. — res publica – загальна, народна справа). Організація дер­жавної влади в ній була досить складною.

Функції царя покладалися на двох консулів, які спочатку нази­валися преторами і суддями. Вони командували ополченням, вико­нували деякі жрецькі функції, скликали сенат і коміції. Консула обирали на рік. Він обирав собі помічника — квестора. Консула су­проводжували 12 охоронців — лікторів. У разі небезпеки для дер­жави вся повнота влади передавалася диктатору терміном на шість місяців. Найвищим державним органом у республіці були центуріатні коміції. Вони обирали консулів з-поміж кандидатів, рекомен­дованих сенатом.

Усі члени сенату були магістратами, тобто чиновниками. Існува­ли такі магістрати:

—   претори (судді);

—   4 едили, котрі вирішували такі питання, як порядок на рин­ках, вулицях, організація видовищ;

—   2 цензори (із колишніх консулів, терміном на 18 місяців) організовували поповнення сенату, збирання податків, підписання договорів;

—   20 квесторів (не із сенаторів, але після закінчення служби ста­вали сенаторами) були фінансовими організаторами.

2.   Господарювання римлян. Боротьба плебеїв і патриціїв у Римі.

Розповідь учителя.

У перші сто років існування республіки дуже швидко відбувався поділ римського суспільства на багатих і бідних. Патриції обіймали державні посади, володіли великими ділянками землі. Некорінне та збідніле населення було особисто вільним. Ці люди не володіли зем­лею, не брали участі в управлінні державою, а тільки несли військову службу. Не бажаючи миритися з такою ситуацією, плебеї поступово ставали суспільною силою. Основними вимогами були:

— перерозподіл громадських земель;

— скасування боргового рабства;

— рівність у політичних правах.

Основними засобами досягнення цих вимог були відмова від участі у воєнних діях і виселення (сецесії) з Риму. Налякані діями плебе­їв, патриції мусили піти на поступки. Першою відчутною перемогою плебеїв було здобуття права обирати своїх посадових осіб — народних трибунів, які були недоторканними, мали право «вето» (заборони) на будь-який сенатський закон, спрямований проти плебеїв.

Римський історик Тит Лівій пов’язує появу народного трибуна з першою сецесією в 494 р. до н. е. Під час війни з еквами озброєні плебеї залишили Рим, відмовившись вийти в похід. Патриції, яких тіснили вороги, мусили визнати права і недоторканність народного трибуна. Другою важливою перемогою плебеїв було прийняття перших писаних законів, які одержали назву «Закони XII таблиць».  Під загрозою нового виселення була створена комісія з 10 осіб (децемвірів), які займалися впорядкуванням права. Закони XII таблиць скасували боргову кабалу, хоч в основному були повторенням старих правил. У 445 р. до н. е. були офіційно дозволені шлюби-між патриціями та плебеями.

3.  Завоювання Римом Італії.

Робота з картою.

Позначте на контурній карті території, завойовані Римом в Італії в V – III ст. до н. е.

Розповідь учителя.

Після вигнання царів підпорядковані Риму латинські міста в союзі з царем міста Клузій Порсеною пішли на місто війною. Вони розгра­бували Рим, і тільки перемога при Регільському озері (496 р. до н. е.) врятувала молоду республіку.

У 493 р. до н. е. був укладений союз між Римом і латинськими міс­тами. Згодом він перетворився на кабальний договір Риму з містами, що були йому підпорядковані.

Наступною війною була війна з Вейями, наймогутнішим з-поміж міст Етрурії. Після 10 років облоги консул Марк Фурій Камілл узяв місто, і воно було приєднане до римських володінь. Однак, скористав­шись із цієї війни, галли прорвалися в Лацій. Після поразки римлян при річці Аллії ґалли взяли Рим, і тільки ціною викупу місто було врятоване.

Рим спрямував погляди на південь. Тут він зіткнувся з федера­цією (союзом) самнітів. Самніти захопили Кампанію, і кампанці звернулися до Риму по допомогу. Почалася перша самнітська ві­йна (343—341 рр. до н. е.), що закінчилася захопленням Кампанії. Це викликало невдоволення латинських союзників Риму і призвело до римсько-латинської війни (340—338 рр. до н. е.), у якій римляни здобули перемогу. Після цих війн були друга (327—304 рр. до н. е.) і третя (298—290 рр. до н. е.) самнітські війни. Приводом до них ста­ло захоплення римлянами Неаполя. Спочатку римляни зазнавали поразок, однак оснащеність армії Риму відіграла свою роль — Рим одержав перемогу.

Третім кроком в об’єднанні Італії стала боротьба Риму з грецьки­ми полісами. У 284 р. до н. е. місто Фурії попросило в Риму допомоги проти луканів. Римляни звільнили місто й приєднали його до свого союзу. Однак у Південній Італії все ще залишався серйозний конкурент Риму — місто Тарент. Приводом до війни стала образа, завдана Римським послам городянами Тарента. Підтримку Таренту надали кампанці, апулійці, лукани, греки, а також епірський цар Пірр. Біля Гераклеї та при Аускулі він розгромив римлян, однак в останньому бою втратив значну частину війська (звідси й походить вираз «піррова перемога», тобто перемога занадто високою ціною) незадоволений тарентцями, Пірр вирушив на Сицилію, де почав війну з Карфагеном. У результаті він утік до Італії, де зустрівся з римлянами при Беневенті й програв бій. Невдовзі Тарент був захоплений, а за ним і його італійські союзники. Останнім римляни захопили місто Вольсінії в Етрурії. Так закінчилося об’єднання Італії під владою Риму.

4.   Боротьба Риму за панування в Середземномор’ї.

Запитання на повторення.

1)    Хто заснував Карфаген?

2)    Назвіть основні заняття карфагенян.

3)    Як ви вважаєте, що могло викликати конфлікт між Римом і Карфагеном?

Розповідь учителя.

Завоювавши Італію, Рим став великою середземноморською дер­жавою. Однак апетити римської знаті росли разом зі зростанням те­риторії держави. Потрібні були нові раби і землі. Цього разу метою римлян стала Сицилія. Тут інтереси Риму перетнулися з інтересами іншої республіки — Карфагена.

Карфаген (латин. Carthago), за легендою, був заснований вихід­цями з Тіра (Фінікія) у 814 р. до н. е. На час зіткнення з Римом це місто мало факторії (торговельні стоянки) на Сицилії, в Іспанії, на Корсиці й Сардинії, в Африці. Карфаген об’єднав навколо себе роз­порошені колишні фінікійські колонії під час боротьби з греками. Нова держава являла собою строкату суміш народів: мавританців, лівійців, єгиптян, нумідійців і фінікійців. Останні були панівним народом. Територія Карфагена простягалася від сучасної Лівії вздовж африканського узбережжя до Гібралтарської протоки, займала пів­день Іспанії, Балеарські острови, Корсику, Сардинію та Сицилію.

Приводом до початку першої Пунічної війни (264—241 рр. до н. е.) було захоплення близько 288 р. до н. е. загоном мамертинців, найма­них воїнів із Кампанії, сицилійського міста Мессана, розташованого на березі вузької протоки, що відокремлює Сицилію від Італії. Коли Мессану спробувало захопити інше сицилійське місто, Сиракузи, мамертинці звернулися по допомогу до Карфагена, а потім до Риму з проханням узяти їх під своє заступництво. Рим охоче погодився, сподіваючись на здобич у разі війни і розширення свого впливу в регіоні, хоч розумів, що це призведе до конфлікту з Карфагеном. Так і сталося — почалася війна.

Хоч Рим практично не мав флоту, йому вдалося швидко переправити свої війська на Сицилію, відкинувши сили Карфагена. Наступним кроком було створення за допомогою грецьких інженерів військового флоту. У 260 р. до н. е. римляни розбили флот карфагенян.

У 256 р. до н. е. Рим направив до Африки свої війська, однак у 255 р. до н. е. вони були розбиті. Флот, що перевозив уцілілих воїнів назад у Рим, знову завдав поразки карфагенському флоту, але потім потрапив у бурю, що знищила 250 кораблів. Після цього кар­фагенський полководець Гамількар Барка висадився на Сицилію, де успішно громив римські війська. Римський флот був знищений. Але Рим зумів відбудувати свій флот і в березні 241 р. до н. е. розгромив карфагенян біля Егадських островів поблизу західного узбережжя Сицилії.

Війна виснажила і Рим, і Карфаген. У результаті Рим здобув Си­цилію, що стала його першою провінцією, а 238 р. до н. е. — Корсику і Сардинію. Крім цього, Карфаген повинен був протягом десяти років сплачувати контрибуцію — 3200 талантів.

Незважаючи на перемогу Риму в першій Пунічній війні, могутність Карфагена зломлено не було, обидві сторони готувалися до війни. Другу Пунічну війну (218—201 рр. до н. е.) спровокували римляни. Приблизно в 226 р. чи 225 р. до н. е. Рим запропонував розмежувати Іспанію по річці Ебро, однак відразу ж заявив про свої права на місто Сагунт, розташоване у сфері впливу карфагенян. Гамількар Барка загинув у 228 р. до н. е., після нього військами в Іспанії командував його зять Гасдрубал, якого було вбито в 221 р. до н. е. Тоді посада го­ловнокомандувача і влада в Іспанії перейшли до 25-річного Ганнібала. В 219 р. до н. е. після облоги він узяв місто Сагунт під приводом, що те допустило ворожі щодо карфагенян дії. У відповідь римляни в 218 р. до н. е. оголосили Карфагену війну. Того ж року, імовірно, у травні, передбачивши такий розвиток подій, Ганнібал на чолі ар­мії з 35—40 тис. осіб почав свій славетний перехід з Іспанії в Італію.

Незважаючи на величезні людські втрати, Ганнібал перейшов че­рез Альпи і в другій половині 218 р. до н.е. досяг півночі Італії. Галли північної Італії, щойно скорені римлянами, вітали його прихід, і на­весні до Ганнібала приєдналося багато племен. У військових кампа­ніях 217 р. до н. е. він здобув над римлянами перемогу біля Тразіменського озера на північ від Риму, а в 216 р. до н. е. знищив величезне Римське військо під Каннами в південній Італії.

Однак Ганнібалу не вдалося закріпити успіх. Консул Фабій Мак­сим, новий командувач військ в Італії, ухиляючись від великих битв, вимотував сили супротивника.

Публій Корнелій Сципіон відновив утрачені позиції римлян в Іспанії. У 209 р. до н.е. Сципіон узяв Новий Карфаген в Іспанії, однак пізніше армії під керівництвом Гасдрубала (брата Ганнібала) вдалося вислизнути, і вона також перейшла через Альпи в Італію (207 р. до н.е.). Коли звістки про це дійшли до Гая Клавдія Нерона, римського полководця, який не давав Ганнібалові вирватися з південної Італії він залишив у своєму таборі невелику кількість людей, котрі повинні були створювати видимість, начебто там присутнє все військо. Сам же він здійснив стрімкий перехід на північ, де з’єднався з військами Марка Лівія Салінатора, і разом вони біля річки Метавр (207 р. дон. е.) розгромили армію Гасдрубала.

Повернувшись із тріумфом з Іспанії, Сципіон переніс воєнні дії доАфрики, і невдовзі Ганнібал з усіма своїми військами був відклика­ний з Італії на захист Карфагена. Ганнібал поспіхом набрав і навчив нову карфагенську армію. У 202 р. до н. е. два великі полководці та їхні війська зустрілися біля міста Зама. На боці римлян були дві іс­тотні переваги: бойовий гарт і значна перевага в кінноті, наданій їхні­ми союзниками нумідійцями. Сципіон здобув перемогу, а Ганнібалу вдалося втекти. Так закінчилася друга Пунічна війна.

Із перебігом подій під час третьої Пунічної війни учні знайомлять­ся самостійно за підручником, звертаючи увагу на такі питання.

1)    Причини третьої Пунічної війни.

2)    Руйнування Карфагена.

3)    Наслідки Пунічних війн.

 

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Робота з таблицею.

Заповніть таблицю «Війни Риму і Карфагена».

Назва війни

Причина

Привід

Перша Пунічна

264 – 241 рр.

до н.е.

Прагнення Риму захопити о. Сицилія, яким володів Карфаген Захоплення загоном мамертинців сицилійського міста Мессана.
Друга Пунічна

218 – 201 рр. до н.е.

Пропозиція римлян розділити Іберію по річці Ебро. Захоплення м. Сагунт у 218 р. до н.е.
Третя Пунічна

149 – 146 рр. до н.е.

Прагнення римлян знищити Карфаген  

Заповнення таблиці допоможе не тільки систематизувати вивче­ний матеріал, але й сприятиме формуванню в учнів навичок розрізня­ти поняття причини історичних подій і приводу, що їх викликав.

Учитель перевіряє правильність виконання завдання. У разі браку часу таблиця може бути заповнена вдома.

V.   ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

— До 264 р. до н.е. Рим зайняв домінуюче становище у всій Італії і був визнаний могутньою державою в Середземномор’ї.

— Римляни домоглися впливу в Італії, поєднуючи військову міцьі підступність у питаннях політики.

VІ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)          Опрацювати текст параграфа.

2)          Виконати завдання на контурній карті.

3)          Пояснити зміст крилатих висловів «піррова перемога», «поді­ляй і володарюй».

4)          Випереджальне завдання. Підготувати повідомлення про гла­діаторів.

 

Словник

Республіка – (від лат. – «справа народу») – форма державного правління через обраних народом урядовців.

Консул – титул вибраних найвищих урядових осіб, а також той, хто мав цей титул.

Народний трибун – посадова особа, урядовець призначений  захищати інтереси стану плебеїв.

Магістрати – вищі державні посадовці в Римі; консули, претори, едили, цензори, народні урядовці.

Сенат – рада старійшин, найвищий орган державної влади.

Icon of Урок 49 Урок 49 (35.0 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *