3 524 перегляд(ів)

Шкільний театр, зв’язок із викладанням поетики та риторики, народний ляльковий театр вертеп

МЕТА: ознайомити учнів з історією виникнення української шкільної драми, її репертуаром та тематикою; ознайомити учнів із тради­ціями створення та особливостями різдвяних вертепів в Україні та їхніми аналогами в інших країнах; провести презентацію твор­чих учнівських проектів; розвивати в учнів літературні та акторські здібності, вміння кра­сиво та правильно розмовляти; композиційні навички ,  виховувати повагу та зацікавленість культурою та традиціями свого народу.

 

ОБДАДНАННЯ:  фото та репродукції робіт із зображенням різдвяних вертепів, текст сценарію шкільної різдвяної чи великодньої драми; матеріали до презентації творчого проекту, прикраси, матеріали, зібрані до цієї теми.

 

                                                                     ХІД  УРОКУ

 

I.      ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Учитель повідомляє тему і мету уроку.

 

II.     АКТУАЛІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Запитання до учнів

•   Що ви знаєте про мистецтво скоморохів? (Учні відповідають.)

 

III.    ПОДАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Запитання до учнів

•   Що послужило основою для розвитку українського театру?

•   Якою була тематика театральних творів?

•   Поясніть терміни: «театр», «шкільна драма», «інтермедія».

•   Які ви знаєте місця проведення вертепних вистав?

Шкільна драма

На XVII—XVIII ст. припадає період розвитку українського шкільного театру. Він виник у навчальних закладах: Києво-Могилянській академії, ко­легіумах, братських школах. У ті часи в межах вивчення обов’язкових пред­метів — поетики і риторики —. учнів навчали складати декламації, віршовані панегірики у формі привітань, промов , послань на різні теми сус­пільного і шкільного життя. Часто вони приурочувалися до релігійних свят, днів пам’яті святих або духовних осіб, військових перемог, приїзду до нав­чального закладу поважних гостей тощо. Під час церемонії декламації зазви­чай виголошували гуртом в урочистому напівнаспівному тоні. Інколи части­ною такого театралізованого дійства були діалоги, що складались із запитань і відповідей. Діалоги з елементами театралізації практикувалися також під час філософських диспутів та «орацій». У такий спосіб учні набували ораторської майстерності.

Декламації та діалоги безпосереднє джерело виникнення шкільної драми. Відповідно до програми навчання її писали викладачі поетики. Проте учні не лише розігрували готові п’єси, а й брали участь у їх створенні. Під час канікул вони влаштовували «рекреаційні»  вистави просто неба

Філософсько-естетичне обгрунтування принципів шкільної драми — тра­гедії, комедії, трагікомедії — здійснив реформатор українського барокового те­атру Фєофан Прокопович, автор театрального підручника «Пиїтика».

До шкільного репертуару включали переважно різдвяні й великодні драми, а також п’єси морально-дидактичного й історичного змісту. Деякі з творів, що збереглися,— анонімні, як, наприклад, перша відома шкільна драма «Олексій, чоловік Божий».

Алегоричний зміст драм-мораліте на зразок «Царства натури людської» передбачав уведення дійових осіб, в яких персоніфікувалися людські чесноти чи вади, певні моральні поняття: Віра, Надія, Любов, Совість, Мудрість, Бла­женство, Розум, Заздрість, Тиранство, Ворожнеча, Гнів, Фортуна. У дусі христи­янської моралі у драмах і комедіях викривалися хабарництво, розбещеність, не­вігластво, жорстокість, проти яких спрямовувалося сатиричне вістря авторів.

 

IV.    ПРЕЗЕНТАЦІЯ

 

V.   ОПРАЦЮВАННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Завдання для учнів

Підготувати повідомлення про театр ляльок вертеп за наступним планом.

1.   Зародження театру.

2.   Вертепна скринька.

3.   Тематика вистав.

4.     Автори і виконавці вертепних драм.

5.    Місця проведення вертепних вистав.

6.    Значення вертепу в розвитку української культури.

 

Матеріали для ознайомлення

«Зародження театру

Основою українського театру стали народні ігри й обряди, в яких драматич­на дія поєднувалася з діалогами, співами, танцями, перерядженням тощо. Теат­ралізовані видовища влаштовувалися на міських майданах і ярмарках, де зби­ралося багато глядачів: селяни, міщани, козаки, шляхта.

В Острозькій школі, Київському колегіуму, братських школах влаштовува­лися театралізовані вистави – так звані шкільні драми. Ставилися драматичні твори на релігійні або міфологічні теми. Акторами виступали здебільшого учні й студенти. Серед таких вистав – драми невідомих авторів – «Слово про збу­рення пекла», «Трагедія руська», а також «Роздуми про муки Христа, спасителя нашого» Іоаникія Волковича. В антрактах драм виконувалися комедійні інтер­медії на побутові теми.

 

Вертепна скринька

Із Різдвяною шкільною драмою, що має давнє коріння в українській обря­довості, тісно пов’язані національний театр ляльок вертеп. Час його виникнення ще й досі точно не з’ясований, адже не були розшукані тексти вертепних драм. Вертепна дія розігрувалася у великій дерев’яній скрині, поділеній на два (інко­ли три) поверхи. У підлозі сцени обох ярусів прорізувалися щілини, крізь які один чи два актори водили ляльок, закріплених на дротах. Така конструкція  скрині не випадкова: вона відповідала особливостями сюжету, що розгортала­ся за двома сюжетними лініями – релігійною і народною. На верхньому, «не­бесному» поверсі розігрувалася християнська драма — містерія про народження Христа Дівою Марією, співалися янгольські хори, канти, колядки. На нижньо­му, «земному», діяли інші персонажі.

Тематика вистав

Українська вертепна драма складалася з двох частин: релігійної та інтер­медійної з національно-побутовими елементами. Починалася вистава релігійною частиною, яка відбувалася на горішній сцені. Тут чергувалися епізоди народжен­ня Ісуса Хреста, поклоніння пастухів, винищення немовлят царем Іродом і йо­го смерті. Потім дійство переходило на нижню сцену, де розігрувалися комічні народно – побутові сценки з реального життя. Серед персонажів найпопулярнішими були Запорожець, Циган, Москаль, Шинкарка, Баба та інші. Вони роз­мовляли народною українською мовою, були вдягнені в українські національні костюми. Вертепна драма збагачувалася народними піснями, обрядами, іграми.

 

Автори і виконавці вертепних драм

Вертеп – старовинний український народний театр ляльок. В Україні він по­ширився у XVII—XVIII ст. Вистави відбувалися у скриньці (шопці), що мала виг­ляд двоповерхового будиночка або церкви. Вертепник, пересуваючи на дротиках дерев’яні ляльки і змінюючи відповідно голос, говорив за кожну дійову особу. Виконавцями зазвичай були мандрівні дяки або вихованці шкіл, які під час кані­кул розходилися по Україні в пошуках засобів до існування.

Авторами і виконавцями вертепних драм також були школярі та студен­ти Києво-Могилянської академії, які, не маючи коштів на навчання, тимчасо­во переставали навчатись. У п’єсах для вертепу вони зазвичай використову­вали знання, набуті у школах. Отож, вертеп мав багата спільного зі шкільною драмою. Вертепна драма складалася із двох частин: драми про Ірода, писаної книжною українською мовою, та інтермедійної – кількох інтермедійних сцен живою українською мовою. Збагачувалася вона народними піснями, обряда­ми, іграми.

У другій, інтермедійній дії розігрувались комічні сценки та діалоги з ук­раїнського життя, виконувались народні пісні й танці, грали «троїсті музи­ки». Наприкінці з’являвся головний герой — народний захисник сміливий Запорожець. Цю ляльку робили вищою за всі інші й одягали в яскравий ук­раїнський костюм. Запорожець усіх перемагав і співав рішучу епічну пісню: «Та не буде лучче, та не буде краще, як у нас та на Україні». Поляки танцю­вали краков’як, російський солдат, «москаль» — камаринську, українці Дід і Баба співали «Ой під вишнею, під черешнею» і танцювали запальний коза- чок. У такий спосіб музика емоційно підсилювала національну своєрідність образів.

 

Місця проведення вертепних вистав

Відомо, що студенти-мандрівники ходили під час Різдвяних свят із верте­пом селами і хуторами, відвідували панські садиби і козацькі оселі, заробляю­чи собі на хліб.

 

Значення вертепу в розвитку української культури

В Україні вертепна драма стала улюбленим видовищем широких кіл наро­ду, предтечею демократичного театру. На Галичині, Буковині й Закарпатті на­був популярності так званий живий вертеп, у якому замість ляльок грали люди-актори.

 

VI.   ПІДСУМОК  УРОКУ

Завдання для учнів

Складіть міні-розповідь на одну з наступних тем.

1.     Розвиток театру на українських землях у першій половині XVII ст.

2.     Українська вертепна драма.

3.     Шкільна драма.

4.     Як виникли інтермедії.

 

Словничок-довідничок

Вертеп (походить від назви печери поблизу Віфлеєма, де народився Ісус Христос) – народний театр ляльок, де розігрувалися вистави гумористичного чи сатиричного змісту, на релігійні або світські теми.

Інтермедія (від лат. «проміжний», «середній») – невелика п’єса комедійного характеру, що виконується між актами вистави.

Містерія (від грецького «таємниця», «таїнство») – різновид релігійної вистави.

Icon of Hud Kul10 16 Hud Kul10 16 (18.6 KiB)

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *