1 597 перегляд(ів)

Слов’яни під час Великого переселення народів

Мета.  Показати напрямки розселення слов’ян, розглянути різні наукові підходи до визначення витоків українського народу.

Очікувані результати.

Після цього уроку учні зможуть:

називати час Великого переселення народів, вторгнення готів, гунів, народи, що населяли територію України в III ст. до н. е. — VI ст. н. е.; характерні риси суспільного, господарського, духовного життя слов’ян;

показувати на карті напрямки вторгнення готів і гунів, напрями та території розселення слов’ян під час Великого переселення народів;

визначати вплив Вели­кого переселення слов’ян на формування сучасних східно­слов’янських народів;

висловлювати судження щодо вито­ків українського народу.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I.    ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

IIАКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

 Робота з картою.

Покажіть на карті:

а) територію, яку заселяли сармати;

б) кордони Готської держави;

в) напрямки походів гунів;

Фронтальне опитування.

1)  Який вплив мали грецькі колонії на народи, що проживали в Північному Причорномор’ї?

2) Які зміни відбулися в житті міст-держав Північного Причор­номор’я з початком римського періоду в історії колоній?

3)   Які народи й етноси брали участь у Великому переселенні на­родів?

4)   Чому європейські народи сприймали навалу варварів як « Божу

кару»?

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

1.  Напрямки розселення слов’ян.

2.  Витоки українського народу.

1. Напрямки розселення слов’ян.

Робота з підручником і контурною картою.

Прочитати відповідний текст параграфа і позначити на контурній карті місця розселення слов’янських племен археологічних культур, які згадуються в тексті підручника.

Додаткова інформація

УIII—IV ст. пізньозарубинська і зубрицька культури заступають­ся цілим рядом нових: черняхівською, київською, вельбарською, культурою карпатських курганів. Із них слов’янськими були київ­ська та частково черняхівська.

Остання викликає великий інтерес в археологів й істориків пере­дусім через те, що й досі не з’ясована етнічна приналежність її твор­ців. Більшість сучасних учених схиляються до думки, що черняхів­ська культура була створена кількома народами: скіфо-сарматами, германцями, слов’янами, фракійцями. Пам’ятки цієї культури вперше були знайдені в с. Черняхів. Узагалі, ця археологічна куль­тура охоплює більшу частину України, а також території сучасних Молдови і Румунії. Знахідки, що належать до цієї культури, свід­чать, що в цей час слов’яни перебували на стадії воєнної демократії. Знайдені укріплені поселення, одне з них — на Старокиївській горі (місто Київ).

У V—VI ст. починається процес розселення слов’ян. Частина слов’ян — представники так званих колачинських та пеньківських племен — рухається на північ, до VIII ст. займаючи верхів’я Дні­пра, басейн Сіверського Дінця, верхів’я Оки. У VI—VII ст. пеньківці приходять на Поділля. Витіснене ними населення належало до празької групи пам’яток. Воно перемістилося до Подніпров’я, однак більша частина слов’ян рухалася на південь, до кордонів Візантії. Це також були представники пеньківської та празької культур. Перші заселили Нижнє Подунав’я, Балкани, територію Румунії та Болгарії, а також колишньої Югославії, другі ж підня­лися вгору за течією Дунаю і заселили сучасні Словаччину і Мора­вію. Далі вони просунулися в межиріччя Ельби та Заали (сучасна Німеччина) і просуваються вниз по Ельбі. Тут вони заселили все Поельб’я до Балтійського моря. Із Польщі по узбережжю Балтій­ського моря рухалася інша група слов’ян — представники суківсько-фельдберзької культури.

Тим часом на території України у VIII ст. пеньківську культу­ру змінює так звана Лука-Райківецька культура. На думку вчених, вона сформувалася на основі злиття місцевих представників пень­ківської і празько-корчаківської культур.

2.   Витоки українського народу.

Розповідь учителя.

Відомий український історик В. Баран історичне значення Вели­кого переселення народів, що охопило і слов’янський світ, убачає в тому, що воно започаткувало поділ слов’ян на етнічні групи, які, залежно від історичних обставин, заклали основи формування сучас­них слов’янських народів. «Виходячи з археологічних джерел, вито­ки культур предків українців слід шукати не тільки в пеньківських старожитностях Подніпров’я, що належали антам, а й у празько-корчацьких на території Прикарпаття та Волині, де відкрито численні пам’ятки склавинів. Уже встановлено, що старожитності склавинів слугували підґрунтям усіх східнослов’янських племен межиріччя Дніпра, Дністра і Верхньої Вісли (райковецька культура) в інтегра­ції з пеньківськими пам’ятками антів — лівобережної волинсько-роменської культури, що належала сіверянам» .

Склавини, представлені празько-корчацькою культурою, стали не тільки пра­щурами українського народу, а й склали основний компонент пра­щурів словаків, морав’ян і чехів та українсько-польського населен­ня у Верхньому Повісленні. Поляки середньої та північної частини сучасної Польщі мають свої окремі історичні витоки, що сягають дзедзіцької культури. Пеньківські старожитності антів на терито­рії України були інтегровані празько-корчацькою культурою (тобто склавинами). Це змішане антсько-склавинське населення дало сіве­рян — пращурів лівобережних українців. Частина антів, що поши­рила зі своїм переселенням пеньківську культуру на Балкани, стала основою болгарської, сербської, хорватської та інших етнічних груп південних слов’ян. Пращурами білорусів та росіян було населення, представлене в V—VII ст. колочинською, тушемпільською та іменьківською культурами, яке поступово займало області з балтським та угоро-фінським субстратом.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування.

1)    Хто такі слов’яни?

2)  Які джерела допомагають досліджувати процес складання слов’янської спільноти?

3)   Які археологічні культури відповідають цьому етапу?

4)   Які сучасні народи Європи є слов’янами?

5)  Як учені пояснюють процес зародження українського народу? Кого вважають предками українців?

V.   ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

Учитель наводить висловлювання відомих істориків про слов’ян та їхню культуру.

«…Правітчизну нашого народу можемо з найбільшою правдопо­дібністю вказати в середнім Подніпров’ї, де він міг бути автохтоном у тім значінні, що сидів тут із таких часів, у які ніяка історія не сяга» (Михайло Гру шевський).

«.„наприкінці VI—VII ст. празько-корчацька культура поширила­ся з Північного Прикарпаття у Придунав’я, і саме вона, її пам’ятки — поселення і могильники, засвідчують, що предки українців, сло­ваків, морав’ян і чехів у цей період, а саме на світанку свого самоусві­домлення, мали одну й ту саму культуру» (Володимир Баран).

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)   Опрацювати текст параграфа.

2)   Підготуватися до уроку узагальнення з теми «Давні слов’яни та їхні сусіди».

Icon of Урок 67 Урок 67 (21.9 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *