1 160 перегляд(ів)

Сусіди давніх слов’ян

Мета:

  • розглянути господарське, суспільне та духовне життя міст-держав північного Причорномор’я в римський період їхньої історії;
  • ознайомитися з особливостями історичного розвитку сусідів слов’ян та простежити, який вплив мали слов’яни та їхні сусіди один на одного.

Очікувані результати. 

Після цих уроків учні зможуть:

називати час вторгнення готів, гунів;

показувати на карті напрямки вторгнення готів і гунів;

наводити приклади взаємин слов’ян із готами і гунами та Візантією;

висловлювати судження щодо впливу сусідніх народів на історичний розвиток слов’ян.

Тип уроку: комбінований.

 

ХІД УРОКУ

 

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальне опитування.

1)          Які джерела допомагають нам досліджувати історію давніх слов’ян?

2)          Які існують версії щодо прабатьківщини слов’ян? Чому, на вашу думку, це питання остаточно не вирішене?

3)          Доведіть, що господарство слов’ян розвивалося прогресивно.

4)          Які зміни відбувалися в суспільному житті східних слов’ян?

5)          Кому поклонялися давні слов’яни?

Запитання на повторення.

1)           Що вам відомо про давню історію території півдня сучасної України? Яку назву вона має?

2)           Які колонії тут були засновані греками?

3)           Які два періоди можна виділити в історії міст-держав Північ­ного Причорномор’я?

Відповіді учнів на останнє запитання дозволяють перейти до ви­вчення нової теми.

III. ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

План

  1. Римський період грецьких міст-держав Північного Причорно­мор’я.
  2. Боспорське царство.
  3. Пізні скіфи на Дніпрі та в Криму. Сармати.
  4. Готи та гуни на теренах України.

 

1.   Римський період грецьких міст-держав Північного Причорно­мор’я.

Розповідь учителя.

У першій половині І ст. до н. е. грецькі міста Північного Причорно­мор’я перебували під владою Мітрідата VI Євпатора. Цей правитель, що об’єднав під своєю владою величезні території в Малій Азії та Пів­нічному Причорномор’ї, вів запеклу боротьбу з Римом. У результаті трьох війн (88—84 рр., 83—81 рр., 74—64 рр. до н. е.) він утратив всі свої володіння в Малій Азії і був змушений тікати до Боспору. Тут він підготував план відвоювання своїх володінь і грандіозного похо­ду на Рим за допомогою місцевих племен — скіфів, меотів, таврів, а також фракійців. Це, а також величезні побори на організацію по­ходу, викликало обурення грецького населення. Першою в 63 р. до н. е. повстала Фанагорія, услід за нею — Феодосія, Херсонес, Німфей, Кіммерик. Цар під час придушення повстання діяв із нечуваною жор­стокістю, що остаточно підірвало його авторитет. Проти Мітрідата виступив його син Фарнак, який очолив повстанців. Армія і флот пе­рейшли на його бік, а Пантікапей відкрив заколотникам свою браму. У 63 р. до н. е. Мітрідат прийняв отруту, однак кажуть, що він при­вчав свій організм до отрут, тому вона не подіяла. Тоді він наказав себе вбити.

Фарнак видав римлянам тіло батька, за що отримав від них владу над Боспором. Із цього моменту грецькі міста потрапляють у залеж­ність від Риму і починається другий етап їхньої історії — римський. Він тривав із І ст. до н. е. до IV ст. н. е. Незважаючи на віддаленість Причорномор’я від Риму, його вплив був досить сильним. Римляни допомагають населенню полісів у боротьбі з варварськими племена­ми. Так, у 63 ст. римський намісник провінції Нижня Мезія здійснив похід проти скіфів. У той же час загострюється міжусобна боротьба місцевих держав (особливо Боспору і Херсонеса); водночас причорно­морські держави змушені боротися з місцевими племенами. Разом із тим, у цей час причорноморські держави переживають піднесення: будуються нові поселення в Боспорському царстві, відроджується сільська округа Ольвії. Поселенці освоюють ремесла та промисли: солеваріння, засолювання риби, виноробство. Активізуються тор­говельні зв’язки з містами Південного і Західного Причорномор’я, Малої Азії, Італії.

Із середині II ст. в містах Тіра, Ольвія, Херсонес, Харакс розміщу­ються постійні римські гарнізони. Самі ці міста входять до складу провінції Нижня Мезія. Однак, вони зберігають певний обсяг автоно­мії. Боспорське царство, незважаючи на залежне становище, також користується правами самоуправління.

У III ст. Риська імперія переживає епоху глибокої кризи. У зв’яз­ку з цим Рим залишив ряд своїх дальніх провінцій, у тому числі Подунав’я та Північне Причорномор’я. Грецькі міста виявилися без­захисними перед новими ворогами — готами, навала яких фактич­но зруйнувала сільські округи полісів — їхню економічну основу. Навала гунів була останньою краплею в руйнуванні грецьких міст. Вижити спромоглися лише найсильніші — Пантікапей і Херсонес. Однак, маючи потребу в захисті, вони змушені були прийняти владу Візантії.

2 . Боспорське царство.

Робота з підручником.

Опрацювати відповідний текст параграфа і дати відповіді на за­питання.

1)         У чому полягала особливість державного устрою Боспорського царства?

2)         Які міста входили до Боспору?

3)         На який період (еллінський чи римський) припадає час найви­щого підйому економічної могутності та культурного розвитку Боспорського царства?

4)         Із якими подіями пов’язаний занепад Боспору?

Додаткова інформація

Боспорське царство

У V ст. до н. е. в грецькому світі починається занепад полісного устрою, ця криза торкається і причорноморських колоній. Приблиз­но в 480 р. до н. е. поліси, розташовані на берегах Боспору Кімме­рійського (сучасна Керченська протока) об’єднуються під владою грецької династії Археанактидів у державу з центром в Пантікапеї (сучасна Керч), яка отримала назву Боспорського царства. У 438 р. до н. е. її змінює династія Спартокідів, пов’язана з місцевими пле­менами. Боспорські царі вели постійні війни, спрямовани на роз­ширення своєї держави. У період свого розквіту царство об’єднувало землі Керченського півострову (поліси Пантікапей, Феодосія, Нім­фей, Кіммерик тощо), частину Таманського півострову (Фанагорія). До Боспорської держави входили не тільки античні міста, а й місцеві племена: синди, меоти, торети та ін. При цьому як поліси, так і пле­мена зберігали досить широку автономію, тому Боспор фактично був союзом грецьких міст і місцевого населення.

Апогею могутності, культурного й економічного розвитку Боспор досягнув у IV—III ст. до н. е. Тоді царство було основним експорте­ром хліба до Греції. Крім того, воно поставляло до метрополії рабів, шкіри, худобу, рибу. Імпортував Боспор тканини, металічні вироби, кераміку, маслинову олію.

Місцеві племена дуже сильно вплинули на культуру грецьких поселенців. З іншого боку, скіфи, меоти і таври були прилучені до грецької культури. Багато років греки та місцеве населення жило в злагоді, доки не почалася експансія скіфів на грецькі поліси і Бос­порське царство. У II ст. до н. е. Боспор переживає занепад і зму­шений звернутися по допомогу до Понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. Останній цар із династії Спартокідів передає йому боспорський престол. Пізніше спалахує повстання скіфів під проводом Савмака. Мітрідату вдається його придушити, але воно остаточно підриває сили Боспору.

В останній чверті І ст. н. е. Боспор стає васалом Риму. Були лікві­довані автономія та полісні форми правління окремими античними містами; уся влада зосереджується в руках царя. Відтоді аж до се­редини III ст. н. е. спостерігається економічне піднесення Боспору, після чого знову розпочинається воєнно-політична й економічна криза, яка завершується з гунською навалою (375—376 рр.) заги­беллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї, Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюється вплив Візантії.

Робота з картою.

Покажіть на карті:

а)     міста європейської частини Боспорського царства;

б)     міста азіатської частини Боспорського царства.

3.  Пізні скіфи на Дніпрі та в Криму. Сармати.

Запитання на повторення.

1)          Яку територію населяли скіфи?

2)          Які джерела допомагають нам досліджувати історію скіфів?

3)          Яким був суспільний устрій скіфів?

4)          Що вам відомо про господарське життя скіфів?

Робота з підручником.

Скласти план відповідного пункту параграфа.

Додаткова інформація

Сармати

Основною причиною падіння скіфської могутності був прихід зі Сходу племен сарматів, або савроматів. Назва цих племен означає «оперезані мечем». У VI—V ст. до н. е. сармати кочували на тери­торії Поволжя та Приуралля, у III ст. вони почали поступове пере­селення до Придніпров’я, поступово зайнявши територію від сучасного Казахстану до Дунаю.

Давні автори називали сарматів нащадками скіфів та амазонок. Ця легенда відображає той факт, що в сарматів зберігалися залишки давнього матріархату.

Давні автори з подивом зазначали, що сарматські жінки, як і чо­ловіки , беруть участь у битвах і в полюванні. Так, збереглася легенда про сарматську царицю Амагу, яка самостійно змогла організувати військо й відбити напад скіфів на Херсонес.

Насправді вчені вважають, що сармати не були єдиним народом. Це — збірна назва ряду племен (аланів, роксоланів, аорсів, язигів та інших), які ввійшли до сарматського племінного союзу.

Спочатку сармати були союзниками скіфів і допомагали їм у бо­ротьбі з грецьким колоніями. Але пізніше між ними почалися чва­ри, і сармати переходять на бік понтійського царя Мітрідата VI Євпатора. Наприкінці І ст. до н. е. вони до східних кордонів Римської імперії. Сармати неодноразово чинили набіги на прилеглі до їхніх кочовищ провінції, в основному від них страждала Мезія.

У III ст. н. е. сарматському пануванню в Придніпров’ї поклали кінець готські племена, а гунська навала остаточно підірвала їхню міць.

Сармати, як і скіфи, були кочовим народом. Разом із тим, на від­міну від скіфів, вони не збудували жодного відомого нам поселення. Основним їхнім заняттям було скотарство, існували також ремесла: ковальство, шкіряне ремесло тощо. Сармати були доволі вправними ювелірами. Як і скіфи, вони були знайомі з рабовласництвом.

Основою сарматського війська були кінні лучники. Крім того, іс­нувала важка кавалерія, яку греки і римляни називали катафрактіями.

4.  Готи та гуни на теренах України.

Запитання на повторення.

1)          Що вам відомо про готів?

2)          Навалу яких племен жителі Європи називали  «карою Бо­жою»?

Робота з підручником і контурною картою.

Прочитати відповідний текст параграфа та позначити на контур­ній карті напрямки вторгнення готів і гунів.

Додаткова інформація

Гуни

Гуни — тюрко-монгольські народності, що прийшли зі сходу. За Аттіли Гунське ханство досягло необачених розмірів, простяг­нувшись від Кавказу до Рейну і Дунаю. На сході зверхність Аттіли визнавалася до меж Великої Китайської стіни. До складу ханства входили найрізноманітніші племена — скіфи, сармати, алани, франки й ін. Аттіла підкорив своєму впливу правий берег Дунаю, хотів надалі поширити свою владу на Балканський півострів і Фракію аж до Константинополя. Імператор Східної імперії Феодосій II пішов на поступки Аттілі: заплатив 6 тис. фунтів золота, визнавши себе васалом гунського хана, погодився на сплату щорічної дани­ни в 700 фунтів золотом і поступився частиною території. Після укладення миру з Феодосієм II Аттіла вторгся до Ґаллії. Опір Аттілі організував опікун імператора Західної імперії Аецій, який об’єд­нав римлян і германців-вестготів, франків і бургундів для боротьби з гунами. Вирішальна битва між Аттілою й Аецієм відбулася 451 р. на Каталаунських полях. То була запекла «битва народів», у якій перемогу здобули римляни та їхні союзники (готи). Аттіла зазнав поразки й під час походу в наступному, 452 р. А в 453 р. після смерті Аттіли його ханство розпалося.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗНАНЬ

Тестова робота

1)                               Установіть відповідність між назвами грецьких колоній і міс­цем їхнього розташування.

ÿ          Тіра                     а) Поблизу сучасного міста Севастополя

ÿ          Ольвія                 б) Територія сучасного міста Керчі

ÿ          Херсонес             в) Територія сучасного міста Феодосії

ÿ          Пантикапей         г) Таманський півострів

ÿ          Фанагорія           д) Бузький лиман

ÿ          Феодосія             є) Гирло Дніпра

2)                               Який вплив мали грецькі колонії на народи, що проживали в Північному Причорномор’ї?

3)                               Чим зумовлений занепад грецьких колоній?

4)                               Кого називали «оперезані мечем» ? Де мешкали ці племена?

5)                               Які племена витіснили сарматів із Північного Причорномор’я?

6)                               Які події спричинили падіння держави готів?

V.   ПІДСУМКИ УРОКУ

Заключне слово вчителя.

—         Археологічні матеріали відтворюють складний процес історич­ного розвитку давньославянського етносу на рубежі й у першій чверті І тис. н. е. Він ішов шляхом взаємодії із сусідами, убирання елементів їхньої культури та зміни власної.

—         Консолідування слов’янських племен було порушене навалою готів, які на певний час запровадили політичний диктат на території сучасної України.

—         Початок падінню держави готів поклало нашестя в 370 р. гунів. Розгромивши аланів і готів, гуни утворили в Північному Причорно­мор’ї ядро потужного племінного союзу.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1)    Опрацювати текст параграфа.

2)    Виконати завдання на контурній карті.

Icon of Урок 65-66 Урок 65-66 (33.7 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *