1 045 перегляд(ів)

Заняття: Толерантне спілкування

Мета: познайомити учасників з видами спілкування і навчити їх прийомам активного слухання; формувати в учителів навички безоцінного спілкування.

Завдання:

  • показати механізми створення неефективної комунікації;
  • виявити фактори, що впливають на перекручування інформації;
  • розвивати навички невербальної передачі інформації;
  • засвоїти поняття «толерантність».

Хід заняття

  1. Гра-розминка «Емоція по колу» (5 хв)

Учасники тренінгу за допомогою міміки по черзі зображають якусь емоцію, інший стан, решта по черзі повторюють її. Гра закінчується, коли всі учасники передадуть свої емоції.

Питання для обговорення

  • Чи легко було показувати і передавати власну емоцію?
  • Чи важко було відображати чужі емоції?
  • Що ви відчували, коли передавали позитивну емоцію?
  • А що — передаючи негативну або нейтральну?
  1. Інформаційне повідомлення «Слухати — розуміти — взаємодіяти» (10 хв)

Одна розумна та іронічна людина помітила: «Розмова — це змагання, в якому першого, хто затримав подих, оголошують гарним співрозмовником». Під час спілкування між людьми відбувається досить складний процес порозуміння. Серед інших факторів невміння слухати часто стає основною причиною неефективного спілкування, нерозуміння і навіть конфліктів. А хіба це складно — слухати? Здається, для цього досить просто помовчати, поки говорить співрозмовник.

Справа в тому, що рівень нашої уваги нестабільний, він коливається. Побічні думки спотворюють зміст повідомлення. Наш емоційний стан теж відволікає увагу від того, про що говорить співрозмовник, і ми «відключаємося» або подумки вже готуємо гідну відповідь, пропускаючи багато важливої інформації. Уміння слухати є найважливішою умовою ефективного спілкування.

Активне слухання — це не просте мовчання, це активна діяльність, своєрідна робота, якій передують бажання почути, інтерес до співрозмовника. Те, як людина реагує на повідомлення іншого, залежить від рівня її моральності та культури. Щоб довідатися, чи користується людина прийомами активного слухання, необхідно звернути увагу на те, чи ставить вона уточнюючі запитання, чи є з нею зворотний зв’язок за допомогою парафрази («Чи правильно я вас зрозумів, що?..»).

Застосування таких простих, на перший погляд, прийомів дає можливість:

  • забезпечити адекватний зворотний зв’язок, внаслідок якого у співрозмовника з’являється впевненість, що передану ним інформацію правильно зрозуміли;
  • паралельно інформувати співрозмовника про те, що перед ним не дитина, якій можна вказувати, і не диктофон, на який можна надиктовувати свої думки і міркування, а рівноправний партнер. Партнерська позиція означає, що обоє співрозмовників несуть відповідальність за свої слова. Останнє особливо важливо, якщо ви маєте справу з авторитарною, «твердою» людиною. Застосування навичок активного слухання дуже допоможе, якщо ви — людина невпевнена, вам властиво займати позицію «жертви».

Існує кілька рівнів активного слухання:

1-й рівень — найпростіший. Він передбачає, що слухач вставляє в монолог свого співрозмовника слова «ага», «так» або повторно проговорює те, що почув, — свого роду «відлуння», що свідчить про увагу до співрозмовника.

2-й рівень — у процесі спілкування партнер не просто повторює, а й може підвести певну риску під почутим, що також дає змогу уникнути непорозуміння. Найвідоміші прийоми цього рівня — перефразування, підсумовування.

Прийом перефразування полягає в тому, що потрібно своїми словами переповісти сказане співрозмовником. Наприклад: «Якщо я правильно вас зрозумів, то…».

Пояснення дає можливість здобути більше інформації, полегшити співрозмовнику розуміння іншої точки зору. Сам прийом полягає в тому, щоб якомога більше перепитувати, використовуючи різні питання.

3-й рівень — пов’язаний з розвитком ідей, які ви почули від співрозмовника. Але перш ніж розвивати ідеї співрозмовника, ви маєте дати належну оцінку почутому.

Прийом належної оцінки допомагає показати співрозмовнику, що його думка є важливою, та оцінити його зусилля. Наприклад: «Я ціную твоє бажання вирішити проблему»; «Радий, що ти так серйозно підійшов до цієї справи»; «Дякую за твої зусилля».

Типовою помилкою, якої припускаються під час оволодіння активним слуханням, є формальний підхід. Людина діє начебто за правилами, але без ретельного віддзеркалювання змісту розмови. У таких випадках вона ставить «потрібне» питання: «Чи правильно я вас зрозумів, що…». Але, не дочекавшись відповіді, продовжує розвивати аргументацію на користь своєї точки зору, фактично ігноруючи точку зору співрозмовника. А потім ця людина дивується, що техніка активного слухання не спрацювала.

Як і будь-яка техніка, прийоми активного слухання не універсальні. Вони працюють тільки тоді, коли враховуються ситуація, зміст розмови й емоційний стан співрозмовника. Однак іноді доводиться слухати людину, яка перебуває в стані афекту, сильного емоційного зрушення. У цьому випадку прийоми активного слухання не спрацюють. Адже в такому стані співрозмовник не є співрозмовником. Він лише людина, що не контролює своїх емоцій, не здатна вловити зміст розмови. Людині треба заспокоїтися, приборкати свої емоції, тільки тоді з нею можна буде спілкуватися «на рівних» і вона зможе почути те, що ви їй кажете. У таких ситуаціях ефективно спрацьовує так зване пасивне слухання.

Тут не допоможуть і слова-блоки: «заспокойся», «не плач», «не треба нервувати». Важливо просто слухати людину, дати їй зрозуміти, що вона не одна, що ви її чуєте, розумієте і готові підтримати. Краще в цьому випадку діють так звані ага-реакції: «так, ага, ну, звичайно» тощо.

Емоційний стан людини схожий на маятник: дійшовши до найвищої точки емоційної напруги, людина починає заспокоюватися і приходити в себе. Якщо не намагатися зупинити маятник, то, виговорившись, людина заспокоїться. Відчувши це, ви зможете з нею нормально поговорити. Не мовчіть, адже глухе мовчання викликає роздратування, а в збудженій людині це роздратування тільки посилиться.

Отже, ця техніка потребує від вас одного: щоб розмова не переривалася, доки співрозмовник не «охолоне». Тому в моменти, коли співрозмовник замовкає, природним тоном ставте уточнюючі питання: «І що він тобі сказав?», або «А ви йому що відповіли?», або «А де була вона в цей час?». Головна задача — не заразитися від співрозмовника його емоціями, не впасти в такий самий емоційний стан. А це не просто.

Є ситуації, коли ні та, ні інша техніки не спрацьовують. Тут потрібні розмови особливого складу, схожі на психотерапевтичні бесіди. Про цю техніку слухання ми поговоримо на наступному занятті, коли порушимо питання розуміння людьми одне одного.

  1. Вправа «Плітка» (15 хв)

Шість учасників виходять з аудиторії. Сьомому демонструють картинку, яку він повинен уважно розглянути і зміст якої повинен запам’ятати. Після цього учасники, що перебували за дверима, по одному заходять в аудиторію. Їх завдання — уважно вислухати сьомого учасника, що розповість про зміст картинки, і як можна точніше переказати цей зміст наступному учасникові. Останні два гравці повинні намалювати на аркуші інформацію, яку почули. Всім іншим учасникам дається завдання мовчки спостерігати за перебігом вправи, запам’ятовувати або записувати всі подробиці, щоб бути готовими аналізувати їх після завершення.

Питання для обговорення

  • Що відбувалося з інформацією, яка передавалася учасниками, під час виконання вправи?
  • Чи змінилася інформація у фіналі?
  • Чому це відбулося?
  • Чому інформація спотворювалася?
  • Які фактори впливали на процес передачі інформації?
  • Чи відчували ви відповідальність за вірогідність інформації, переданої вами?
  • До чого може призвести така ситуація в реальному житті?
  1. Інформаційне повідомлення «Слова і жести в спілкуванні» (5 хв)

Переважно люди спілкуються за допомогою мови, тобто слів. При цьому типі спілкування інформація підсилюється інтонаціями, логічними наголосами, паузами, голосністю голосу, темпом мови. Поряд зі словесною комунікацією (вербальною) існує невербальна, тобто певна система знаків, що використовується в процесі взаємодії людей. До засобів такого спілкування належать жести, міміка, рухи тіла, контакт очей.

На жаль, донедавна значення цього виду спілкування недооцінювалось, як правило, тому, що найчастіше воно виявляється на підсвідомому рівні і не всі люди можуть його правильно розтлумачити. Водночас саме безсловесне (невербальне) спілкування надає важливу інформацію. За його допомогою передаються емоції, ставлення співрозмовників один до одного і до змісту розмови.

Вербальні і невербальні засоби спілкування можуть як підсилювати, так і послаблювати взаємодію. Наприклад, коли співрозмовник говорить одне, а невербальні засоби засвідчують інше, можна припустити, що він щось приховує або просто говорить неправду.

На особливості як вербальної, так і невербальної символіки впливає соціальне становище людини. Досить часто її престиж залежить від кількості жестів, якими вона користується. Якщо людина займає високе соціальне становище, вона, як правило, користується переважно мовними засобами, якщо ж вона менш освічена і має нижчий професійний статус, то в розмові частіше покладається на жести, ніж на слова.

Специфічними засобами невербального спілкування є сміх, кашель, плач, вигуки на зразок: «Ой», «Ох!», «Гей!» тощо. З-поміж невербальних засобів як особливі відзначають простір (або дистанцію) під час спілкування.

  1. Вправа «Невербальні етюди» (25 хв)

Учасники об’єднуються в групи по п’ять осіб. Кожна група одержує картку з темою етюду, який вона через 10 хвилин повинна показати без слів іншим учасникам групи. Теми етюдів:

  • знову невдача;
  • наполягати на своєму;
  • розмова про найболючіше;
  • володіти собою;
  • епоха змін;
  • ранок розумніший за вечір.

Питання для обговорення

  • Чи важко було готувати етюди?
  • Які способи ви використовували для розкриття теми етюдів?
  • Що допомагало вам правильно відгадувати теми етюдів?
  • Як ви почувалися під час виконання вправи?
  1. Вправа «Побачення» (15 хв)

Тренер об’єднує учасників у чотири групи, роздає кожній групі конверти з набором окремих речень, які потрібно розташувати послідовно, керуючись логікою, щоб вийшло змістовне оповідання. Потім представник кожної групи презентує результат.

Картки з реченнями

  • Його серце тьохнуло.
  • Було вже пізно.
  • Десь загавкав пес.
  • Місяць — немов великий апельсин.
  • Потяг рушив.
  • Чи має щось сенс у цьому житті?
  • Він узяв її за руку.
  • Почулося скреготання заліза.
  • Він поглянув на неї.
  • Пролунав постріл.
  • Він зрозумів, що тільки вона могла зробити його щасливим.
  • Її очі були заплющені.
  • Ця зустріч остання.
  • Легкий вітерець доносив схвильований шепіт.

Зазвичай звучить питання: «А як же правильно звучить оповідання?». Люди звикли діяти стереотипно, оглядаючись на кимсь придумані канони. Тут немає правильної або неправильної відповіді. У кожного вийшло своє оповідання, і кожний може пояснити логіку його побудови. Ми вчимося приймати і поважати думку інших, адже вони мають право на існування.

  1. Розминка «Атоми і молекули» (5 хв)

Інструкція. Давайте зараз порухаємось, як атоми. Всі ви знаєте, що атоми рухаються в будь-якому напрямку і з будь-якою швидкістю, це так званий броунівський рух. За моєю командою всі об’єднуються в «молекули», в кожній з яких стільки атомів, скільки я назву. (Спочатку об’єднує психолог учителів у пари, трійки, п’ятірки для того, щоб процес поділу на підгрупи був більш спонтанним.)

  1. Перерва (10 хв)
  2. Вправа «Стереотипні окуляри» (5 хв)

Між двома учасниками розташовують аркуш паперу формату А4 із зображенням цифри «6» так, щоб один з них бачив лише цифру «9», а другий — «6». Вони розігрують діалог із приводу того, що вони бачать, намагаючись переконати партнера у своїй правоті.

Коментар тренера. Небажання зрозуміти іншого, упевненість, що ваша думка єдино правильна, невміння зняти свої «стереотипні окуляри» — найкоротший шлях до непорозуміння, а часто і до виникнення конфлікту.

Отже, якщо ви прагнете до продуктивного спілкування, необхідно вести себе так, щоб не ображати партнера, поважати точку зору іншого та його особистість, індивідуальні особливості, захоплення тощо. Таке спілкування називається толерантним.

  1. Інформаційне повідомлення «Толерантна особистість» (10 хв)

Поняття толерантності вперше почали вживати у ХVІІІ сторіччі. У своєму «Трактаті про віротерпимість» видатний французький письменник і філософ Вольтер писав: «Безумством є переконання, що всі люди повинні однаково думати про певні речі».

Розуміння толерантності не однакове в різних культурах і залежить від історичного досвіду народів. У англійців толерантність розуміють як готовність і здатність без протесту сприймати іншу особистість, у французів — як свободу думок людини, поведінки, політичних і релігійних поглядів. У китайців бути толерантним означає великодушно і щиросердно ставитися до інших. В арабському світі толерантність — це вміння вибачати, терпимість, співчутливість, а в персидському — ще й здатність до примирення.

У наш час толерантність розуміють як повагу і визнання рівності, відмову від домінування та примусу, визнання права інших на власні думки і погляди. Отже, толерантність насамперед має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Розподіл людей на толерантних та інтолерантних є досить умовним. Кожна людина у своєму житті здійснює як толерантні, так і інтолерантні вчинки. Але здатність поводитися толерантно може стати особистісною рисою, а відтак — забезпечити успіх у спілкуванні. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинувачувати інших. Толерантна людина не поділяє світ на два кольори — чорний і білий. Вона не акцентує на розбіжностях між «своїми» і «чужими», а тому готова вислухати і зрозуміти інші точки зору.

Почуття гумору і здатність посміятися над своїми слабкими сторонами — особлива риса толерантної людини. У того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати і зверхньо ставитися до інших.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе. Її добре ставлення до себе співіснує з позитивним і доброзичливим ставленням до інших.

  1. Вправа «Згода, незгода, оцінка» (5 хв)

Учасники об’єднуються в три групи. Кожній групі дається картка з варіантом завдання.

  • Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви висловлюєте згоду.
  • Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви висловлюєте незгоду.
  • Складіть перелік слів і фраз, за допомогою яких ви висловлюєте оцінку дій або вчинків іншої людини.

На виконання дається 5 хвилин. Після цього кожна група демонструє результати своєї роботи.

Після обговорення на плакаті записуються ті фрази, які можна використовувати під час толерантного спілкування.

На екрані за допомогою мультимедійного проектора демонструється плакат з толерантними висловленнями згоди і незгоди людини з думкою іншого:

Пам’ятай!

Висловити згоду тобі допоможуть такі фрази:

  • Це не викликає заперечень (сумніву)…
  • Я готовий з цим погодитися…
  • Мені близькі ці думки…
  • Я поділяю (підтримую) точку зору (думку)…
  • Я теж хотів це (про це) сказати…
  • Моя точка зору (позиція) цілком збігається…
  • Ніхто і не заперечує…

Ти не скривдиш іншого, якщо вираження своєї незгоди почнеш зі слів:

  • Мені так не здається…
  • Я думаю по-іншому (навпаки)…
  • Я дотримуюсь іншої думки…
  • У мене інша (протилежна) точка зору…
  • Я дозволю собі не погодитися з вами…
  • На жаль, не можу погодитися з вами…
  • Мені хотілося б висловити свою незгоду…
  1. Асоціативний ряд до слова «толерантність» (5 хв)

На фліп-чарті по вертикалі записується слово

Т _______________________________________________________________________

О _______________________________________________________________________

Л _______________________________________________________________________

Е ______________________________________________________________________

Р ______________________________________________________________________

А _______________________________________________________________________

Н _______________________________________________________________________

Т _______________________________________________________________________

Н _______________________________________________________________________

І   _______________________________________________________________________

С _______________________________________________________________________

Т _______________________________________________________________________

Ь

Шляхом мозкового штурму учасники називають характеристики людини, що асоціюються з поняттям толерантності і починаються з букви вертикального рядка.

  1. Тест «Риси толерантної особистості» (10 хв)

Кожен учасник одержує бланк «Риси толерантної особистості».

Риси толерантної особистості А Б
Добре співпрацює на правах партнерства
Приймає інших такими, якими вони є
Не засуджує інших
Має почуття гумору
Виявляє поблажливість до людських слабостей
Довіряє людям
Виявляє терпіння
Уміє володіти собою
Визнає розбіжності в поглядах
Уміє слухати
Має здатність до співпереживання
Виявляє альтруїстичні нахили
Відмовляється від домінування
Поважає права інших
Визнає рівність інших

 

Інструкція. Спочатку в стовпчик «А» поставте «+» проти тих трьох якостей, що, на вашу думку, у вас найбільш виражені; «0» — напроти тих трьох якостей, які у вас найменш виражені. Потім у стовпчик «Б» поставте «+» навпроти тих трьох якостей, що найбільш характерні для толерантної особистості.

Тренер підраховує загальногрупову кількість позначених плюсом якостей у колонку «Б» за кожним параметром і записує в бланк, що демонструється на екрані. Три якості, які набрали більшу кількість балів, і є ядром толерантної особистості, на погляд групи.

Завдання. Порівняйте уявлення про толерантну особистість кожного з вас («+» у колонці Б) із загальногруповим уявленням. Порівняйте уявлення про себе («+» у колонці А) з портретом толерантної особистості, створеним групою.

Питання для обговорення

  • Чи виникали труднощі у виконанні тесту?
  • Для чого ми виконували це завдання?
  1. Вправа «Повітряні кулі» (5 хв)

Тренер демонструє учасникам три надутих повітряних кулі. Одна надута дуже сильно, друга — дуже слабко, а третя куля — в міру.

Питання для обговорення

  • Як ви думаєте, чим ці три кулі відрізняються одна від одної? (За ступенем наповненості повітрям.)
  • Що загрожує кулі, яка надута надмірно? (Вона може луснути.)
  • Що загрожує кулі, що надута дуже слабко? (Вона занадто м’яка і не може зберегти форму кулі навіть за незначного натискання на неї.)
  • Яка куля довше «проживе»? (У міру надута.)
  • Чи траплялося вам бачити людину, про яку можна було сказати, що вона от-от лопне?
  • Як ви думаєте, які почуття її переповнюють?

Коментар тренера. Дуже часто джерелом проблем є надмірно роздуті побоювання і турботи. «Що буде, якщо я втрачу друга?», «А що, коли я погано справлюся з дорученою мені справою?». До чого призводить така зосередженість на поганих думках? У людини псується настрій. Той, хто занадто багато переживає, уже втрачає свою енергію і тому не може знайти в собі сили для вирішення цілком посильних проблем. Той, хто занадто «кипить» від злості, не може знайти в собі сили для позитивного, неагресивного виходу із ситуації.

  1. Вправа «Комісійний магазин» (15 хв)

Учасники грають ролі покупців у комісійному магазині, в якому можна купити відсутню в них рису характеру (здатність, якість) або обміняти на ту, яка в них є в надлишку. Обов’язково треба пояснити, чому так потрібна обрана в магазині якість. Роль продавця виконують добровольці.

Питання для обговорення

  • Які труднощі виникали в ході виконання цієї вправи?
  • Навіщо ми виконували її?
  1. Вправа «Плакат толерантності» (30 хв)

Учасники об’єднуються в чотири групи. Кожна група одержує ватман формату А1, фломастери, фарби, ножиці, журнали. Вони готують плакат толерантності у вигляді колажу з кольорових малюнків, вирізаних з різних журналів. Спікери груп презентують свої напрацювання.

  1. Домашнє завдання «Таємний друг» (5 хв)

Тренер пропонує кожному учаснику витягнути зі скриньки один зі складених аркушиків паперу, розгорнути його, прочитати ім’я учасника тренінгу, яке написано на ньому, й нікому не говорити. З цього часу обрана людина стає «таємним другом» того, хто витяг її ім’я. До наступного тренінгу учасники повинні, не виказуючи себе, надавати знаки уваги своєму «другові»: робити компліменти, допомагати в роботі, дарувати маленькі сувеніри, посміхатися, підтримувати в складних ситуаціях тощо. Разом із цим ще й намагатися вгадати, хто витяг їхнє ім’я, у центр чиєї уваги потрапили вони самі?

  1. Підбиття підсумків. Самозвіт (5 хв)

Учасники записують у блокноти і продовжують речення:

  • Сьогодні на занятті я робив(ла)…
  • Під час заняття я відчував(ла)…
  • Сьогодні я довідався(лась)…
  • Надалі я буду застосовувати (користуватися)…
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *