1 069 перегляд(ів)

ТВІР-ОПИС ПАМ’ЯТНИК КОБЗАРЕВІ

Найголовнішою ознакою мого трудового міста є його архітекту­ра. У минулому столітті центр Харкова уособлював розкіш та інди­відуальність, у тридцяті роки нашого століття — простоту і монумен- талізм пролетарської епохи. Але є у Харкова особливі ознаки — місця, які уособлюють його самобутність: Держпром, «Дзеркальна течія», пам’ятник Кобзареві.

Особливо шанують харків’яни пам’ятник Тарасові Григоровичу Шев­ченку. Його встановлено в міському парку на вулиці Сумській. У минулі роки парк належав університету, він так і називався університетським са­дом, а тепер він має ім’я Великого Кобзаря.

Пам’ятник розміщенний так вдало, що його видно з кожної алеї. До того ж, шістнадцять фігур, які оточують постать Шевченка, розташовані по спіралі навколо центрального пілона. Вони краще простежуються з бо­кових алей.

Постать Шевченка видно здалеку, вона гігантських розмірів, близько шести метрів, тому перехожі мають змогу вдивитися в обличчя видатно­го поета. Скульптор так вдало передав риси його зовнішності, що, здаєть­ся, можна уявити його вдачу: сміливість, допитливість, рішучість. Від усієї постаті віє бунтарством і непримиренністю.

Усі шістнадцять фігур, розташовані навколо трикутного граніт­ного пілона, здаються удвічі меншими за Кобзаря, проте теж добре простежуються. Особливо мене вражає жінка з немовлям на руках — Катерина. Оскільки цей пам’ятник я знаю з дитинства, то не уявляю Катерину іншою. Навіть читаючи твір, я бачу її саме такою, як на па­м’ятнику. А далі, герої Шевченкових творів — гайдамаки, навіть по- вержені (одна постать лежача) вони дужі і вражаючі, бо вони — борці за волю. І козак-запорожець, і миколаївський рекрут, і селяни пока­зані закутими, але нескореними.

Усі інші образи — уособлення більш пізньої доби — доби революцій і пореволюційних перетворень. І лише одна постать може бути уособ­ленням усіх часів, це постать дівчини з книгою. Хоча в ній добре вга­дується епоха років тридцятих, проте я вважаю її сучасною, бо нинішній молоді теж властивий потяг до знань, а Харків вважається найкрупнішим студентським містом в Україні. Символічно і те, що ком­позицію розпочато і завершено жіночими постатями, адже образ жінки у творчості Т. Г Шевченка — це образ України.

Скульптор М. Г Манізер і архітектор І. Г Лангбард ставили своїм зав­данням показати значимість Великого Кобзаря для минулого, сучасного і майбутнього. І це в тридцяті роки, коли українська культура потерпала від культу сталінізму! А українські актори Наталія Ужвій, Амвросій Буч- ма, Іван Мар’яненко, Олександр Сердюк залишили свій слід не лише в те­атральному мистецтві, а і в архітектурі, допомагаючи скульпторові у ство­ренні пам’ятника.

Пам’ятник Т. Г Шевченкові в Харкові було відкрито 24 березня 1935 року. Відтоді минуло багато часу, але кожний харків’янин пишається і тим, що цей пам’ятник є одним із найкращих у світі, і тим, що він став не­від’ємною частиною нашого давнього і вічно молодого міста.

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *