1 875 перегляд(ів)

Урок: Будова й робота рульових механізмів

Мета: : оволодіти навиками розбирання, збирання рульового керування  з метою поглиблення знань про їх конструкцію; розвивати логічне мислення і зорову пам’ять, уяву; виховувати охайність, терплячість, увагу, старанність, і повагу до професії слюсаря з ремонту автомобілів і любов до техніки.

Обладнання: автомобіль ГАЗ-66, плакат.

Тип уроку: пояснення нового матеріалу

Хід уроку

Усі дороги ведуть у Рим, а бездоріжжя до нас

УНТ

І. Організаційний момент.

1. Вітання

2. Визначення чергового

3. Підготовка робочого місця до уроку

4. Перевірка присутніх

ІІ. Актуалізація опорних знань

(Опитування учнів запитаннями типу)

  1. Що розуміють під рульовим керуванням?
  2. З яких основних частин складається рульове керування?
  3. 3.     Що називають рульовим механізмом?
  4. 4.     Що називають рульовим приводом?

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Якщо зазирнути до Правил дорожнього руху і знайти перелік несправностей, при яких забороняється подальший рух автомобіля (п.2.3.1.), То на першому місці стоїть непрацездатна гальмівна система, а рульове управління тільки на другому. Об’єктивно це неправильно, при певних навичках водіння автомобіля в екстренній ситуації, можна зупинитися і без гальм. А от коли відмовляє рульове управління, то наслідки будуть куди гірше, ніж якщо б відмовили гальма.

Щоб цей жах не стався з нами наяву, необхідно пам’ятати про серйозність наслідків несправностей рульового управління і прислухатися до своїх відчуттів під час руху автомобіля. Звуки і вібрації зазвичай підказують місце розташування «хворого» органу автомобіля. І якщо з’явилася підозра на несправність в рульовому управлінні, то слід негайно, самостійно або за допомогою фахівця, знайти цю несправність і усунути її.

 

IV. Оголошення теми та мети уроку

V. Сприйняття та засвоєння нового мате­ріалу

Рульовий механізм забезпечує повертання керованих коліс з неве­ликим зусиллям на рульовому колесі. Цього можна досягти збіль­шенням передаточного числа рульового механізму. Однак переда­точне число обмежене частотою обертання рульового колеса. Якщо вибрати передаточне число з кількістю обертів рульового колеса по­над 2-3, то істотно збільшується час, потрібний на повертання авто­мобіля, а це недопустимо за умовами руху. Тому передаточне число в рульових механізмах беруть у межах 20-30, а для зменшення зусилля на рульовому колесі в рульовий механізм або привод умонтовують підсилювач.

Обмеження передаточного числа рульового механізму пов’язане також із властивістю оборотності, тобто здатністю передавати зво­ротне обертання через механізм на рульове колесо. В разі великих передаточних чисел збільшується тертя в зачепленнях механізму, властивість оборотності зникає, й самоповертання керованих коліс після повернення в прямолінійне положення виявляється неможли­вим.

Рульові механізми залежно від типу рульової передач і бувають: • черв’ячні; • гвинтові; • шестеренчасті.

У черв’ячному рульовому механізмі (з передачею типу черв’як-ро­лик) за ведучу ланку править черв’як, який закріплено на рульовому валу, а ролик установлено на роликовому підшипнику на одному ва­лу із сошкою. Щоб у разі великого кута повороту черв’яка зачеплен­ня було повним, нарізку черв’яка виконують по дузі кола — глобоїду. Такий черв’як називають глобоїдшш.

У гвинтовому рульовому механізмі обертання гвинта, зв’язаного з рульовим валом, передається гайці, яка закінчується рейкою, зачеп­леною із зубчастим сектором. Сектор установлено наодному валу із сошкою. Такий рульовий механізм утворений рульовою передачею типу гвинт-гайка-сектор.

У шестеренчастих рульових механізмах рульова передача утво­рюється циліндричними або конічними шестернями. До них нале­жить також передача типу шестірня-рейка, вякій циліндрична шес­тірня зв’язана з рульовим валом, а рейка, зачеплена із зуб’ями шес­тірні, править за поперечну тягу.

Рейкові передачі й передачі типу черв’як-ролик як такі, що за­безпечують порівняно невелике передаточне число, застосовують переважно на легкових автомобілях. Для вантажних автомобілів ви­користовують рульові передачі типу черв’як-сектор і гвинт-гай­ка-сектор, обладнані або вмонтованими в механізм підсилювачами, або підсилювачами, винесеними в рульовий привод.

Конструкції рульового привода різняться розташуванням важелів і тяг, з яких складається рульова трапеція, відносно передньої осі. Як­що рульову трапецію розміщено спереду передньої осі, то така кон­струкція рульового привода називається передньою рульовою трапе­цією, а якщо позаду — задньою. На конструктивне виконання й схему рульової трапеції істотно впливає конструкція підвіски передніх коліс.

Коли підвіска залежна (див. рис. 2, а), рульовий привод має простішу конструкцію, бо складається з мінімуму деталей. Поперечну рульову тягу в цьому разі виконано суцільною, а сошка хитається в площині, паралельній поздовжній осі автомобіля. Можна зробити привод і з сошкою, що хитається в площині, паралельній передньому мосту. В такому разі поздовжньої тяги не буде, а зусилля від сошки передаватиметься прямо на дві поперечні тяги, зв’язані з цапфами коліс.

Якщо підвіска передніх коліс незалежна, схема рульового приво­да (див. рис. 2, б) конструктивно складніша: з’являються додаткові деталі привода, яких немає в схемі із залежною підвіскою коліс. Змі­нюється конструкція поперечної рульової тяги, її роблять розчлено­ваною, з трьох частин: основної поперечної тяги 4 та двох бічних тяг — лівої 3 й правої 6. Для опори основної тяги 4 слугує маятнико­вий важіль 5, який за формою й розмірами відповідає сошці 1. Бічні поперечні тяги з’єднано з поворотними важелями 2 цапф і з основ­ною поперечною тягою за допомогою шарнірів, які допускають не­залежні переміщення коліс у вертикальній площині. Розглянуту схе­му рульового привода застосовують переважно на легкових автомобі­лях.

Будова й робота рульових механізмів

Рульовий механізм з передачею типу черв’як-ролик застосовується на легкових і вантажних автомобілях ГАЗ (рис. 3). Основні деталі рульового механізму: рульове колесо 4, рульовий вал 5, установлений у рульовій колонці 3 і з’єднаний з глобоїдним черв’яком 7. Черв’як установлено в картері 6 рульової передачі на двох конічних підшип­никах 2 й зачеплено з тригребеневим роликом 7, який обертається на шарикопідшипниках на осі. Вісь ролика закріплено у вилчастому кривошипі вала 8 сошки, який спирається на втулку й роликовий підшипник у картері 6. Зачеплення черв’яка й ролика регулюють болтом 9, у паз якого вставлено ступінчастий хвостовик вала сошки. Заданий зазор у зачепленні черв’яка з роликом фіксується фігурною шайбою зі штифтом і гайкою.

Картер 6 рульової передачі прикріплено болтами до лонжерона рами. Верхній кінець рульового вала має конічні шліци, наякі поса­джено й закріплено гайкою рульове колесо.

Рульовий механізм з передачею типу гвинт-гайка-рейка-сектор із підсилювачем застосовують у рульовому керуванні автомобіля ЗИЛ-130 (рис. 4). Підсилювач рульового керування конструктивно об’єднаний із рульовою передачею в один агрегат і має гідропривод від насоса 2, що приводиться в дію клиновим пасом від шківа колін­частого вала. Рульову колонку 4 з’єднано з рульовим механізмом 1 через короткий карданний вал 3, оскільки осі рульового вала й ру­льового механізму не збігаються. Це зроблено для зменшення габаритних розмірів рульового керування.

Рис. 4

Рульовий механізм автомобіля ЗИЛ-130:

1 — рульовий механізм; 2 — гідронасос; 3 — карданний вал; 4 — рульова колонка

Основну частину рульового механізму (рис. 5) становить кар­тер 1 що має форму циліндра. Всередині циліндра розміщено пор­шень-рейку 10 із жорстко закріпленою в ньому гайкою 3. Гайка має внутрішню різьбу у вигляді півкруглої канавки, куди закладено куль­ки 4. За допомогою кульок гайка входить у зачеплення з гвинтом 2, який, своєю чергою, з’єднується з рульовим валом 5. У верхній час­тині картера до нього кріпиться корпус 6 клапана керування гідро-підсилювачем. За керуючий елемент у клапані править золотник 7. Виконавчим механізмом гідропідсилювача слугує поршень-рейка 10, ущільнений у циліндрі картера за допомогою поршневих кілець. Рейку поршня з’єднано різьбою із зубчастим сектором 9 вала 8 сошки.

Рис. 5

Будова рульового механізму із вбудованим гідропідсилювачем:

1—картер;2—гвинт;3—гайка;4—кульки;5—рульовийвал;6—корпус клапана;7— золотник;8—вал сошки;9—зубчастий сектор;10—поршень-рейка

Рис. 6.

Схема роботи гідро підсилювача:

а – нейтральне положення; б, в – поворот коліс праворуч і ліворуч відповідно; 1 – бачок гідронасоса; 2 – ротор насоса; 3,4 – відповідно перепускний і запобіжний клапани; 5 – нагнітальний трубопровід високого тиску; 6 – гвинт рульового механізму; 7 – золотник; 8 – реактивний плунжер; 9 – кульковий клапан; 10 – корпус клапана керування; 11- вал сошки; 12 – картер рульового механізму; 13 – зливальний трубопровід

 

Обертання рульового вала перетворюється передачею рульового механізму на переміщення гайки-поршня по гвинту. При цьому зуб’я рейки повертають сектор і вал із закріпленою на ньому сошкою, завдяки чому повертаються керовані колеса.

Коли двигун працює, насос гідропідсилювача подає оливу під тиском у гідропідсилювач, унаслідок чого під час повертання підси­лювач розвиває додаткове зусилля, що прикладається до рульового привода. Принцип дії підсилювача ґрунтується на використанні тис­ку оливи на торці поршня-рейки, який створює додаткову силу, що пересуває поршень і полегшує повертання керованих коліс.

Положення деталей гідропідсилювача на рис. 6, а відповідає прямолінійному рухові автомобіля. В цьому разі олива перекачується насосом через клапан керування, оскільки нагнітальний трубопро­від 5 сполучається зі зливальним 13 через золотник 7, що займає середнє положення під дією пружин реактивних плунжерів 8 і тиску оливи. Надлишкового тиску в порожнинах А і Б гідропідсилювача немає.

Коли колеса автомобіля повертаються направо (рис. 6, б), гвинт викручується з гайки, і золотник також переміщується вправо. Зу­силля пружин, що діють на реактивні плунжери 8, починає передава­тися на рульове колесо, створюючи відчуття повороту. Золотник, пе­реміщуючись управо, своїм середнім пояском перекриває надхо­дження оливи в порожнину Б і відкриває канал у порожнину А, в результаті чого тиск оливи на поршень зростає, додається до сили від рульового колеса, переміщує поршень униз і повертає керовані коле­са. При завершенні повороту поршень переміщуватиметься вниз ра­зом із гвинтом і золотником доти, доки золотник знову не займе се­реднє положення. Цим досягається слідкуюча дія гідроциліндра під­силювача. Наприкінці повороту керовані колеса займуть положення, що відповідає куту повороту рульового колеса.

У разі повертання коліс наліво підсилювач діє аналогічно, з тією лише різницею, що початкове переміщення золотника відбувається вліво (рис. 6, в), а олива під тиском подається в порожнину Б під­силювача.

Конструкція рульового механізму з умонтованим гідропідсилювачем дає змогу здійснювати повертання коліс і тоді, коли двигун не працює. Проте в цьому разі водій має прикладати до рульового колеса набагато більше зусилля, яке затрачається на повертання коліс і на витіснення оливи з порожнин гідроциліндра через кулько­вий клапан 9.

Насос гідропідсилювача (рис. 7) лопатевого типу приво­диться в дію від шківа колінчастого вала двигуна клинопасовою пе­редачею через шків 2, закріплений на валу 12 насоса. Вал обертаєть­ся на кульковому й роликовому підшипниках у корпусі 1 насоса. На шліцьовому кінці вала закріплено ротор 10, який уміщено всередині статора 11. Статор затиснуто між кришкою 4 й корпусом 1 насоса за допомогою болтів. У порожнині статора ротор ущільнюється лопатя­ми 13, закладеними в його пази.

Рис. 7

Насос гідропідсилювача рульового керування:

1 — корпус насоса; 2 — шківпривода насоса; 3 — бачок; 4 — кришка насоса; 5 — запобіжний клапан; 6 — сідло запобіжного клапана; 7 — перепускний клапан; 8 — жиклер; 9 — розподільний диск; 10 — ротор; 11 — статор; 12 — вал насоса; 13 — лопаті

 

Всередині кришки насоса вміщенорозподільний диск 9, який своєю торцевою поверхнею притискаєть­ся за допомогою пружини перепускного клапана 7 до статора. Всере­дині перепускного клапана встановлено кульковий запобіжний кла­пан 5, притиснутий пружиною до сідла 6 запобіжного клапана. Звер­ху до корпусу й кришки прикріплено бачок 3, що має сапун і сітчасті фільтри для оливи.

Як тільки двигун починає працювати, ротор 10 насоса також по­чинає обертатися, й лопаті 13 під дією відцентрових сил і тиску оли­ви щільно притискаються до криволінійної поверхні статора. Олива з корпусу 1 потрапляє в простір між лопатями й витісняється ними через розподільний диск у порожнину нагнітання й далі до штуцера лінії високого тиску. За один оберт ротора відбувається два цикли всмоктування й нагнітання.

Перепускний клапан 7 сполучений із порожниною нагнітання й штуцером лінії високого тиску й перебуває під різницею тисків оливи, оскільки жиклер 8 знижує тиск перед штуцером. Перепад тисків зростає в разі збільшення кутової швидкості обертання ротора. При досягненні певної подачі перепускний клапан відкривається й почи­нає перепускати частину оливи в порожнину всмоктування, регулю­ючи тим самим тиск у лінії.

Запобіжний клапан, установлений усередині перепускного кла­пана, обмежує максимальний тиск у системі (650 .700 кПа). Він спрацьовує, коли перепускний клапан з якихось причин не справ­ляється з регулюванням тиску в потрібних межах.

Рульовий механізм з винесеним гідропідсилювачем застосовують у рульовому керуванні автомобіля МАЗ-5335 (рис. 8). Особливість розглядуваного рульового керування полягає у введенні до схеми ру­льового привода гідропідсилювача, виконаного у вигляді гідроцилінд­ра, що діє водночас на сошку й поздовжню рульову тягу. Для цього гідропідсилювач 7 штоком шарнірно закріплено на кронштейні ра­ми, а циліндр також через шарніри з’єднано із сошкою 2 й поздовж­ньою рульовою тягою 9. Решта елементів рульового керування такі самі, як на загальній схемі рульового керування (див.рис. 2, а).

Рис. 8

Будова рульового керування автомобіля МАЗ-5335:

1 — гідропідсилювач; 2 — сошка; 3 — рульовий механізм; 4 — рульовий вал; 5, 8 — відповідно нижній та верхній важелі поворотної цапфи;

6 — поперечна тяга; 7 — трубопроводи до насоса гідропідсилювача;

9 — поздовжня рульова тяга

 

Працює рульове керування так. Коли обертається рульове коле­со, разом із ним обертається рульовий вал 4, приводячи в дію рульо­вий механізм 3, який повертає сошку 2. Сошка переміщує зв’язану з нею поздовжню тягу 9 і приводить у дію гідропідсилювач 1. Додатко­ве зусилля, що виникає в гідропідсилювачі, через поздовжню тягу передається на верхній важіль 8 цапфи, додаючись до зусилля від ру­льового механізму, й далі через нижні важелі 5 і тягу 6 спричинює повертання обох коліс. Таким чином гідропідсилювач збільшує зу­силля, що прикладається від рульового механізму до привода, й по­легшує тим самим повертання керованих коліс.

Рис. 9

Будова гідропідсилювача винесеного типу:

1 — гідроциліндр; 2 — шток; 3 — нагнітальний трубопровід; 4 — поршень;

5 — пробка; 6 — корпус кульових шарнірів; 7 — регулювальна гайка; 8 — штовхач; 9 — кульовий палець поздовжньої рульової тяги; 10 — кульовий палець рульової сошки; 11 — зли­вальний трубопровід; 12 — кришка; 13 — корпус розподільника; 14 — кришка гідроциліндра; 15 — золотник; 16 — стакан

 

Принцип дії гідропідсилювача (рис. 9) ґрунтується на викорис­танні тиску оливи, яка подається від насоса до виконавчого механіз­му. Насос лопатевого типу приводиться від шківа колінчастого вала двигуна через клинопасову передачу. За виконавчий механізм пра­вить гідроциліндр, об’єднаний в одне ціле з розподільником і корпу­сом кульових шарнірів.

Розподільник (рис. 9) складається з корпусу 13 і золотника 15. Усередині корпусу є три кільцеві канавки: дві крайні сполучаються одна з одною і з нагнітальною лінією; середня сполучає з бачком на­соса зливальну лінію. На поверхні золотника 15 також є три кільцеві проточки, сполучені каналами із замкнутими об’ємами. Золотник жорстко з’єднано зі стаканом 16 пальцем 10 рульової сошки.

Корпус 6 кульових шарнірів фланцем і болтами з’єднано з корпусом розподільника. В ньому розміщено кульовий палець 10 сошки й палець 9 поздовжньої рульової тяги. Пальці затиснуті між сухарями зусиллям двох пружин і зафіксовані гайкою 7.

Гідроциліндр 1 кріпиться до корпусу шарнірів за допомогою різьбового з’єднання з контргайкою. Всередині гідроциліндра вміще­но поршень 4 і шток 2. На зовнішньому кінці штока нагвинчено го­ловку, яка шарнірне з’єднує гідроциліндр із рамою. Внутрішню по­рожнину циліндра, сполучену трубопроводами з корпусом розпо­дільника, закрито пробкою 5 і кришкою 14 із сальниковим ущільненням. Для захисту кінця штока, що виступає, від забруднень застосовано гумовий гофрований чохол.

Під час роботи підсилювача шток із поршнем, що розміщені в гідроциліндрі, залишаються нерухомими, а циліндр переміщується відносно них, коли олива під тиском подається в простір під порш­нем або над поршнем (рис. 10). Названі відсіки циліндра можуть сполучатися між собою через зворотний кульковий клапан 2.

Рис. 10

Схема роботи гідропідсилювача:

1 — корпус; 2 — зворотний кульковий клапан; 3 — нагнітальна лінія; 4 — зливальна лінія; 5, 6 — пальці; 7 — корпус розподільника

Рис. 11

Рульові механізми легкових автомобілів(Рис.11):

а — «Москвич»; б— ВАЗ; в — ЗАЗ; г — ГАЗ-24; 1 — черв’як; 2 — регулювальна гайка; 3, 4, 21 — контргайки; 5 — регулювальна муфта; 6, 19 — пробки оливозаливних отворів; 7 — кришка картера; 8 — ролик; 9 — вісь ролика; 10 — рульовий вал; 11 — вал рульової сошки; 12 — сальник; 13 — рульова сошка; 14 — регулювальні прокладки; 15 — прокладка регулювального гвинта; 16, 20 — регулювальні гвинти; 17 — регулю­вальна пробка; 18 — стопорна гайка; 22 — болт стяжного хомута; 23 — болт контроль­ного отвору рівня оливи

 

 

У разі прямолінійного руху олива, що за допомогою насоса по­дається нагнітальною лінією 3 у розподільник, заповнює дві крайні кільцеві порожнини й, оскільки золотник займає нейтральне (серед­нє) положення, через зазори між золотником і корпусом 1 надходить у середню кільцеву порожнину й далі зливальною лінією 4 в бачок. Підсилювач не працює.

У разі повороту коліс, наприклад, наліво рульова сошка через па­лець 5 переміщує золотник уліво від середнього положення, внаслі­док цього крайні й центральна кільцеві порожнини роз’єднуються середнім буртиком золотника. Олива під тиском починає надходити в простір під поршнем, а з надпоршневого відсіку зливається в бак. Під тиском оливи гідроциліндр переміщується відносно поршня зі штоком і через палець 6 пересуває поздовжню рульову тягу й усі зв’я­зані з нею деталі рульового привода. В результаті зусилля, що передається на повертання керованих коліс, зростає. Якщо повертання коліс рульовим механізмом припиняється, золотник зупиняється, але корпус розподільника 7 переміщуватиметься доти, доки золот­ник не займе середнє положення. Повертання коліс в інший бік здійснюється аналогічно.

Зворотний клапан 2, встановлений у корпусі розподільника, за­безпечує перепуск оливи з одного відсіку гідроциліндра в інший у разі непрацюючого двигуна, наприклад під час буксирування авто­мобіля.

Будову рульових механізмів легкових автомобілів показано на рис. 11.

 

VІ. Підсумки уроку

На сьогоднішньому уроці ми з Вами ознайомились…,з’ясували…, переконались… (вчитель вислуховує думки учнів)

 

VІI. Домашнє завдання

– Опрацювати матеріал§ __ з підручника В.Ф. Кисликов, В.В. Лущик

– Відповісти на запитання.

Icon of Bud 11 (3) Bud 11 (3) (246.4 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *