374 перегляд(ів)

Урок розвитку мовлення. Образи автора і природи в романі «Євгеній Онєгін». Національний колорит

Мета: розвивати вміння аналізувати такі способи висловлення авторської позиції, як епіграфи, ліричні відступи та пейзажі; розуміти психологічну мотивацію поведінки героїв, формувати навички аргументованої дискусії; виховувати в учнів толерантність і повагу до думки інших.

Обладнання: портрет О. Пушкіна; репродукції картин російських художників із зображенням пейзажів (К. Коровін. «Узимку», П. Крижицький «Зима», «Зимовий пейзаж», М. Пимоненко «Святочне ворожіння», В. Суріков «Узяття зимового містечка»); аудіозапис твору П. Чайковського «Пори року».

Тип уроку: розвиток зв’язного мовлення; комбінований.

Хід уроку

І. Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь. Пушкін писав роман «Євгеній Онєгін» довше, ніж будь-який інший твір,— упродовж більш ніж 7 років. Він писав роман і в Кишиневі, і в Одесі, і в Михайлівському, і в Петербурзі, і в Болдіно — писав у різні часи і за різних життєвих обставин. За 7 років багато змін відбулось і в Росії, і в житті поета, і всі ці зміни відобразились у романі. Роман став поетичною хронікою історичного життя Росії. Про національний колорит, картини природи й образ автора у творі ми сьогодні говоритимемо. (Учні записують тему уроку.)

ІІ. Актуалізація опорних знань

1. Назвіть героя роману, якому належать слова

З героєм нашого романа

Без передмов, у цей же час

Дозвольте познайомить вас.

Онєгін,— друг мій, я зазначу,—

Родивсь на берегах Неви,

Де народились, може, й ви,

Чи вславилися, мій читачу.

Гуляв і я там в давні дні…

(Тут і далі переклад М. Рильського)

* * *

Високої не мавши сили

Життя натхненню присвятить,

Не міг він, хоч і як ми вчили,

Хорей од ямба відрізнить.

* * *

Зненавидівши марнослів’я

І світські приписи дрібні,

Його зустрів і полюбив я.

* * *

Ми вдвох з Онєгіним хотіли

В далеких побувать краях;

Та примхи долі повеліли

Йому на інший стати шлях.

* * *

Село, любов, дозвілля, квіти,

Поля! Я вірний вам давно.

Тут радий дать я зрозуміти,

Що я й Онєгін — не одно,

Щоб недовірливий читальник

Або лукавий постачальник

Спліток злостивих та дрібних,

До рис приглянувшись моїх,

Не запевняв людей брехливо,

Що я подав тут свій портрет…

* * *

Поети всі, я б тут зазначив,

Кохають мріючи, як я.

Колись у снах красунь я бачив,

І образ їх душа моя

Навік таємно заховала;

Їх муза потім оживляла:

Так оспівав мій давній пал

І діву гір, мій ідеал,

І полонянок на Салгірі.

Очікувана відповідь

Ці слова належать діючому персонажу твору. У романі його ім’я не називається, але мова ведеться від першої особи: «я». З його розповіді ми дізнаємось, що він був учасником і свідком певних подій роману; знаємо його життєву позицію, систему пріоритетів і світорозуміння. Це — образ автора. Отже, у романі двоє головних героїв: Онєгін і сам поет.

2. Кросворд «навпаки»

Завдання: сформулювати визначення слів у кросворді.

 

1. Зміни, що стались з Онєгіним після зустрічі з Тетяною в Петербурзі.

2. Поет, палко закоханий в Ольгу.

3. Н айпрекрасніший жіночий образ роману.

4. Одна із характерних рис молодого Онєгіна.

5. Постійно присутній «другий» герой роману.

6. Н аселений пункт, у якому Пушкін закінчив писати роман.

7. Мотиви вчинків Ленського.

8. Жанр твору «Євгеній Онєгін».

9. Якість характеру, що керувала вчинками молодого Онєгіна.

ІІІ. Робота над темою уроку

1. Робота в групах (кількість груп залежить від рівня підготовленості класу)

а) Образ автора в романі

Завдання для дослідження

З глави 1 дізнайтесь, скільки строф автор присвячує розповіді про героя, скільки — ліричним відступам, скільки, щоб переказати слова героя, скільки, щоб описати суть своїх взаємин з героєм. Зробіть узагальнення та висновки.

Очікувана відповідь

У різнохарактерності картин, у різноманітності настроїв, у швидких переходах від теми до теми прослідковується, перш за все, особистість автора. Він присутній в усіх сценах роману, коментує, пояснює та оцінює їх. Він присутній як персонаж, свідок, почасти навіть учасник та історіограф усіх подій.

б) Образ природи в романі

Завдання для груп

Знайти та зачитати описи природи, визначити їх значення у творі.

Очікувана відповідь

* * *

День, два — нові були для нього

Самотні ниви та сади,

І сутінь бору вікового,

І плескіт тихої води;

На третій поле, гай і трави —

Усе було вже нецікаве,

А там хилило і до сну;

Збагнув він істину сумну,

Що й на селі відради мало,

Хоч там ні вулиць, ні двірців,

Ні карт, ні віршів, ні балів.

Нудьга на нього чатувала,

І бігала за ним вона,

Як тінь чи вірная жона.

* * *

Село, де нудьгував Євгеній,

Було мов створене для втіх;

Там ворог пристрасті шаленій

Благословити б небо міг.

Будинок панський самотою,

Від бур захищений горою,

Стояв над річкою; здаля

Лились, як золото, поля

І луки квітами рябіли,

Хати мелькали по горбах,

Блукали череди в лугах,

І розпускав гілля похиле

Занедбаний великий сад,

Житло задумливих дріад.

Примітка. Тут і далі наведено приклади цитатного матеріалу; учні можуть підібрати інші, на власний розсуд.

Одним із найважливіших видів авторських відступів у творі є численні поетичні замальовки природи. Картини природи в романі — це його своєрідна музична стихія, яка створює відповідну атмосферу для зображуваного, це спроба через яскраві картини відобразити стан душі героя. Російська природа в романі — це певна основа, без якої і поза якою історичне життя виглядало би як абсурдне і абстрактне. За зв’язками з природою (або їх відсутністю) ми можемо визначати духовність героїв. Одні герої Пушкіна живуть ніби поза природою — вони позбавлені цілісності. І навпаки, внутрішня близькість до природи свідчить про гармонійність, моральне багатство та цілісність образу.

в) Характеристика інших ліричних відступів у романі

У ч и т е л ь. У «Євгенії Онєгіні» є й інший вид ліричних відступів, які можна охарактеризувати як короткі, емоційно забарвлені екскурси в російську історію, минуле автора та російський побут. Вони допомагають авторові розширити хронологічні рамки історичного переказу. Зображені Пушкіним міські пейзажі не менш органічні, ніж картини природи.

Ось гай розрісся кучерявий,

Петровський замок свій фронтон

Над ним підносить, гідний слави.

Даремно ждав Наполеон,

Сп’янілий від бряжчання криці,

Коліноклонної столиці

З ключами древнього Кремля;

Ні, не пішла Москва моя

З похиленою головою.

Не свято, не гостинний дар —

Вона готовила пожар

Нетерпеливому герою.

Відсіль, забувши лік годин,

Дивився на пожежу він.

Деякі ліричні відступи мають автобіографічний характер. У них історична дійсність зображується поетом через призму власного неповторного досвіду:

В ті дні, коли в садах Ліцея

Я безтурботно розцвітав,

Читав охоче Апулея,

А Ціцерона не читав,

В ті дні, при співах лебединих,

В повитих тайною долинах,

Край вод прозорчастих мені

З’явилась муза навесні…

Ті ж самі функції виконують і численні епіграфи та ремарки автора. Національний колорит доповнюється зображенням різдвяних святок у творі та картинами гадання.

2. Виразне читання учнями напам’ять уривку з роману «Євгеній Онєгін»

3. Теорія літератури

Онєгінська строфа

Роман у віршах написано онєгінською строфою. Цю строфу Пушкін створив спеціально для свого роману. Вона складається із 14 рядків (як сонет). У ній застосовано три основних способи римування: перехресне (а б а б), сумісне (а а б б) та кільцеве (а б б а).

ІV. Рефлексія

«Вільне письмо» на тему «Поетика роману Пушкіна»

V. Домашнє завдання

Вивчити напам’ять один із віршів Пушкіна (за вибором).

 

 

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *