2 872 перегляд(ів)

Урок: Стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності

Мета уроку: засвоєння знань про основні стадії дизайну об’єктів технологічної діяльності, провідні принципи художнього констру­ювання. Формування вмінь здійснювати у певній послідовності ху­дожньо-конструкторський аналіз об’єктів проектування. Розвива­ти критичне мислення, творчі здібності у сфері художнього конструювання. Виховувати естетичні смаки.

Обладнання: малюнки, підручник «Технології», креслярський папір та інструмент, фарби, пензлики.

Тип уроку: комбінований.

Орієнтовний план проведення уроку

І. Організаційна частина (3 хв)

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів (7 хв)

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності учнів (2 хв)

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку (3 хв)

V. Вивчення нового матеріалу (15 хв)

VI. Практична робота (12 хв)

VII. Підсумок уроку (3 хв)

Хід уроку

І. Організаційна частина

• Перевірка присутніх.

• Призначення чергових.

ІІ. Актуалізація опорних знань та життєвого досвіду учнів

Учитель проводить усне опитування учнів.

1. Що називаємо дизайном?

2. У чому полягає художнє конструювання і чим воно відрізняєть­ся від технічного конструювання?

3. Які існують види, категорії і засоби композиції?

4. Які є методи складання композиції та в чому їх відмінність?

5. Що називається кольоровою гармонією?

6. Які є закони кольрознавства?

ІІІ. Мотивація навчально-трудової діяльності (методом бесіди та розповіді)

1. Яким чином виявляється художньо-конструкторська довер­шеність виробу?

2. У якій послідовності здійснюється художнє конструювання об’єкта проектування?

Висновок учителя: для того, щоб зрозуміти, як здійснюється художньо-конструкторський аналіз виробу, у якій послідовності це потрібно робити, ми й попрацюємо на даному уроці.

Адже кожному з нас корисно буде знати, за якими вимогами скла­дається дизайн-проект будь-якого об’єкта технологічної діяльності.

 

 

IV. Повідомлення теми, мети, завдань уроку

Учитель записує на дошці тему уроку, повідомляє навчальну мету та визначає такі завдання уроку:

• з’ясувати сутність понять: дизайн та художнє конструювання;

• визначити основні вимоги дизайну до формоутворення;

• виявити види, категорії і властивості композиції.

V. Вивчення нового матеріалу

План вивчення:

1. Теоретичні передумови художнього конструювання.

2. Основні принципи художнього конструювання.

3. Методика художньо-конструкторського аналізу.

4. Послідовність художнього конструювання об’єктів технологіч­ної діяльності.

Дизайн як наукова дисципліна вивчає комплекс проблем, що виникають у ході аналізу зв’язків і відносин системи «людина — виріб — середовище». Результатом їхніх досліджень є розуміння сутності проектування функціонально доцільних, технічно зроб­лених, економічно виправданих і естетично виразних виробів, що складають у сукупності оптимальне предметне середовище для життєдіяльності людини. Особливо важливим стає вивчення тих властивостей промислових виробів, що виявляються в процесі експлуатації. Сукупність таких властивостей виступає як кінцева мета створення виробу і відповідає критеріям оцінки споживачем його якості. До найважливіших споживчих властивостей про­мислових виробів відносяться: суспільна доцільність, відповід­ність призначенню, зручність експлуатації і ремонту, естетична значущість.

Вироби, що створюються за допомогою художнього конструю­вання повинні, відповідати сучасним вимогам, які висуває до них штучне предметне середовище, що безперервно змінюються та вдосконалюється.

Аналіз споживчих властивостей, а також облік сформованого в суспільстві розуміння можливих засобів задоволення людських потреб, дозволяють сформулювати визначені вимоги щодо оцінки якості проектування і виробництва промислової продукції, як ви­моги дизайну. Вони являють собою систему принципів і закономір­ностей, що відображають усю складність взаємин людини з пред­метним світом.

Комплекс вимог дизайну і сукупність споживчих властивостей виробів можна умовно розділити на чотири групи:

 соціальні;

 утилітарно-функціональні;

 ергономічні;

 естетичні.

Для того щоб оцінити сукупність суспільно корисних влас­тивостей виробу-речі, необхідно врахувати групу вимог, пов’язаних із матеріальними витратами: одноразовими — на ви­робництво виробів, і тривалими — на його споживання і ре­монт.

Кінцевий критерій оцінки відповідності промислових виробів вимогам дизайну — це результат порівняння величини корисного ефекту споживання речі і сумарних матеріальних витрат.

Основні принципи художнього конструювання

Художнє конструювання — новий метод проектування виробів промислового виробництва, упровадження якого повинне забезпе­чувати високу якість продукції.

Основною метою художнього конструювання є активне вдоско­налювання навколишнього середовища, естетизація матеріальної сфери праці і побуту людини.

Треба відзначити, що зміст та стадії художнього конструю­вання визначаються напрямками, за якими розвивається дизайн сьогодні.

У сфері діяльності дизайнера існують різні напрямки (спеціалі­зації), з яких найбільш поширені наступні: приладо- і машинобу­дування, засоби транспорту, вироби легкої промисловості, інстру­менти, промислова графіка тощо. Останнім часом спостерігається інтенсивний розвиток традиційних видів проектування — архітек­турного, містобудівного, промислового і нового видів дизайнерсько­го проектування — системотехнічного, організаційно-управлінсь­кого (АСУ), соціального тощо.

Основні принципи художнього конструювання виробів про­мислового виробництва:

1. Комплексне, одночасне вирішення утилітарно-функціональ­них, конструктивно-технологічних, економічних, соціальних і естетичних питань.

2. Врахування особливостей навколишнього середовища та конк­ретних умов.

3. Єдність форми і змісту.

У художньому конструювання найбільш вагомим є вирішення утилітарно-функціональних питань. Будь-який виріб, зроблений людиною, має визначене призначення і виконує відповідну функ­цію. У процесі проектування як форми виробу в цілому, так і окре­мих частин, у першу чергу необхідно прагнути до того, щоб форма виробу максимально відповідала його утилітарно-функціонально­му призначенню.

У сучасній практиці проектування сутність першого принципу можна відобразити лаконічною формулою: користь + зручність + + краса. Кожний елемент даної формули являє собою сукупність наступних факторів: «користь» — техніко-економічних; «зруч­ність» — ергономічних; «краса» — естетичних. Тому в процесі ху­дожнього конструювання повноцінний результат оптимального рішення форми виробу є наслідком використання цієї формули. Не можна нехтувати окремими складовими формули на користь ін­ших (наприклад, менше уваги приділяти питанням зручності та функціональності майбутнього виробу, і за рахунок цього спрощу­вати його конструкцію, технологію виготовлення тощо).

Виріб, як об’єкт проектування, повинен відповідати оточуючо­му середовищу і конкретним умовам. Розглянемо декілька при­кладів:

1. Планування та конструкція автобусів, які призначені для внутрішнього міського та міжміського транспортування (рей­сові поїздки на великі відстані), повинні бути зовсім різні. У першому випадку, у конструкції автобуса необхідно забезпе­чити більш вільні проходи та більшу кількість дверей. У дру­гому випадку, навпаки, необхідно максимальне використання площі під місця для сідання, та наявність одного виходу та од­ного входу.

2. Транспортні засоби пересування в умовах півночі та півдня, тобто різних кліматичних умов, повинні мати суттєві конструктивні відмінності, технічні та експлуатаційні характеристики. Тому, на стадії визначення конструкції автобуса та матеріалу для його виготовлення, мають бути враховані температурний режим, кліматичні особливості регіону, в якому буде відбува­тись його експлуатація.

3. Питання, що пов’язані з визначенням кольору для фарбуван­ня промислових приміщень та обладнання, неможливо розв’язати в загальному вигляді, без урахування конкретних умов. Відомо, що визначення кольору інтер’єру залежить від багатьох аспектів, наприклад, характеру промислового проце­су, розмірів та завантаженості промислової площі, освітленос­ті приміщень тощо.

Таким чином, жоден об’єкт проектування неможливо розгляда­ти без урахування умов навколишнього середовища та конкретних умов експлуатації.

Єдність форми і змісту (образність). Цей принцип, з точок зору художньо-естетичних та соціальних вимог до об’єкта проек­тування, є найбільш складним і відповідальним у художньому конструюванні. Наприклад, відомо, що протягом століть фор­мується архітектура різних будинків і споруджень, поєднуючись із їхнім змістом. В історичному процесі розвитку архітектурні форми змінювалися разом із прогресивним розвитком науки, тех­ніки, мистецтва і соціальних умов життя людей. Ці зміни форм і зразків в утилітарних мистецтвах складалися головним чином із появою нових матеріалів і конструкцій, нових соціально-економічних і побутових умов, під час розвитку продуктивних сил сус­пільства.

Найбільш широко принцип єдності форми та змісту використо­вується в галузі автомобілебудування.

Образ різних типів об’єктів дизайну формується в складному творчому процесі з урахуванням основних принципів, у тому числі і принципу єдності форми та змісту.

Методика художньо-конструкторського аналізу

Поняття аналізу та інших способів розумової діяльності конс­труктора (дизайнера) ми розглядали в попередніх параграфах, то­му зараз окреслимо лише особливості художньо-конструкторсько­го, функціонального та композиційного аналізу.

Художньо-конструкторський аналіз — це комплексний, ціліс­ний і різнобічний процес, у ході якого послідовно розглядають та оцінюють досконалість виробу, і зокрема: функціональність, конс­труктивність, технологічну доцільність, експлуатаційну практич­ність, економічність, вимоги ергономіки, раціональність компози­ції й естетичність.

Розрізняють таку послідовність художньо-конструкторського аналізу об’єктів проектування:

1) Збір інформації з різних джерел — патентних матеріалів, ката­логів і проспектів, що відносяться до аналогів заданого для про­ектування виробу.

2) Підбір діючих аналогів виробу, що проектується.

3) Аналіз функціональних вимог із визначенням зв’язку «лю­дина — машина», «предмет — середовище» і безпеки експлу­атації.

4) Виявлення відповідності форми конструктивній основі, логіці і тектонічності форми.

5) Аналіз відповідності матеріалів у функціональному, конструк­тивному і декоративному відношеннях.

6) Аналіз технологічності виробу як в окремих елементах, вузлах і деталях, так і в цілому.

7) Аналіз композиційного рішення цілісності форми, єдності ха­рактеру всіх елементів і відповідності форми стильовій спрямо­ваності.

8) Загальний висновок по виробу.

Із завдання на проект дизайнер довідується про призначення об’єкта, його принципіальну будову, технологічні можливості його виготовлення, зв’язок із предметним середовищем тощо. Дизайне­ру треба багато чого знати: як діє машина або прилад, в яких умо­вах вона буде працювати, які існують можливі типові варіанти конструкції даного об’єкта; вимоги до нього тощо.

Як правило, об’єкт має прототипи, тому їх необхідно врахову­вати в процесі проектування.

Прототипи — це вироби, що виготовлялися раніше і мають аналогічну функцію та умови експлуатації, що й об’єкт проекту­вання.

Якщо проектується зовсім новий виріб, який не має прямого прототипу, дизайнери вивчають аналогічні машини або речі.

Аналоги — це вироби, які мають подібні чи близькі за змістом функції до об’єкта проектування.

Під час художньо-конструкторського аналізу виробу особливу увагу звертають на функціональні вимоги до нього.

Функцію виробу необхідно розуміти дуже широко, обов’язково у зв’язку з діяльністю людини. Призначення виробу — це його ос­новна функція. Комплекс функціональних вимог розподіляється за чотирма основними групами виробів:

1. Вироби, що безпосередньо обслуговують людину (предмети по­буту, одяг, взуття, меблі тощо).

2. Вироби, що безпосередньо обслуговують людину і виконують технічну функцію (побутові прилади, електроарматура тощо).

3. Промислові вироби, які виконують робочу функцію і частково обслуговують людину (верстати, прилади, машини, засоби транспорту).

4. Промислові вироби, які виконують тільки робочу функцію (автоматизовані системи, вузли механізмів машини, автома­тичні лінії).

До першої групи виробів ставляться дві умови:

 по-перше, вироби, якими безпосередньо користується лю­дина, повинні володіти такою формою, яка б відповідала анатомії та фізіології людини;

 по-друге, вони повинні мати такі властивості та якості, які б робили їх дійсно необхідними для людини. Кожна річ, яка призна­чена для безпосереднього споживання, повинна оцінюватися за власними корисними властивостями.

Вироби, що відносяться до другої групи, мають більш складну функціональну структуру, вони обслуговують людину, об’єднуючи в собі технічну та споживчі функції.

До третьої групи відносяться знаряддя праці, що вимагають від людини відповідних фізичних зусиль. Ці знаряддя праці повинні мати гарну форму, що відповідає трудовим рухам людини, а також володіти необхідними робочими властивостями.

Знаряддя праці, які самостійно виконують робочі функції, без безпосередньої участі людини, але під її контролем, відносяться до четвертої групи. Вироби даної групи мають складні комплекси керування, які поєднуються або просторово відокремлюються від них.

Однак, слід мати на увазі, що ця класифікація вимог спрощена. Багато виробів, що оточують людину, мають складні і різноманітні функції, які потребують комбінованого використання. У залеж­ності від того, до якої з груп відноситься об’єкт проектування, виз­начається відповідний комплекс функціональних вимог, що пред’являє дизайн до певного виробу.

Функціональний аналіз. Аналіз функціональних вимог — це визначення соціального значення виробу, тобто облік та оцінюван­ня всіх якостей, що характеризують зв’язок «людина — виріб».

Не менш важливим у функціональному аналізі є виявлення зв’язку «виріб — середовище». Потрібно звернути увагу на те, на скільки форма виробу за своїм характером та стильовим спря­муванням відповідає іншим елементам, які в процесі використан­ня складають комплекс виробів (наприклад, комплекс елементів, з яких складається інтер’єр приміщень різного призначення). Та­ким чином, функціональність — це зручність, раціональність, відповідність та досконалість.

Композиційний аналіз. Поняття композиція виробу, предмета, чи виробу пов’язано з поняттям їх образності і художньої вираз­ності.

Композиційна якість — кінцева фаза, до якої приходять лише після ретельного і всебічного аналізу всіх утилітарних і функціо­нальних вимог, пропонованих щодо виробу. Вироби повинні мати оригінальну композицію і цілісність форми, але це не головне, то­му що конструкції всіх виробів обов’язково повинні відповідати їх функціональним вимогам.

Послідовність художнього конструювання об’єктів техно­логічної діяльності

Художнє конструювання в поєднанні з технічним (інженерним проектуванням) утворюють єдиний процес проектування об’єктів технологічної діяльності, незважаючи на те, що процес художньо­го конструювання спрямований на виконання специфічної мети — гуманізація предметного середовища. Але, дизайнер, працюючи у творчій співдружності з іншими спеціалістами, завжди вирішує свою специфічну задачу.

Створити зроблений виріб промислового виробництва без послі­довної методичної розробки неможливо. Дизайн об’єктів технологіч­ної діяльності здійснюється поетапно, у відповідності, яка встановле­на ДСТ 103‑68 «Єдиної системи конструкторської документації». У відповідності з ЄСКД, весь процес художнього конструювання скла­дається із етапів, послідовність яких указана в таблиці 8.1 (графа — етапи художнього конструювання).

Послідовність художнього конструювання об’єктів технологічної діяльності

Стадії інженерного проектування

Етапи художнього конструювання

Результати роботи ху­дожника-конструктора

1

2

3

Технічне завдання

Розробка технічного завдання. Попередній аналіз проектної си­туації Узгодження з дизай­нером технічного за­вдання

Художньо-конструк­торський аналіз

Розкриття якостей аналогів і комплексу зв’язків «людина — виріб» та «людина — середовище» Узагальнення худож­ньо-конструкторського аналізу

Технічна пропозиція

Розробка художньо-конструкторської пропо­зиції. Дослідження, що стосуються соціологіч­них, ергономічних та інших даних про об’єкт проектування. Визна­чення вимог, що ставить дизайн до виробу, який проектується. Визначен­ня художньо-конструк­торських завдань. Розробка попередніх варіантів художньо-конструкторських про­позицій. Узгодження художньо-конструк­торських пропозицій Художньо-конструк­торська пропозиція. Дані проектних дослід­жень. Формулювання вимог дизайну щодо виробу. Формулюван­ня художньо-конс­трукторських завдань, варіанту схем компо­нування. Художньо-конструкторська про­позиція

Ескізний проект

Ескізне проектування. Аналіз та відбір худож­ньо-конструкторських пропозицій. Вивчення конструкції, ма­теріалів та технології виготовлення виробів. Розробка ескізних варіантів виробів у гра­фіці та в об’ємі (з ура­хуванням ергономіч­них вимог тощо) Ескізний проект. Варіанти художньо-конструкторських про­позицій. Дані про конструктивні рі­шення, властивості матеріалів та техноло­гії. Ескізи та пошукові моделі виробів

Технічний проект

Художньо-конструк­торський проект. За­ключне компонування виробу. Художньо-конструкторська про­робка форми. Розробка складних поверхонь. Вибір конструкційних та оздоблювальних ма­теріалів. Моделювання та макетування. Еко­номічне обґрунтування рішення. Оформлення проекту. Узгодження технічного проекту Художньо-конструк­торський проект. Ком­понувальні креслення виробів. Ескізи робо­чих креслень складних поверхонь. Модель або макет виробу. Поясню­вальна записка

Розробка робочої доку­ментації

Робоче проектування. Розробка креслень складних поверхонь. Розробка креслень вуз­лів та деталей. Узгод­ження робочої доку­ментації Робочі креслення. Креслення складних поверхонь. Креслення вузлів та деталей, які є найбільш вагомими у зовнішньо­му вигляді виробів

Дослідний зразок

Участь у авторському нагляді за процесом виготовлення та випро­бування Висока якість зразка

 

Процес художнього конструювання поділяється на етапи, які у методичному відношенні мають загальні риси з архітектурним проектуванням.

Художнє конструювання об’єктів проектування починається з моменту складання та видачі завдання. Бажано, щоб у процесі складання завдання брали участь дизайнери, як майбутні автори проекту. Завдання надається замовником у письмовому вигляді, іноді доповнюється схематичними кресленнями, у яких проставля­ються основні розміри об’єкта проектування. У завданні, у стисло­му вигляді, уточнюється функціональне призначення, можливий варіант конструктивно-технологічного рішення, особливі вимоги, які пред’являються до художньо-конструктивного рішення. За­вдання на художнє конструювання видається, як на перспективне проектування нового об’єкта технологічної діяльності, так і на мо­дернізацію або вдосконалення існуючого виробу.

Інженер-конструктор та дизайнер, а в деяких випадках, суміс­но з технологами та іншими спеціалістами, ретельно вивчають за­вдання і вимоги, які ставляться до об’єкта проектування.

Після детального ознайомлення із завданням, вивчення різних інформаційних джерел та діючих зразків, дизайнер приступає до розробки ескізів. Ескізи виконуються в декількох варіантах, із метою визначення художньо-конструктивного рішення об’єкта проектування. Ескізний проект — це найкращий варіант конструк­тивного рішення об’єкта технологічної діяльності. Він виконується у вигляді креслення в ортогональних проекціях або перспективного зображення. Основна вимога до ескізного проекту — мінімум зобра­жень повинні надавати максимум інформації про об’єкт проекту­вання. Звичайно, ескізи роблять у масштабі зменшення, на відміну від заключного варіанта дизайн-проекта, який бажано виконувати в дійсних розмірах.

У процесі пошуку композиційного рішення об’єкта проектуван­ня, використовуються також об’ємно-зображувальні засоби — маке­ти. Спочатку макети виконують у невеликому масштабі, у подаль­шому, по мірі завершення форми, їх масштаби збільшуються. Макети виконуються з доступних, пластичних матеріалів (плас­тилін, глина, пінопласт) та твердих (дерево, метал, гіпс, пластмаса тощо).

У наш час на багатьох підприємствах, у конструкторських та художньо-конструкторських бюро, навчальних закладах широко використовується папір, як матеріал для виконання моделей, особливо на пошуковому етапі конструювання. Такі матеріали, як глина, пластилін, пінопласт і дерево більше підходять для більш детальної проробки форми виробу. Вони податливі і плас­тичні, але на процес виготовлення моделей витрачається більше часу та коштів.

У більшості випадків макет — це найкращий засіб пошуку ху­дожньо-композиційного рішення об’єктів технологічної діяль­ності, але основними засобами залишаються графічні зображення.

Таким чином, до першої стадії художнього конструювання від­носяться: виконання проектної пропозиції; розробка креслень, ма­люнків ескізного проекту; виготовлення макетів. Проектна про­позиція складається з ескізного проекту та пояснювальної записки, у якій коротко обґрунтовується конструктивне рішення, методи оздоблення та всі основні показники, включаючи й економічні.

Перша стадія художнього конструювання — найбільш відпові­дальна та є визначальною, тому що на цьому етапі виконується об’ємне рішення, з’являється образність та інші якості об’єкта про­ектування. Ескізний проект супроводжується демонстраційними матеріалами, які повинні володіти високими демонстраційними якостями.

Перша стадія завершується розглядом проектної пропозиції об’єкта проектування на спеціальних художньо-технічних радах та прийняттям рішень про її затвердження у відповідних інстан­ціях.

Друга стадія дизайну об’єктів технологічної діяльності — це розробка дизайн-проекту. На цьому етапі також здійснюється ви­готовлення робочої моделі та виконання робочих креслень. Дизайн-проект об’єкта проектування складається з: загального вигляду виробу, виконаного в ортогональних проекціях; конструктивних розрізів; креслень вузлів та деталей; шаблонів тощо, тобто всіх про­ектних матеріалів, які необхідні для повноцінного виготовлення виробу.

Іноді друга стадія дизайну завершується виготовленням експе­риментального варіанта дослідного зразка, який обов’язково вико­нується під наглядом авторів проекту. Мета виконання дослідного зразка — уточнення компонувального рішення виробу, як у ціло­му, так і окремих його частин; перевірка та налагодження техноло­гічних процесів; перевірка економічної ефективності процесу ви­робництва тощо.

У деяких випадках, при виготовленні особливо складних ви­робів, розробка технічного проекту входить у склад другої стадії дизайн-проектування. У тому випадку, робочий проект відносить­ся до третьої стадії.

Якщо технічне завдання видається на об’єкт проектування, який уже виготовляється на виробництві, то це завдання є за­вданням із модернізації виробництва. У даному випадку, ди­зайн-проектування здійснюється не в повному обсязі, тому що повернення до стадії проектування, які були пропущені, є дуже складним та неефективним. Тобто, у процесі модернізації вироб­ництва, дизайнер не завжди бере участь у процесі проектування, або співпрацює з інженером-конструктором тільки на деяких стадіях.

Практична робота

Виконання практичної роботи може проводитися кількома варіантами. Якщо після вивчення нового матеріалу є достатня кількість часу, то можна запропонувати учням виконати всі практичні роботи у певній послідовності, або ж окремі — за вибором уч­нів. При цьому має здійснюватися індивідуально-диференційова­ний підхід. Частина практичних робіт може бути виконана удома, як домашнє завдання.

Практична робота 1

Виконання художньо-конструкторського аналізу виробу

Матеріали та інструменти:

1. Папір креслярський.

2. Об’єкт, що проектується.

3. Креслярські інструменти.

Послідовність виконання роботи

1. Користуючись навчальною літературою, ознайомтесь:

а) з етапами художнього конструювання виробів;

б) з послідовністю проведення художньо-конструкторського аналізу на різних етапах розробки проекту виробу.

2. Провести художньо-конструкторський аналіз виробу в наступ­ній послідовності:

а) установити габаритні розміри;

б) на папері виконати габаритні креслення виробу в ортогональ­них проекціях. Використати для показу внутрішньої будови та видів з’єднань деталей розрізи та перерізи;

в) виконати художньо-конструкторський аналіз виробу від­повідно до запропонованої методики;

г) на папері виконати ескізний варіант власної пропозиції більш досконалого виробу.

Рис. 10. Художньо-конструкторський аналіз виробу

Icon of Teh10 (8) Teh10 (8) (148.1 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *