1 446 перегляд(ів)

В. ГЕРАСИМ’ЮК. СПОВІДЬ ДУШІ У ВІРШАХ СУЧАСНОГО ПОЕТА («ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ», «ПЕРШИЙ СНІГ», «ЖИВА ВАТРА»)

Мета: ознайомити учнів з життям і творчістю О. Герасим’юка, здійснити художній аналіз його програмових поезій, визначити, яким чином у них відтворені роздуми письменника про повноцінне буття людини, її духовне наповнення; розвивати пам’ять, увагу, вміння виразно вдумливо читати поетичні твори, сприймаючи їх зміст, робити виважені і ґрунтовні висновки, формувати кругозір, світогляд школярів; виховувати почуття пошани до творчої спадщини В. Герасим’юка, прищеплювати естетичний смак, любов до краси поетичного слова.

Тип уроку: засвоєння нових знань, формування вмінь.

Обладнання: портрет Герасим’юка, книжкова виставка його творів, фотоілюстрації «Краса моя, Гуцульщина», дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

Емоційна налаштованість школярів до уроку

ІІ. Актуалізація опорних знань

Міні-круглий стіл «Внутрішній світ митців

поетичного слова». Обговорення питань

  •  Які почуття проймають, охоплюють майстра слова під час написання твору?
  •  Чи завжди можна ототожнювати образ ліричного героя і автора в художній літературі? Відповідь умотивуйте, наводячи переконливі аргументи.
  •  Визначте найважливіші, на ваш погляд, проблеми філософської спрямованості у творах писмьенинків. Наведіть приклади.
  • Яким чином історична епоха знаходить своє відображення в художній літературі?
  •  На що слід звертати увагу під час ідейно-художнього аналізу поезій?
  •  Про яку людину говорять, що вона духовно багата?
  •  Що вам відомо про алегорію як художній прийом в літературі? З якою метою художника слова використовують його у власних творах?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

IV. Основний зміст уроку

В. Герасим’юк — аристократ української поезії

І. Дзюба

Одне знаю напевно: справжня творчість

завжди існує в одному примірнику…

В. Герасим’юк

1. Вступне слово вчителя

Їх було мало завжди. Так, для кого поезія — не просто слова, а стиль на землі. Але не кожен, хто береться за перо — Поет, і не кожен, хто має безліч видатних книжок, вартий називатися ним. В. Герасим’юк — сучасний поет, автор багатьох збірок, що завоювали велику прихильність читачів. Його твори у складній метафоричній формі виражають глибинний зв’язок із рідним краєм, містять роздуми про сенс людського буття.

2. Рубрика «Скарбничка теорії літератури»

  •  екзистенція (від лат.— існую) — внутрішнє буття людини, те непізнаване, ірраціональне в людському «Я», унаслідок чого вона є конкретною, неповторною особистістю;
  •  палімпсест (із грец.) — пам’ятка давньої писемності, звичайно пергамент, з якого стерто первинний текст і написано новий, крізь який інколи проступає старий;
  •  верлібр, або вільний вірш — один із видів віршів, ритмічна єдність яких ґрунтується на відносній синтаксичній завершеності рядків (речень) та їх інтонаційній подібності. Верлібр не поділяється на стопи, рядки його мають різну кількість наголосів, довільно розташованих. Не використовує рим, тому не поділяється й на строфи.

3. Василь Дмитрович Герасим’юк (народився 18.09.1956 р.). Літературна екскурсія «Сторінками життя і творчості В. Герасим’юка»

Захід супроводжується фотоматеріалами з життя митця, ілюстраціями «Краєвиди Гуцульщини».

Сторінка 1. Родина — репресовані переселенці.

В. Герасим’юк народився 18 серпня 1956 р. в місті Караганді в сім’ї репресованих Дмитра та Марії Герасим’юків, вивезених із рідного села Прокурава у товарняках, під конвоєм, разом із тисячами інших «пособников бандитских формирований». За три роки до народження Василя його батьки «погодилися» на довічне поселення в Казахстані, що й засвідчили підписами на паперах, які лягли в картотеку каральних органів. Про знайомство родин своїх батьків сам Герасим’юк розповідає: «Ось візьмемо мій вірш «Родинна хроніка», там написано все, як відбувалося насправді. Як моя бабця — мати батька — познайомилася з моєю мамою. У Карпатах вони жили на різних верхах, а у тому бараці вийшло, що одні нари були зверху, а другі знизу. І ось на нижніх — мій батько зі своєю матір’ю, вони потрапили туди через батькового брата, а на верхній — моя бабуся, моя мама і ще її молодша сестра спали…»

Один із Василевих дідів був командиром українських січових стрільців, інший — командиром УПА. Останній упродовж певного часу відбував ув’язнення в одному таборі з Йосипом Сліпим. «Але після сенсаційного двадцятого партз’їзду ситуація в імперії почала дещо змінюватися, і я з батьками повернувся в Україну,— згадує поет.— Як мені розповідали, я сильно хворів. До інших хвороб долучився коклюш. Я не міг спати, задихався від кашлю. Тоді мати брала мене на руки і виносила вранці на берег гірського потоку. Там я засинав. Після обіду йшла зі мною до смерекового лісу. Настояне на хвої гірське повітря вливалося в мої дитячі груди, і кашель потроху відступав. Отак материнська любов і Карпати врятували мене від смерті».

Сторінка 2. Формування майбутнього поета.

У селі Прокурава на Косівщині Івано-Франківської області минули дитячі літа Василя. Саме тут споконвіку жили митці — живуть вони там і сьогодні — різьбярі, музики, вишивальниці, ткачі, кушніри… Біля Прокурави розкинулися Брустури, де можна почути найкращу на Гуцульщині троїсту музику; тут не тільки грають, а й самі роблять інструменти, які розмовляють усіма голосами Карпат. Нема сумніву, що художнє світобачення В. Герасим’юка виникло в голосах брустурських цимбалів і прокуравських сопілок, у дивах гуцульських килимів і вишиванок, у загадковому й щемливому світі нашого карпатського народного мистецтва. Як говорить поет, його дід «птиці вирізьблював», а мати вишивала «стрімкі узори».

Писати Герасим’юк почав ще в шкільні роки. Його вірші потрапили на сторінки літературних журналів, швидко привернули увагу читачів. По закінченні філологічного факультету Київського державного університету ім. Т. Шевченка Герасим’юк працював

у видавництвах «Молодь» і «Дніпро». Перші поезії митця хвалили і вчителі Коломийської середньої школи, де навчався Василь Дмитрович, і працівники місцевих газет. Митець ніби народився з тривожною недовірою до свого таланту, він нестанно шукав, як йому здавалося, нового вияву для своїх задумів. Поету болить доля високого мистецтва, серед якого зростав

і ціну якому розуміє. Тому, намагаючись збагнути таїну килимівПараски Танасійчук (таємниче мистецтво народної майстрині, гуцульської чаклунки стало символічним народженням ліричного героя, його душі, світогляду, ставлення до життя і сприймання

краси) чи возвеличити подвиг майстра, що зробив дерев’яний літак і розбився на ньому, заявляє: Я напишу такі вірші, від яких всохнуть руки гуцулові, якщо він робитиме 50 сувенірів щодня!

Сторінка 3. Творчий доробок письменника.

Закоханість у Гуцульщину відчувається в кожному вірші В. Герасим’юка. З тієї закоханості він постає як творець, саме вона формує незалежність його поетики. Формування особистості відбувалося у рідному краї, де поєдналися язичництво і християнство, які письменник у своєму духовному досвіді не відділяє. «Смереки» (1982) — перша поетична збірка, у якій він чинив власне першовідкриття Карпат як світу особливого співжиття

природи й людини; інтимізацію цього світу. «Потоки» (1986). Назва збірки не довільна: потоки — одна з тих стихій, що творять величний, грізний і очисний космос Карпат («високі потоки» — символ і нещадної, і життєдайної плинності й безупинності, неминущості минущого). «Космацький узір» (1989). У ній знайшло вихід і те, що нагромаджувалося в душі, планувалося раніше, відлунюючи розкиданими в просторі голосами,— і те, що визрівало в атмосфері суспільного піднесення 80-х. «Діти трепети» (1991) — найдраматичніша збірка у творчій спадщині В. Герасим’юка минулого десятиліття. До неї ввійшли вірші, писані переважно в період піднесення національно-демократичного руху, коли складалися об’єктивні й суб’єктивні передумови для здобуття омріяної державної незалежності України. «Осінні пси Карпат» (1999) — своєрідний підсумок творчого

шляху поета. Збірка мала підзаголовок «Із лірики 80-х», хоча містила дещо із 90-х. «Серпень за старим стилем» (2000) — своєрідне доповнення до «Дітей трепети», як повернення до себе молодшого. «Поет у повітрі» (2002) — вершина свого самовираження поета — його свободи. За цю збірку В. Герасим’юк одержав національну премію України ім. Т. Шевченка. «Була така земля» (2003) — назву до цієї збірки взято із вже раніше створеної — «Потоки», нове зібрання твору дещо розширено: як утрату не лише традиційних уявлень, а й самого світу, що ці уявлення породжував. «Папороть» (2006) — ця книжка складається з двох розділів. Перший — «Суха різьба» — поезій останнього часу. До другого — «Чорні хлопці» — увійшли окремі твори і фрагменти з написаного переважно в останній чверті минулого століття. У збірці органічно поєднані нові твори і краще з доробку митця, що давно стало невід’ємною частиною сучасної української поезії.

Сторінка 4. Особливості творчої майстерності

Поетичний світ В. Герасимка відбиває нерозривний зв’язок автора з його рідним краєм — Гуцульщиною. Митець звертається до різних проявів народного буття. Його захоплює духовна краса українських горян, він переймається їх проблемами, намагається

зазирнути в глиб народної душі. У цьому поетові допомагає добре знання народних звичаїв, вірувань. У творчій манері митця відчувається бажання поєднати досвід духовного життя українського народу із загальнолюдськими культурними надбаннями. Поезії митця засвідчують його значний інтелектуальний потенціал, схильність до філософських роздумів. Характерною рисою художніх пошуків Герасим’юка виступає поєднання християнської духовності з давніми гуцульськими віруваннями.

Поет виступив продовжувачем традицій верлібру в українській літературі, показав себе у цьому справжнім майстром. До нього верлібр з успіхом використовували Леся Українка, І. Франко, П. Тичина, М. Рильський, інші відомі митці слова. Такий вірш відобразив формування певного поетичного світогляду, здатного відобразити життя в усій його складності й мінливості. Саме верлібр якнайкраще підходить для відтворення самобутнього світобачення Герасим’юка, тісно узгодженого з прадавніми гуцульськими уявленнями про людину й довкілля. Змальовуючи глибинну єдність свого ліричного героя з людьми, звичаями, природою гуцульського краю, Герасим’юк утверджує думку про особливу роль, яку в житті кожного відіграє мала батьківщина. Нерозривний зв’язок із родовою традицією зовсім не заважає йому вільно почуватися у світовій культурі. Звертаючись до світових образів та мотивів, поет оригінально й художньо переконливо

розкриває їх нові грані в національному духовному контексті.

Сторінка 5. Влучні висловлювання В. Герасим’юка (стислий їх коментар)

Віра: «Віра допомогла моїм батькам вижити, адже вони десять років провели в Караганді. Віра в Спасителя допомогла їм, як і тисячам тисяч моїх земляків. Моя віра — це не віра інтелектуалів. Вона нагадує швидше віру первісних християн, фантастичну віру, що змушувала повстанців УПА, юних дівчат, підриватися на мінах. Ця віра не підлягала сумніву і приймалася без заперечень. Найбільше боюся Бога — мене так виховували».

Характер: «Мої гуцульські вірші значною мірою зумовлені особливостями характеру: я не можу повірити собі, поки не відчую прямого зрощення тексту з реальністю. У мене все реальне. У мене немає жодної вигадки, а моя фантазія починає працювати лише після зіткнення до реальності. Формування особистості відбувалося в такому краї, де поєдналося язичництво і християнство».

Вірші: «Реакція на вірш має бути на сенсорному рівні, а якщо такої реакції нема, то все інше не має сенсу. Можна вірші розшифровувати при бажанні. А ні — то сприймайте мою збірку на інтуїтивному рівні».

Мова: «Поет — це мова; мова наполовину робить поезію сама. Адже мова — це не тільки засіб спілкування, це щось більш глибинне… національне… Мовне питання в Україні — це те, що справді наболіло, і розв’язувати його треба рішуче, методами УПА! Тоді будуть і українські книжки, буде і народ, і все інше!»

Мати: «Ми в Україні боготворимо образ Матері. Це прекрасно — молитися до матері. Може, цим ми і відрізняємося від решти світу».

Світогляд: «…я лише з’ясовую проблеми світогляду: адже завжди треба на щось опиратися. У творчості я стикаюсь з верхнім світом, заповітом… В загальному тут йдеться про гуцульський симбіоз язичництва і християнства. Ці ветхозаветні навіть не сюжети, а схеми я пропускав через своє сприйняття, відчуття».

Стихія. «Повітря — названа стихія в книжці. Окрім неї є ще три неназвані — вода, вогонь і земля. І хоча книжку присвячено не стихіям, а поету, однак акцентовано її саме на стихії повітря. Усе витає в повітрі.

Я віддав данину й іншим стихіям, коли писав: «вогонь — мій ангел», а «вітре — демон».

Авторитет: «Авторитети в літературі — П. Тичина, Б.-І. Антонич, В. Забаштанський, Л. Талалай…»

Поезія: «Поезія — це мистецтво. Таке велике, як музика. В окремих своїх взірцях поезія стає вищого від музики, хоч вищого від музики, здається, немає нічого».

 Сторінка 6. Творчі здобутки. Діяльність триває…

В. Герасим’юк — ведучий літературної радіопрограми «На межі тисячоліть». Разом зі своїми співбесідниками розмірковує про тенденції сучасного існуючого процесу, сперечається, прогнозує, нагадує про наші духовні біди, думає над тим, як їх позбутися. Бо вже сама назва радіопередачі мимоволі спонукає її «дійових осіб» озиратися назад, підсумовувати, міркувати. Його співрозмовниками можуть бути молодий скульптор, якого знають хіба що у вузькому колі професіоналів, і священик із віддаленого села, про якого слухачі довідуються з передачі. Та кожен, хто ступає «На межу тисячоліть», обов’язково непередбачувана людина, особистість зі своєю моделлю світосприйняття і мислення. На першому Всеукраїнському кінофестивалі у 1991 році показували фільм, знятий за сценарієм Герасим’юка — «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали». Фільм замислювався під іншою

назвою: «Сорок сьомий». Саме тоді сотні УПА вели тяжкі бої з військами НКВС у Карпатських лісах. Зокрема, і довкола Космача — одного з найбільших українських сіл із 30 присілками.

В. Герасим’юк вважає, що то був складніший і трагічніший період у житті нашого народу, ніж навіть козацька доба. Звідки бралися сили, щоб чинити опір таким сильним і страшним режимам, якими були гітлерівський і сталінський. Здебільшого то були сільські хлопці й дівчата, які далі Косава чи Коломиї нічого не бачили. Платили своїм молодим життям, щоб жила посеред нас, українців, ідея незалежності. Василь Дмитрович створив у своїй поезії власну абетку символів, вичитавши їх у чотирьох стихіях. Стихія повітря — це там, де перебуває поет, це наш теперішній час. Слово — теж стихія, поезія — спільна мова минулого й майбутнього. Абетка символів В. Герасим’юка: Віра, Характер, Вірші, Мова, Мати, Світогляд, Стихія, Авторитет.

В. Герасим’юк — лауреат Національної премії України імені Т. Шевченка 2003 р., літературних премій ім. П. Тичини, В. Свідзинського, премії «Князь роси» ім. Тараса Мельниченка та ще кількох престижних відзнак. Він член НСПУ й АУП. Його поезія

перекладена 20 мовами світу.

4. Опрацювання ідейно-художнього змісту програмових поезій В. Д. Герасим’юка

4.1. «Чоловічий танець».

4.1.1. Виразне і вдумливе читання вірша.

4.1.2. Тема: відтворення особливостей чоловічого танцю у формі аркану, що перетворюється на таємничий ритуал.

 4.1.3. Ідея: возвеличення чоловічого танцю як стихії родової єдності.

4.1.4. Основна думка: Щоб не випасти із цього грішного світу, / хоч раз / змішай із ближніми / піт і кров.

4.1.5. Жанр: поезія-замовляння.

4.1.6. Форма вірша: верлібр.

 

4.1.7. Художні особливості твору.

Повтори: «Хоч раз…», «як тяжко», «ти…»

Епітети: «древнє чоловіче коло», «найтісніше заповітне коло», «грішний світ».

Метафори: «коло тяжко рветься», «мертво стиснувши долоні інших», «щоб не випасти із цього світу».

Звертання: «Сину людський».

4.1.8. Робота над змістом вірша. Бесіда за питаннями.

  •  Які обов’язки покладаються на чоловіка як «сильну» стать у родині, у суспільстві?
  •  Що таке аркан? Для чого він використовується?
  •  Що вам відомо про гуцулів?
  •  Про яке «древнє» чоловіче коло зазначає поет?
  •  Чому танець чоловічий тяжкий? Що він уособлює?
  •  Що почуває людина, коли поруч з нею є побратими, однодумці, ті, хто здатен її зрозуміти, підтримати тощо?
  •  Яким чином у поезії утворюється заповітніше коло?
  •  У чому полягає особливість цього танцю? («…обхопивши руками плечі двох побратимів, / мертво стиснувши долоні інших, / і тоді в заповітному колі / ти протанцюєш під безоднею неба / із криком по-звіриному протяжним»)
  •  Чим пояснити думку поета про грішність світу?
  •  З якою промовою автор звертається до майбутніх чоловіків?
  •  Про яких двох розбійників зазначає В. Герасим’юк наприкінці твору?
  •  Що свідчить про національний колорит танцю? За яких умовін виконується на Гуцульщині? Для чого автор вкладає філософський смисл у ритуал танцю?
  •  Якими ви уявляєте його учасників?
  •  З чим асоціюється цей ритуал у свідомості автора поезії?

4.1.9. Мікрофон: «Яким ви вбачаєте справжнього чоловіка»? Відповіді узагальніть за допомогою прийому «Доміно».

(Чоловік (стать) — сильний — мужній — відповідальний за родину, її благополуччя — витриманий — вимогливий до себе — терпеливий — …)

4.1.10. Рубрика «Я виконавець ритуального танцю В. Герасим’юка». Обговорення питань.

  •  Якими ви уявляєте цей танець? Що відчуваю під час його виконання?
  •  Чи легко мені це робити?
  •  Цей танець — це розвага чи щось інше, життєво необхідне або символічне?
  •  Які риси характеру при цьому виявляються?
  •  Якими є ритм, манера руху, музичне супроводження?
  •  Що я відчуваю після закінчення виконання танцю?

4.1.11. Складання асоціативного образу (Ти) за допомогою змісту тексту (робота у малих групах). Ти:

  •  «мусиш танцювати аркан»;
  • «повинен відчути «древнє» чоловіче коло»;
  •  «стать у це найтісніше коло»;
  •  «протанцюєш під безоднею неба»;
  •  «змішай із ближніми піт і кров».

Врешті-решт: стаєш у чоловіче коло, готовий до цього древнього танцю.

4.1.12. Складання сенкану «Чоловік з поезії В. Герасим’юка» (Робота у парах)

Чоловік.

Відповідальний, чемний, працьовитий.

Оберігає, допомагає.

Надійний супутник життя.

Сім’янин (продовжувач роду).

4.2. «Перший сніг».

4.2.1. Виразне читання вірша.

4.2.2. Тема: майстерне відтворення поетичного олюднення довколишнього світу на прикладі падіння снігу.

4.2.3. Ідея: возвеличення природи, яка є виявом людських почуттів.

4.2.4. Основна думка: перший сніг не лише змінює довкілля, але й активізує образне сприйняття ліричного героя, його здатність відчувати магію буття.

4.2.5. Жанр: філософська поезія.

4.2.6. Форма: верлібр.

4.2.7. Художні особливості твору.

Метафори: сніг — «притишив кров»,»…ледь дише», «…палець на уста кладе», «важко дихати» (снігу), «гори стали». Епітети: «порожня тьма», «нога різьблена», «сніг безплотний», «холод родовий», «мрець холодний».

Порівняння: «сніг, немов пророк», «…немов під гору йде».

Риторичні оклики: «Як важко дихати йому!», «Як свіжо доокола!»

4.2.8. Ідейно-художній аналіз поезії. Бесіда за питаннями.

  •  Як людина сприймає падіння першого снігу?
  •  Чому В. Герасим’юк сніг порівнює з пророком?
  •  Що відбувається довкола під час падіння першого снігу?
  •  Чому сніг — це свіжість?
  •  З чим у творі асоціюється порожня тьма?
  •  Як зрозуміти, що у сніга «різьблена гола нога».
  •  З Якою метою поет з одного боку зазначає про спокій, тишу, гармонію, які відбуваються при падінні снігу, а з другого — холод («як мрець»)?
  •  Про який родовий холод мав на увазі поет?
  •  Чи можна вважати ліричного героя автором вірша?

Мікрофон: «Які спогади виникають у вас із падінням першого снігу?»

4.2.9. Рубрика «Творча майстерня школяра». Відтворіть усно картину за змістом твору.

Чим викликані ваші асоціації?

4.2.10. За допомогою інформативного ґрона охарактеризувати образ снігу, посилаючись на зміст твору (робота у малих групах).

Епітети: «порожня тьма», «нога різьблена», «сніг безплотний», «холод родовий», «мрець холодний».

Порівняння: «сніг, немов пророк», «…немов під гору йде».

Риторичні оклики: «Як важко дихати йому!», «Як свіжо доокола!»

4.2.8. Ідейно-художній аналіз поезії. Бесіда за питаннями.

  •  Як людина сприймає падіння першого снігу?
  •  Чому В. Герасим’юк сніг порівнює з пророком?
  •  Що відбувається довкола під час падіння першого снігу?
  •  Чому сніг — це свіжість?
  •  З чим у творі асоціюється порожня тьма?
  •  Як зрозуміти, що у сніга «різьблена гола нога».
  •  З Якою метою поет з одного боку зазначає про спокій, тишу, гармонію, які відбуваються при падінні снігу, а з другого — холод («як мрець»)?
  •  Про який родовий холод мав на увазі поет?
  • Чи можна вважати ліричного героя автором вірша?

Мікрофон: «Які спогади виникають у вас із падінням першого снігу?»

4.2.9. Рубрика «Творча майстерня школяра».

Відтворіть усно картину за змістом твору. Чим викликані ваші асоціації?

4.2.10. За допомогою інформативного ґрона охарактеризувати образ снігу, посилаючись на зміст твору (робота у малих групах).

 

4.3. «Жива ватра».

4.3.1. Виразне читання поезії з відповідним коментарем.

4.3.2. Тема: відтворення єдності християнської духовності із давніми гуцульськими віруваннями, які пов’язані із збереженням ватри для захисту отари.

4.3.3. Ідея: прагнення митця замислитись над філософськими питаннями, що стосуються людського існування.

4.3.4. Основна думка: шляхом незвичайного поєднання складних образів поет розкриває мотив відповідальності людини за саму себе й за світ, у якому вона живе.

4.3.5. Жанр: філософська лірика.

4.3.6. Форма: верлібр

4.3.7. Художні особливості твору.

Анафора: «щоби…»

Повтори: «Дерево… дерево», «Ми…», «наші… наші».

Метафори: «ватра народиться», «ватра помирає тільки раз», «громи із блискавками не розігнали».

Епітети: «жива ватра», «гад підступний», «дух злий», «високе пасовисько».

4.3.8. Робота над змістом поезії. Опрацювання питань:

 

 

 

  •  Що символізує ватра? Яке значення має вогонь у житті людини?
  •  За допомогою чого раніше гуцули здобували вогонь? Про що свідчить цей давній прийом?
  •  Чому письменник звертає увагу на те, що ватру необхідно оберігати?
  •  Який вид діяльності переважав у житті гуцулів? У чому полягала складність даної справи?
  •  Про який давній звичай зазначає В. Герасим’юк у творі?
  •  Від яких негараздів намагаються захистити гуцули власну отару? Чому ватра для народу є живою?
  •  З якою художньою метою в поезії використано біблійний образ?
  •  Чи ототожнює автор отару овець і людське суспільство? Відповідь умотивуйте.
  •  Про що свідчать останні рядки вірша?
  •  Як відповідальність людини пов’язана з її обов’язком? Чи завжди ці поняття підпорядковані одне одному?
  •  У чому повчальне значення даного твору?

4.3.9. Рубрика «Визначіть власні переваги». З’ясуйте власні обов’язки у своїй родині і розташуйте їх у першочерговій послідовності, залежно від їхнього впливу та ваго-

мості для вас, застосовуючи умовні сходинки.

V. Закріплення вивченого матеріалу

1. Проведення тестового опитування

«Чоловічий танець»

1. В. Герасим’юк, звертаючись до читача на початку твору, пропонує йому:

а) станцювти аркан;

б) дізнатися про особливості запропонованого ритуалу;

в) осмислити значення слова «аркан»;

г) вирушити у дивний світ Гуцульщини.

2. Характеризуючи особливості чоловічого кола, автор акцентує увагу на те, як це:

а) важливо робити усвідомлено; б) тяжко;

в) відповідально для довкілля; г) образно і таємниче.

3. Під час танцю його виконавці:

а) високо підстрибували;

б) намагалися виявити власну індивідуальність;

в) протяжно кричали; г) щоразу піднімали руки вгору.

4. Щоб не випасти «із цього грішного світу»:

а) треба виявити родову єдність з ближніми;

б) слід дотримуватися законів природи і суспільства;

в) бажано вміти спостерігати за всім, що відбувається довкола;

г) необхідно духовно збагачуватися.

«Перший сніг»

5. Сніг у поезії порівнюється із:

а) білою фарбою; б) квіткою лілеї; в) пророком; г) світлою мрією.

6. Які труднощі є перешкодою для ходи білого красеня?

а) важкість під час дихання; б) відсутність хмар;

в) віяння південного вітру; г) сяяння сонця.

7. У творі В. Герасим’юк звертає увагу читача на те, що сніг не тільки перший і холодний, але й:

а) випадковий; б) той, який завдає шкоди людям;

в) корисний для озимини; г) безплотний.

8. Серцю ліричного героя легше:

а) у родовому холоді;

б) під час з’явлення першої сніжинки;

в) коли він згадував про зимові свята;

г) за тих умов, якщо немає тиску.

«Жива ватра»

9. «За допомогою чого гуцули здобували ватру?

а) дерева; б) каменя; в) води; г) сонячного проміння.

10. Що зазначає В. Герасим’юк стосовно ставлення людини до ватри? Її треба:

а) остерігатися; б) час від часу роздмуховувати; в) ретельно оберігати;

г) розпалювати виключно у спеціально відведених місцях.

11. Для того, щоб зберегти отару, необхідно:

а) посвятити відповідною водою;

б) раз у раз читати молитви під час випасу;

в) уважно доглядати за нею; г) прогнати крізь полонину.

12. Злий дух може отару:

а) розігнати; б) заворожити і наслати на неї всілякі хвороби;

в) позбавити молочного удою; г) завести у провалля.

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

2. Робота на картках

Картка № 1

1. Чому, на думку поета, для людини потрібен хрест за плечима («Чоловічий танець»)? Як цей символ впливає на її подальше життя, трудову діяльність, перебування у Всесвіті?

2. Яким чином, на ваш погляд, падіння першого снігу автор намагається порівняти з пророком («Перший сніг»)? Наведіть переконливі аргументи?

3. Дотримуючись «древнього полонинського звичаю», гуцули таким чином зможуть оберегти свою худобу від («Жива ватра»):

а) буревію; б) неймовірної спеки; в) граду і зливи; г) пошесті і грому із блискавками.

Картка № 2

1. Чи варто, на вашу думку, дотримуватися тих порад, які надає поет у творі «Жива ватра» щодо безпеки отари? Наведіть переконливі аргументи.

2. Підтвердіть або спростуйте тезу, вмотивовуючи її: «Перший сніг — здатність поета відчути магію буття» («Перший сніг»).

3. В образній системі поезії «Чоловічий танець» відіграє валиву роль:

а) явище природи; б) безоднє небо; в) Ісус Христос; г) грішний світ.

Картка № 3

1. Дослідіть, у чому полягає філософське значення ритуалу танцю чоловіків — аркан («Чоловічий танець»). Чи є він популярним зараз? Свої міркування узагальніть.

2. Яким чином в поезії «Жива ватра» прослідковується невід’ємний зв’язок людини з тим, за що вона несе відповідальність? Висловіть власну думку, посилаючись на факти з вірша.

3. Падіння першого снігу зумовлено («Перший сніг»):

а) вітряною погодою; б) бажанням ліричного героя;

в) настанням зимової пори року;

г) прагненням автора насолодитися його красою.

VІ. Підсумок уроку

VII. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

VIII. Домашнє завдання

Підготувати міні-доповідь про життя і творчість Х. Алчевської, вивчити напам’ять будь-яку її поезію (на вибір).

Icon of Ukrlit 9 (65) Ukrlit 9 (65) (55.1 KiB)
Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *