2 131 перегляд(ів)

Відбивання звуку. Резонанс. Інфразвук. Ультразвук. Вплив звуку на живі організми.

Мета: сформувати поняття інфразвуку та ультразвуку; поглибити розуміння учнями фізичних понять, що характеризують звук та їх властивостей; показати вплив звукових явищ на тваринний, рослинний світ та людей.

Основні поняття: ультразвук, інфразвук, луна, ехо, шум.

Обладнання: магнітофон  або сотовий телефон, музичні за­писи різних жанрів.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Музика без слів може примусити людину і

сміятись і плакати, і танцювати, і шаленіти,

і може навіть перетворити її на тварину.

Хід уроку

  1. Розминка

Вправа «Вилучи зайве».

Гучність, тон, період, тембр.

Секунда, герц, годинник, метр.

  1. II. Актуалізація опорних знань
  2. Перевірка домашньої задачі.
  3. Фронтальне опитування учнів.
  4. Пояснити досліди.

Візьміть келих і налийте в нього трохи води. Змочіть у воді вказівний палець і коловими рухами проводьте, не сильно притискаючи, по вінцю ке­лиха. Через певний час ви почуєте, що від келиха лине звук! Поясніть це.

Пояснення: проводячи пальцем по вінцю ке­лиха, ми змушуємо його коливатися внаслідок дії сили тертя, яка існує між пальцем і склом. Амплітуда коливань, частота яких збігається з власною частотою келиха, збільшується (настає резонанс) і передається повітрю.

Якщо тримати камертон за ніжку і вдарити по ньому гумовим молоточком, то звук буде слабким.

Зовсім інша ситуація спостерігатиметься, якщо торкнутися ніжкою камертона до столу. Гучність звуку стане більшою і камертон буде чутно у всій кімнаті. Чому звук стає гучнішим, якщо торкнути­ся ніжкою камертона стола?

Пояснення: під час дотику до столу ніжкою камертона кришка стола починає коливатися з час­тотою камертона, що стає причиною збільшення гучності звуку. Якщо торкнутися ніжкою камер­тона дерев’яного ящика, власна частота коливань стовпа повітря в якому збігається з частотою коли­вань камертона, звук стане ще гучнішим.

ІII. Основний зміст уроку.

Відбивання звуку.

Поширюючись у деякому середовищі, звукова хвиля рано чи пізно досягне межі цього середо­вища. За нею починається інше середовище, яке складається з інших частинок, у якому й швидкість звуку інша. На такій межі спостерігається явище відбивання звукової хвилі. Який приклад відбиван­ня звукової хвилі ви можете навести? (Луна.).  Луна полягає в тому, що звук від джерела досягає якоїсь перешкоди, відбивається від неї і повертається до того місця, де він виник. І якщо первинний звук і відбитий звук доходять до слухача не одночасно, то він почує звук двічі. Звук може зазнати також кількох відбивань. Тоді можна почути звук багато разів – звідси, наприклад, гуркотіння грому.

Явище відбивання звукових хвиль від перешкод використовують для визначення відстаней до різних предметів та їх місцезнаходження. Під час цього явища звукова хвиля проходить в одну сторону і назад, тобто дві відстані, отже маємо:

2l = υзвt, а звідси ., де l – відстань до перешкоди , υзв – швидкість поширення звуку, t – час за який звук дійшов від джерела до перешкоди і назад.

Задача. Луну від викрику дівчинки перед лісом ми почули через 4 с після викрику. На якій відстані від лісу була дівчинка?

(=)

Резонанс.

Вище ми згадували про камертони. Сам по собі цей прилад  дає дуже слабкий звук, оскільки площа поверхні ніжок камертона, які коливаються і до­тикаються до повітря, мала і коливального руху набувають занадто мало частинок повітря. Тому камертон звичайно закріплюють на дерев’яному ящику (продемонстру-вати), який підбирають так, щоб частота його коливань дорівнювала частоті коливань ніжок камертона. В такому випадку звук підсилюватиметься, буде значно гучнішим, таке явище називають резонансом. Ящик називають резонатором. У музичних інструментах без резо­наторів не можна обійтися.

Ними є деки. Без дек, від одних струн, звуків було б майже не чутно. Порожнина рота людини – також резонатор для голосових зв’язок.

А зараз давайте  заслухаємо учнів, які підготували цікавий матеріал про характеристики та властивості звуку.

Доповідають учні (вчитель забезпечив матеріалом).

Інфразвуки

Учень 1. У природі існують інфразвуки. Інфразвук – це звук, частота звукової хвилі якого менша 20 Гц. Вони є всюди. Інфразвукові коливання в пові­трі спричиняються грозами і сильними вітрами, сонячними спалахами. Виникають вони під час пострілів, вибухів, обвалів, землетрусів. Щоденні промислові інфразвуки випромінюють заводські вентилятори, повітряні компресори, дизелі, усі машини, що працюють повільно. Постійне джерело цих звуків – міський транспорт. Вони дуже добре поширюються як у повітрі, так і у воді.

Інфразвуки виникають над морськими просто­рами під час штормів та сильних вітрів. Шалений вітер і сильні хвилі стають джерелом могутніх інфразвукових коливань повітря. Навіть порівняно великий шторм спричиняє інфразвуки. Вони поширюються на сотні й тисячі кілометрів навколо. Відлітаючи удалину, нечутні звуки немовби по­переджають усіх, що насувається буря. І таке по­передження добре відчуває багато хто з мешканців моря. Медузи ще до того, як здіймається перша штормова хвиля, відпливають від берега, а мор­ські блохи вилазять на суходіл. Про наближення шторму їм сповіщає «голос моря», який вони добре чують. Є і люди, які безпомилково передбачають шторм. Море ще зовсім спокійне, а старий рибалка, вийшовши на берег, говорить, що наближається буря. Такі люди теж чують «голос моря». Потужні інфразвукові коливання повітря, принесені зда­леку, сприймаються ними як больові відчуття у вухах. У здорової людини цього не буває. Та люди з деякими захворюваннями, наприклад, ревматиз­мом, відчувають наближення шторму. Нечутні інфразвукові коливання, взаємодію­чи з воднем, спричиняють нові, значно сильніші інфразвуки.

Ультразвук

Учень 2. Ультразвукові хвилі за своєю природою такі самі, як і звукові, але їх не сприймає людина як звук. Це пояснюється тим, що частота коливань у них більша, ніж 20 000 Гц. Такі хвилі спосте­рігаються у природі. Є навіть живі істоти, здатні їх утворювати і приймати. Головна особливість ультразвукових хвиль полягає в тому, що їх можна зробити напрямленими, тобто вони можуть поши­рюватися в певному напрямі від джерела. Завдяки цьому за відбиванням ультразвуку можна не тіль­ки знайти відстань, а й дізнатися, де знаходиться той предмет, що їх відбив. Так можна визначити глибину моря під кораблем.

Звуколокатори дають можливість виявити і визначити місцеположення різних пошкоджень у виробах. У медицині ультразвук використовують для виявлення різних аномалій у тілі хворого – пухлин, спотворень форми органів або їх частин. Під дією ультразвуку гинуть шкідливі бактерії. Ультразвуком можна стерилізувати молоко.

Сонари тваринного світу

Учень 3. Те, що у дельфінів надзвичайно розвинений слух, відомо вже десятки років. Об’єм відділу мозку, що відповідає за слух, у нього в десятки разів більший, ніж у людини (хоча загальний об’єм мозку приблизно однаковий). Ехолокація в дельфі­нів відбувається на ультразвукових частотах від 80 000 Гц до 100 000 Гц. Випромінювання хвиль досить потужне, відомо, що вони можуть виявити косяк риби на відстані до кілометра. Дельфіни здатні сприймати слабкі сигнали у великому шумі. Як їм це вдається? Дельфіни використовують ак­тивну локацію: слухають луну, що виникає при відбиванні звуків, що вони самі випромінюють, від навколишніх предметів. Це дає їм можливість точ­но встановити розміщення предметів, їхні розміри, форму. Іншими словами, слух дає змогу дельфінам сприймати навколишній світ не гірше, ніж за допо­могою зору, а то й ще краще. Слух людини здатний розрізняти інтервали часу від однієї сотої секунди, а дельфінів – у десятитисячну секунду.

Учень 4. Природа нагородила кажанів здатністю випро­мінювати звуки з частотою коливань понад 20 000 Гц, тобто ультразвуки, що недоступні для вуха люди­ни. Локатор кажана надзвичайно точний, надійний і мініатюрний. Він завжди у робочому стані і зна­чно ефективніший, ніж усі локаційні системи, що створило людство. За допомогою такого ультразву­кового «бачення» кажани виявляють у темноті на­віть дріт діаметром 0,12—0,05 мм. Кажани випро­мінюють звуки 50 000—60 000 Гц і сприймають їх. Цим пояснюється їх здатність огинання пере­шкод навіть тоді, коли зір відключений. У кажанів ультразвуки випромінюються з гортані, яка своєю будовою схожа на свисток. Повітря, що кажан ви­дихає з легенів, вихром проноситься через гортань і з такою силою виривається назовні, як після ви­буху. Випромінювані звуки дуже гучні: якби ми їх могли почути, то сприймали б їх як рев двигуна реактивного винищувача з близької відстані. За­хищають себе кажани від таких гучних звуків тим, що в момент випромінювання ультразвуків вони за допомогою спеціальних м’язів закривають вуха. Безпека вух гарантується досконалістю кон­струкції: при максимальній частоті перетинка у вусі встигає відкриватися і закриватися 500 разів на секунду. Оскільки швидкість звуку набагато більша, ніж швидкість руху, то звуколокацією можна користуватися і під час польоту. Про якість «локатор-ного» слуху свідчать результати полю­вання: найменші хижаки вже за 15 хв полювання на комарів збільшують свою масу на 10 відсотків. «Навігаційний прилад» настільки точний, що здатний виявити навіть предмет діаметром 0,1 мм. Дональд Гріффін, дослідник звуколокаторів (сонарів) кажанів, вважає, що якби не сонари, навіть за всю ніч, літаючи з відкритим ротом, кажан спіймав би одного комара.

Учень 5. Сонари є й у інших видів тварин. Вони є у кашалотів, які використовують їх для пошуку скупчення глибоководних кальмарів. Сонар кашало­та – «далекобійна гармата», що має довжину 5 м і займає майже третину тіла тварини.

Звуколокація виявлена у птахів гуахаро, що мешкають в Америці. Це дуже дивні птахи. Вони будують гнізда не на деревах, а в темних печерах і, хоча мають хороший зір, віддають перевагу хар­чуванню вночі. Їх сонари менш досконалі, ніж у кажанів та дельфінів. Вони працюють на відносно низьких частотах, а саме в межах від 1500 до 2500 Гц. Тому вони не помічають об’єктів маленьких роз­мірів. У печерах гуахаро дуже шумно. Птахи ви­промінюють звуки, що нагадують плач і стогін, їх важко чути людині, яка до них не звикла.

Звуколокацією користуються і стрижі-салангани, які мешкають в Індонезії та на островах Тихого океану. У різних видів салангані  сонари працюють на різних частотах: від 2000 до 7000 Гц. Цікаво, що коли птах сидить, то його звуколока-торний апарат не працює; він випромінює імпуль­си лише при польоті під час змаху крил. Не працює сонар і на світлі.

Учень 6. В одному з лондонських театрів готувалася до постановки вистава, дія якої відбувалася в дале­кому минулому. Режисеру хотілося підкреслити незвичайну постановку оригінальним сценічним ефектом. Але яким? До змін освітленості всі зви­кли, музика заглушила б слова актора. І ось фізик Роберт Вуд порадив використати інфразвук – над­низький звук, який не сприймається нашим вухом, але за достатньої сили створює, як запевняв Вуд, відчуття «загадковості».

Вчений власними руками виготовив джерело інфразвуку – величезну органну трубу. І ось на черговій репетиції її випробування «несподі­вано, – згадує журналіст-очевидець, – як перед землетрусом, задзеленчали шибки, задзвеніли люстри. Весь будинок почав тремтіти, страх про­котився приміщенням. Метушня почалася навіть у сусідніх будинках». Режисер, зрозуміло, злякався і наказав, щоб «таку-сяку» органну трубу негайно викинули.

Випадок у лондонському театрі – єдина спроба використати інфразвук у музиці. Отож, ми повинні вміти визначати характеристики звуку, знати про дію звуку, бо його вплив на живі організми досить великий.

Дія шуму на організм людини

Учень 7. Шум – одна з форм фізичного (хвильового) за­бруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпо­чивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрі­дження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, уривчастий, імпульсний. Загалом, шум – це звукові нагромадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров’я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання та обмеження шумового забруднення довкілля — важливий і обов’язковий захід.

Рівень шуму навколишнього природного середо­вища становить 30–60 дБ. До цього природного фону за сучасних умов додаються виробничі й транспортні шуми, рівень яких нерідко перевищує 100 дБ.

Джерелами шумів є всі види транспорту, про­мислові об’єкти, гучномовні пристрої, ліфти, теле­візори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.

Здавна відомий позитивний вплив на організм людини шумів природного середовища (шум листя, дощу, річки та ін.). Статистика свідчить, що люди, які працюють у лісі, поблизу річки, на морі, рідше, ніж мешканці міст, хворіють нервовими і серцево-судинними хворобами. Доведено, що шелест листя, спів птахів, дзюрчання струмка, звуки дощу оздоровчо впливають на нервову систему. Під впливом звукових хвиль водоспаду посилюється робота м’язів. Позитивний вплив гармонійної спокійної музики був відомий з давніх-давен: діткам в усьому світі співають колисанки—тихі, ніжні монотонні наспіви, і сьогодні поширене зцілення нервових хвороб заспокійливим дзюркотінням води, лагідним шумом морських хвиль або пташиним співом. Здавна відома також негативна дія звуку. Одним із середньовічних покарань було жорстоке вбивство жертви звуками від ударів потуж­ного дзвона, коли приречений помирає у страшних муках від нестерпного болю у вухах.

Учень 8. Сто років тому рівень шуму на центральних магістралях великих міст не перевищував 60 дБ. Нині у великих містах є райони, де він перевищує 70 дБ (санітарна норма для нічного часу 40 дБ). 60–80 % міського шуму генерує автотранспорт. На пристосування до сильного шуму організм людини витрачає велику кількість енергії, пере­напружується нервова система, виникають утома, нервовий і психічний розлади. Особливо важко переносяться раптові різкі високочастотні звуки. При рівні шуму понад 80 дБ послаблюється слух, виникають нервово-психічні захворювання, виразка шлунку, гіпертонія, підвищується агресивність. Дуже сильний шум (понад 110 дБ) призводить до так званого шумового сп’яніння, а потім до руй­нування тканин тіла. Жінки більш чутливі до дії сильного шуму, й у них за умов звукового диском­форту виникають ознаки неврастенії.

Гігієністи вважають верхньою межею шуму для лікарень і санаторіїв 35 дБ, для квартир і на­вчальних приміщень – 40 дБ, стадіонів і вок­залів – 60 дБ.

До засобів індивідуального захисту від шуму належать:

  • протишумні навушники,  які  закривають вушну раковину;
  • протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід;
  • протишумні шоломи – закривають усю го­лову, їх застосовують у поєднанні з навушниками;
  • протишумні костюми;
  • заміна металевих частин на пластмасу, уста­новка глушників;
  • розміщення джерел шуму в шкірі, примі­щеннях зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;
  • архітектурно-планувальні методи  (проду­мане розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани);
  • звукоізолюючі кабіни,   акустичні   екрани місць роботи;
  • оснащення шумних машин і технологій за­собами дистанційного телеавтоматичного управ­ління.

Дія шуму на рослинний та тваринний світ

Учень 9. Шум шкідливий не лише для людини. Встанов­лено, що рослини під впливом шуму повільніше ростуть, у них спостерігається надмірне (навіть повне,  що призводить до загибелі) виділення вологи через листя, можливі порушення клітин. Відмирають листки і квіти рослин, що розміщені біля гучномовця.

Аналогічно діє шум на тварин. Від шуму реак­тивного літака гинуть личинки бджіл, самі вони втрачають здатність орієнтуватися, в пташиних гніздах тріскається шкаралупа яєць. Від шуму знижуються надої, приріст у вазі свиней, несучість курей. Хворобливо переносять шум риби, особли­во у період нересту. Деякі комахи досить цікаво реагують на звук.

Цікавий випадок стався в 1956 р. на дачі в одно­го американського вченого. Приємного теплого ве­чора професор К. Ренер приймав у себе гостей. Усе проходило досить добре, люди сиділи на веранді, насолоджувалися приємним спілкуванням, пого­дою і чудовим вином. Над головами кружляли нічні метелики. Але тут хтось із гостей випадково провів вологим корком по тонкому кришталевому бокалу. Виник високий звук. І нічні красуні-метелики всі дружно впали на підлогу, як панночки, що втрати­ли свідомість. Гості (а це були вчені) підскочили й почали шукати раптово зниклих метеликів і знайшли їх «непритомних» на підлозі. Поступово вони отямились і почали повзати, а потім –літати. Фокус із корком повторили, і всі метелики знову виявилися на підлозі. І так декілька разів.

У 1957 р. американському біологу Гаскеллу вда­лося знайти «вуха» коників (стрибунців). Хто б міг подумати, що слухові органи у коників розміщені на ногах, точніше на гомілках передніх лапок, і ма­ють вигляд двох вузьких щілинок? У коника дуже велика слухова чутливість. Так, коник, що знахо­диться на території Підмосков’я, здатний відчути шум від землетрусу в Японії.

За сучасних умов боротьба з шумом є технічно складною, комплексною, дорогою. Важливо знижу­вати шум у джерелі його виникнення, створювати безшумні або малошумні машини і технологічні процеси, транспортне і промислове устаткування, починаючи ще зі стадії проектування.

  1. IV. Підсумки уроку.

У кінці зошита продовжуємо заповнювати та­блицю «Фізичні величини»:

 

Назва фізичної величини Позна-чення Основна одиниця Формула Вимірювальний прилад
10 Відстань звуколокації l м ехолот, ехолокатор

V.Домашнє завдання

  1. § 12, 13 (підручник В. Сиротюк).
  2. Підготувати доповідь «Як музика впливає на нас». (див додаток)
  3. № 75 ст. 45(підручник В. Сиротюк).

 

 

Додаток

Як музика впливає на нас?

Багато хто з вас полюбляє слухати музику, не розуміючи до кінця її впливу. Іноді вона над­мірно стимулює — стає нав’язливою. Якою б не була наша реакція, музика надає розумовий і фі­зичний ефект. Для того, щоб краще зрозуміти, як музика зцілює, нам необхідно зрозуміти, як саме вона впливає на наш організм. Коли ми будемо це знати, ми зможемо — незалежно від рівня нашої музичності — змінювати навантаження на свої «звукові канали» так швидко і результативно, як перемикаємо телевізійні канали, шукаючи потріб­ну картинку. Наведемо кілька можливих варіантів терапевтичного використання музики.

Музика дає змогу замаскувати неприємні звуки і відчуття. В кабінеті зубного лікаря звуки бормашини, який викликає резонанс у наших щелепах, створюють неймовірний хаос. У цьому випадку спокійна музика в стилі бароко може при­ховати або навіть нейтралізувати звук бормашини. (Популярна музика, яку зазвичай доводитьея слухати в кріслі стоматолога, не завжди може за­спокоїти вас у той момент, коли бор розпочне за­нурюватися у ваш зуб.)

Музика здатна зменшувати частоту хвиль мозку. Було продемонстровано неодноразово: ство­рювані мозком хвилі можна змінити за допомогою музики і вимовних звуків. Свідомість складається з бета-хвиль, які вібрують на частоті від 14 до 20 Гц. Бета-хвилі генеруються нашим мозком тоді, коли ми сфокусовані на щоденній діяльності чи пере­живаємо сильні негативні емоції. Підвищення від­чуттів і спокій характеризується альфа-хвилями, які розповсюджуються на частоті від 8 до 13 Гц. Період пікових мистецьких можливостей, медита­ції і сну характеризуються тета-хвилями, які ма­ють частоту від 4 до 7 Гц, а глибокий сон, глибока медитація і несвідомий стан генерує дельта-хвилі, частота яких становить від 0,5 до 3 Гц. Чим повіль­ніші хвилі мозку, тим більш розслаблений стан ми відчуваємо.

Подібно до медитації й інших методів, орієн­тованих на об’єднання душі й тіла, музика, ритм, який становить близько 60 ударів на хвилину (вра­ховуючи сучасні можливості музики), може зсу­нути нашу свідомість від бета-хвиль у напрямку альфа-діапазону, підвищуючи таким чином загаль­ний стан організму і уважність. Використовуючи музику в домашніх умовах, на роботі чи у школі, можна створити динамічний баланс між більш ло­гічною лівою та більш інтуїтивною правою півку­лями мозку, адже взаємообмін думками є основою мистецтва. Музика Моцарта чи бароко, яка звучить протягом 10—15 хв, допоможе вашій свідомості здобути чіткість і підвищити рівень розумової організації.

Музика впливає на дихання. Наше дихання рит­мічне. Якщо ми не піднімаємося сходами нагору, то зазвичай ми робимо від двадцяти п’яти до тридцяти п’яти вдихів на хвилину. Більш глибокий, повіль­ний ритм дихання є оптимальним, сприяє спокою, контролює емоції, супроводжується більш глибо­ким мисленням. Швидке, плутане дихання може призвести до поверхового й розсіяного мислення, імпульсивної поведінки та схильності робити по­милки. Як свідчить практика, прослуховування швидкої, гучної музики після «дієти» із повільної музики може привести до такого ефекту. «Мої запе­речення музики Вагнера є фізіологічними, – якось сказав Ніцше. – Мені стає важко дихати, коли на мене діє музика Вагнера». Зменшуючи темп музич­них творів чи прослуховуючи спокійнішу музику, можна поглибити дихання, дати можливість заспо­коїтися мозку.

Музика впливає на серцевий ритм, пульс і кров’яний тиск. Ритм серцевих скорочень мож­на регулювати за допомогою звуків і музики. Серцебиття реагує на частоту, ритм і гучність, які можуть прискорювати чи уповільнювати серцеві ритми. Чим швидша музика, тим швидше б’ється серце; чим повільніша музика, тим повільніший ритм серцевих скорочень. Усе це, звичайно, в ро­зумних межах. Як і з ритмом дихання, повільніше серцебиття заспокоює мозок. Музику можна назва­ти «природним миротворцем».

Поезія, яка має багато спільного з музикою, та­кож може прискорювати серцебиття, розширювати об’єм легенів і насичувати киснем наші органи. Музика знижує м’язове напруження й підвищує рухливість і координацію тіла. Через автономну не­рвову систему слухові нерви з’єднують внутрішнє вухо з м’язами тіла. Отже, сила, гнучкість і тонус м’язів залежать від звуку і вібрації. В досліді, про­веденому в університеті штату Колорадо, двадцять чотири дівчини старших курсів робили фізичні вправи руками. Перед ними була поставлена мета час від часу вдаряти по спеціальній сигнальній подушці за командою. Дослідники виявили, що, коли дівчата координували свої рухи з ритмом музики синтезатора, а не зі своїми внутрішніми ритмами, вправи вдавалися значно краще і контр­оль за їх біцепсами був більш точним. В аналогічному дослідженні сімдесяти студентів університету, які займалися аеробікою, дослідники виявили, що музика допомагає їм координувати рухи. При цьо­му значно покращується настрій. Ритм і точність виконання рухів дуже залежать від ритму і темпу музичного твору.

Музика впливає на температуру тіла. Неприємний скрип дверей, гул вітру й неприємні звуки можуть навіяти жах. Голлівудські фільми жахів використовують ці ефекти, посилюють їх дратівливою музикою в сценах невизначеності, небезпеки і насилля, які з’являються на екрані. Всі звуки і музика тонко, але сильно впливають на температуру нашого тіла, а також на здатність

адаптуватися до змін температури, тепла і холоду. Гучна музика з сильним ритмом може підвищити температуру тіла на декілька градусів, водночас повільна музика зі слабко вираженим ритмом здатна понизити її. Музика впливає на кровообіг, частоту серцевих скорочень і дихання.

Музика змінює сприйняття часу. Ми можемо вибрати музику, яка «прискорює чи уповільнює» наші дії. Різка музика, наприклад, марш, може прискорювати крок. Класична музика і музика в стилі бароко провокує уповільнену поведінку. Музика високого романтизму чи сучасні оркестри допомагають пом’якшити напружену атмосферу. В деяких випадках така музика може змусити час зупинитися. З іншого боку, в лікарні чи полікліні­ці, де хвилини здаються годинами, яскрава музика може прискорити перебіг часу.

Музика може покращити пам’ять і навчан­ня. Виконання вправ під музику покращує наш стан і тонус. Це саме стосується навчання. Прослуховування легкої музики у вигляді фону допомагає деяким учням концентруватися. Інших вона може відволікати. Якщо слухати музику в стилі бароко під час навчання, можна покращити пам’ять, запам’ятовування нових і іноземних слів, а також віршів.

Музика покращує підсвідоме сприйняття сим­волів. Кінорежисери розуміють, що звуковий су­провід фільму здатний створювати і підтримувати інтерес під час перегляду фільму краще, ніж те, що відбувається на екрані, він пробуджує різноманітні символи в підсвідомості глядача. Аналогічно нові експериментальні способи лікування використовують

розслаблення у поєднанні з музикою для «про­риву» в підсвідомість пацієнта і лікування травм, які тривалий час були ніби «замкнуті» всередині організму.

Ці приклади показують нам, що музика воло­діє великою силою і цілющими властивостями. У кожної людини є улюблена музика, яка впливає на душу найбільш ефективно. Ознайомимося з впли­вом на нас різноманітних жанрів музики.

Слід мати на увазі, що в рамках кожного жанру існує багато стилів. Деякі з них активні й несуть енергію, інші пасивні й допомагають розслабити­ся. Наприклад, швидкий джаз може змусити кров активніше циркулювати, посилити пульс і викли­кати надмірне виділення гормонів, тоді як повіль­ний джаз може знизити кров’яний тиск, перевести мозок у режим альфа-хвиль і відволікти нас від проблем. Ось деякі загальні тенденції, які суттєво змінюються залежно від слухача, вимог прослуховування, дієти, навколишнього середовища і пози. Повільна музика в стилі бароко (Бах, Гендель, Вівальді) дає відчуття стійкості, порядку, безпеки і створює духовно стимулююче середовище, яке сприяє роботі.

Класична музика (Моцарт) відрізняється яс­ністю, елегантністю і прозорістю. Вона здатна підвищувати концентрацію, пам’ять і просторове сприйняття. Музика романтизму(Шуберт, Шуман, Чайковський, Шопен) підкреслює виразність і чуттєвість, часто пробуджує індивідуалізм, на­ціоналізм, її найкраще використовувати для того, щоб активізувати симпатію, пристрасть і любов. Музика імпресіоністів (Фавр, Равель) основана на свободі музичних настроїв і вражень. Вона ви­кликає приємні образи, ніби уві сні. Чверть години солодкого сну під таку музику може збудити ваші творчі імпульси.

Джаз, блюз та інші музичні й танцювальні форми, в основі яких лежать виразні африканські мелодії, можуть піднести настрій і надихнути, дати вихід радості, розсіяти сум, загостри­ти гумор, іронію, підвищити товариськість. Румба, маранта, макарена характеризуються живими ритмами й імпульсивністю, що підвищує серцебиття, робить дихання більш частим і глибо­ким, змушує все тіло рухатися. Самба вирізняється рідкісною властивістю збуджувати і заспокоювати одночасно.

Поп-музика, а також народні мелодії провоку­ють рухи тіла, створюють відчуття благополуччя. Рок-музика може пробудити відчуття, стимулюва­ти активні рухи, зняти напруження, послабити біль і знизити неприємний ефект гучних і різких звуків, присутніх у навколишньому середовищі. Ця музи­ка також здатна викликати напруження, зумовити стрес і біль в організмі. Спокійна фонова музика чи сучасні оркестрові мелодії, в яких немає чітких ритмів, посилюють стан розслабленої готовності. Музика в стилі панк, реп, хіп-хоп може збуджувати нас, підвищувати активність. Релігійна та обрядова музика (барабани шаманів, церковні гімни, храмо­ва музика) навіює стан спокою.

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *