27 666 перегляд(ів)

ВИДИ ТА ЖАНРИ ЖИВОПИСУ

МЕТА: сформувати уявлення про походження живопису, його види та жанри; розвивати відчуття

прекрасного та гармонії у тво­рах мистецтва; виховувати в учнів прекрасні почуття, навіяні

спогляданням творів живопису та порівнювати їх з почуттями та думками, що виникли від

сприйняття інших видів мисте­цтва.

ОБЛАДНАННЯ: ілюстрації картин, використання слайдів.

ХІД  УРОКУ

I.  ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА

Оголошення теми і завдань уроку.

 

II. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Що таке мистецтво? Питання складне й водночас просте. Словники, енцик­лопедії пропонують багатослівні визначення. Давайте уважно подивимось, що нас оточує. Книжкова ілюстрація, вишитий рушник, стінопис у соборі, ювелірна прикраса — все це твори мистецтва. Тобто мистецтво — це один із видів люд­ської діяльності, в якому художньо відображається її внутрішній і навколиш­ній світ.

Мистецтво поєднує в собі багато видів творчої діяльності людини. Це — лі­тература, музика, театр, кіно тощо. Такі різноманітні види людської творчості мають назву видів мистецтва. Серед них виділяють живопис, графіку, скульптуру, що разом із художньою фотографією становлять образотворче мистецтво. Сама назва його пояснює: це мистецтво, що творить образи, які ми можемо ба­чити очима. Тісно з ним пов’язані архітектура та декоративно-ужиткове мистец­тво, дизайн, садово-паркове мистецтво, комп’ютерна графіка. Уся ця сукупність мистецтв має ще й назву візуального мистецтва. Кожен вид мистецтва має свій спосіб відображення навколишнього світу, в ньому використовуються характер­ні саме для нього матеріали, він по-різному задовольняє людські вимоги.

Отже, сьогодні на уроці ми з вами дізнаємося більше про живопис, засоби живопису, його види та жанри, познайомимося ближче із зразками живопису, поринемо у світ мистецтва.

 

Слайд № 2

Живопис — найпопулярніший вид образотворчого мистецтва, це зображен­ня фарбами на папері, полотні, стіні або іншій поверхні предметів, явищ, лю­дей тощо.

 

III.   ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

Кожен вид мистецтва говорить з нами своєю мовою: графіка — мовою ліній, штрихів, темних і світлих плям; живопис — мовою кольорів та їх відтінків; де­коративно-ужиткове мистецтво — мовою орнаменту, візерунків, символів, створює речі корисні й гарні.

Завдяки кольору та майстерності художника живопис може відобразити світ людських почуттів, характерів, стосунків. Живопис має великі можливості для передання реального навколишнього життя і внутрішнього світу людини. Відповідно до призначення живопис поділяється на види: монументальний, станковий, театрально-декоративний, мініатюра.

Зараз ми дізнаємося, що ж нового нам повідомлять учасники творчих груп.

 

Перша творча група повідомить нам про монументальний вид живопису. За призначенням та особливостями художнього виконання живопис поділяєть­ся на монументальний, декоративний та станковий.

 

Слайд № З

Першим з’явився монументальний живопис. Це були розписи на стінах і стелях печер, які робили первісні художники. У Стародавньому Єгипті, Рим­ській імперії монументальні розписи прикрашали храми, палаци царів, вельмож. В епоху Середньовіччя у Візантії, країнах Західної Європи храми прикрашали мозаїками (зображення складалося із закріплених на поверхні різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців) та фресками (живопис фарбами по вогкій вапняній поверхні). Ці традиції продовжили і майстри Київської Русі. Мозаїки І, і фрески того часу ми можемо побачити в Софії Київській. Вони були і в Ми­хайлівському Золотоверхому соборі.

У готичних соборах Західної Європи з’являється ще один різновид мону­ментального живопису — вітраж. Це зображення із кольорового скла або його частинок, скріплених між собою. З часом у монументальному живописі почали використовувати й олійні фарби. Для монументального живопису властиве філософсько-епічне розуміння дійсності, суспільне значимий зміст, масштабність задуму, громадянський пафос, високий лад образів, звернення до великої колек­тивної аудиторії тощо.

Монументальний живопис тісно пов’язаний з архітектурою, він підпорядко­вується архітектурній споруді, створюючи синтез-органічну єдність різних видів мистецтв в межах єдиного художнього твору. Синтез тоді досягає повноти, ко­ли різні види мистецтв узгоджуються спільністю ідейного задуму та стилістич­ною єдністю. В ансамблі монументальний живопис виконує також і декоратив­ну роль.

 

Друга творча група повідомить нам про декоративний вид живопису.

Слайд № 4

Декоративний (декор — система, сукупність декораційних елементів (при­крас) в архітектурі та прикладному мистецтві) живопис є складовою архітектур­ного ансамблю або творів декоративно-прикладного мистецтва і призначений (на відміну від монументального живопису) для оздоблення або підкреслення конструкції та функції предмета. Термін відноситься також до орнаментально­го розпису. В сучасному розумінні декоративний живопис як манера може бути застосований у станковому та монументальному живописі.

 

Слайд № 5

Отже, термін відноситься до орнаментальних розмалювань та композицій, що не мають самостійного значення: панно, орнаментальне підкреслення функ­цій предмета або оточення великих настінних сцен.

Різновидом декоративного живопису є театрально-декораційний — це ху­дожнє оформлення вистав. У добу Відродження у театр прийшло образотворче мистецтво для зображення місця дії засобами живопису, і виникла нова про­фесія — художник-декоратор. Художники у сучасному театрі не лише малюють величезні картини, але й створюють ескізи костюмів, макети декорацій, проду­мують освітлення сцени протягом усієї вистави.

 

Третя творча група повідомить нам про станковий вид живопису.

Слайд № 6

Станковий живопис (від слова «станок», «мольберт», на який ставиться приготовлена основа — картон, дошка, полотно для малювання картин, за яким працював художник) об’єднує твори самостійного значення, не пов’язані з архітектурним ансамблем. На відміну від монументальних творів, які є невід’ємними від стіни і частини будівлі, станкові живописні картини можуть змінювати своє місцезнаходження, їх можна переносити з місця на місце, зберігати в житлових приміщеннях, установах, музеях. Станковий живопис виник у добу Відроджен­ня. Але справжнього розквіту цей вид мистецтва набув коли виникла техніка роботи з олійними фарбами на полотні. Вони давали можливість працювати над картиною тривалий час.

Саме в цій техніці виконано переважну більшість шедеврів світового зна­чення.

Мініатюра як вид живопису виникла в часи, коли старовинні книги прикра­шали невеличкими барвистими сюжетними зображеннями. Саме слово «мініа­тюра» походить від «мініум» (так називали червону фарбу, яку дуже цінували в давні часи).

За тематикою живопис поділяється на жанри: побутовий, історичний, де­тальний, портрет, пейзаж, натюрморт, міфологічний, релігійний, анімалістич­ний, батальний, іконопис.

 

Слайди № 7, 8

Побутовий жанр — галузь мистецтва, присвячена відображенню у художніх творах подій та сцен повсякденного життя людини.

Історичний жанр — галузь мистецтва, присвячена зображенню конкретних історичних явищ суспільного життя минулого та сучасного, а також діяльності історичних осіб.

Детальний жанр — в образотворчому мистецтві досконале, реалістичне ви­конання всіх дрібниць та подробиць у зображенні будь-чого. Практика деталь­ного жанру притаманна художникам Раннього Відродження.

 

Слайд № 9

Портрет — один із провідних жанрів живопису, скульптури, графіки, при­свячений зображенню

певної конкретної людини; окремий художній твір, що належить до портретного жанру. Портрет може відображати одночасно кількох людей. Портретний жанр набув поширення ще у мистецтві часів рабовласни­цької формації (Стародавні Єгипет, Греція, Рим) і, будучи забутим у середні ві­ки, з новою силою розвинувся у добу Відродження — особливо у XVII ст., коли творили великі майстри портрету Рембрандт та Веласкес. Провідне місце в жит­ті тодішнього суспільства посів жанр портрета, розвиток якого розпочався з до-наторських та надгробних зображень. Цей вид портрета був досить поширеним в українському мистецтві.

(Портрети Яна Рорбурта, Костянтина Корнякта.)

Найпопулярнішим був портрет світського призначення, спочатку погруд­ний, згодом у повний зріст. Невеликого формату ранні портрети об’єднані органічно цілим ренесансним сприйняттям людини. У таких портретах пере­плелися впливи західноєвропейського мистецтва з традиціями українського жи­вопису, якому належить провідна роль.

 

Слайд № 10

Пейзажний жанр — один із жанрів в образотворчому мистецтві, присвяче­ний зображенню первісної або зміненої людиною природи. Окремий художній твір відповідного жанру також називається пейзажем. Як самостійний жанровий різновид пейзаж існує у європейському мистецтві з XVII ст., набувши особливо великого розвитку в голландському живописі цієї доби. Лише у XIX ст. пейзаж став поширеним жанром. З часом він розгалужується на різновиди: парковий, історичний, міський, індустріальний тощо.

 

Слайд № 11

Натюрморт (від французького «мертва природа») — один із жанрів образ­отворчого мистецтва, присвячений зображенню неживих предметів. Найбільшо­го розвитку як самостійний жанр досяг у XVIII ст. в голландському та іспан­ському живописі.

 

Слайд № 12

Іконопис — в історії мистецтва галузь станкового (духовного) живопису, твори якого були об’єктом культу та поклоніння.

Батальний жанр — галузь образотворчого мистецтва (переважно маляр­ства), присвячена військовій тематиці. Головним чином відображує бойові події. Батальний жанр може розглядатись і як окремий розділ історичного жанру.

 

Слайд № 13

Анімалістичний жанр — жанровий різновид образотворчого мистецтва, що зображує тварин, птахів.

Художні образи живопису створюються за допомогою малюнка, кольору, світлотіні, колориту і перспективи. Важливу роль відіграє і композиція (лат. соmpositіо — складання, розміщення) — побудова художнього твору, співвідно­шення окремих частин і елементів, що зумовлені його ідейно-образним змістом, характером і призначенням.

Найважливішим зображальним та емоційним засобом живопису є колір. У живописі використовуються фізичні властивості світла, що дає можливість зобразити предмет у кольорі, створювати колорит. Колорит (італ. соlorіо  — за­барвлений) — загальне кольорове рішення, система сполучення кольорів та їх відтінків у художньому творі. Якщо у творі домінують сині, зелені, фіолетові відтінки, колорит називають холодним, а коли домінують жовті, червоні, оран­жеві — теплим. За допомогою кольору, приведеного в творі у гармонійну сис­тему, передаються краса й багатство барв реального світу, матеріальність пред­метів, їхнє природне забарвлення і його зміни залежно від освітлення і оточення.

Техніка живопису різноманітна, фарби відрізняються одна від одної харак­тером речовин, що сполучають барвники. Застосовують фарби олійні, клецові, керамічні, силікатні, воскові, темпера.

 

IV. ПІДСУМОК

Ми вже знаємо, що таке живопис. Він сповнений простору, глибини, як у реальному житті. Складається враження, що там діють живі люди, рухаються тварини, ростуть дерева і квіти, хоча насправді це лише кольорові фарби на пло­щині. Завдяки їм і майстерності художника живопис може відобразити світ люд­ських почуттів, характерів та стосунків, спостереження за природою та сміливі фантазії. Тобто живопис має великі можливості для передання реального нав­колишнього життя і внутрішнього світу людини. Тому це найпопулярніший вид мистецтва, який має багато шанувальників. Глибина і правдивість відображення дійсності, майстерність застосування художніх і технічних засобів визначають силу ідейного і емоційного впливу живопису на глядача. Живопис, як і інші ви­ди мистецтва, є однією із форм суспільної свідомості, засобом пізнання світу, ідейного та естетичного виховання людей.

 

V.   ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Творчим групам дібрати зразки живопису до тих жанрів, про які вони роз­повідали на уроці.

Icon of Urok Hudkul9 4 Urok Hudkul9 4 (18.7 KiB)

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

4 comments for “ВИДИ ТА ЖАНРИ ЖИВОПИСУ

  1. Тетяна
    21.05.2014 at 21:19

    дуже цікавий урок!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!

  2. daletp
    15.09.2014 at 19:16

    Дякую за цікавий урок!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *