6 850 перегляд(ів)

Виховна година у 6 класi: Душі людської доброта

Мета: виховувати умiння роздiлити чужий бiль, доброту, иуйнiсть,спiвперевживання,надавати допомогу у важку хвилину,вмiння бути милосердним.
В напівзатемненому залі звучить музика Ф.Шуберта “Діва Аве Марія”.
Голос диктора:
Все упованіє моє
На тебе, мій пресвітлий раю,
На милосердіє твоє,
Все упованіє моє
На тебе, мати, возлагаю.
Святая сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Т.Г.Шевченко”Марія”

І ведучий.
Милосердя, доброта. Ще і часів давньоруських благодійність була в традиціях нашої о народу. Цілком природнім і закономірним вважалося допомоги! знедоленому, нещасному, поділитися шматком хліба, дати притулок безлюдному, захистити старість і немічність, порятувати хворого чи каліку, заступитися та беззахисного і скривдженого.

ІІ ведучий.
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердечність, уміння розділи їй чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити ь горі та біді – це в характері нашою народу.

І ведучий.
Саме таким був безкорисливий порив мільйонів людей: котрі прийшли на допомогу багатостраждальному – народові Вірменії після страшного землетрусу; Україні. Білорусії – після аварії на Чорнобильській ЛИС. трагедії в Таджикистані.

Не говори про доброту
Коли ти нею сам не сяєш
Коли у радощах витаєш.
Забувши про чужу біду.
Бо доброта не тільки те.
Що обіймає тепле слово
В цім почутті гака основа. Яка з глибин душі росте. Коли її не маєш ти
То раниш людяне в людині, Немає вищої святині.
Ніж чисте сяйво доброти. (О. Довгий)

ІІ ведучий.
Доброта, милосердя – багатоликі. Погреба в них повсякчас. Навіть тоді, коли нема біди. Навіть там, де гори спокійні і твердь земна не хитається під ногами.

І ведучий.
Милосердя й доброта-як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, то милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа? Хіба без них не можна бути милосердним ? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги.

ІІ ведучий.
На Україні проживає майже два мільйони одиноких людей. Близько 200 тис. з них проживають в будинках-інтернатах. їх об’єднує немічність і самотність.
І ведучий.
У злигоднях живуть 5 тис. в наших земляків. Близько 1 тис з них мешкають в напіврозвалених халупах. 7 тис. – ті, хто отримує мізерну пенсію (і таких чимало, які існують на межі бідності. Сумні цифри, незвичні. Та це правда життя.

ІІ ведучий.
Важко уявити, що люди страждають не від того, що на щодень не мають свіжого хліба, а через те, що не чують вкрай необхідного “Добрий день”

(Звучить музика).
Читець:
Кажімо більше ніжних слів
Знайомим, друзям і коханим
Нехай комусь тепліше стане
Від зливи наших почуттів.
Нехай тих слів солодкий мед
Чиюсь загоїть рану (Чи перший біль, чи то останній)-
Коли б то знати наперед!
Кажімо більше ніжних слів,
Комусь всміхаймось ненароком,
То не життя людське коротке,
Короткі в нас слова черстві
Кажімо більше ніжних слів… (І.Вовк)

І ведучий.
Лікування добротою потребують не тільки хворі й самотні, а й цілком благополучні і здорові, люди, в яких душа черства й глуха до чужого горя. Лікування милосердям потрібне і тим, хто не бачить і не чує кривди й болю, несправедливості, горя. Із такими сліпими, глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життєлюбним і проникливим.

“Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні…” так писав письменник-гуманіст А.П.Чехов.

Читець: 
Не нарікай на глухість душ людських
І не гостри в злобі на них зубів…
А ти, що людям зробив,
Ще вимагаєш доброти від них? і
Чого, мовчиш, подумай і збагни,
Але уже з низької висоти,
І зваж, і переваж, а хто є ти?
І зваживши, нікого не вини.
А сам в своє більмо душі заглянь.
Чи там хоч раз добром світила рать
І променем зорилося святим?
і ти збагнеш, то до твоїх страждань Не відгукнеться власна глухомань
А ти шукаєш в людях доброти. (О.Когачуп)

ІІ ведучий.
Мудрі французи кажуть: “От якби то молодість знала, якби ж то старість могла …” Гей-гей, старість-не радість, ніхто її не жде. всяк прихитряється відсунути її небажаний прихід. Та ба, вона підкрадається несподівано, раптово впаде, як сніг на скроні, і ти з печальною розсудливістю розумієш – усе краще вже було, все в минулому. І з гобою лише спомини та недуги, самота та немічність.
Добре, коли за своєї життєвої зими звив тепле гніздечко родинне, коли довкола променяться рідні усмішки, дзвенить дитячий сміх. А як цього нема» . (Звучить музика Рахманінова “Всенощное бдение”)

І ведучий.
Будинок пристарілих, сумне пристановище на схилі літ. Хоч там непогано. Тут не бачиш людей у рваному одязі, тут готують досить пристойну їжу, показують кінофільми і т.д.

Чому старі радіють, коли звідси їх забирають, чому просто на очах в’януть, почувши новину, що їх відправляють в будинок пристарілих.(Виходять на сцену).

Молодий чоловік:
Все гаразд, мамо, документи в будинок пристарілих оформлені. Там вам буде добре. Спокій, тиша, обслуговування … І ми не набридатимемо. Звісно, інколи будемо заглядати.

Мати:
Одна тепер, назавжди одна … Ідуть геть найрідніші, без котрих життя не матиме сенсу, стане байдужим настільки, що втратить ціну.

Чоловік:
То що все, мамо? Ми ж не куди-небудь, а в будинок пристарілих. Там вам буде краще, ніж з нами…

//Вона розуміє, що діти відправляють її в зал чекання перед похоронною процесією.

Читець:
Людина чуйна
Й пса не вижене із двору.
Коли проживає
Десяток-другий літ,
Охороняючи садок його іі комору.
Притулок дасть,
Поїсти дасть, як слід,
А зла-
і рідну матір виряджає,
Коли нема вже користі від неї.
(Мелодія Баха)

І ведучий.
Гіркі материнські сльози, гіркі як полин, і пекучі такі. Чи буває в світі щось гірше? Їй би внуків бавити своїх, їй би горнути їх до серця. А вона, обнявшись з самотністю, тихо журиться біля вікна. Мамо, мамо! – почулося бабі Наталі, і вона незважаючи па свої 83 роки кинулась до вікна. Чи не сини це па дворі гукають її ? Ні. Знову почулося. Далеко залетіли сини, думає старенька. А я ж так давно їх бачила.

(Музика вимикається)

І ведучий.
Одинокість сивим полотном цвіте попід вікнами бабці Ярини. Не живу, а доживаю – з гіркотою мовить вона. – Ще хоча б раз подивитись на сина, то й помирати вже можна, бо важко піти з цього світу. не попрощавшись з ним. А він все не йде. Де ж ви, сини? Де ж ви, соколята?- виглядають матері у вікно. Вже й очі видивились. А їх все нема.

Читець:
Шануйте матерів.
Мені болить, коли матуся.
Що мас дочок і синів.
Живе одна мов та бабуся,
На схилі посивілих днів.
Працює вдень, не спить ночами
І часто зрошує сльозами
Тверду подушку на зорі
Скотину порає в дворі
А вдень копає на городі
Уста шепочуть: «Світе мій!
Як важко жить мені одній! Одна-однісінька та й годі!”
Цим віршем нагадать хотів: Шануйте друзі матерів!
(К. Прохоренко)

II ведучий.
Виховує мати синів, доньок, надіється, що буде до кого на старість прихилитися. А вони, розлетівшись по світу довго-довго не навідуються до отчого порогу. Лише скупі листи приходять час від часу. І подібні одна на одну телеграми. А коли нарешті знайдуть хвилину, щоб відвідати, нерідко це – буває надто пізно, зі скрипом відчиняються перекошені двері, застогне пошарпана віконниця і додолу підстреленою горлицею впаде материнська, любов.

Читець:
Допоки нас чекають наші мами,
І доки виглядають нас батьки.
Провідуймо , та не лише листами.
Хоч дорогі їм і скупі рядки.
Коли неждано вдарять в дзвони далі.
Тоді на все знайдеться час.
Але не сльози, не вінок печалі –
Уже ніщо не виправдає нас.
Заниє жаль у щедрім слові “Мама”
І чайкою здригнеться синя вись.
Провідуймо і завжди пам’ятаймо.
Що можем запізнитися колись.
(О.Бочачук)

II ведучий.
Трирічного Сашка мати залишила на вокзалі. Його ровесника Ігоря кинула на дитячому майданчику, поклавши до кишені пальто записку з проханням влаштувати дитину в дитячий будинок на виховання… Нехай доля буде милосердною, нехай росте під Хрестом. Єдине, що дала, крім життя, сподівання на чиюсь добру волю. Чи божу, чи людську. Чи справді усміхнеться їм доля, чи ласкавою вона буде для всіх тих, що прийшли у цей світ небажаними, чужими для найрідніших людей ? ,

I ведучий.
У сирітських дітей багато що є. Затишні спальні, на ліжках новенькі ковдри В їдальні смачний борщ. Велика бібліотека і спортивний зал, світлі класи. Діти як діти. Безтурботно бавляться на дозвіллі, а вночі спросоння цілують маму. Вони часто розмовляють ночами.

(Діалог хлопчика і дівчинки 5-6 років)
– Тебе ще ніхто не забрав? А чого?
– Бо кашляю.
– А я сплю тихо.
– Тоді тебе виберуть.
– В мене нема дому, і мами нема, і тата нема, і нікого нема. Одна я.

II ведучий.
Сім’я для дитини не тільки перше і гніздо, а й школа життя, і тому немає для неї більшого горя ніж сирітство.
І ведучий.
З давніх-давен дзвони, окрім богослужіння повсюдно використовувались і як набат для сповіщення на якесь лихо, біль, сполох під час пожежі, ворожого нашестя.

II ведучий.
Сі в одні дзвони б’ють на сполох, закликають нас до Милосердя. Доброти. Бо тільки милосердя робить нас справжніми людьми.

І ведучий.
Друзі ! Добродії ! Поряд < нами живуть, а може доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми – я, ваші сусіди або колеги. Зараз, сьогодні, завтра – може бути пізно.
Люди! Будьте милосердні. Бо суд немилосердний до того, хто не вчинив милосердя

II ведучий. 
Милосердя-бо ставиться вище за суд .

(Музика стихає. На закінчення звучить пісня “Дай нам Бог” на сл. (Є.Євтушенка).

 

 

Виховна година на тему «Чи можна прожити без конфліктів?»

Мета:
Навчальна:
• розширити і поглибити суть понять «суперечка», «конфлікт», «конфліктна ситуація»; учні повинні засвоїти правила попередження конфліктів;
Розвивальна:
• розвиток умінь аналізувати конфліктні ситуації та вирішувати конфлікти;
Виховна:
• виховати толерантність, звичку в учнів уважно ставитися до товаришів, вміння бачити хиби у своїй поведінці і виправляти їх.
Форма проведення: година спілкування.
Хід проведення
І. Вступна частина (2-3хвилини)
Вступне слово вчителя: Один філософ сказав: „той, хто вміє впоратись с конфліктами шляхом їх визнання та регуляції, бере під свій контроль ритм історії…” (Р.Дарендорф)
Тема нашого заняття  – «Чи можна прожити без конфліктів?»  Напевно ні, адже наше життя проходить поміж інших людей, яких ми намагаємось зрозуміти… Візьмемо до прикладу школу. Школа – це простір, де щоденно зустрічаються сотні людей – дітей та дорослих. Час від часу між ними і виникає те, що називається конфліктом.

Між ким найчастіше виникають конфлікти ?: чоловік         дружина     діти,

організація         людина, організація            організація,

людина      держава, держава           держава.

Вчитель: Конфлікти іноді загострюються так, що мирним шляхом їх уже дуже важко вирішити. Тоді виникають війни. Чому так відбувається? (відповіді дітей)

Отож, сьогодні ми познайомимося з сутністю конфлікту, причинами їх виникнення та визначимо шляхи його подолання. Інакше кажучи будемо вчитися виходити з конфліктних ситуацій як мудрі, виховані, інтелігентні люди.

ІІ. Основна частина. (35 хвилин)
Що ж таке „конфлікт”?
1. Вправа „Словник конфлікту”
Учні висловлюються , починаючи фразою „Конфлікт – це …”
• Конфлікт – зіткнення протилежних інтересів, поглядів, цілей…
• Конфлікт – стан, який виникає, коли сторони мають несумісні прагнення
• Конфлікт – це прояв неузгодженості інтересів, незгода між сторонами, коли кожна прагне зробити так, щоб було прийнято саме їх позицію.
Доповнення вчителя : Конфлікт – одне з найважливіших явищ в сучасному житті. Життя людини в суспільстві досить складне та сповнене протиріч, крім того всі ми різні, маємо різні наміри, інтереси, цілі та розуміння як саме треба досягати власних цілей. В процесі життя ми взаємодіємо, виходячи зі, знов таки різних, уявлень про те як треба взаємодіяти, тобто маємо зіткнення інтересів як окремих людей так і груп людей. Таким чином, ми вийшли на загальне визначення терміну «Конфлікт» – це зіткнення сторін, думок, сил, інтересів. Основою конфліктів є небажання поставити себе на місце іншої людини, подолавши свій егоцентризм…
2. Робота з наочним зображенням. (3 хвилини)
Конфлікт можна уявити у вигляді айсберга, у якого видно тільки надводну частину, а все, що під водою – сховано…
На другому малюнку ми бачимо, що вміння співпрацювати, позитивно сприймати особистість, вміння ефективно спілкуватись полегшує розв’язання конфліктної ситуації.
3. Мозковий штурм «Чому виникають конфлікти?» ( 3-4 хвилини)
КОНФЛІКТИ
• пов’язані з бажаннями, прагненнями , потребами
• викликані відмінністю інтересів
• в основі лежить суперництво, нетерпимість, ворожість
• викликані невідповідністю вираження емоцій, невмінням спілкуватись
• через нестачу матеріальних ресурсів
• у зв’язку з розподілом влади
• з приводу найважливіших ідей та життєвих установок

4. Обговорення ситуацій.

Вчитель: Безумовно, жити в злагоді – головна умова  людського буття. Зараз ми спробуємо цьому повчитися, але спочатку попрошу вас об’єднатися у групки, кожна з яких отримає кілька конфліктних ситуацій. Вони різні. Спочатку ви їх обговорите, потім на чистому папері, який є на кожному столі, запишите відповіді на 3 запитання. Запитання на дошці.

  • Які риси характеру проявили герої кожної ситуації?
  • Як знайти вихід з конфліктної ситуації?
  • Які  людські якості допоможуть вам у вирішенні конфлікту?

Регламент: 5 хвилин. Обговорення супроводжується спокійною музикою.

Потім два учасники групи виходять до дошки: один зачитує ситуацію, інший відповіді на вказані запитання: аркуш паперу прикріплюють на дошці. І так кожна група.

СИТУАЦІЇ:

  1. До вашого класу прийшов новий учень. Він завжди виконує домашні завдання, піднімає руку на кожному уроці, правильно відповідає. Прийшовши раніше всіх, добровільно виконує обов’язки чергових. Відтак вчитель постійно кладе «новачка» у приклад. Ви відразу подумали, що це «підлиза». Хлопчику усі заздрять, дружити з ним ніхто не бажає, а от посміятися над ним … Не витримавши такого відношення школяр пожалівся батькам і ті наступного ж дня прийшли  до школи з’ясувати обставини.

 

  1. У вас була контрольна робота. Вчитель оголосив результати: учень А, у якого списали три його сусіда, отримав  7 балів, а ті, що списали9 б. Учень А вимагав, щоб ті, хто у нього списував контрольну роботу, призналися вчителю, але друзі не погоджувалися. Між ними викик конфлікт…

3. На перерві ти дав другові свій новенький телефон, який вчора подарували батьки на День народження. Мимо бігли однокласники і штовхнули хлопчика, який і так легенько тримав у руці подарунок. За мить усі збирали на підлозі частинки мобілки. Дехто заспокоював, мовляв, мій ще більше разів падав – і нічого. Друг виправдовувався, що не винен, адже це діти його штовхнули. Та все ж між хлопчаками виникла сварка.

4.  Тато любить дивитися телевізор, включивши його на всю гучність, вам необхідно вивчити вірш, оскільки вчитель погрожував поставити погану оцінку. Вивчити в такій обстановці не вдаться. Чи має рацію тато? Як  тобі поступити?
Вчитель: Як то не сумно, існують конфлікти, на які люди витратили значно більше енергії, ніж заслуговувала суть ситуації. Є конфлікти, які взагалі можна було б не починати.

5. Шляхи подолання конфліктів.
Вирішити конфлікти можна різними шляхами, наприклад: Психологи рекомендують «шість сходинок подолання конфлікту»:
1. Слід розпізнати конфлікт (для нього характерні певні психологічні та фізичні реакції – стрес, підвищення голосу, серцебиття, прискорене дихання, збліднення тощо).
2. Необхідно проаналізувати свої почуття, емоції. Якщо ми краще розберемося у своїх почуттях, зможемо зрозуміти і почуття інших, зуміємо поважно поставитись до інших учасників конфлікту.
3. Не допускати переходу на особистості в конфлікті.
4. Діяти за принципом «тут і тепер», тобто вирішувати проблеми, що безпосередньо стали причиною конфлікту, а не згадувати колишні події та образи.
5. Віднаходити такі ідеї, рішення, у яких обидва учасники конфлікту могли б одержати те, чого вони прагнуть . У багатьох конфліктах може здатися, що проблема не має взаємоприйнятного розв’язання. Але, визначаючи за допомогою мозкового штурму перелік рішень, можемо вирватися з кола звичних способів мислення і знайти неординарне, прийнятне для усіх рішення.
6. Останньою сходинкою на шляху до розв’язання конфлікту є спільний вивір рішення , яке б задовольнило обох учасників, і реалізація цього рішення.
Сюди можна ще додати такі сходинки, як:
7. Зміна позиції однієї зі сторін;
8. Усунення об’єкту конфлікту;
9. Заміна одного об’єкта іншим, тощо.
ІІІ. Заключна частина заняття (2-3хвлини)

6. Прощання «Клубок побажань»

Побажайте один одному на прощання усього найкращого, передаючи клубок ниток з рук в руки.

Вчитель: Тепер ми пов’язані з вами однією ниткою. Ми всі разом робимо одну справу, формуємо справжню людину. А раз у нас одна мета, то й працювати потрібно однією командою, не конфліктувати, а знаходити вихід з будь-якої ситуації. Прожити без конфліктів можна! У нас все вийде!

 

Виховна година.

Тема заняття: “Курінню- ні!”

Мета заняття:

Інформативно-виховна:

інформування молоді про негативний вплив тютюну на здоров’я  не лише того, хто палить, але й оточуючих;

інформування про ризик розвитку залежності від тютюну, набуття нових та ускладнення наявних захворювань.

Виховна:

Формування у підлітків якостей сильної особистості та здатності протистояти тютюновій індустрії.

Профілактична:

Попередження паління серед підлітків та учнівської молоді.

Терміни і поняття: “тютюн”, “тютюнопаління” “наслідки тютюнопаління”.

Тип заходу: комбінований

Обладнання: плакати, фотознімки та малюнки антитютюнового спрямування.

Хід заняття:

І. Організаційний момент.

Зручне розміщення учнів та гостей.

ІІ. Мотивація проведення заходу:

Суспільство мусить дбати про здоров”я своїх дітей та підлітків, адже вони майбутнє цього суспільства. З перших днів життя дитину в нашій країні супроводжує увага і піклування спеціальних дитячих закладів – лікувальних, виховних, навчальних, спортивних, розважальних та ін. Ось ціла армія лікарів, вихователів, вчителів, інструкторів докладають масу зусиль, щоб захистити дитину від хвороб, від фізичних та психологічних травм. Але ці титанічні зусилля не завжди мають належні результати і виявляються марними стосовно впливу тютюну. Чому? Щоб відповісти на дане запитання проведемо маленький експеримент. Пропонуємо учням кілька довільних предметів, але серед них має бути упаковка від цигарок.

Завдання :

-назвати предмети;

-визначити їх призначення;

-розповісти про шкоду тютюну;

Результат: Учні швидко називають предмети, багато хто розпочинає перелік предметів саме з упаковки для цигарок. Вони добре знають для чого використовується ця упаковка, знають назви марок, безпомилково визначають призначення самих цигарок, але про шкоду тютюну, окрім фактору задимлення, мало хто щось може розповісти.

Висновок: Реклама цигарок всюди- від цигарки в руках батька чи інших членів родини, до крамниць, яскравих щитів (якщо не з прямою, то з опосередкованою рекламою тютюну). Про шкоду від паління інформація розміщена так, що на неї майже ніхто не звертає увагу, тим більше діти. Вони сприймають яскраві, ефектні фото, малюнки, написи, але пропускають повз увагу застереження про шкоду куріння і тютюнового диму. Попередження не спрацьовує.

Що треба робити?

1.Необхідно доносити до всіх нехай жорстоку, але правду про наслідки тютюнопаління.

2.Обмежити вплив реклами тютюну:

-на батьківських зборах рекомендувати батькам не демонструвати цю шкідливу звичку перед власними дітьми;

-заборона для всього персоналу курити на території шкільних та виховних закладів;

-заборона для всіх відвідувачів палити на території виховних та шкільних закладів;

-заборона паління в усіх громадських місцях.

3.Цілеспрямовано і постійно, шляхом різноманітних заходів виховувати в учнів негативне ставлення до тютюнопаління.

З метою активізації опорних знань учнів пропонується  проведення анкетування.

АНКЕТА

1.Що являє собою тютюн?

2.В яких галузях виробництва використовують тютюн?

3.Сам по собі тютюн шкідливий чи корисний?

4.В якій індустрії тютюн найширше використовують?

5.Які тварини споживають тютюн?

6.Що спільного між тютюном і нікотином?

7.Як тютюн діє на комах?

8.Чи є тютюн рослиною без якої існування людини неможливе?

9.Використання тютюну-це необхідність чи данина моді?

10.Палити-це вигідна для людини справа ?

11.Тютюн шкодить здоров”ю?

12.Той хто палить шкодить лише власному здоров”ю?

13.Кинути палити легко?

14.Ви б хотіли допомогти вашим рідним кинути палити?

15.Тютюн забруднює навколишнє середовище?

16.Боротьба з тютюном- це легка справа?

17.З тютюном треба боротися?

18.Ви палите?

19.Скільки часу?

20.Ви бажаєте кинути палити? (якщо палите)

21.Вам потрібна допомога?

22.Ви можете випробувати свою силу волі?

(Результати анкетування краще буде використати на наступних заняттях.)

До уваги класу та гостей пропонується театралізоване дійство.

Вчитель: Діти, до нас сьогодні завітали незвичайні гості – Закон, Здоров”я, Природа і Бюджет. Давайте їх привітаємо.

(В кабінет проходять відповідно одягнені персонажі. За ними впевнено ідуть Тютюн, дві цигарки і запальничка, у них також відповідний одяг. Гості розміщуються за окремим столом.)

Закон: Дорогі діти. Разом зі своїми друзями я прийшов до вас. Ми вдячні за запрошення і раді вас вітати.

Учениця: Так, Ваша Честь. Ми дуже раді, що Ви знайшли для нас час і відгукнулися на наше запрошення.

Учень: Ми раді Вас вітати, але хто це з Вами? Ми, здається, їх не запрошували.

Тютюн (зручно вмощується на стільці): А нас і не потрібно запрошувати. Дивні люди: запрошувати-не запрошувати. Діждешся від вас запрошення! Нас ніхто не запрошує, але ж і прогнати нас також не можуть.Чи не так?(зертається до своєї свити)

Свита: Так, так (кивають головами і зручно вмощіються на стільцях)

Закон: Що ж, до справи. Мої друзі занепокоєні. Їх турбує те, що ось такі непрохані гості інколи з вами товаришують. Але чи потрібне, чи корисне для вас таке товариство? Ми щось не впевнені.

Здоров’я (вбрання лікаря): Я ось маю запитання. Пане Тютюн, яку користь Ви приносите людям?

Тютюн: О, користь! Від нас велика користь, правда (звертається до Цигарок -ті радо кивають головами). По-перше: ми створюємо чудовий сірий густий смок. Нам навіть не хочеться розмовляти, ми тільки палимо і закутуємо все в тютюновий дим.

Здоров’я: Ось. Ви лише послухайте:”…сірий густий смок…”. А чи відомо вам, що людина, яка палить, шкодить і собі, і оточуючим?

Тих, хто вдихає цигарковий дим називають пасивними курцями. Стан їхнього здоров”я страждає також. Дослідження довели, що пасивне паління і активне паління майже однаково небезпечні.

Тютюн:Та що  ви таке говорите? Чим це ми вам шкодимо? Кому може зашкодити оця тендітна Цигарочка (бере за руку цигарку)?

Здоров’я: Ось недавно у нас в гостях була Державна Цільова Програма. Вона нам повідомила дуже серйозні новини. Уявіть собі: в Україні від хвороб, пов”язаних з курінням, щорічно гине майже 100 тисяч осіб. А скільки дітей страждають від цигаркового диму? За висновками ВООЗ пасивне куріння у дітей є причиною бронхітів, пневмоній, приступів астми, інфекцій середнього вуха, серцево-судинних та неврологічних ускладнень. Ви погляньте (демонструє фото або плакати з наслідками впливу тютюну на органи людини) як страждає наш організм від куріння та тютюнового диму.

Тютюн: Вас послухати, то в усьому винен я з моїми дівчатками? Скажіть іще, що ми винні і в тому, що на вулицях буває брудно!

Природа: Так, винні.

Тютюн: Ось це вже занадто. Погляньте на нас. Ми одягнуті за останнім словом моди, нас складають в чисті білі коробки, нас прикрашають етикетками і наклейками.

Природа: Можливо ви найкраще одягнені, найліпше упаковані, найяскравіше оздоблені. Але куди дівається те, що від вас залишається? Недопалки і зім’яті коробки можна зустріти скрізь!

Тютюн: Можливо, можливо. Але ви б, пані Природо,не за нами слідкували, а за тим, щоб Ваші ліси пожежами не знищували! Інакше і в цьому звинуватите нас.

Природа: А ви не відчуваєте своєї провини? Чи не ваші друзі-курці розкидають недопалки цигарок в сухі трави та листя? Залишають без нагляду вогнища в лісах? Чи не так?

Тютюн: (водить плечима) Щось мені тут не дуже подобається. І чому це до нас всі чіпляються з якимось звинуваченнями, ніби ми причина всіх бід? Іще скажіть, що ми у вас гроші відбираємо, що ми грабіжники. Ні, це вже занадто!

Бюджет: (перераховує в гаманці монети) Давайте порахуємо: Скільки грошей за місяць витрачає людина яка палить, якщо вона щодня купує пачку цигарок вартістю в 3 гривні? Ну ось-скільки грошей люди перепускають на дим. А могли б використати з користю для себе та інших.

Тютюн: Хто ви такий і про що ви говорите? Чи ви в цих справах розумієтесь?

Бюджет:О, кому як не мені розумітись в цій справі? Я – Бюджет. Я знаю все про гроші, мене не проведеш. А Ви, пане, послухайте: за даними підготовленої Всесвітньою організацією охорони здоров’я Європейської доповіді про боротьбу проти тютюну (2007р.), викликані тютюнокурінням прямі та непрямі витрати в країнах Європейського Союзу в 2000 році складали від 1,04% до 1,39%  валового національного продукту(НВП), а в східноєвропейських країнах, де поширеність куріння вища, наприклад, в Угорщині, вони складають від 2,7% до 3,2% НВП. Якщо припустити, що в Україні викликані тютюнокурінням витрати складають 1,5% НВП, враховуючи, що державний бюджет 2007 р. розраховано з показника НВП на рівні 685 млрд. грн.,то викликані тютюнопалінням прямі та непрямі витрати в Україні перевищують 10 млрд. гривень.

Тютюн: Я ж кажу – щось тут не те. Як ви смієте нас в усьому звинувачувати? Пане Закон, як ви дивитесь на все це?

Закон: Я не бачу ніяких порушень. І Здоровя, і Природа, і Бюджет справедливо зауважують не лише Вашу невихованість, але й провину.

Тютюн: Це неподобство. Я буду звертатися до міжнародних інстанцій.

Закон: Так, так. На Вас там давно вже чекають. Я тільки-но спілкувався з однією вельмишановною пані, її звуть Рамкова Конвенція. Дуже приємна пані. Так ось, Рамкова Конвенція повідомила, що основна мета її діяльності полягає в ” захисті нинішнього та прийдешніх поколінь від руйнівних наслідків для здоровя людей споживання тютюну й впливу тютюнового диму. Вона вимагає забезпечення відповідних заходів для боротьби проти тютюну.Ці заходи підлягають здійсненню на національному, регіональному й міжнародному рівнях, для того щоб постійно та істотно скорочувати поширеність вживання тютюну й впливу тютюнового диму.”

Тютюн: Це вже занадто! Пішли звідси. Нам тут не цікаво!

(рішуче прямує до виходу, за ним Цигарки та Запальничка. Раптом Запальничка перечіплюється і падає.)

Запальничка: Зачекайте на мене, друзі! ( Тютюн притишує ходу, Цигарки зупинились.) Ой, я, здається, поламалась. ( плаче).

Тютюн: Та кому ти потрібна поламана? (рішуче прямує до виходу, Цигарки за ним. Виходять з кабінету. Запальничка не може підвестися, тихо плаче.)

Закон: От тобі і друзі (підходить до Запальнички, допомагає їй підвестись. Вона, накульгуючи, іде геть.)

До дітей: виявляється непроханих гостей можна призвати до порядку. А, можливо, хтось із вас жалкує за цією компанією?

Учні: Ні.

Закон: Чудово. Значить, ми приходили не даремно.

Вчитель: Діти, давайте подякуємо нашим гостям за змістовну розповідь і за те, що випровадили непроханих гостей.

(Гості виходять.)

А вам, діти, пропонується домашнє завдання за вибором:

Повідомлення на тему:

“Історія появи тютюну в Україні”.

 

 

Виховний захід на тему «Компютер чи книга»

Мета заходу:

Пізнавальна: повідомити новинки інформаційних технологій; показати всі плюси і мінуси комп’ютерних ігор,їх вплив на здоров’я людини; пояснити що таке ігроманія, як з нею боротися та як її попередити;

Виховна: формування у учнів власних індивідуальних поглядів на новітні інформаційні технології; формування власної відповідальності;

Розвиваюча: навчити контролювати свої емоції; покласти початок для розвитку волі;

Завдання заходу:формування інтересу до власного здоров’я, техніки; формування ціннісного ставлення до власного здоров’я; формувати погляди і переконання щодо комп’ютерних ігор; сформувати прагнення до самовдосконалення у сфері новітніх інформаційних технологій;

Форма проведення: бесіда;

Обладнання і наочність: комп’ютер або ноутбук.

Ми живемо в час небувалого злету інформаційних технологій. Ми отримуємо інформацію завжди, коли читаємо книжки, слухаємо радіо, дивимось телевізор, спілкуємося між собою. Завдяки технічному прогресу виникли нові засоби комунікації, тобто засоби спілкування, а разом з ними – і нові цінності. Першим проривом у цьому напрямку стала книга, пізніше – періодичні друковані видання, потім – телеграф, радіо, телебачення і, нарешті, Інтернет. Сьогодні світ заполонили комп’ютери.

Комп’ютери почали активно застосовуватися після Другої світової війни. До 1960 року в усьому світі використовувалося не більше 7 тис. комп’ютерів. У 1993 році настав історичний перелом, коли вперше обсяг виробництва персональних комп’ютерів перевищив обсяг виробництва легкових автомобілів і досяг 35,4 мільйона одиниць.

Де застосовується комп’ютер?

(В установах, банках, школах, лікарнях, у побуті.)

Які операції виконує сучасний комп’ютер?

(Сучасний комп’ютер пише музику і вірші, малює, грає у шахи, розмовляє.)

Наприкінці ХХ століття створюються комп’ютери, які вміщуються на долоні і дуже прості в користуванні. Нині найрозумніший комп’ютер в світі називається «Симулятор Землі». Його створили японські спеціалісти з м. Йокогама. За його допомогою моделюють процеси, які відбуваються на Землі, зокрема передбачають природні катастрофи.

Я на 99% впевнена що кожен з вас хоча б раз працював за комп’ютером, і бував у мережі Інтернет.

Число користувачів Інтернету в Україні щомісячно збільшується на 200 тис. Адже Інтернет – це оперативність. Дані тут оновлюються кожні 5-15 хвилин, що неможливо ні в яких інших засобах інформації.

Ви, мабуть, знаєте про існування електронних книг. У Франції створено книгу, зовні схожу на традиційну, але під її обкладинкою розміщено екран розміром 16 х 21 см. Електронну книгу можна покласти до сумки чи рюкзака, і працює вона на батарейках протягом 5 годин. Це водночас і книга, і бібліотека, і віртуальний книжковий магазин. Її пам’ять зберігає біля 30 книг по 500 сторінок кожна. Маючи мобільний телефон чи телефонну розетку, ви підключаєтеся до Інтернету і можете гуляти по віртуальному магазину, вибирати і замовляти книги. Досить провести по екрану пальцем, щоб підібрати книгу чи газету, збільшити розмір букв, знайти незрозуміле слово у словнику.

Останнє досягнення комп’ютерних технологій – „жива” книга. За допомогою комп’ютера можна не лише читати текст і переглядати малюнки, а й чути голоси персонажів, „оживляти” ілюстрації, грати у цікаві ігри. Навіть є такі електронні книжки-ігри, які надають можливість не тільки познайомитися з авторським варіантом твору, а й самому вплинути на хід сюжету.(наводимо приклади електронних книг)

Диспут на тему „Книга чи комп’ютер: в сучасному і майбутньому?”

1. Що на вашу думку: книга чи комп’ютер є основним джерелом інформації в сучасному світі?

2. Чи однаково важлива роль книги і комп’ютера в духовному розвитку людини?

3. Як ви гадаєте, у майбутньому друкована книга залишиться чи її замінить комп’ютер?

4. Чи можна бути освіченою людиною, якщо не знаєш комп’ютера?

5. Чи можна бути сучасною людиною, якщо не читаєш книг?

6. Чи потрібна бібліотека в майбутньому?

7. Чи припускаєте ви виникнення нових носіїв інформації, які колись витіснять комп’ютер?

На сьогоднішній день основний принцип роботи з комп’ютером – самостійний пошук інформації. Для користувачів тут є свої плюси і мінуси. Позитивною є можливість самостійної праці. Користувачі навчаються орієнтуватися в мережевому просторі, відбирати потрібні документи з величезного інформаційного масиву. Але читання тексту з комп’ютера має багато незручностей: ви не бачите, скільки прочитали і чи багато ще залишилось, не можете перегорнути сторінки, щоб порівняти різні розділи книги або прочитати навмання обрані уривки. Не вийде захопити екран із собою в ліжко або на пляж. Екрани не можна колекціонувати і розставляти на полицях.

Дуже багато дітей та підлітків проводять майже весь свій вільний час у віртуальному світі, нехтуючи навчанням, друзями, здоров’ям. У них виникла нова форма залежності – комп’ютерна.

Давайте поговоримо про комп’ютерні ігри.

Перша комп’ютерна гра „Зоряні війни” вийшла у світ 1962 року. Її завдання полягало в тому, щоб відбити астероїди і напади ворожих космічних кораблів. Згодом було створено багато інших ігор. Це пригодницькі ігри, ігри-головоломки, стратегічні ігри та ігри „екшн”. Багато ігор імітують різні види спорту. Чимало з них здобули високу оцінку громадськості, оскільки вони дуже цікаві й допомагають у навчанні. Однак ігри „екшн”, як і ті, що їх називають „шутерами” (стрілялками), часто критикують через їхній агресивний характер. Зазвичай мета цих ігор – вибрати зброю і знищити всіх ворогів: людей та інших істот.

Стає дедалі популярнішим он-лайновий вид комп’ютерної гри.

Що особливого у он-лайн грі?

(Її персонажами керує не комп’ютер, а гравці, які через Інтернет одночасно беруть участь у грі. Їх можуть бути тисячі. Популярність таких забав пояснюється можливістю поспілкуватися з іншими. Гравці „розмовляють” один з одним і відчувають себе частиною всесвітньої родини.)

Які негативні наслідки комп’ютерних ігор?

(Багато ігор пропагують насильство, секс, брутальну мову. Спостерігається відставання у навчанні, брак живого спілкування. Проблеми зі здоров’ям, насамперед падає зір, болі в спині що призводять до більш тяжких захворювань, сидячий спосіб життя призводить до порушення обміну речовин і як наслідок цього до ожиріння.

У Японії вчені досліджували наслідки багатогодинного перебування дітей у віртуальному інформаційному просторі, зокрема під час багатогодинної комп’ютерної гри. Результати цих досліджень вражають:

· у дітей, які грають у комп’ютерні ігри, можуть виявлятися хронічні зміни у розвитку головного мозку;

· комп’ютерні ігри стимулюють лише ті частини головного мозку, які відповідають за зір та пересування і не допомагають у розвитку інших його важливих ділянок;

· у дітей, які довго грають у комп’ютерні ігри, не розвиваються лобні долі мозку, що відповідають за поведінку, тренування пам’яті, емоції, навчання. Ці частини мозку повинні розвиватися до досягнення дорослого віку.)

Назвіть правила яких треба дотримуватись маючи в приміщенні комп’ютер:

· комп’ютер потрібно розташовувати в кутку чи задньою стінкою до стіни;

· у приміщенні, де працює комп’ютер, необхідне щоденне вологе прибирання;

· до і після роботи на комп’ютері слід протирати екран спеціальними серветками;

· вважають, що наші зелені друзі – кактуси – також допомагають зменшити негативний вплив комп’ютера;

· під час грози обов’язково вимикайте комп’ютер;

· не забувайте частіше провітрювати кімнату.

Не можемо ми сьогодні не згадати і про мобільні телефони: їх користь і шкоду. Ми звикли ставитися до мобільного телефону як до цілком безпечної речі, тому й носимо його в кишені, сумочці чи на шиї. Виявляється, це дуже небезпечно. Не так давно відразу кілька фатальних випадків сталися внаслідок вибуху мобільних телефонів. Це шокувало мільйони їх власників. Ось деякі приклади таких випадків:

o У Китаї внаслідок вибуху мобільника загинув підліток, який мав звичку носити апарат у кишені сорочки.

o 59-річний каліфорнієць дістав опіків половини тіла внаслідок самозаймання мобільного телефону в його кишені.

o Ще одна американка постраждала від вибуху мобільника – обпечені обличчя і руки.

o Через займання акумулятора мобілки сталася пожежа в одній з московських квартир.

o У Дніпропетровську внаслідок самозаймання телефону, який був підключений до зарядного пристрою, загинуло подружжя.

o Кілька випадків вибуху мобільних телефонів зафіксовано в Київській області.

o А нещодавно в редакції газети „Експрес” (м. Львів) серед білого дня в одного з журналістів вибухнув мобільний телефон. А сталося ось що: мобільний, який годину тому було під’єднано до зарядного пристрою, раптом вибухнув. І таких випадків багато. Більшість з них трапляються саме вночі. Хоча в цей час заряджати апарат і справді зручно, задля безпеки потрібно змінити свої звички. Удень, принаймні, більше шансів вчасно зреагувати на ситуацію. Крім того, йдучи у сауну чи на пляж, залишайте мобільник удома. Ризик вибуху акумуляторного пристрою під впливом температури понад 30° збільшується втричі.

Чи знаєте ви про заходи безпеки з мобільними телефонами?

Про заходи безпеки з мобілками говорять уже давно:

ü    краще носити апарат у спеціальних чохлах, аби уникнути контакту з тілом.

ü    Не варто класти його до кишені, особливо нагрудної.

ü    Зовсім неприпустимо носити телефон на шийному шнурочку, коли він звисає у ділянці сонячного сплетіння.

ü    Не можна залишати трубку заряджатися на легкозаймистих предметах (папір, килим) і не ставити телефон на зарядку вночі, адже більшість апаратів вибухає саме під час заряджання.

А ще – не купуйте батареї невідомих виробників, які декларують величезну електричну ємність. Крім того, несумлінні виробники, аби здешевити свою продукцію, не обладнують її вмонтованими схемами захисту.

Недавні дослідження британських вчених підтвердили, що випромінювання мобільників і справді пришвидшує реакцію головного мозку, тому збільшується ризик розвитку онкологічних хвороб.

Вміння знаходити інформацію за допомогою комп’ютера – це справжнє мистецтво. І ним потрібно навчитися володіти. Адже діти повинні відрізнити потрібну інформацію від непотрібної, глибоку від поверхневої, корисну від беззмістовної та шкідливої. Досить часто діти обмежуються переглядом в комп’ютері детективів, бойовиків, фільмів жаху та трилерів, використовують його для сумнівних ігор. Але якщо забезпечити населення потрібними знаннями комп’ютера,то він стане не замінним помічником і другом. Навряд чи застереження медиків приведуть до того, що хтось відмовиться від цього зручного засобу спілкування. Адже для дітей – це оперативний зв’язок з батьками. Нині мобільний телефон дає можливість своєчасно повідомити батькам, що діти закінчили навчання, і взагалі де вони знаходяться на протязі дня. Правильне поводження та використання мобільного телефонна не убезпечить нас від нещасних випадків, та не застрахує від його крадіжки, але зробить наше життя більш комфортним.

Інформаційні технології безперечно покращують наше життя та роблять його комфортнішим. Але у гонці за усім новим не треба забувати звичні нам речі, такі як живе спілкування, ігри на повітрі, паперові книжки, які можна колекціонувати на полицях, та листування через пошту.

Бажаю вам усім щоб комп’ютер став вашим другом і помічником, і ви отримували від користування ним лише користь, і ніякої шкоди.

 

 

Тема Ввічливість – окраса людської душі.

 

Мета: поглибити знання учнів про етикет і його важливість у житті людини; навчити учнів жити у злагоді з оточуючими,сприяти розвитку культурного рівня учнів; виховувати в учнів повагу одне до одного.

Обладнання: український етимологічний словник.

Коментар: для проведення заходу вчитель пропонує учням скласти невеличкий тлумачний словничок ввічливих слів (1-2 сторінки) і визначити випадки їх уживання.

 

Хід заняття

 

Слово вчителя.

Кожному з нас відомі 5 відчуттів. Це – нюх, зір, слух , смак та дотик. Проте існує іще шосте відчуття, доступне кожному, але не кожному помітне. Мова йде про відчуття такту, культуру поведінки, спілкування з оточуючими – тобто про те, що робить людину по-справжньому гарною.
Кожний із нас у повсякденному житті постійно вживає ввічливі слова. Найпоширеніші з них – «добридень», «здрастуй», «до побачення», «будь ласка», «спасибі», «дякую». Про те чи замислювалися ви коли-небудь, що означають ці ввічливі слова, звідки вони прийшли у нашу мову? Виявляється, що походження цих слів дуже давнє, їх вживання сягає ще часів Київської Русі. Спочатку вони були сталими виразами, добрими побажання.
Так, слово «здрастуй» означає «будь здоровим», «будь ласка» – «будь ласкавим до мене привідним». «добридень» – це побажання співбесіднику доброго дня, багатого на успіхи і радісні події. Коли ми, прощаючись, кажемо людині «до побачення», то даємо зрозуміти: «мені приємно тебе бачити, і я сподіваюсь на нову зустріч із тобою». Звичне нині слово «спасибі» колись означало не просто подяку, а дуже вагоме побажання «Спаси Бог!». А тепер послухайте оповідання Василя Сухомлинського «Скажи людині «здрастуйте».

Лісовою стежкою йдуть батько й маленький син. Навколо тиша, тільки чутно, як десь далеко стукає дятел і струмочок дзюрчить у лісовій гущині.

Раптом син побачив: назустріч їм іде бабуся з паличкою.
– Батько, коди йде бабуся? – запитав син.
– Побачити, зустріти або проводити, – відповів батько. –ь Зустрінемось з нею, ми скажемо їй «здрастуйте» – сказав батько.
– Для чого ж їй говорити це слово? – здивувався син. – адже ми зовсім не знайомі.
– От зустрінемося, скажемо їй «здрастуйте», тоді побачиш для чого.
– Ось і бабуся.
– Здрастуйте , – сказав син.
– Здрастуйте, – сказав батько.
– Здрастуйте, – сказала бабуся і посміхнулася і син раптом побачив: усе навколо змінилося. Сонце засвітило яскравіше. По верхівках дерев пробіг легкий вітерець, листя заграло, затріпотало. У кущах заспівали птахи – до цього не було чутно.

На душі у хлопчика стало радісно.
– Чому це так? – запитав син.
– Тому що ми сказали людині «здрастуйте» і вона посміхнулась.

 

Бесіда

Як ви вважаєте, чи потрібно вітатися з незнайомими людьми?

Чи можна добрим словом покращити настрій людині або зцілити її?

Поясніть народний український вислів-побажання: «Щоб тебе добра година знала»!. Яким ввічливим словом можна замінити цей вислів? (Щасти).

 

Слово вчителя.

Вживання ввічливих слів нас навчають ще змалку. Вони давно увійшли до нашого лексикону і вже стали звичними. Іноді ви, майже не замислюючись, вживаєте ввічливі слова: щось запитуєте чи просите – кажете «будь ласка», вітаєтесь – кажете «здрастуйте», повертаєте щось – кажете «дякую».

Але трапляються випадки, коли ви просто не знаєте, як поводитись: слід сісти чи підвестись, сказати щось чи промовчати. От саме у таких ситуаціях вам на допомогу приходять «чарівні правила» – правила ввічливості.

Було б добре як би люди були ввічливі від природи. Але ця риса прикрашатиме вашу особливість лише за умови, що плекатимете її в собі. У всіх громадських місцях, які ви відвідуєте (школі, транспорті, кінотеатрі, лікарні), а також вдома люди поводяться відповідно до певних правил поведінки.

 

Запитання до учнів.

Як назвати одним словом ці правила? ( Учні відповідають «Етикет»).

 

Слово вчителя.

Слово «етикет» походить із французької мови й у перекладі буквально означає «церемоніал». Нині у цього поняття доволі широкий зміст: етикет – це гарні манери, уміння поводитися в суспільстві. Колись правил етикету дотримувались дуже суворо. Наприклад, за часів Петра І дівчині шляхетного походження не годилось вступати в розмову з незнайомцем, а коли вона була все-таки змушена говорити, то мала відповідати якомога коротше тобто «так» чи «ні». Історія знає чимало прикладів. Спочатку етикет діяв як засів відокремлення вищих верств населення від простолюдинів. Адже людину знатного роду відрізняло не лише ошатне вбрання ( у яке, до речі, міг одягтися і заможний міщанин), але й особлива поведінка.

Часи змінилися але етикет не зник. Деякі його форми стали історією, деякі збереглися як дивні традиції монарших домів, але загалом він поширився усіма верствами суспільства.

 

Вікторина «Чарівні вчинки»
1. Як виник звичай, заходячи до приміщення, знімати капелюха?
Цей звичай виник за часів Середньовіччя, і його започаткували лицарі. Входячи в дім, лицар знімав шолом, даючи цим жестом зрозуміти господарю: «Я довіряю тобі». Нині знімаючи капелюха, гість показує господарям, що ставиться із повагою до них і їхньої оселі. До речі, це правило ввічливості, як і в давнину , стосується лише чоловіків. Жінкам дозволено перебувати в приміщенні в капелюшку, адже він частина їхнього вбрання, модний аксесуар)
2. Як виник звичай, вітаючись, знімати рукавички?
Цей звичай також започаткували лицарі. Вітаючись одне з одним, вони знімали рукавичку з правої руки. У такий спосіб вони показували, що не мають наміру застосовувати зброю і ставляться до співрозмовника доброзичливо.)
3. Чому вважається неввічливим перебувати в темних окулярах під час розмови із кимось?
(якщо під час розмови людина не знімає окулярів, співбесідник не бачить її очі й відчуває психологічний дискомфорт, але в нього складається враження, що від нього щось приховують).

 

Слово вчителя.

А що таке тактовність?

Це відчуття вміння відчувати настрій оточуючих, поважати їхню думку, погляди, почуття. Неможливо бути байдужою або зверхньою або егоїстичною людиною і при цьому зберігати тактовність по відношенню до інших. Тактовність властива лише по справжньому вихованій і добрій людині. Є тактовну людину відразу помітно. Вона ніколи не стане зневажливо вислюватися на будь чию адресу, завжди вислухає і не перебиватиме співбесідника, обов’язково вибачиться, якщо спричинить комусь незручність.

Поведінка тактовної людини також викликає приємні відчуття. Ця людина ніколи не дозволить собі штовхатися біля входу до транспорту, байдуже сидіти, коли поруч стоїть дитина або літня особа. В основі поведінки тактовної людини лежить також уміння володіти собою. Вона ніколи не демонструє оточуючим спалахи гніву.

Тактовність, вихованість потрібно постійно виховувати собі. Наприклад, хтось із твоїх однокласників прочитав чужу записку. Що це – дрібниця? Звичайно, ні. Щонайменше – нетактовність. У тебе є звичка грюкати дверима, виходячи з приміщення? Це також свідчить про недостатній рівень твоєї культури. А не поступитися місцем у транспорті літній або хворій людині? Усе це прояви нетактовності.

Колись відомий російський письменник Антон Павлович Чехов сказав: «… Добре виховування полягає не в тому, що не проллєш соус на скатертину, а в тому що не помітиш, якщо це зробить хто-небудь інший».

 

Запитання до учнів.

к ви розумієте цей вислів?

Які риси характеру, на вашу думку, свідчать про тактовність людини?

Яка з них є найважливішою?

 

Слово вчителя.

А тепер послухайте вірш «найкраща риса»

Промовив гордий Кипарис:

– Із людських рис

Для мене прямота найкраща!

А липа : – лишенько! Це глупота.

Людина – хай велика чи мала – пропаща.

Без щедрості й сердечного тепла.

Озвався дуб:

– Послухайте мене:

Твердий характер – ось що головне.

– А гнучкість розуму – то риса не важлива? –

Докинула Ліщина пустотлива.

Троянда мовила: – Забули про красу,

А я собі віки її несу!

Людина мудрі речі не слухала

І тужно так замріяно зітхала:

– Мені б тих рис найбільше осягти –

З могла б я гідно шлях увесь пройти!

Які риси характеру дерева вважали найважливішими?

Як ви гадаєте, чому для кипариса найкраща риса – прямота, для липи – щедрість й сердечне тепло, для дуба – твердість, для ліщини гнучкість розуму, для троянди – краса?

 

Творче завдання «Дружня порада»

Учитель пропонує учням життєві ситуації. Учні мають обговорити їх і відповісти на запитання.

Ситуація1.

Черга перед касою кінотеатру. Хлопчик підійшов до каси кінотеатру і просить квиток. На запитання касира: «у якому ряду ти хочеш сісти?» – хлопчик довго не може відповісти: він із дитинства заїкається, а зараз ще й хвилюється. У п’ятому, – нарешті вимовляє він. «Спочатку навчись говорити , а потім у кіно ходитимеш», – раптом говорить хтось із черги.

Опишіть відчуття хлопчика

Як би вчинили, коли б ця ситуація сталася на ваших очах?

Ситуація 2

Дівчинка йде вулицею і раптом помічає, що в жінки, яка йде попереду, на панчосі поповзла велика стрілка. «Тьотю! – дівчинка звертається до жінки так голосно, що перехожі обертаються, – у вас подрані панчохи!»

Чи правильно чинила дівчинка?

Як потрібно зробити зауваження?

Ситуація 3

Олег та Павлик зібралися у кіно. Дізнавшись про це, Сергій вирішив приєднатися д них. Оскільки місця Олега та Павлика були посередині ряду, хлопці вирішили зайняти їх завчасно, щоб потім не турбувати інших глядачів. Згасло світло почався фільм. Раптом у залі почувся шум. Це Сергій спізнився і шукав своє місце. Він проходив спиною до глядачів, що сиділи, наступив комусь на ногу, і не вибачившись із шумом всівся і тут же став голосно розпитувати, чи давно розпочався фільм, що було з початку?

Після закінчення Олег зробив зауваження Сергійкові. Як ви гадаєте, що в поведінці Сергійка не сподобалося його друзям?

Ситуація 4

Одного разу Олена, Катя і Наталя прийшли в музей природи. Розпочалась екскурсія. Оленка весь час озиралась навкруги, затримувалась біля експонатів від яких група екскурсантів уже відійшла, а потім перепитувала екскурсовода про те, чого не почула. Екскурсовод закінчив розповідь і дозволив глядачам ближче підійти до експонатів. Оленка відстала від подруг її зацікавило чучело птаха. Дівчинка узяла його і з зацікавленістю почала роздивлятися, а потім голосно покликала подруг. Доглядач музею Оленці зробив зауваження.

Яких помилок Оленка припустилася під час відвідування музею?

Як слід поводитися в музеї?

Вправа «Мікрофон»

Учитель просить учнів пояснити вислів Гете: «Поведінка – це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя».

Творче завдання «Тлумачний словник ввічливих слів».

Учні по черзі читають свої словнички, а потім із них складають загальний «тлумачний словник ввічливих слів»

Слово вчителя

Закінчити сьогоднішню розмову про культуру поведінки мені б хотілося порадами відомого польського психолога Яна Комичека:

1.Для того, щоб життя у родині було щасливе, щоб дружно працювалося у гурті, люди повинні бути уважними і ввічливими одне до одного.

2.Не забувайте як найчастіше вживати такі слова й вирази: «пробачте, що потурбував», «дякую», «спасибі», «будь ласка», «якщо ваша ласка», «дозвольте» тощо, й одразу побачите, як зміниться на краще ваш настрій.

3.Пам’ятайте якщо ви розлютилися, то інші заряджаються вашою агресивністю і не сприймають ваші, навіть цілком справедливі й розумні аргументи.

Гра «Чарівний стілець»

Учитель просить дітей стати в коло, у центрі ставить стілець. Учні йдуть по колу і співають:

Хто сьогодні найуважніший за всіх?

Хто сьогодні найтактовніший за всіх?

З’явися скоріше!

Сідай-но зручніше!

Один із учнів сідає на «чарівний» стілець, а інші по черзі мають сказати про нього що-небудь хороше і добре.


Виховний захід на тему «Толерантність»

Обладнання:

1. Картини з описом – життєвих ситуацій.

2. Плакат “критерії толерантності”

Тип уроку:  елементи дискусії та групо­ві методами самостійної роботи.

Метод: дискусійна робота групи.

Структура

1 .Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми з вами будемо знайомитися з основними принципами толерантності. Термін толерантність у тлумачному словнику пояснюється як терпимість до чужої думки, вірування, поведінки. Толерантність є основою людських взаємин, уміння жити за принципом: стався до людей так, як ти хочиш, щоб вони відносилися до тебе.

2. Ознаки толерантності.

Центральним завдання нашого уроку є вироблення основних принципів толерантності. Для цього на дошці висить плакат, де ми запишемо ці принципи.

Вчитель пропонує учням підібрати синоніми до слова толерантність (терпимість).

Наприклад: співчуття, повага до чужої думки  т.д.

Кожен учень називає по одному слову – синоніму.

Після цього учні стараються обрати 4-5 слів, які б найкраще розкривали суть терміну толерантність. Ці слова записують на плакаті. Надалі ці слова будуть основними критеріями оцінки життєвих ситуацій з точки зору дотримання толерантності у відносинах між людьми.

Клас ділимо на групи по 5 – 6 чоловік. Для того, щоб пожвавити роботу класу, поділ на групи слід провести у формі гри:

Наприклад: Діти сідають в порядку черговості місяців року і тоді діляться на групи 5-6 чол. (по порядку).

3. Толерантність у людських стосунках.

Групам пропонується для обговорення ситуації з життя людей. (Див. додаток 1).

Завдання:  Визначити як саме проявилась нетерпимість людини до людини, та спробувати виправити ситуацію, запропонувати свою модель.

Кожна група працює окремо. При вироблені своїх моделей учні користуються критеріями оцінки толерантності, що є на плакаті. На всю роботу відводиться 15 хв. По завершенні кожна група презентує результати своєї роботи.

Після обговорення вчитель пропонує учням з`ясувати чи завжди вони є толерантними у відносинах один до одного. Вчитель пропонує зіграти у гру “Несимпатична людина”

Згадайте когось, хто вам є не симпатичним. Уявіть, що з цією людиною вам треба буде сидіти за партою. Опишіть своє ставлення до цієї людини.

Виступає 2-3 чол., а решта учнів, користуючись плакатом, визначають наскільки толерантними були промовці.

Або гру “Чуття”.

Учні беруться за руки. Повертаючись до свого сусіда і дивлячись йому у вічі, висловіть йому свої думки, пам`ятаючи про критеріі на плакаті.

Такі ігри сприяготь формуванню у дітей практичних навичок толерантної поведінки у товаристві. Ігри можна підбирати виходячи з психолого-педагогічних особливостей учнів. (Дивись додаток №2).

На завершення заняття слід провести гру: “Дякую, за співпрацю”. Кожен учень повинен одним словом подякувати своєму сусіду за роботу на уроці.

 Домашнє завдання: написати міні твір “Чи потрібні  мені вміння толерантно ставитися до інших людей?.

Слово вчителя: отже, ми ознайомилися з основними принципами толерантної поведінки у людських стосунках та їх практичного застосування.


Допоміжні матеріали

Додаток. №1

І.Ситуативний матеріал.

Я – вісімнадцятирічний хлопець. Моє ім’я Дмитро. Я – лівша. У всьому, чим би я не займався, а саме: коли малюю, пишу, б’юсь — я віддаю перевагу лівій руці. Права ж на другорядних ролях. Як може здатися нічого незвичного в цьому немає, але пояснити це іншим є досить важко.

В початкових класах, я довго не міг зрозуміти, чому вчителька б’є мене лінійкою по руках, заставляючи перекладати ручку в праву руку. “Чому”? – питав я.

“Так треба!” – відповідали мені. Я не розумів. За те пам’ятаю сльози, з якими я, затиснувши ручку правою рукою, малював каракулі в зошиті, а потім знову отримував зауваження за мазанину.

Пасажири звертаються до школяра:

– Поступися місцем, он дідусь втомлении стоїть.

– А я не втомився? І звідки я знаю, може цей дідусь зовсім негідний того, щоб йому поступитися місцем.

Надійка з болем у серці розповідає:

Мене подруга запросила на день народження. Гостей було багато. Подарунки – дорогі сувеніри, прикраси, біжутерія. Я подарувала книгу. І… залишилася без подруги, вона відвернулася від мене, їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути?

Одного разу я пішла в кіно. Тільки-но всілася, як відчула, що сусід в задньому ряду задер ноги вище спинки стільця. Зробила йому зауваження, так він мене так ударив по голові – ледве пам’ять не відбило, та ще до того и вилаявся.

Протягом сеансу стояв такий гамір, раз по раз розлягався дикунськии регіт і різні вислови…

І важко було зрозуміти, про що ж фільм. А ще кінотеатр вважається місцем культурного відпочинку.

Кінофільм був цікавий, із числа тих, що не залишають байдужими. Миготіли останні кадри: “На узбіччі дороги сиділа дівчина – радистка і безутішно плакала. Виконуючи дуже складне завдання, загинули її товариші, фронтові друзі, у тому числі і її коханий”. У такі хвилини забуваєш, що це всього – навсього кіно, і переживаєш побачене разом з героями фільму, стаєш ніби учасником подій.

У залі ввімкнули світло, і всі потягнулися до виходу, а Олег все ще сидів і переживав побачене. У його очах блищали сльозинки.

– Хлопці, дивіться, Олег плаче…

Його сусід показував на нього пальцем і сміявся:

– Як дівчина, ха-ха-ха!

Його підтримали ще двоє – троє.

Олег змахнув сльози і відвернувся. Йому було незручно від того, що інші помітили його стан, ніби впіймали на чомусь поганому. Він хотів скоріше вийти, але його безцеремонно схопили за рукав і знову повернули обличчям до світла.

-ХА-ха, плаче, як дівчина!


Додаток. №2

Ігровий матеріал.

1. Вправа “Привіт! Я радий тебе бачити”.

Учасники заняття звертаються по черзі одне до одного, закінчуючи висловом “Привіт! Я радий тебе бачити.” Треба сказати щось гарне, приємне, обов’язково від усього серця.

2. “Відверта радість”.

Один гравець виходить за двері. Інші діляться на групи. Гравець повертається. Кожна група повинна продемонструвати своє ставлення до нього. Можна робити що завгодно. Не можна лише розмовляти з ним, торкатися до нього. А той, хто увійшов, має відгадати яке ставлення до нього демонструється.

3. Вправа “Мій портрет”.

Кожен учасник намагається виразити свої уявлення про те, яким иого бачить вся група чи кожен зокрема.

4. “Мої проблеми”.

Учасникам заняття пропонують пригадати і записати ті випадки, коли вони відчували найбільший дискомфорт, а потім розповісти про них. Решта учасників стараються змоделювати вирішення таких проблем.

5. ” Гаряче місце”.

Ведучий пропонує учасникам думку про них інших. Висловитись один про одного він рекомендує приблизно в такій формі: “Коли ти робиш чи говориш те і те, в мене виникають такі і такі відчуття”. Один із учасників, за бажанням, сідає в центр кола. Після того, як всі сказали, він коротко розказує, що відчував, коли про нього говорили.

 

 

Тест – перевірка

по змістовій лінії «Ціннісне ставлення

до сімї, родини, людей»

  1. На мою думку найкращими вітаннями з однолітками є:

а) «Добрий день»,

б) «Доброго дня»,

в) «Привіт»,

г) «Здрастуй»

 

  1. Якщо я знайду гроші в школі, то:

а) запитаю, хто загубив, щоб усі чули,

б) не буду брати гроші,

в) тихенько візьму і сховаю.

  1. Якщо товариш їсть мої улюблені солодощі, то я:

а) не буду звертати уваги,

б) попрошу поділитись зі мною,

в) «дай, бо назву жадіна…».

4.  Сімейна реліквія – це:

а) найдорожча річ ваших батьків,

б) річ, яка передається з покоління в покоління,

в) найдорожчий за ціною сімейний предмет.

 

  1. Культурна людина – це:

а) освічена, з високою культурою поведінки;

б) обізнана, тямуща, розсудлива, без шкідливих звичок;

в) чесна, з високо розвинутим інтелектом.

 

  1. Який із цих законів не є законом  «дружби» ?

а)  бути безкорисливим у стосунках;

б)  допомагати тільки тоді, коли тобі допоможуть;

в)  бути справедливим.

 

 

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *