7 823 перегляд(ів)

Виховний захід на тему «Толерантність»

Обладнання:

1. Картини з описом – життєвих ситуацій.

2. Плакат “критерії толерантності”

Тип уроку:  елементи дискусії та групо­ві методами самостійної роботи.

Метод: дискусійна робота групи.

Структура

1 .Вступне слово вчителя.

Сьогодні ми з вами будемо знайомитися з основними принципами толерантності. Термін толерантність у тлумачному словнику пояснюється як терпимість до чужої думки, вірування, поведінки. Толерантність є основою людських взаємин, уміння жити за принципом: стався до людей так, як ти хочиш, щоб вони відносилися до тебе.

2. Ознаки толерантності.

Центральним завдання нашого уроку є вироблення основних принципів толерантності. Для цього на дошці висить плакат, де ми запишемо ці принципи.

Вчитель пропонує учням підібрати синоніми до слова толерантність (терпимість).

Наприклад: співчуття, повага до чужої думки  т.д.

Кожен учень називає по одному слову – синоніму.

Після цього учні стараються обрати 4-5 слів, які б найкраще розкривали суть терміну толерантність. Ці слова записують на плакаті. Надалі ці слова будуть основними критеріями оцінки життєвих ситуацій з точки зору дотримання толерантності у відносинах між людьми.

Клас ділимо на групи по 5 – 6 чоловік. Для того, щоб пожвавити роботу класу, поділ на групи слід провести у формі гри:

Наприклад: Діти сідають в порядку черговості місяців року і тоді діляться на групи 5-6 чол. (по порядку).

3. Толерантність у людських стосунках.

Групам пропонується для обговорення ситуації з життя людей. (Див. додаток 1).

Завдання:  Визначити як саме проявилась нетерпимість людини до людини, та спробувати виправити ситуацію, запропонувати свою модель.

Кожна група працює окремо. При вироблені своїх моделей учні користуються критеріями оцінки толерантності, що є на плакаті. На всю роботу відводиться 15 хв. По завершенні кожна група презентує результати своєї роботи.

Після обговорення вчитель пропонує учням з`ясувати чи завжди вони є толерантними у відносинах один до одного. Вчитель пропонує зіграти у гру “Несимпатична людина”

Згадайте когось, хто вам є не симпатичним. Уявіть, що з цією людиною вам треба буде сидіти за партою. Опишіть своє ставлення до цієї людини.

Виступає 2-3 чол., а решта учнів, користуючись плакатом, визначають наскільки толерантними були промовці.

Або гру “Чуття”.

Учні беруться за руки. Повертаючись до свого сусіда і дивлячись йому у вічі, висловіть йому свої думки, пам`ятаючи про критеріі на плакаті.

Такі ігри сприяготь формуванню у дітей практичних навичок толерантної поведінки у товаристві. Ігри можна підбирати виходячи з психолого-педагогічних особливостей учнів. (Дивись додаток №2).

На завершення заняття слід провести гру: “Дякую, за співпрацю”. Кожен учень повинен одним словом подякувати своєму сусіду за роботу на уроці.

Домашнє завдання: написати міні твір “Чи потрібні  мені вміння толерантно ставитися до інших людей?.

Слово вчителя: отже, ми ознайомилися з основними принципами толерантної поведінки у людських стосунках та їх практичного застосування.


Допоміжні матеріали

Додаток. №1

І.Ситуативний матеріал.

Я – вісімнадцятирічний хлопець. Моє ім’я Дмитро. Я – лівша. У всьому, чим би я не займався, а саме: коли малюю, пишу, б’юсь — я віддаю перевагу лівій руці. Права ж на другорядних ролях. Як може здатися нічого незвичного в цьому немає, але пояснити це іншим є досить важко.

В початкових класах, я довго не міг зрозуміти, чому вчителька б’є мене лінійкою по руках, заставляючи перекладати ручку в праву руку. “Чому”? – питав я.

“Так треба!” – відповідали мені. Я не розумів. За те пам’ятаю сльози, з якими я, затиснувши ручку правою рукою, малював каракулі в зошиті, а потім знову отримував зауваження за мазанину.

 

Пасажири звертаються до школяра:

– Поступися місцем, он дідусь втомлении стоїть.

– А я не втомився? І звідки я знаю, може цей дідусь зовсім негідний того, щоб йому поступитися місцем.

 

Надійка з болем у серці розповідає:

Мене подруга запросила на день народження. Гостей було багато. Подарунки – дорогі сувеніри, прикраси, біжутерія. Я подарувала книгу. І… залишилася без подруги, вона відвернулася від мене, їй не сподобався мій подарунок. Як мені бути?

 

Одного разу я пішла в кіно. Тільки-но всілася, як відчула, що сусід в задньому ряду задер ноги вище спинки стільця. Зробила йому зауваження, так він мене так ударив по голові – ледве пам’ять не відбило, та ще до того и вилаявся.

Протягом сеансу стояв такий гамір, раз по раз розлягався дикунськии регіт і різні вислови…

І важко було зрозуміти, про що ж фільм. А ще кінотеатр вважається місцем культурного відпочинку.

Кінофільм був цікавий, із числа тих, що не залишають байдужими. Миготіли останні кадри: “На узбіччі дороги сиділа дівчина – радистка і безутішно плакала. Виконуючи дуже складне завдання, загинули її товариші, фронтові друзі, у тому числі і її коханий”. У такі хвилини забуваєш, що це всього – навсього кіно, і переживаєш побачене разом з героями фільму, стаєш ніби учасником подій.

У залі ввімкнули світло, і всі потягнулися до виходу, а Олег все ще сидів і переживав побачене. У його очах блищали сльозинки.

– Хлопці, дивіться, Олег плаче…

Його сусід показував на нього пальцем і сміявся:

– Як дівчина, ха-ха-ха!

Його підтримали ще двоє – троє.

Олег змахнув сльози і відвернувся. Йому було незручно від того, що інші помітили його стан, ніби впіймали на чомусь поганому. Він хотів скоріше вийти, але його безцеремонно схопили за рукав і знову повернули обличчям до світла.

-ХА-ха, плаче, як дівчина!


Додаток. №2

Ігровий матеріал.

1. Вправа “Привіт! Я радий тебе бачити”.

Учасники заняття звертаються по черзі одне до одного, закінчуючи висловом “Привіт! Я радий тебе бачити.” Треба сказати щось гарне, приємне, обов’язково від усього серця.

2. “Відверта радість”.

Один гравець виходить за двері. Інші діляться на групи. Гравець повертається. Кожна група повинна продемонструвати своє ставлення до нього. Можна робити що завгодно. Не можна лише розмовляти з ним, торкатися до нього. А той, хто увійшов, має відгадати яке ставлення до нього демонструється.

3. Вправа “Мій портрет”.

Кожен учасник намагається виразити свої уявлення про те, яким иого бачить вся група чи кожен зокрема.

4. “Мої проблеми”.

Учасникам заняття пропонують пригадати і записати ті випадки, коли вони відчували найбільший дискомфорт, а потім розповісти про них. Решта учасників стараються змоделювати вирішення таких проблем.

5. ” Гаряче місце”.

Ведучий пропонує учасникам думку про них інших. Висловитись один про одного він рекомендує приблизно в такій формі: “Коли ти робиш чи говориш те і те, в мене виникають такі і такі відчуття”. Один із учасників, за бажанням, сідає в центр кола. Після того, як всі сказали, він коротко розказує, що відчував, коли про нього говорили.

 

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *