8 627 перегляд(ів)

Загальне уявлення про культуру та її роль у су­спільстві. Матеріальна і духовна культура. Складові ду­ховної культури (наука, техніка, релігія, мистецтво, ос­віта). Мистецтво — ядро художньої культури

МЕТА: познайомити з поняттями «культура», «матеріальна», «ду­ховна», «складові духовної культури», «мистецтво»; пере­конати, що духовна і матеріальна культура — дві сторони нерозривного процесу; формувати навички емоційно спри­ймати та аналізувати твори мистецтва; розвивати уміння висловлювати оціню­вальні судження щодо соціально-культурних явищ, виховувати художній смак.

ТИП УРОКУ: засвоєння нових знань.

ХІД  УРОКУ

І.  ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

1. Оголошення теми та завдань уроку.

2. Вступне слово учителя про те, що культура — явище багатогранне, на думку  вчених, вона постає як створена людиною друга природа, надбудована над пер­вісною.

 

II.    АКТУАЛІЗАЦІЯ ЗНАНЬ

1. Учитель 

Слово «культура» походить із латинського «обробляти, вирощувати» (згадаємо: «культивація грунту»), а пізніше вживалося як «вклонятися, вшановувати» і пов’язувалося із землеробською працею. Потім цей термін поширився на такі сфери людської діяльності, як виховання, на­вчання, удосконалення самої людини (самовиховання), і став синонімом вихо­ваності, освіченості людини.

 

III.    ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ

1. Загальне уявлення про культуру та її роль у суспільстві

Учитель.

Кожна людина робить свій внесок у культуру суспільства, ре­зультати її трудової діяльності в будь-якій сфері мають культурне значення. Діяльний підхід до визначення культури дозволяє включити до сфери культури всі види людської діяльності: матеріальну і духовну. Тому зрозуміло, що куль­турні надбання людства існують відповідно у двох вимірах — предметно-речо­вому та ідеально-образному.

Сучасна українська наукова думка в галузі історії культури звертається до пояснень терміна «культура», особливостей української національної куль­тури, запропонованих вченим Дмитром Антоновичем (1877—1945 рр.) — україн­ським істориком культури і театру.

Він виступав проти замкненості культур, обгрунтував тезу про культур­ні взаємовпливи. Загальнолюдська культура йому представлялась як «…без­межно багата скарбниця, до якої кожний народ вкладає ним надбані культурні скарби».

Познайомимося з різними визначеннями. Яке з них, на вашу думку, повні­ше розкриває поняття культура? Обґрунтуйте.

Культурасукупність матеріальних і духовних цінностей, створених внаслідок діяльності людства, яка характеризує певний рівень його розвитку.

Культуратворча діяльність людей, спрямована на перетворення оточу­ючого середовища і самої людини. (Існують три галузі: матеріальна, духовна, художня.)

Культура — спосіб діяльності людини з оволодіння світом.

Культура прояв рівня розвитку людини.

Культура — це тільки те, що передається через навчання.

Термін «культура» (від лат. сиііига) — означає «обробка», «виховання», «освіта». У наш час він налічує багато тлумачень, загальним для них є те, що під поняттям «культура» ми розуміємо те, що створене людиною.

У різних суспільствах розуміння культури як «виховання» набувало різ­них відтінків:

–  елліни в сукупності норм поведінки, певному способі життя вбачали свою головну відмінність від варварів;

–  європейське середньовіччя наближає термін «культурність» до цивілізова­ності– себто до устрою міського життя;

–  у добу Відродження культурність починають розглядати як відповідність гуманістичним ідеалам людства;

–  у домарксистській філософії культура визначає передусім духовне життя людей, доцільність суспільного устрою та досягнення науки і мистецтва;

–  радянська філософія пояснює культуру як сукупність результатів людської діяльності.

Кожен із вищеназваних поглядів має позитивні сторони. Ядро понят­тя «культура» становлять не засоби, які вона використовує, а життєвий зміст, котрий реалізується за допомогою тих чи інших засобів — у кожному акті та результаті людської діяльності обов’язково присутній культурний аспект, особ­лива сфера нашої життєдіяльності.

За визначенням англійського вченого-етнографа Е. Б. Тайлора, культура — це сукупність матеріальних та духовних цінностей, вироблених людством про­тягом його існування.

У розвитку людства можна виділити три етапи: дикість; варварство; цивілі­зація.

Розвиток культури співпадає із переходом від життя дикого через вар­варське до цивілізованого. З ідеальної точки зору культуру можна розглядати як загальне удосконалення людства шляхом вищої організації окремої людини і цілого суспільства.

Цивілізація — це етап розвитку людського суспільства і характеру самого суспільства. Чим вищий розвиток суспільства, тим більша питома вага у ньому загальнолюдських цінностей.

Процес становлення загальнолюдських цінностей — головне, що ми просте­жуємо в історії культури.

 

Короткий диспут з учнями

Цивілізація може служити культурі, а може відриватись від неї. Учні роблять спробу навести приклади позитивного і негативного впливу цивілізації на розвиток культури.

Як висновок диспуту.

Суть культури не в рівні технічного процесу, а в якості духовно-мораль­ного суспільства. В сучасному світі існує багато глобальних проблем — одна з них культурна катастрофа, адже ніякі економічні успіхи та політичні свободи не можна вважати тривкими, якщо існує небезпека зниження культурного рівня людей, занепаду духовних та моральних цінностей.

Суб’єкти процесу розвитку культури: суспільство; різні соціальні групи; ок­ремі особи, їхня взаємодія часто викликає суперечливість у розвитку культури.

Культурна діяльність — це діяльність людська, вона характеризується до­цільністю, ставлячи ціль, людина враховує не лише особисті потреби, а й со­ціальні (учні наводять приклади: роботи художників, музикантів, акторів та їх значення для суспільства).

Суперечливість у розвитку культури — річ закономірна, оскільки суб’єктами можуть виступати і суспільство в цілому, і певні соціальні групи, і окремі особи.

(Учні наводять приклади суперечливостей, коли суспільство чи окремі групи не сприймають творчої діяльності окремих письменників, художників, співаків тощо).

 

Історичні типи культур

Світова культура визначається власною системою загальнолюдських цін­ностей і об’єднує різні типи культур:

1.   Культурні епохи.

2.   Національні культури — синтез культур різних класів, соціальних шарів і груп певної нації.

3.   Культури етнічні — створені окремим етносом (це найстародавніший шар національних культур, він охоплює сферу побуту, мораль, мову, релігію, фольклор, міфологію, звичаї).

4.   Регіональні культури — конгломерат різних культур, створених різними народами, що живуть у певному географічному ареалі. Схожість природ­них умов життя, економічні, культурні зв’язки між народами забезпечують спорідненість культур ареалу.

5.   Класові культури — властиві певному класу суспільства.

6.   Професійні культури.

7.   Особливості культури різних психологічних типів окремих людей.

8.   Народні культури.

Виділяють також такі види культур, характерні для суспільства:

локальна — культура конкретного, історично визначеного суспільства. Кож­на із локальних культур має свої специфічні риси і особливості, що залежать від географічних та соціально-історичних умов;

масова — різновид культури, що орієнтує духовні та матеріальні цінності, які вона поширює на усереднений рівень розвитку масових споживачів;

домінуюча — сукупність цінностей, вірувань, традицій, звичаїв, якими ке­рується більшість членів суспільства;

елітарна — культура привілейованих груп суспільства, що характеризуєть­ся принциповою відмінністю, духовним аристократизмом і ціннісно-змістовною самодостатністю;

політична — сфера культури, що виробляє уявлення про цивілізаційні фор­ми політичного прогресу, оцінки, рівня його розвитку; включає в себе політич­ну думку, зв’язок культури і політичної філософії; оцінку політичних структур з точки зору культури, політичної самосвідомості та політичної поведінки су­спільства.

Завдяки процесу накопичення, збереження, передачі досвіду попередніх поколінь в усіх галузях діяльності і творчості, новим поколінням не потрібно кожного разу зай­матись «винаходом велосипеду».

Висновок: суспільна роль культури полягає у накопиченні, збереженні, відтворенні та передачі досвіду новим поколінням в усіх галузях діяльності та творчості.

 

2. Складові духовної культури

Засвоєння знань проходить у формі культурологічної вікторини. Учитель пропонує знайти правильний культурологічний термін, який відповідатиме по­даному визначенню.

 

IV.   КУЛЬТУРОЛОГІЧНА ВІКТОРИНА «СКЛАДОВІ ДУХОВНОЇ КУЛЬТУРИ»

1.  … — сфера пізнавальної діяльності людини, за допомогою почуттів та думок; специфічний вид духовного виробництва.

2.  … — процес поширення знань і культури в суспільстві.

3.  … — світогляд та світосприймання, а також відповідна поведінка, заснована на вірі у існування Бога та надприродного.

4.  … — специфічна форма опанування світом людиною, у якій формуються і розвиваються її здібності творчо перетворювати оточуючий світ і себе.

5.  … — сукупність засобів, які створено задля здійснення процесів виробниц­тва та обслуговування потреб суспільства.

Відповіді: Наука (1). Освіта (2). Релігія (3). Мистецтво (4). Техніка (5).

Учням пропонується самостійно визначити, яка сфера культурної діяльності відповідає предметно-речовому виміру (5), а які — ідеально-образному (1, 2, 3, 4).

 

V.     РОБОТА В ЗОШИТАХ

Складові духовної культури:

Предметно-речовий вимір

Ідеально-образний

Техніка

Наука

Освіта

Релігія

Мистецтво

Мистецтво — ядро художньої культури

 

Учитель.

Уявіть собі таку ситуацію: в результаті археологічних розкопок було знайдено тільки деякі твори мистецтва, які дійшли до нас від цивілізації, що загинула, і про неї немає ні письмових джерел, ні решток міст, знарядь праці, зброї, предметів побуту… Які б висновки про рівень розвитку тогочасного суспільства ви би зробили?

(Демонструються приклади античних чорно-фігурних ваз, барельєфів.)

(Можливі відповіді: високий рівень розвитку мистецтва, освіти, художньої майстерності, економічне процвітання, міфологічний характер світогляду.)

(Учитель доповнює вислови дітей.)

 

Учитель.

Досвідчений археолог звернув би увагу також і на матеріал, з якого вироблено цей твір (вид кераміки, сплав металу, порода дерева), на необхідні знаряддя праці та технологію його виготовлення (обпалювання в печі, полива глазур’ю, карбування, різьблення тощо).

Висновок: твори мистецтва певною мірою зберігають інформацію про рі вень розвитку суспільства, його матеріальні і духовні потреби.

 

Мистецтво — це специфічна форма духовного опанування світу людиною, в якій формуються та розвиваються її здібності творчо перетворювати оточу ючий світ і себе.

Мистецтво є ядром художньої культури людини, яка є частиною її загаль ної культури.

Але мистецтвознавчі методи пізнання світу дуже відрізняються від наукових, таких, як дослід, спостереження, експеримент. Наприклад, в літературному творі ціле життя людини вміщене на декількох сторінках, але мета художнього твору не в хронологічному описі подій, а в тому, щоб зосередити нашу увагу на чомусь важливому, зробити акцент на тому, на що в повсякденному житті ми

і не звернули би уваги. Переконливі художні образи впливають на свідомість людини, примушують замислитися над своїми вчинками, навіть увесь сенс життя може стати зовсім іншим.

У процесі творення художнього образу також є і зворотній зв’язок. Біографи великого німецького композитора Людвіга ван Бетховена повідомляють, що у віці 30 років він знаходився за крок від самогубства. Безвихідність ситуації з погіршенням слуху привела його до думки про неможливість подальшого жит­тя музиканта, який не чує. Але музичні образи нової Третьої симфонії, які почали народжуватися саме в цей час, настільки були мужніми, сильними, героїч­ними, що композитор відчув на собі їх перетворюючий вплив, упевнився у своїх силах, можливостях, вдачі й зрозумів, що він сильніший за обставини.

«Я схвачу свою судьбу за глотку, ей не удастся сломить меня»,— читаємо  ми в особистих щоденниках Л. Бетховена.

(Звучить «Героїчна симфонія» Л. Бетховена.)

 

VІ.   ПІДСУМОК УРОКУ

На будь-якому рівні свого існування культура не просто перебуває поряд з іншими сферами життя, а проникає у всі його сфери, виявляючи себе і в полі­тичній діяльності, і у ставлення до праці; в мистецтві — створенні його творів та розумінні їх.

Культура — це ланцюг від життєвого сенсу до втілення його в дію.

Розвиток культурних цінностей, їхній вплив на життя суспільства та окре­мої особи необхідно розглядати у всіх сферах життєдіяльності людини, а це можливо лише за умови оволодіння відповідними конкретними знаннями. Час, у який ми живемо, непростий і ми з сумом і жалем спостерігаємо деградацію духовного життя суспільства і окремих людей. Не допускати цього, сприяти відродженню та розвитку культури як умови повноцінного життя суспільства та особистості — завдання кожного з нас.

 

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Знайти в різних джерелах і порівняти визначення слово -«культура».

Навести приклади до питання «Які твори сучасного мистецтва, на вашу думку, найяскравіше показали би культурний рівень сучасного суспільства, ві­добразили би духовні та матеріальні потреби наших сучасників?».

Icon of Urok Hudkul9 14 Urok Hudkul9 14 (20.6 KiB)

Скачав конспект! Скачай презентацію-->
загрузка...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *